1[1]
24 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року у кримінальному провадження №12025100080002499 від 02.08.2025 за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01 січня 2026 року включно у ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Своє рішення суд мотивував тим, що на даний час відсутні дані про зменшення чи відсутність ризиків для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Крім того,
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року, перевести його на гауптвахту Київської області м. Біла Церква.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ДУ «Київський слідчий ізолятор» відсутні камер для утримання військовослужбовців, чим погіршується його становище.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши надані в копіях необхідні матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта про необхідність перевести його із ДУ «Київський слідчий ізолятор» на гауптвахту у зв'язку із неналежними умовами утримання, погіршенням стану здоров'я, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обвинуваченим не надано доказів на підтвердження вказаних обставин та матеріали кримінального провадження не містять об'єктивних дані на їх підтвердження.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у ДУ «Київський слідчий ізолятор», повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор», досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На думку колегії суддів, обставини, зазначені обвинуваченим в апеляційній скарзі, не можуть бути беззаперечними підставами для зміни місця його утримання на час дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року та переведення обвинуваченого на гауптвахту, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року- без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/6101/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_6
Доповідач: ОСОБА_1