Справа №753/8452/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3066/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
27 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року, -
Даною ухвалою суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 , обвинуваченого за ч. 3 ст.154, ч.1ст.301-1, ч.3 ст.301-1, ст.126-1 КК України в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 діб.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання.
Зазначає, що суд першої інстанції не виконав імперативні вимоги, визначені ч. 4 ст. 315 КПК України, зокрема: не роз'яснив обвинуваченому про право заявляти клопотання про розгляд кримінальної справи відносно нього колегіально судом у складі трьох суддів, не з'ясував у обвинуваченого чи зрозумілі йому його права та обов'язки, не з'ясував волевиявлення обвинуваченого стосовно його вибору однієї двох альтернативних процедур. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена незаконним складом суду.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - цілодобовий домашній арешт.
Зазначає, що правоохоронними органами під час повідомлення про підозру 24.03.2025, було порушено право на правову допомогу та оголошення повідомлення про підозру 25.03.2025 було грубо порушено порядок вручення повідомлення про підозру.
Доводи прокурора та висновки суду щодо можливості існування ризиків, зокрема: переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду; знищення доказів; впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення є необґрунтованими, не доведеними, а є лише припущеннями, що не ґрунтується на об'єктивних фактах.
Крім того, зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів для неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Прокурор у кримінальному провадженні та захисник ОСОБА_6 про час і місце розгляду повідомлені належним чином, просили забезпечити участь під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції, однак на зв'язок не вийшли, що не перешкоджає розгляду справи без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 154, ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1, ст. 126-1 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки раніше визначений ухвалою суду строк закінчується.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_10 на 60 діб.
Підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 стала наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що існують підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував дані про його особу в їх сукупності, що дозволяє продовження до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі.
Колегія суддів вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Також колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави обвинуваченому, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Доводи захисника щодо порушення вимог ч. 2 ст. 31 КПК України, є безпідставними оскільки апеляційним судом не встановлено доказів того, що обвинувачений звертався до суду з клопотанням про здійснення розгляду справи колегіально, як того вимагає ч. 2 ст. 31 КПК України.
Доводи захисника про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_8 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, є безпідставними доводи захисника щодо порушення права на захист при повідомленні про підозру у кримінальному провадженні, оскільки згідно обвинувального акта ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, отже він має статус обвинуваченого у даному кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру у вчиненні злочинів не є предметом даного апеляційного розгляду.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги з доповненнями захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя