справа № 757/17771/25-ц Головуючий у суді І інстанції: Остапчук Т.В.
провадження №22-ц/824/2167/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року про відмову у тимчасовому обмеженні боржника у праві виїзду за межі України у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
У квітні 2025 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величко Роман Сергійович звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 до виконання ним зобов'язань, покладених згідно: зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_7.
В обґрунтування подання головний державний виконавець зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_7 до складу якого входять:
- виконавче провадження № НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7043/10 від 11.11.2010 року, документ видав Печерський районний суд міста Києва про стягнення з стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» заборгованість за кредитним договором № 14/10-30 від 05.03.2007 року в сумі 16 151 250,51 грн;
- виконавче провадження № НОМЕР_9 з примусового виконання постанови № 30984904 від 04.12.2012 року, документ видав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 219 031,54 доларів США та 123 720,80 грн;
- виконавче провадження № НОМЕР_10 з примусового виконання постанови № 19393306 від 10.09.2012 року, документ видав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) виконавчий збір у розмірі 1948359,08 грн;
- виконавче провадження № НОМЕР_11 з примусового виконання виконавчого листа № 757/18973/14-ц від 01.12.2014 року, документ видав Печерський районний суд міста Києва про стягнення з стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» (ідентифікаційний код 32284441) кошти у розмірі 80455364 (вісімдесят мільйонів чотириста п'ятдесят п'ять тисяч триста шістдесят чотири) грн 46 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» (ідентифікаційний код 32284441) витрати з оплати судового збору в розмірі 3654 грн 00 коп.
20.01.2011 року державним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження до виконання, та до відома. Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, щодо перетину боржником державного кордону від 10.04.2025 року за №: 262492684, боржник неодноразово перетинав кордон та володіє закордонним паспортом: серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_2 .
24.02.2025 року державним виконавцем направлено виклик державного виконавця з'явитись 11.03.2025 року о 10 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, 5 поверх, каб. 523 щодо надання інформації про сплату боргу за вищезазначеними виконавчими документами та направлено вимогу державного виконавця протягом 5-ти робочих днів надати декларацію про доходи.
Вищезазначений виклик та вимогу державного виконавця було направлено рекомендованим листом (штрих-код відправлення № 0601117508653) та відповідно до трекінгу відправлення було отримано боржником 01.03.2025 року. Однак на виклик державного виконавця ОСОБА_1 не з'явивсь та про причини неявки не повідомив, декларацію про доходи не подав, а тому його право на виїзд за межі України має бути тимчасово обмежено.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року відмовлено у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазарева А.І. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що станом на момент подачі подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо виконання судового рішення. Разом з тим, відсутні докази наявності об'єктивних причин, наприклад тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, що унеможливлюють виконання боржником рішень суду, хоч в будь-якій їх частині.
На переконання апелянта це свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.
Вважає, що така крайня міра примусового заходу як обмеження у праві виїзду за межі України змусить боржника виконати свої зобов'язання за судовим рішенням. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство не містить, а тому саме з метою виконання рішень суду, вважає за необхідне застосувати до боржника таку міру примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за кордон.
Державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення, які не дали результату виконання вищевказаного рішення суду боржником. Тому останнім дієвим заходом є обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань.
Оскільки досі заборгованість по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_7 не погашена, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на нього постановою державного виконавця є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.
На переконання апелянта, враховуючи значну суму заборгованості та довготривале невиконання рішення суду боржником, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та передчасно прийнято рішення про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1
29 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2025 року залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказував на те, що державний виконавець не звернув увагу на те, що боржник виконує рішення суду у спосіб прямих розрахунків з стягувачем ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп», перед яким за період з лютого 2024 року по квітень 2025 року зменшена заборгованість на 4 960 000 грн, не приймаючи до уваги, що за заявою стягувачів ТОВ «Юридичниа компанія «МТД Груп» та ТОВ «Вердикт Капітал» вимоги у зведеному виконавчому провадженні зменшились на 19 481 860,88 грн та 2 190 315,49 доларів США та 1 235 388,12 грн, а виконавчі провадження № НОМЕР_9 та № НОМЕР_10 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_7 є сумами виконавчого збору: 219 031,54 доларів США та 123 720,80 грн, 1 948 359,08 грн.
Також зазначав, що в запереченням на заяву про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, наданих 28.07.2025 року в суді першої інстанції представником боржника - адвокатом Бурою О.В. та наданих до заперечень копій документів наявна інформація, що боржник ОСОБА_1 сумлінно виконує рішення Печерського районного суду і не ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішенням, в умовах арешту, накладеного державним виконавцем на рахунки та кошти боржника, маючи великі боргові зобов'язання, які виникли у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , як посадова особа, виступав у 2006-2008 роках поручителем по кредитам юридичних осіб, знаходить можливості для зменшення заборгованості перед стягувачем ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» у спосіб прямих розрахунків, які значно більші, ніж офіційні доходи, які отримує боржник ОСОБА_1 протягом 2013-2025 років.
Боржник вважає, що апеляційна скарга державного виконавця Лазеревої А.І. не містить доказів умисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судових рішень, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції не встановлено наявність у ОСОБА_1 ознак умислу у невиконанні рішень суду, а матеріали справи свідчать про те, що навпаки, боржник здійснює всі можливі дії для погашення заборгованості, а відсутність у останнього достатньої суми коштів для погашення боргу не свідчить про ухилення від виконання рішень судів, а тому не може бути безумовною підставою для застосування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви подання старшого державного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що державним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання виконавчого листа, не вказано які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, а також не надано жодного доказу про наявність наміру боржника виїхати за межі України з метою ухилення від виконання вказаного судового рішення. Також не надано доказів того, що державним виконавцем вживались будь-які заходи щодо виконання судового рішення, вирішувалось питання про реалізацію виявленого майна, боржник не притягувався до відповідальності за невиконання рішення суду. Таким чином, будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення - виконавцем суду не надано.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України в в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_7 до складу якого входять:
виконавче провадження № НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7043/10 від 11.11.2010 року, документ видав Печерський районний суд міста Києва про стягнення з стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» заборгованість за кредитним договором № 14/10-30 від 05.03.2007 року в сумі 16 151 250,51 грн;
виконавче провадження № НОМЕР_9 з примусового виконання постанови № 30984904 від 04.12.2012 року, документ видав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 219031,54 доларів США та 123720,80 грн;
виконавче провадження № НОМЕР_10 з примусового виконання постанови № 19393306 від 10.09.2012 року, документ видав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) виконавчий збір у розмірі 1948359,08 грн;
виконавче провадження № НОМЕР_11 з примусового виконання виконавчого листа № 757/18973/14-ц від 01.12.2014 року, документ видав Печерський районний суд міста Києва про стягнення з стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Чернігівський завод будівельних матеріалів» (ідентифікаційний код 32284441) кошти у розмірі 80455364 (вісімдесят мільйонів чотириста п'ятдесят п'ять тисяч триста шістдесят чотири) грн 46 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Чернігівський завод будівельних матеріалів» (ідентифікаційний код 32284441) витрати з оплати судового збору в розмірі 3654 грн 00 коп..
20.01.2011 року державним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження до виконання, та до відома.
01.08.2022 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника в межах суми 98551756,94 грн та направлено в усі діючі банки до виконання, сторонам до відома.
З метою перевірки майнового стану боржника до реєструючих органів направлено відповідні запити.
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України за № 263034046 від 13.04.2025 року, встановлено, що у боржника на праві власності зареєстровані 2 транспортні засоби, а саме:
1) марка транспортного засобу: TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER PRADO 120 Категорія ТЗ: легковий Рік виробництва ТЗ: 2006 VIN: НОМЕР_3 Номер шасі: НОМЕР_3 Номерний знак: НОМЕР_4 Колір ТЗ: чорний;
2) марка транспортного засобу: LEXUS Модель ТЗ: LX 470 Категорія ТЗ: легковий Рік виробництва ТЗ: 2007 VIN: НОМЕР_5 Номер шасі: НОМЕР_5 Номерний знак: НОМЕР_6 Колір ТЗ: чорний.
Вищезазначені транспортні засоби оголошено у розшук постановою про розшук майна боржника № НОМЕР_11 від 16.05.2017 року.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України за №: 263034047 від 13.04.2025 року, встановлено, що відсутні дані про наявні рахунки відкриті у банківських установах.
Згідно відповіді Державної податкової служби України за № 263034048 від 13.04.2025 року, встановлено, що інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, щодо перетину боржником державного кордону від 10.04.2025 року за №: 262492684, боржник неодноразово перетинав кордон та володіє закордонним паспортом: серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_2 .
24.02.2025 державним виконавцем направлено виклик державного виконавця з'явитись 11.03.2025 року о 10 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, 5 поверх, каб. 523 щодо надання інформації про сплату боргу за вищезазначеними виконавчими документами та направлено вимогу державного виконавця протягом 5-ти робочих днів надати декларацію про доходи.
Головний державний виконавець у поданні зазначив, що ним здійснювалися всі необхідні дії з метою виконання рішення суду, боржнику направлялися вимоги про явку до державного виконавця на адресу, зазначену у виконавчому листі, проте боржник дані вимоги не виконує, будь-яких дій, спрямованих на їх виконання не здійснює, на виклики не з'являється, декларацію не надає, не повідомляє про наявність майна, рахунків, доходів, має закордонний паспорт та регулярно перетинає державний кордон України, тобто ухиляється від виконання рішення суду, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України за № 263034047 від 13.04.2025 року, встановлено, що відсутні дані про наявні рахунки відкриті у банківських установах.
Згідно відповіді Державної податкової служби України за №: 263034048 від 13.04.2025 року, встановлено, що інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, щодо перетину боржником державного кордону від 10.04.2025 року за №: 262492684, боржник неодноразово перетинав кордон та володіє закордонним паспортом: серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_2 .
24.02.2025 року державним виконавцем направлено виклик державного виконавця з'явитись 11.03.2025 року о 10 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, 5 поверх, каб. 523 щодо надання інформації про сплату боргу за вищезазначеними виконавчими документами та направлено вимогу державного виконавця протягом 5-ти робочих днів надати декларацію про доходи .
З матеріалів справи вбачається, що боржник звертаючись до суду першої інстанції у даній справі з заперечення на подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 надав копію довідки ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» (яке є стягувачем у виконавчому провадженні») від 24.05.2024 року №8/05/2024-1, зі змісту якої вбачається, що протягом 2021 року-грудня 2023 року боржнику ОСОБА_1 зменшена заборгованість перед стягувачем на суму 7 630 000 грн шляхом зарахування виконання для ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» послуг та робіт особисто боржником ОСОБА_1 та за участю третіх осіб, фактична заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» станом на 24.05.2024 року складає 72 823 296,07 грн (а.с. 49). Вказану інформацію було донесено державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Величко Р.С., шляхом направлення відповідного листа від 10.01.2024 року № 10/01/2024-1 (а.с. 50).
Також відповідно до довідки ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» від 22.04.2025 року № 22/04/2025-1 адресованій ОСОБА_1 , встановлено, що протягом лютого 2024 - квітня 2025 року боржник ОСОБА_1 зменшена заборгованість перед стягувачем на суму 4 960 000 грн шляхом зарахування виконання для ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» послуг та робіт особисто боржником ОСОБА_1 та за участю третіх осіб, фактична заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» станом на 21.04.2025 року складає 67 863 296,07 грн (а.с. 51). Вказану інформацію було донесено державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Величко Р.С., шляхом направлення відповідного листа від 21.04.2025 року № 21/04/2025-1 (а.с. 52).
Отже, з матеріалів справи вбачається та не заперечується стягувачем, що ОСОБА_1 частково погасив заборгованість, що свідчить про те, що він вчиняв дії на погашення заборгованості.
Державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судового рішення, однак, подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти, які б свідчили про навмисне чи інше свідоме невиконання обов'язку боржника та доказів на підтвердження цих фактів.
Крім того, державним виконавцем не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню ним заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції правильно виходив з того, що заявником не було надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов'язків по сплаті боргу та його наміру ухилятися від виконання покладених на нього зобов'язань, а сама по собі наявність невиконаного судового рішення не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.
Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення, які не дали результату виконання вищевказаного рішення суду боржником, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки надані державним виконавцем докази про те, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи здійснювались останнім для виконання рішення суду (здійснення декількох запитів з приводу наявності в боржника майна та коштів) не є достатніми доказами вжиття усіх можливих заходів у межах повноважень виконавця до звернення до суду з відповідним поданням.
Доводи апеляційної скарги про те, що станом на момент подачі даного подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як підтверджено матеріалами даної цивільної справи, стягувачем ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» інформувало державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ про зменшення заборгованості перед стягувачем (а.с. 50, 52).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що на виконанні у виконавчій службі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_7 до складу якого входить не лише одне виконавче провадження № НОМЕР_11 (в рамках якого відбулось часткове погашення заборгованості), а й інші виконавчу провадження, за якими боржник досі не здійснив жодної, навіть часткової сплати, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки невиконання рішення суду добровільно у визначений державним виконавцем строк і наявність самого лише зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки досі заборгованість по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_7 не погашена, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на нього постановою державного виконавця є підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ..
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «29» січня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко