23 січня 2026року м. Київ
Справа № 752/16120/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/321/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Ольшевської І.О. 22 серпня 2024 року у м. Київ, за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 158 ЦПК України, у справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «НВО Україна», ВГІРФО Голосіївського регіонального управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання права власності на об'єкт інвестування,
У серпні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ЗАТ «НВО Україна» про визнання права власності на об'єкт інвестування в якому просила, зокрема, забезпечити позов шляхом накладення заборони на ведення будь-яких дій по відношенню до квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2006 року заяву про забезпечення позову - задоволено частково.
До розгляду справи по суті накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою, в якій просила скасувати арешт, накладений ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2006 року на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 158 ЦПК України - повернуто.
Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявник ОСОБА_1 не є учасником даної справи за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «НВО Україна» про визнання права власності на об'єкт інвестування, а тому і не має процесуальної дієздатності подавати заяву про скасування заходів забезпечення позову.
Не погодилась із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , представником подано апеляційну скаргу, так як вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги представник заявника зазначає, що як вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявний арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , який станом на дату подачу заяви про скасування не був скасований.
Вказує, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений актовий запис 30 жовтня 2023 року та видано свідоцтво про смерть 30 жовтня 2023 року серія НОМЕР_1 .
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористались.
В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
У серпні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ЗАТ «НВО Україна» про визнання права власності на об'єкт інвестування в якому просила, зокрема, забезпечити позов шляхом накладення заборони на ведення будь-яких дій по відношенню до квартири АДРЕСА_1 /т.1 а.с.2-49/.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2006 року заяву про забезпечення позову - задоволено частково.
До розгляду справи по суті накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 /т.2 а.с.88/.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 квітня 2007 року позов ОСОБА_2 до ЗАТ «НВО Україна» про визнання права власності на об'єкт інвестування - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 /т.1 а.с.104-105/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про смерть 30 жовтня 2023 року серії НОМЕР_1 /т.2 а.с.6/.
З довідки, наданої ПНКМНО Левчуком В.Ю. від 06 серпня 2024 року вбачається, що ним 12 березня 2024 року було отримано заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву було зареєстровано у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №14 /т.2 а.с.58/.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Питання процесуального правонаступництва регламентовані ч.1 ст. 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи
Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано особою або підписано особою, яка не має права її підписувати. Або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З наведених обставин справи вбачається, що в межах її розгляду були застосовані заходи забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру. Рішенням суду від 18 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ЗАТ «НВО Україна», третя особа: ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання права власності на об'єкт інвестування були задоволені та було визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що була предметом спору, а отже розгляд справи було завершено.
В серпні 2024 року до суду звернулась ОСОБА_1 , вказавши, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обставини смерті підтверджуються належними документами. Також при зверненні із заявою ОСОБА_1 було надано копію її заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та листом-підтвердженням від нотаріуса, що така заява була прийнята.
В порядку, визначеному ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Разом з тим, провадження у справі завершено, ухвалено судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ЗАТ «НВО Україна», третя особа: ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання права власності на об'єкт інвестування. Проте, спадкоємець є заінтересованою особою і арешт, застосований ухвалою суду у цій справі безпосередньо обмежує його майнове право, перешкоджає оформленню спадщини.
Заходи забезпечення позову після вирішення спору і відсутністю виконавчого провадження втрачають свою необхідність.
А тому, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те що заявник у цій справі, який не є учасником, проте є спадкоємцем позивача не має права на звернення до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції по суті вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук