29 січня 2026 року місто Київ
справа № 759/15181/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/3720/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - адвоката Гусєва Павла Володимировича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Петренко Н.О., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-
У липні 2025 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 215 071,22 грн. шкоди в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 липня 2019 року в м. Києві по Кільцевій дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Міцубісі» та транспортного засобу «Фольксваген» під керуванням відповідача. Постановою суду відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач, відповідно до укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту № 25567а9к.19, здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 314 071,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 588702 від 20 серпня 2019 року. Частина цієї суми, 99 000,00 грн, була відшкодована позивачу страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача.
Позивач стверджує, що, оскільки він виплатив страхове відшкодування, до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, у сумі 215 071,22 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та сумою, відшкодованою страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» - адвокат Гусєв П.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск строку позовної давності, не врахувавши, що у період дії воєнного стану строки, визначені статтями 257-259,362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що висновки суду є правильними.
В судове засідання представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно, шляхом направлення судової повістки до Електронного кабінету в ЄСІТС, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала можливим провести розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 9 липня 2019 року у місті Києві на Кільцевій дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода.
Відповідача, ОСОБА_1 , було визнано винним у адміністративному правопорушенні, передбаченому статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» виплатило страхове відшкодування ОСОБА_2 , у розмірі 314 071,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 588702 від 20 серпня 2019 року.
Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування 20 серпня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 588702 від 20.08.2019. Саме з цієї дати у позивача виникло право вимоги до відповідача в порядку суброгації. Таким чином, строк позовної давності сплив 20 серпня 2022 року. Позовна заява була подана до суду 07 липня 2025 року, тобто після спливу встановленого законом трирічного строку. Позивач не надав жодних доказів, що перешкоджали йому вчасно звернутися до суду. Сплив трирічного строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Суброгація - це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми).
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України Закону України «Про страхування».
Встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 29 січня 2019 року № 25567а9к.19 сплатив страхове відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 314 071,22 грн., а отже має право вимоги до ОСОБА_1 , з вини якого 09 липня 2019 року трапилась дорожньо-транспорта пригода.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована за полісом, то ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» було відшкодовано страхове відшкодування у розмірі 99 000,00 грн.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 215 071,22 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням (314 071,22 грн. - 99 000 грн.).
Відповідачем в суді першої інстанції заявлено про застосування строків позовної давності.
Відповідно до положень ст. ст. 256 - 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Встановлено, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування 20 серпня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 588702 від 20.08.2019.
Саме з цієї дати у позивача виникло право вимоги до відповідача в порядку суброгації.
З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»
30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності, не врахувавши, що строки були продовжені на час дії карантину та зупинені на строк дії військового стану.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації та стягнення з відповідача коштів у розмірі 215 071,22 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6 452,13 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - адвоката Гусєва Павла Володимировича -задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 215 071,22 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 452,13 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: