м. Вінниця
29 січня 2026 р. Справа № 120/15632/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" до Волинської митниці.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 17 травня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" (покупець) та іноземною компанією "Agro Import Global LLC" (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 05-17/24.
Відповідно до пункту 1.1 цього контракту продавець продає, а покупець купує техніку, супутнє обладнання та комплектуючі у кількості, за цінами та на умовах, викладених у додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього контракту.
Пунктами 1.2 та 1.3 контракту передбачено, що загальна сума контракту становить 71400 тисяч доларів США.
Згідно з пунктом 2.1 контракту продавець поставляє продукцію на умовах FCA-Carroll, 1А, США, відповідно до Інкотермс 2020.
За умовами пункту 2.2 контракту продавець здійснює поставку товару протягом 180 календарних днів з моменту надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Умови 100% передоплати продукції дублюються в розділі 3 контракту.
Відповідно до пункту 2.4 контракту продавець зобов'язаний надати покупцю інвойс, пакувальний лист та інші документи, які можуть бути запитані.
У додатку № 1 до контракту деталізовано опис продукції, а саме самохідний обприскувач Джон Дір R4045, серійний номер 1N04045RLH0186162, Б/В, рік виробництва 2017, модельний рік 2018, код УКТЗЕД 8705908090, ціна 71400 доларів США.
23 травня 2024 року на виконання умов згаданого контракту товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" безготівковим платежем перерахувало на рахунок іноземної компанії "Agro Import Global LLC" обумовлену суму коштів (71400 доларів США).
Після отримання оплати іноземна компанія "Agro Import Global LLC" надала товариству з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" інвойс 0517 від 17 травня 2024 року та пакувальний лист від 29 червня 2024 року.
З метою розмитнення товару, що був отриманий відповідно до умов згаданого контракту, товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" подало до митного органу усі необхідні для цього документи.
Проте, відповідач за результатами розгляду поданих документів 22 серпня 2024 року прийняв рішення № UA205050/2024/000192/2 про коригування митної вартості товару, у якому дійшов висновку про безпідставність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, застосувавши при цьому резервний метод визначення митної вартості.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000776.
На переконання представника позивача, такі рішення митного органу є протиправними, оскільки до митного органу надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), а тому вважає, що такі рішення слід скасувати.
Ухвалою від 26 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору в розмірі 3028 гривень.
На виконання вимог ухвали від 26 листопада 2024 року представником позивача подано до суду платіжну інструкцію № 1345 від 28 листопада 2024 року, якою підтверджується сплата судового збору в належному розмірі.
Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
16 грудня 2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації.
Як зазначає представник відповідача далі, до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивачем подано документи, визначені статтею 335 Митного кодексу України згідно з Класифікатором документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій", які вказані у графі 44 поданої митної декларації.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митним органом встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Зокрема платіжна інструкція № 2 від 23 травня 2024 року не містить підпису уповноваженої особи банку, не містить підпису та відбитку печатки платника, що не відповідає вимогам Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 2. Для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216.
З урахуванням викладеного надана копія платіжного доручення в іноземній валюті № 2 від 23 травня 2024 року не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за товари, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах.
Окрім того, відповідно до пункту 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України).
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку про транспортні витрати, платіжні доручення на оплату транспортних послуг та договір транспортного експедирування. Інших документів, передбачених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, не надано. Перевізник, вказаний у товарно-транспортній накладній, не відповідає тому, що вказаний у довідці про транспортні витрати.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року міжнародна автодорожня товарно-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях і є первинним доказом укладення договору перевезення.
Представник відповідача стверджує, що графи автотранспортної накладної 16-19, 23, 25-29 заповнюються перевізником. У графі 16 автотранспортної накладної перевізник вказує свої повні реквізити (власника TIR Carnet або митного перевізника, найменування, адреса, телефони та інше). При цьому у графі 16 автотранспортної накладної № BK-240812-1 від 15 серпня 2024 року, яка надавалася декларантом під час митного оформлення, містилася інформація про перевізника «LLC «DEDUSHKA», що суперечить інформації з довідки про транспортні витрати № 214 від 22 серпня 2024 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ЕКСПЕДИШН". Відповідно до пункту 1.1 договору транспортного експедирування № 00-000979 від 01 травня 2024 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ЕКСПЕДИШН" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" (клієнт), клієнт доручає, а експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати наземне, морське перевезення та портове експедирування автомобіля, або іншого вантажу … або іншого порту доставки (за домовленістю Сторін) за рахунок клієнта. Згідно з пунктом 2.2 договору транспортного експедирування № 00-000979 від 01 травня 2024 року у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Отже, із даного пункту договору слідує, що експедитор може залучати інших осіб до виконання договору. При цьому відповідно до пункту 4.4 договору транспортного експедирування № 00-000979 від 01 травня 2024 року у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування. Дані витрати сплачуються клієнтом окремо.
Отже, на думку митного органу, фактично окрім витрат, які товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" повинно було сплатити експедитору товариству з обмеженою відповідальність «РОЯЛ ЕКСПЕДИШН», позивач ще й мав сплатити витрати із залучення інших осіб. Проте, митному органу під час здійснення митного оформлення не було надано жодних договорів/контрактів, які б підтверджували чи спростовували факт передоручення послуг з перевезення компанії «LLC «DEDUSHKA».
Виявлені митним органом при розмитненні імпортованих позивачем товарів порушення знайшли своє відображення у рішенні Волинської митниці від 22 серпня 2024 року № UA205050/2024/000192/2 про коригування митної вартості.
За таких обставин представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Разом із відзивом на позовну заяву подано й клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 16 січня 2026 року клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін залишено без задоволення.
23 грудня 2024 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи щодо задоволення позовних вимог. Зокрема у такій зазначено, що серед заперечень відповідач вказує на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" подало платіжну інструкцію № 2 від 23 травня 2024 року, яка не містить підпису уповноваженої особи банку, не містить підпису та відбитка печатки платника. На спростування таких аргументів відповідача представник позивача зазначив, що на зазначеному платіжному документі відображений підпис надавача платіжних послуг - приватного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк", сформований засобами системи дистанційного обслуговування, відображено у графі "підпис надавача платіжних послуг"; підпис платника також наявний у відповідному розділі платіжної інструкції, що підтверджується текстовою частиною з посиланням на особу платника та сертифікат підпису.
Більше того, особа платника співпадає як в платіжному документі, так і в контракті. Крім того, цифрове значення суми 71400 доларів США, яку сплачено згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 23 травня 2024 року, додатково підтверджується умовами поставки товару відповідно до розділу 2 контракту, який теж надавався відповідачу.
Щодо тверджень про ненадання повного пакету транспортних (перевізних) документів, то мотивуючи свою відмову в цій частині, відповідач зазначив про ненадання документів відповідно до наказу № 599, однак в оскаржуваних рішеннях не конкретизовано, яких саме документів не вистачало. В свою чергу, відповідач визнає, що декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку про транспортні витрати, платіжні доручення на оплату транспортних послуг та договір транспортного експедирування.
На думку представника позивача, декларант надав достатню кількість транспортних (перевізних) документів, з якими підтверджуються суми, які брались до уваги при розрахунках декларантом і при цьому чітко прослідковується весь ланцюг договірних відносин по транспортуванню, зокрема укладення договору, оплата, звітування.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
17 травня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" (покупець) та іноземною компанією "Agro Import Global LLC" (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 05-17/24 (далі - контракт).
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 контракту продавець продає, а покупець купує техніку, супутнє обладнання та комплектуючі у кількості, за цінами та на умовах, викладених у Додатках (Специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього контракту.
Загальна сума контракту становить 71400 тисяч доларів США. Валютою контракту є долар США (пункти 1.2 та 1.3 розділу 1 контракту).
Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 контракту продавець поставляє продукцію на умовах FCA-Carroll, 1А, США, відповідно до Інкотермс 2020.
Як передбачено пунктом 2.2 розділу 2 контракту, продавець здійснює поставку товару протягом 180 календарних днів з моменту надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Умови 100% передоплати продукції дублюються в розділі 3 контракту.
Продавець зобов'язаний надати покупцю інвойс, пакувальний лист та інші документи, які можуть бути запитані (пункт 2.4 розділу 2 контракту).
У додатку № 1 до контракту від 17 травня 2024 року деталізовано опис продукції, а саме самохідний обприскувач Джон Дір R4045, серійний номер 1N04045RLH0186162, Б/В, рік виробництва 2017, модельний рік 2018, код УКТЗЕД 8705908090, ціна 71400 доларів США.
23 травня 2024 року на виконання умов контракту товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" безготівковим платежем відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 23 травня 2024 року перерахувало на рахунок іноземної компанії "Agro Import Global LLC" обумовлену суму коштів (71400 доларів США).
З метою розмитнення товару, що був отриманий відповідно до умов згаданого контракту, товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" разом з електронною митною декларацією № 24UA205050030108U0 від 22 серпня 2024 року подало митному органу наступні документи: пакувальний лист б/н від 29 червня 2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 0517 від 17 травня 2024 року, домашній коносамент № 24115692 від 31 травня 2024 року, автотранспортну накладну серії ВК № 240812-1 від 15 серпня 2024 року, супровідний документ Т1 № 24DE245278647060L5 від 19 серпня 2024 року, декларацію про походження товару № 0517 від 17 травня 2024 року, банківський платіжний документ № 2 від 23 травня 2024 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1901 від 05 серпня 2024 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2047 від 22 серпня 2024 року, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 889 від 06 серпня 2024 року, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 929 від 22 серпня 2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 214 від 22 серпня 2024 року, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 05-17/24 від 17 травня 2024 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (додаток № 1) від 17 травня 2024 року, договір про надання послуг митного брокера № 21-08-24 від 21 серпня 2024 року, договір (контракт) про перевезення № 00-000979 від 01 травня 2024 року, інформацію від дилера від 22 серпня 2024 року, фотознімки.
Враховуючи положення частини 3 статті 53 Митного кодексу України митним органом направлено декларанту електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.
Проте, декларант відмовився надавати додаткові документи.
За результатами розгляду поданих документів митним органом 22 серпня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА205050/2024/000192/2, згідно з яким скориговано вартість товару.
Підставами для коригування митної вартості ввезеного товару слугувало те, що:
1) платіжна інструкція № 2 від 23 травня 2024 року, яка не містить підпису уповноваженої особи банку, не містить підпису та відбитка печатки платника, що не відповідає вимогам Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 2. Для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216. З урахуванням викладеного надана копія платіжного доручення в іноземній валюті № 2 від 23 травня 2024 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених постановою правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216.
2) відповідно до пункту 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку про транспортні витрати, платіжні доручення на оплату транспортних послуг та договір транспортного експедирування. Інших документів, передбачених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", не надано. Перевізник, вказаний у товарно-транспортній накладній, не відповідає тому, що зазначений у довідці про транспортні витрати.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, тому відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.
За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято митну вартість подібного товару, митне оформлення якого завершено, а саме John Deere, модель R4045, з ідентичною країною походження - US, однакового календарного року виготовлення (2017 рік), з подібними технічними характеристиками (потужність 258 kw, об'єм баку - 4500 літрів, ширина захвату - 27 метрів) та з урахуванням обсягу партії (1 одиниця). Рівень митної вартості становить 181877,77 доларів США.
У зв'язку із прийняттям згаданого вище рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано і картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA205050/2024/000776.
Надаючи правову оцінку рішенням митного органу, що оскаржуються, суд зважає на таке.
Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).
Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).
Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Водночас у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів. Разом із тим застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребовування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
На необхідності витребовування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, неодноразово вказував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх рішеннях.
Таким чином, вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, суд доходить висновку, що вимога митного органу надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 МК України є безпідставною, адже виявлені митним органом в оскаржуваному рішенні порушення не стосуються саме числових значень складових митної вартості товару.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 МК України митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та визначив таку за другорядним методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, передбачений статтею 60 МК України.
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, в рішенні про коригування митної вартості товарів, що оскаржується, відповідач вказав на те, що платіжна інструкція № 2 від 23 травня 2024 року не містить підпису уповноваженої особи банку, не містить підпису та відбитки печатки платника, що не відповідає вимогам Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 2. Відтак, на думку митного органу, такий платіжний документ не може вважатися документом, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах.
