18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
30 січня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1212/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Цурка Н.О. - адвокат за ордером;
від відповідача: Раєнок В.А. - адвокат за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (м. Бердичів, Житомирська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегат Агро" (м. Черкаси) про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити дії
Заявлено позов з вимогами про :
- визнання недійсним одностороннього правочину відмови від договору поставки № 006777 від 31.07.2025 року, що оформлений листом від 10.09.2025 № 1007-5;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегат Агро" виконати зобов'язання, передбачені договором поставки №006777 від 31.07.2025, прийняти товар за Специфікацією №1 від 31.07.2025 до договору поставки №006777 від 31.07.2025.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Обидві сторони мають електронні кабінети.
Суд прийняв до розгляду в якості уточнення формулювання позовних вимог заяву позивача від 01.12.2025, якою просить вважати вірною наступну редакцію прохальної частини позовної заяви АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (м.Бердичів, Житомирська область) до ТОВ "Агрегат Агро" (м. Черкаси):
1. Визнати недійсним односторонній правочин відмову від договору поставки № поставки №006777 від 31.07.2025 року оформлений листом від 10.09.2025 № 1009-5;
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрегат Агро" виконати зобов'язання передбачені договором поставки № 006777 від 31.07.2025, прийняти товар, а саме прийняти від акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" товар в кількості 10 одиниці "Каток рубящий зам. 2078891" відповідно до Специфікації №1 від 31.07.2025, що є додатком до договору поставки № 006777 від 31.07.2025, згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегат Агро" на користь Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (код ЄДРПОУ 00217426) витрати на оплату судового збору та витрати на правничу допомогу.
На запитання суду позивач пояснила, що дві вимоги у позові заявлені саме як основна та похідна.
В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримує і просить суд їх задовольнити повністю.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що за наслідками відмови від прийняття виконання по договору, через неготовність до видачі товару з боку позивача, договірні зобов'язання між сторонами за Специфікацією № 1 є припиненими.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Всі документи, надані сторонами, судом приєднано до матеріалів справи на підставі ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Заслухавши доводи і заперечення представників обох сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків:
Сторонами визнається укладення між АТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» (Постачальник і позивач) та ТОВ«Агрегат-Агро» (Відповідач і Покупець) договору поставки №006777 від 31.07.2025 (далі - Договір а.с. 13).
Якщо правила тлумачення, встановленні статтею 213 ЦК України, не дозволяють визначити зміст умови договору, застосовується тлумачення contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Так, особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, несе ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Це правило застосовується:
1. не тільки коли сторона самостійно розробила умову, але й коли вона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою;
2. не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але й щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".
Такі висновки викладено у постанові № 81847079 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 травня 2019 року у справі № 911/1366/18 та підтверджуються подальшою сталою судовою практикою з даного питання.
На запитання суду сторони стверджують, що неможливо встановити єдиного автора умов Договору, оскільки його умови погоджувалися та уточнювалися за згодою обох сторін.
Сторонами стверджується, що ними надано суду всі додатки до Договору.
За умовам Договору Позивач (Постачальник) зобов'язався поставити й передати у власність Відповідача (Покупця) товар, який в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах Договору.
Характеристики, кількість, номенклатура, ціна та порядок розрахунків, а також загальна вартість товару, що поставляється згідно договору, зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (розділ 2,3 Договору).
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
У пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
За своїм правовим змістом сторонами укладено договір поставки, який відповідає вимогам ст. 712 ЦК України.
Даною нормою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі і є його істотною умовою.
Судом встановлено і підтверджено доказами, що сторонами в межах даного Договору було укладено три Специфікації.
Відповідно до Специфікації №1 від 31.07.2025 до договору поставки №006777 від 31.07.2025 Постачальник зобов'язався виготовити та поставити товар, а саме каток рубящий зам.2078891 в кількості 10 шт., на умовах EXW-м.Бердичів, у строк не пізніше 31 серпня 2025. Вартість товару, що поставляється згідно Специфікації №1 становить 1 800 000,00 грн. (а.с. 15).
Оплата за товар має бути проведена за умовами Специфікації № 1 трьома платежами 01, 05 та до 30 серпня 2025 року.
Між сторонами немає спору, що зобов'язання Покупцем-відповідачем щодо оплати товару за Специфікацією № 1 від 31.07.2025 до договору поставки №006777 від 31.07.2025 були виконані вчасно. Копії платіжних інструкцій позивачем надано ( а.с. 29-35).
За умовами п. 2.1. Договору поставка товару має здійснюватися відповідно до вимог Міжнародних правил торгівельних термінів «Інкотермс» (в редакціях 2020 року) EXW (Ex Works / Франко завод) Житомирська область, м. Бердичів - відповідно до якого, продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли надає товар покупцеві на своєму підприємстві (заводі, складі тощо).
За умовами Специфікації № 1 постачальник зобов'язується "поставити товар не пізніше 31 серпня 2025 року", поставка товару здійснюється за рахунок Покупця.
Відповідач доводить, що ніяка поставка товару за умовами Договору та за Специфікаціями до нього позивачем не була здійснена.
31 серпня 2025 року припадає на вихідний день (неділя).
Сторонам про цей факт відомо і вони не заперечили суду, що дану умову до договору, як істотну, не було внесено ними до Специфікації під впливом помилки чи обману, а було узгоджено добровільно. Змін до Договору та до Специфікації № 1 в цій частині не внесено.
Представник позивача визнає в засіданні, що в суботу та неділю АТ"Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" не працює , як і його склад для видачі товару покупцям.
За загальними принципами, сформованими усталеною судовою практикою при визнанні правочинів недійсними, якщо суб'єкт підприємницької діяльності укладе договір без належної перевірки його умов, то потім не зможе посилатися на помилку як підставу для визнання договору недійсним. Верховний Суд послідовно притримується позиції, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним. Також, якщо підприємець укладе договір без належної перевірки його умов, то потім не зможе посилатися на введення в оману як підставу для визнання договору недійсним. Стандарт розумної та обачливої поведінки суб'єктів господарювання та підприємництва набагато вищий, ніж пересічної людини. Відповідно, стандарти розкриття інформації і можливість введення в оману також відрізняються. При цьому, хибні тлумачення умов договору, нереалістичні уявлення та очікування однієї сторони відносно правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною.
За умовою Специфікації № 1 постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 31 серпня 2025 року, тобто останнім строком поставки є 31 серпня 2025 року.
Специфікацію № 1 її сторонами підписано 31 липня 2025 року (а.с. 15), отже з дати підписання Специфікації та до 31 серпня 2025 року включно у позивача триває зобов'язання по поставці товару.
ЦК України розрізняє поняття строків та термінів (Розділ V Глава 18).
Так, статтями 251, 252 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Якщо сторонами буде погоджено "поставити протягом 30 днів" - це буде строк. Якщо буде сказано поставити "до 31 серпня" - це термін, бо тут вказано конкретний календарний день (дата). Згідно з ч. 2 ст. 252 ЦК, це є основною ознакою терміну.
Отже, узгодивши у Специфікації № 1, що постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 31 серпня 2025 року, сторони тим самим домовилися про термін виконання зобов'язання, а не про строк його виконання.
Додатковими аргументами може слугувати оцінка моменту в часі : подія (поставка) прив'язана не до тривалості процесу (наприклад, "поставити протягом 5 днів з моменту оплати"), а до фінальної часової точки визначеної точною календарною датою.
Також тут має значення вжитий сторонами прийменник "не пізніше": в даному випадку з правової точки зору фраза "не пізніше [дата]" встановлює кінцевий термін виконання зобов'язання (дедлайн). Хоча поставка може відбутися і раніше, юридично значущим моментом, що відсікає вчасне виконання зобов'язання від моменту його прострочення, є саме ця конкретна календарна дата.
Оскільки "не пізніше 31 серпня 2025 року" є терміном, а не строком, то суд відхиляє аргументи позивача, що оскільки 31.08.2025 є неділею, то право виконати зобов'язання без прострочення правомірно переноситься на 01 вересня 2025, як наступний робочий день.
