cправа №947/17230/25
провадження №1-кп/947/549/26
30 січня 2026 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022162480001522 від 08.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
30.01.2026 року до суду прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. Зміст клопотання прокурора.
В обґрунтування поданого клопотання, прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
18.04.2025 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 01.06.2025.
Вважав, що у зв'язку з відсутністю постійного джерела доходу, у обвинуваченого є можливості переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оскільки обвинувачений усвідомлює, що санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, відсутні міцні соціальні зв'язки, в такому випадку може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу;
Вказував, що згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду у даному кримінальному провадженні; згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків, покази яких є вирішальними у даному кримінальному провадженні, шляхом залякування та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; згідно п.5 ч.1 ст.177 КПК України обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення та схильний до вчинення аналогічних правопорушень.
Стверджував, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.ст.36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 199, 331 КПК України, просив суд: продовжити строк тримання під вартою строком на 60 діб обвинуваченому ОСОБА_3 .
2. Позиції учасників судового провадження.
Під час судового засідання, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Захисник зокрема зазначила, що ризики не є актуальними. Підзахисний не буде перешкоджати кримінальному провадженню жодним чином. Просила також врахувати майновий стан та зменшити розмір застави.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.04.2025 року, до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено судом до 05.02.2026 року включно, а також зменшено заставу до 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Продовжуючи вказаний запобіжний захід, судом враховано існування ризику, передбаченого п.1 (переховування від суду) ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Частина 3 ст.199 КПК України передбачає, що однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, в саме: переховуватися від суду, продовжує існувати, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, тривалий час перебував у розшуку по іншому кримінальному провадженню, яке розглядається іншим судом, а згодом був затриманий, тобто добровільно до органів досудового розслідування не з'явився.
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у сукупності з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який підсилюється вищевикладеними обставинами, не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобіганню зазначеного ризику.
При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказаний ризик не зменшився, оскільки обставини, які його обумовили, станом на 30.01.2026 року також не змінилися та не відпали, а реальному прояву ризику переховування від суду і перешкоджає своєчасне застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
В той же час, враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, особу обвинуваченого та тривалість перебування останнього під вартою, суд вважає за доцільне зменшити обвинуваченому заставу до 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити частково.
2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 березня 2026 року включно.
3. Зменшити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу до 30 (тридцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 99840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень.
У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно та зобов'язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання
4. Роз'яснити обвинуваченому, що у разі неявки за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов'язків застава звертається у дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
5. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1