Проте, суд критично оцінює такі міркування митного органу, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 зовнішньоекономічного контракту № 05-17/24 продавець продає, а покупець купує техніку, супутнє обладнання та комплектуючі у кількості, за цінами та на умовах, викладених у Додатках (Специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього контракту.
Загальна сума контракту становить 71400 тисяч доларів США. Валютою контракту є долар США (пункти 1.2 та 1.3 розділу 1 контракту).
На підтвердження оплати 100% вартості товару позивачем надано платіжну інструкцію № 2 від 23 травня 2024 на суму 71400 доларів США.
Відповідач стверджує, що платіжна інструкція № 2 від 23 травня 2024 року не містить підпису уповноваженої особи банку, підпису та відбитки печатки платника, а тому не може вважатися документом, який підтверджує факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією.
Зміст платіжної інструкції встановлено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою правління Національного банку України № 216 від 28 липня 2016 року.
Пунктом 14 розділу II згаданого вище Положення визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);
13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
У графі 52 платіжної інструкції № 2 від 23 травня 2024 року зазначений надавач платіжних послуг платника - АБ "Укргазбанк". У графі "Місце печатки (за наявності) зазначені дата та час - 23 травня 2024 року, 16:38:49, та міститься кутовий штамп публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» з написом: "Сформовано засобами Системи дистанційного обслуговування".
Отже, надана митному органу платіжна інструкція сформована з електронної форми, містять усі вищенаведені реквізити, а тому доводи митного органу про невідповідність її вимогам законодавства є безпідставними.
А тому доводи митного органу щодо неможливості перевірити здійснення оплати товару слід визнати безпідставними.
Окрім того, в оскаржуваному рішенні як на підставу для коригування митної вартості товару митний орган послався на те, що декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку про транспортні витрати, платіжні доручення на оплату транспортних послуг та договір транспортного експедирування. Інших документів, передбачених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", не надано. При цьому перевізник, вказаний у товарно-транспортній накладній, не відповідає перевізнику, що зазначений у довідці про транспортні витрати.
Визначаючись із правомірністю таких тверджень, суд враховує таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 затверджені Правила заповнення декларації митної вартості.
Ці Правила в частині заповнення графи 20 декларації митної вартості роз'яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
При цьому Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
В підтвердження понесення транспортних витрат позивачем митному органу надано довідку товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ЕКСПЕДИШН", зі змісту якої слідує, що вартість транспортування та експедирування вантажу становить: міжнародні перевезення вантажу морським транспортом з місця навантаження Сarrol, IA, US до порту вивантаження Bremergaven, DE - 574552,83 гривень за курсом НБУ станом на 05 серпня 2024 року; комплекс послуг по обробці вантажу за межами України, а саме портові послуги в порту Бремерхавен (Німеччина) - 59667,40 гривень за курсом НБУ станом на 22 серпня 2024 року; вантажне перевезення Бремерхавен (Німеччина) - митний перехід Краківець - 203123,20 гривень; вантажне перевезення митний перехід Краківець - місто Бершадь - 95124 гривень; експедиторські послуги на території України - 24127,06 гривень.
Отже, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування товару є достатніми та повною мірою відповідають Правилам заповнення декларації митної вартості.
З умов контракту та рахунку-фактури не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат.
З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини слід дійти висновку, що подані позивачем для митного оформлення товару документи надавали змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, доказу, що ці товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, не надав підтвердження застосування послідовно всіх методів визначення митної вартості товарів та неможливості застосування кожного попереднього методу.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, не було відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000192/2 від 22 серпня 2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000776, що оскаржується, сформована у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару, що визнане протиправним, а тому така картка відмови теж є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, а також докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в загальному розмірі 17555,94 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 1321 від 19 листопада 2024 року та № 1345 від 28 листопада 2024 року.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 17555,94 гривень.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000192/2 від 22 серпня 2024 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA205050/2024/000776.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 17555 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 94 копійки.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ЗЕРНО СА" (місцезнаходження: 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Бершадь, вул. Єрусалимка, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41491348)
Відповідач: Волинська митниця (місцезнаходження: 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі(з), вул. Призалізнична, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43958385)
Рішення суду в повному обсязі складено 29.01.2026
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович