Провадження № 11-сс/824/166/2026
ЄУН: 757/24622/25-к Головуючий суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
14 січня 2026року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року, залишено без задоволення скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року, ухвалити нове рішення, направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 10 червня 2025 року, апелянт зазначає, що він отримав оскаржувану ухвалу через підсистему «Електронний суд» 29 червня 2025 року, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.
На думку апелянта, слідчим суддею під час розгляду його скарги вчинено істотне порушення вимог ст. 214 КПК України, оскільки головною підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є подача заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Разом з тим, як наголошує апелянт, на стадії розгляду скарги на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей за заявою про вчинення кримінального правопорушення слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не мав законних повноважень перевіряти відомості про кримінальне правопорушення на відповідність диспозиції конкретної статті Особливої частини КК України. Більш того, як зазначає апелянт, обставини вчинення кримінального правопорушення повинні перевірятись шляхом проведення досудового розслідування лише після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. На стадії подання заяви про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей про нього до ЄРДР кримінальний процесуальний закон не вимагає подання доказів вчинення кримінального правопорушення чи навіть посилання на такі докази.
Адвокат ОСОБА_6 та уповноважена особа Офісу Генерального прокурора, повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, до суду апеляційної інстанції не з'явились, будь-яких клопотань та заяв не подавали.
Зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення розгляду за відсутності вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що адвокатом ОСОБА_6 до Печерського районного суду м. Києва подана скарга на бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.
Розгляд скарги призначений на 10 червня 2025 року, про що адвокат ОСОБА_6 повідомлений належним чином. Однак в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд скарги за його відсутності.
10 червня 2025 року у справі постановлена оскаржувана ухвала.
Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення, про що зазначено і в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України у разі, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З огляду на те, що апелянт викликався до суду, був обізнаний про розгляд скарги в суді першої інстанції 10 червня 2025 року, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді для нього обчислюється з дня оголошення вказаної ухвали, тобто, з 10 червня 2025 року. Останній день для подачі апеляційної скарги є 15 червня 2025 року (неділя). Однак, з урахуванням положень ч. 1 ст. 115 КПК України, останній день подачі апеляційної скарги є 16 червня 2025 року - понеділок, перший робочий день.
Разом з тим, апеляційна скарга адвокатом ОСОБА_6 подана з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були об'єктивно непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.
Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Колегія суддів враховує, що копію оскаржуваної ухвали апелянт отримав 29 червня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що адвокатом ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому відомості, які вказують на ознаки складу злочину, кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30 червня 2020 року (із змінами та доповненнями), передбачено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Такий висновок узгоджується з рішенням Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18), згідно з яким «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
З матеріалів судового провадження встановлено, що адвокат ОСОБА_6 звернувся до Офісу Генерального прокурора з заявою від 19 травня 2025 року № 25 про вчинення кримінального правопорушення (зловживання службовим становищем, фальшування матеріалів кримінального провадження - призначення та проведення завідомо незаконного підготовчого судового засідання 23 липня 2024 року без законних підстав), за змістом якого навів обставини, які, на думку адвоката, свідчать про вчинення суддею Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_8 у кримінальному провадженні ЄУН № 754/12809/17 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 366 КК України.
У зв'язку з відсутністю даних про внесення за поданою заявою відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, адвокат ОСОБА_6 звернувся зі скаргою на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 19 травня 2025 року № 25, в якій просив зобов'язати Офіс Генерального прокурора внести відомості про кримінальне правопорушення, як вважає заявник, до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя обґрунтував прийняте рішення тим, що під час розгляду скарги адвоката ОСОБА_6 встановлено, що у поданій заяві просив внести відомості щодо вчинення суддею Деснянського районного суду м. Києва кримінального правопорушення. Однак, слідчий суддя дійшов висновку, що по суті заяви вбачається, що скаржник просить внести відомості відносно судді Деснянського районного суду м. Києва в результаті його незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді. Однак, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається. Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання. Відповідно до Рішення Ради суддів України від 21червня 2013 року №Л 2 27 незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. Рада суддів України переконана, що ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР за заявою такого роду, де фактично заявником висловлюється у такий спосіб незгода з прийнятим процесуальним рішенням судді, що прямо суперечить ст. 126 Конституції України, Закону України «Про статус суддів та судоустрій» та не відповідає практиці ЄСПЛ.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді та додаткового враховує Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 1 липня 2013 року щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства, відповідно до якого для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що при розгляді заяв і звернень щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення, органам МВС України та прокуратури при вирішенні питання про наявність в діях судді ознак складу злочину згідно з Інструкцією № 1050 і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід брати до уваги і роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» «відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені».
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Зі змісту заяви адвоката ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що він не погоджується з процесуальними діями судді Деснянського районного суду м. Києва при розгляді кримінального провадження, і така незгода ґрунтується на суб'єктивній оцінці адвоката ОСОБА_6 та його ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, а також припущеннях адвоката ОСОБА_6 щодо дій судді під час судового розгляду кримінального провадження. Будь-яких даних про те, що вказані у поданій заяві обставини були предметом перегляду компетентного суду в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій воно ухвалено, заява не містить.
З огляду на те, що заява адвоката ОСОБА_6 не містить викладення обставин та ознак можливого вчинення кримінальних порушень, про що зазначено у його заяві, враховуючи, що досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення і не може слугувати механізмом для притягнення до відповідальності посадових осіб у разі проведення ними процесуальних дій та прийняття ними рішень, які не задовольняють ту чи інші особу, колегія суддів доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 , є непереконливими.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів бездіяльності уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР по заяві адвоката ОСОБА_6 № 25 від 19 травня 2025 року, а, відтак, підстав для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року, якою залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ __________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4