Суд виходить при цьому з прямих норм ст. 254-255 ЦК України, які визначають питання про перебіг, закінчення, порядок вчинення дій в останній день лише щодо строку, а не щодо терміну.
Так, ч. 5 ст. 254 ЦК України встановлює, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, безумовно, за змістом домовленості сторін у Специфікації № 1 (а.с. 15) зобов'язання по поставці товару в кількості 10 катків рубящих, позивачем мало бути здійснено не пізніше 31 серпня 2025 року (тобто можна виконати раніше, а не пізніше) і кінцева дата виконання зобов'язання не переноситься на наступний робочий день 01 вересня 2025 року.
З приводу вчинення сторонами дій щодо поставки товару судом було встановлено наступне:
За змістом Специфікації № 1 (а.с. 15) всю партію товару - 10 катків рубящих - позивач мав поставити не пізніше 31 серпня 2025 року, тобто видати їх відповідачу у себе на складі в м. Бердичів (п. 2.1. Договору).
За умовами Специфікації № 1 поставка товару здійснюється за рахунок Покупця, а в п. 5.1.2. Договору вказано, що Покупець зобов'язаний власними ресурсами забезпечити вивезення товару, поставленого Постачальником. Отже Покупець має приїхати і забрати товар зі складу позивача.
Виготовлювачем товару за змістом розділу 1 Договору є позивач, якому для виготовлення товару відповідач передає конструкторсько-технологічну документацію.
За умовами п. 5.2. Договору відповідач має право контролювати поставку товару в строки та на умовах, передбачених Договором; контролювати виробничий процес шляхом участі у спільних виробничих нарадах, підборі працівників постачальника, які будуть задіяні у виготовленні Товару, вести контроль за якістю виготовлення товару, давати вказівки щодо виготовлення, коригувати хід виконання робіт, робити зауваження.
Зі свого боку позивач зобов'язався забезпечити постачання товару у строк, визначений Договором (п. 5.3.1) та забезпечити безперешкодний доступ представника Покупця на всіх етапах виготовлення Товару (п. 5.3.3), інформувати покупця про час і місце проведення виробничих нарад (п. 5.3.6).
Сторонами визнається, що умови Договору не містять узгодженого порядку повідомлення позивачем відповідача про готовність видати партію товару на своєму складі.
Позивач не заявляє про настання для нього форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання виготовлення всієї партії товару для передачі відповідачу не пізніше 31 серпня 2025 року.
Враховуючи, що терміном виконання зобов'язання є період з часу підписання Специфікації № 1 від 31 липня 2025 і до 31 серпня 2025 (при цьому не заборонено виконати зобов'язання достроково чи частинами на розсуд позивача), 31 серпня 2025 року припадає на неділю (а субота та неділя є вихідними днями для підприємства-позивача та його складу готової продукції), то саме позивач мав повідомити відповідача про конкретну дату (дати) готовності видати виготовлений товар зі свого складу.
Така поведінка позивача складає логічність, добросовісність та розумність зобов'язання за конкретних умов, що склалися між сторонами.
Тим більше такі завчасні попередження про готовність видати товар зі складу та конкретну дату приїзду позивач мав зробити для відповідача стосовно 30 та 31 серпня 2025 року, які припадають на вихідні дні.
Суд вважає, що ні умовами Договору, ні нормами чинного законодавства відповідач не має обов'язку без попередження та узгодження із позивачем в будь-які дні рандомно приїздити на склад до позивача за місцем видачі товару та вимагати його видачі в період між 31 липня 2025 та 31 серпня 2025.
Позивач вказав, що відповідач не має доказів свого приїзду за товаром 30 та 31 серпня 2025 року.
Натомість відповідач вказав на наступне:
- за результатами участі у спільних виробничих нарадах із працівниками позивача відповідачу стало зрозуміло, що станом на 31 серпня 2025 року позивач не виконає своє зобов'язання по поставці всієї партії товару в кількості 10 катків.
Проведення спільних виробничих нарад сторонами в межах виконання Договору позивач не заперечує.
- відповідач зацікавлений саме у поставці всієї партії з 10 катків не пізніше 31 серпня 2025 року, що для нього має принципове значення. З даного питання суд відхиляє заперечення позивача, що відповідач міг забрати і частину готових катків, що також би було належним виконанням зобов'язання по Договору зі сторони позивача. Суд натомість вважає, що визначення партії товару у кількості 10 катків та її передача позивачу не пізніше 31 серпня 2025 (повністю) по Специфікації № 1 є істотними умовами Договору і позивач не вправі власним рішенням підміняти вимоги покупця щодо наявності всієї партії товару до видачі, готовністю лише частини партії, як належного виконання зобов'язання.
Позивач вказав, що у відповідача не має доказів неготовності позивача видати всю партію товару 10 катків не пізніше 31 серпня 2025 року.
Натомість позивач не надав і власних доказів наявності на складі для видачі всіх 10 катків в період з 31 липня 2025 по 31 серпня 2025 і докази своєї готовності видати їх позивачу в обумовлений Специфікацією № 1 термін (що це саме позивач перебував у стані очікування коли відповідач прибуде і забере катки зі складу).
Позивач не надав доказів повідомлення відповідача про готовність відпустити катки зі складу в кількості 10 штук всі разом чи частинами не пізніше 31.08.2025 року.
За доводами відповідача, оскільки в період з 31 липня до 31 серпня 2025 року позивач не повідомляв відповідача про готовність катків до видачі, а 30 та 31 серпня 2025 року є вихідними днями, коли позивач та його склад не працюють (що визнає сам позивач на запитання суду в засіданні), то листом від 01.09.2025 вих № 0109-3 (а.с. 75) відповідач відмовився від прийняття цього товару і просить повернути сплачені грошові кошти в розмірі 1 800 000 грн.
Обидві сторони визнають, що цей лист відповідач направив, а позивач отримав його саме 01 вересня 2025 року.
12.01.2026 судом отримано Додаткові пояснення від позивача, в яких зазначається, що позивач не заявляє вимоги про визнання листа ТОВ "Агрегат Агро" від 01.09.2025 № 0109-3 недійсним з підстав того, що на його переконання, даний лист є передчасним та не правомірним.
Суд не погоджується із доводами позивача, що цей лист слід вважати юридично нікчемною дією з боку відповідача., бо його подано було у останній день для виконання зобов'язання по поставці всієї партії катків.
Суд вже обґрунтував через різницю строків та термінів за правилами ЦК України, що норма про перенесення виконання зобов'язання на наступний робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України) стосується лише строків, а не термінів, які було визначено умовами Специфікації № 1 (а.с. 15).
Отже останнім календарним днем терміну виконання зобов'язання для позивача є 31 серпня 2025 року і на 01 вересня 2025 це зобов'язання не переноситься. Воно вже стає простроченим саме 01 вересня 2025 року.
Отже відповідач правомірно відмовився від прийняття виконання всієї партії катків 10 штук за Специфікацією № 1 до Договору між сторонами листом віл 01 вересня 2025 року № 0109-3 .
Суд вважає, що в даному випадку слід брати до уваги як переважаючі, доводи відповідача, що йому важливо було отримати не пізніше 31 серпня 2025 року всю партію катків 10 штук, а не доводи позивача, що відповідачу слід було забрати готові 4 катка, а потім згодом забрати решту, бо прострочення їх виготовлення є незначним і взагалі всі катки зараз знаходяться на складі у позивача і продати іншим клієнтам їх неможливо (вони виготовлялися за специфічними кресленнями відповідача).
Право відмови від отримання товару у листі від 01.09.2025 відповідач обґрунтував ч. 1 ст. 670 ЦК України. Дана норма передбачає, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Суд зауважує, що навіть за неправильної юридичної кваліфікації стороною спірних правовідносин, суд не звільняється від обов'язку застосувати відповідні норми права, що регулюють спірні правовідносини (такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/134-ц).
У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду виклала правові висновки що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту".
Такі ж висновки викладені також і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц.
Оскільки відповідачу не було передано ніякої кількості катків, то в даному випадку відповідач для обґрунтування відмови від отримання товару 01.09.2025 мав би застосувати ст. 612 ЦК України.
Даною нормою передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Позивач не надав доказів, що мали місце обставини прострочення зобов'язання зі сторони відповідача як кредитора, які унеможливлювали виконання позивачем його обов'язку виготовити та передати зі складу всі 10 катків не пізніше 31 серпня 2025 року.
Позивач посилається на ті обставини, що відповідно до службових записок комерційного директора від 28.08.2025 № 77-417А та від 19.09.2025 № 77-475А ні 28.08.2025 року, коли було повідомлено відповідача про можливість початку відвантаження частини замовленого товару у кількості 4 шт. ніхто від відповідача не з'явився. Також у період з 31.08 по 19.09.2025 року представниками покупця жодних дій щодо розпорядження товаром не вчинено.
Судом з'ясовано, що згідно листування між сторонами підтверджується інформація щодо виготовлення позивачем для передачі відповідачу лише 4 катків в межах терміну поставки за Специфікацією № 1.
Про це прямо вказано у листі позивача на ім'я відповідача від 04.09.2025 № 77-431 (а.с. 76) -- у п. 1 щодо Специфікації № 1 від 31.07.2025 вказано, що станом на 22 - 30.08.2025 року 4 одиниці продукції були виготовлені та готові до відвантаження, про що повідомлено вашого представника. Однак накладні не були підписані з вашого боку всупереч умовам п. 4.2. та п. 4.3. договору.
Ніяких доказів про те, що станом на 31 серпня 2025 року позивач виготовив та був готовий передати відповідачу всі 10 катків по Специфікації № 1 - у справу не подано.
Позивач заявою від 01.12.2025 уточнив прохальну частину позову та реквізити листа (від 10.09.2025 № 1009-5) який позивач вважає одностороннім правочином відмови від договору поставки по Специфікації № 1 , який у справі знаходиться на а.с. 28.
Однак суд вважає, що даний лист містить відмову від прийняття виконання за Специфікацією № 2 та № 3 і лише констатує попереднє направлення відмови позивачу від прийняття виконання за Специфікацією № 1 за попереднім листом від 01.09.2025 № 0109-3 (а.с. 75).
Позивач на запитання суду пояснив, що він не має наміру оскаржувати як односторонній правочин про відмову саме лист від 01.09.2025 № 0109-3 (а.с. 75) бо він передчасний і тому неправомірний.
Позивач наполягає на визнанні недійсним лише одностороннього правочину відмови від Договору поставки № 0006777 від 31.07.2025 що оформлений листом від 10.09.2025 № 1009-5.
Дана позовна вимога є основною, а подальша про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання по прийняттю всього товару (10 катків) за Специфікацією № 1 - є похідною.
Оскільки лист від 10.09.2025 № 1009-5 стосується відмови від прийняття виконання за Специфікаціями № 2 та № 3 і лише згадує у своєму змісті про вже попередньо направлений лист від 01.09.2025 № 0109-3 про відмову від отримання товару за Специфікацією № 1, то оскарження позивачем листа від 10.09.2025 № 1009-5 не має стосунку до предмету доказування у спорі.
Позивач не просить зобов'язати відповідача прийняти виконання за Специфікаціями № 2 та № 3 до Договору.
З цих підстав, враховуючи що правомірна відмова від прийняття виконання за Специфікацією № 1 вчинена відповідачем листом від 01.09.2025 № 0109-3 (а.с. 75), який позивач не просить визнати недійсним, то у задоволенні позову в частині визнання недійсним одностороннього правочину відмови від договору поставки № 0006777 від 31.07.2025 що оформлений листом від 10.09.2025 № 1009-5 (відмова від Специфікацій № 2 та № 3, позивачу слід відмовити повністю.
Отже у задоволенні первісної позовної вимоги позивачу відмовлено.
Зобов'язання особи з боку суду (як судовий примус) вчинити певну дію, має ґрунтуватися лише на вимогах закону чи договору.
