30 січня 2026 рокуСправа №160/27571/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши заяву в порядку ст.378 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити ді,-
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/27571/23.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у адміністративній справі №160/27571/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення з 14.03.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та провести виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 14.03.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, одноразової допомоги при звільненні за 17 календарних місяців, грошової компенсації за невикористані 23 дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 5 днів основної щорічної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані 14 днів додаткової щорічної відпустки за 2023 рік, як учаснику бойових дій без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, одноразової допомоги при звільненні за 17 календарних місяців, грошової компенсації за невикористані 23 дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 5 днів основної щорічної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані 14 днів додаткової щорічної відпустки за 2023 рік, як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у адміністративній справі №160/27571/23 набрало законної сили 27.05.2024.
Позивачу виконавчий лист по справі не видавався.
01.01.2026 року ухвалою суду позивачу відмовлено в заміні сторони по справі в порядку ст. 52 КАС України.
На адресу суду надійшла заява в порядку ст.378 КАС України - про заміну способу і порядку виконання рішення у справі №160/27571/23, в якій заявник зазначив про ліквідацію Військової частини НОМЕР_1 , та визначення правонаступником Військову частину НОМЕР_3 .
Судом прийнято до провадження заяву від 12.01.2026 року, запропоновано Військовій частини НОМЕР_1 та Військовій НОМЕР_4 надати інформацію про виконання рішення суду від 02.01.2024 у адміністративній справі №160/27571/23.
Від означених військових частин інформація про виконання рішення суду у адміністративній справі №160/27571/23 не поступала.
Суд вважає розглядає дану заяви в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку заяві представника позивача про заміну способу і порядку виконання рішення, суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Приписами ч. 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд зауважує, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України.
Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 року по справі №160/27571/23 позивач зазначив, що станом на даний час означене судове рішення залишається невиконаним при цьому боржник - військова частина НОМЕР_1 ліквідована, в той же час є правонаступник - військова частина НОМЕР_3 .
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 року по справі №160/27571/23 стосується зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та провести виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 14.03.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, здійснити перерахунок та провести виплату грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, одноразової допомоги при звільненні за 17 календарних місяців, грошової компенсації за невикористані 23 дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 5 днів основної щорічної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані 14 днів додаткової щорічної відпустки за 2023 рік, як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців визначені ст. 18 Закону №1404-VIII.
Так, ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII визначає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
Позивачем не надано до суду доказів щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 02.01.2024 року по справі №160/27571/23.
При цьому фактично, позивач не просить встановити порядок виконання, чи змінити спосіб виконання рішення, а бажає змінити боржника у виконавчому провадженні чи у виконавчому документі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у даній справі.
Керуючись статтями 5-11, 241, 243, 248, 256, 293-295, 370, 378 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/27571/23 від 02.01.2024 року - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст. 293-297 КАС України.
Суддя О.В. Єфанова