За правилами п5) ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Позивач у другій (похідній) вимозі просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрегат Агро" виконати зобов'язання передбачені договором поставки № 006777 від 31.07.2025, прийняти товар, а саме прийняти від акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" товар в кількості 10 одиниці "Каток рубящий зам. 2078891" відповідно до Специфікації №1 від 31.07.2025, що є додатком до договору поставки № 006777 від 31.07.2025, згідно з видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором.
Похідна позовна вимога наслідує долю первісної вимоги, від задоволення якої вона залежить.
Відповідач неодноразово зауважував в ході розгляду справи, що істотною умовою Договору та Специфікації № 1 були виготовлення та передача позивачем відповідачу всієї партії товару (10 катків рубящіх) не пізніше 31 серпня 2025 року.
Тому Позивач не вправі оцінювати на свою користь, чи було порушення у строках виготовлення та передачі всієї парії катків після 31 серпня 2025 року незначним для відповідача, заперечувати принципове значення для відповідача отримати всі 10 катків саме не пізніше 31 серпня 2025 року і наводити власні аргументи як значущі, що катки є актуальними на весь час жнив, а не лише на 31.08.2025 і тому відповідач має їх забрати навіть із простроченням їх виготовлення та передачі відповідачу зі складу.
В протилежному випадку позивач, як зобов'язана сторона по договору у виниклому спорі, самостійно нівелює власні зобов'язання та відмовляється від їх належного виконання.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання чи зміна його умов не допускається за правилами чинного законодавства у сфері господарювання.
З підстав викладеного позивач не має підстав вимагати від відповідача прийняття простроченого зобов'язання у вигляді партії катків в кількості 10 шт. по Специфікації № 1 поза межами терміну виконання зобов'язання по Специфікації № 1.
Факт прострочення виконання позивачем свого зобов'язання виготовити та передати 10 катків рубящих не пізніше 31.08.2025 підтверджується письмовими доказами у справі, яким суд надає перевагу перед усними доводами і запереченнями сторін.
Так, як вже вказував суду, листом від 04.09.2025 № 77-431 (а.с. 24) позивач повідомив відповідача про виготовлення та готовність до видачі за Специфікацією № 1 лише 4 катків станом на 22- 30 серпня 2025 року.
Листом №77-438 від 08.09.2025 року (а.с. 25) Позивач як постачальник письмово повідомив Покупця-відповідача про завершення виготовлення всієї партії продукції за Договором, в повному обсязі та її готовність до відвантаження.
Отже сам позивач визнає, що вся партія товару за Специфікацією № 1 була виготовлена та готова до видачі відповідачу лише 08.09.2025 року.
Доводи позивача про те, що у відповідача немає доказів, що вся партія не була виготовлена і передана на склад позивача станом на 31 серпня 2025 року, суд відхиляє. В даному випадку такі докази наявності всього товару на складі до 31 серпня 2025 року і повідомлення відповідача про готовість його видачі повинен мати позивач і надати їх суду.
Тому суд не погоджується про доказаність позиції позивача у спорі, що мало місце ухилення відповідача від виконання обов'язку щодо прийняття товару, виготовленого за його замовленням по специфікації №1 до договору поставки №006777 від 31.07.2025.
Відповідно до ст. 690 ЦК України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі -продажу.
Однак за результатами вирішення спору суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовився від прийняття виконання товару за Специфікацією № 1 і на нього не може бути покладеного зобов'язання прийняти товар за цією Специфікацією від позивача.
Доводи та заперечення сторін, які стосуються виконання Специфікацій № 2 та № 3, чи мало місце розірвання всього Договору між сторонами, суд не аналізує та не розглядає як такі, що не стосуються безпосередньо Специфікації № 1, яку суд досліджує у виниклому спорі як окреме зобов'язання.
На підставі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства
Недоведеність правової підстави позову зібраними у справі доказами є самостійною підставою для відмови в позові.
При відмові в позові судові витрати за правилами ст. 126,129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскарженим до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 30 січня 2026 року.
Суддя Н.М. Спаських