Справа № 947/18589/25
Провадження № 2/947/260/26
30.01.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,
представника позивача - адвоката Новак І.О.
представника відповідача - адвоката Алієва А.Т.
представника третій особи Одеської міської ради - Славинського А.Ю.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: Дачно-садівниче товариство «Маяк-2», Одеська міська рада, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу ( знесення) капітальної споруди на металевій конструкції контрфорсу -
1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи
Позивачі просять суд звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу ( знесення) капітальної споруди на металевій конструкції контрфорсу, які є опорами для споруди з подальшим влаштуванням металевого каркасу та бетонної плити товщиною 10-15 см та загальними розмірами орієнтовно 15,5х4,5 метрів ( загальною площею біля 70 кв.м).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на земельної ділянці, яка належить Одеської міської раді, та використовується відповідачкою як членом дачно-садового товариства , всупереч будівельним нормам на схилі збудовано капітальну споруду на металевій конструкції контрфорсу, які є опорами для споруди з подальшим влаштуванням металевого каркасу та бетонної плити, яка порушує права позивачів, чия земельна ділянка безпосередньо контактує із самочинно збудованою на схилі спорудою та несе ризик можливого зсуву даного схилу внаслідок негативного впливу вказаної споруди.
Правовими обґрунтуванням заявлених позовних вимог зазначені статті 376, 386, 391,396 Цивільного кодексу України, та заявлені як негаторний позов пов'язаний із захистом права власності.
Відповідач заперечує проти задоволення позову вважаючи що позов подано неналежними позивачами які не мають право володіння або користування земельною ділянкою яку вважають самовільно зайнятою та не довели наявність порушення їх прав наявною спорудою , яка саме для захисту можливого зсуву схилу побудована колишніми користувачами даної земельної ділянки.
Представник Одеської міської ради у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Від Дачно-садівничого товариства «Маяк-2» та Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради заяв по суті справи не надано.
2. Процесуальні дії у справі
Позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Одеси 20.05 .2025 року ( а/с 2 ) та оплачена судовим збором у розмірі 1211,20 грн.(а/с 1 ).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 року головуючим визначено Луняченко В.О. (а/с 59).
Ухвалою суду від 09.06.2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження ( а/с 61).
30.06.2026 року представником відповідачки подано відзив на позов із запереченнями проти задоволення заявлених вимог ( а/с 69).
08.07.2025 року представником позивача подано , в якості додаткових доказів заявлених вимог, звіт за результатами технічного обстеження металевих опорних конструкцій, які зведено на ділянці склону вище земельної ділянки садового товариства «Маяк-2» за адресою: АДРЕСА_2 та нижче земельної ділянки садового товариства «Маяк-2» за адресою: АДРЕСА_1 , складеного на замову ОСОБА_1 від 10.06.2025 експертом Накул О.М. (а/с 109).
08.07.2025 представником відповідачки подана заява про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог (а/с 128).
15.08.2025 представником відповідачки подані додаткові письмові пояснення щодо наданого звіту ( а/с 138).
15.10.2025 протокольною ухвалою, у присутності представників сторін та третій особи Одеської міської ради, підготовче засідання закрито із призначенням справи до розгляду по суті.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів
Як встановлено у судовому засіданні позивачі, згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 22 лютого 2016 року (а/с 18,19) , є співвласниками садової будівлі АДРЕСА_2 , яка розташована на земельної ділянці, власником якої є Одеська міська рада, яка була виділена рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів №321 від 14.04.1958 року у безстрокове користування садовому товариству « Маяк-2», членами якого позивачі є відповідно до протоколів правління товариства від 30.01.2016 (а/с 12, 120).
Відповідачка є власницею садового будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 ( колишня адреса АДРЕСА_3 ) , на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 31 серпня 2013 року (а/с 26,27) , на земельної ділянці , що також є власністю Одеської міської ради та знаходиться у безстроковому користуванні СТ «Маяк-2» відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів №321 від 14.04.1958 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2011 року у справі №1512/2-820/2011 ( набрало законної сили 05.02.2011) було задоволені позовні вимоги Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 ( колишнього власника садової будівлі по АДРЕСА_3 ( у подальшому змінена адреса на АДРЕСА_1 ) щодо приведення у попередній стан садового будинку , відповідно до технічного паспорту від 12.12.2008 року, шляхом знесення самочинно зведеної металевої споруди контрфорсу та споруди на зрізі садової ділянки за рахунок відповідача ( а/с 28).
Згідно акту №00037 від 10.01.2025 складеного Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за результатами заходу державного нагляду вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності , будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ( уточнена адреса АДРЕСА_5 ) на території садового товариства «Маяк-2» встановлено виконання невстановленими особами робот з будівництва капітальної споруди на металевої конструкції контрфорсу без отримання права на виконання будівельних робіт (а/с 37).
Також судом встановлено при огляді наданих сторонами доказів та пояснень учасників справи у судовому засіданні, що споруда , яка є предметом розгляду, розташована на зрізі ( склоні) , де верхня частина склону є межею земельної ділянки на якій розташований садовий будинок відповідачки а нижня частина даного склону контактує із земельною ділянкою, на якої розташований садовий будинок що знаходиться у спільної часткової власності позивачів.
4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Правовідносини пов'язані із захистом права власності, у тому числі землекористувачів, врегульовані Цивільним кодексом України ( скорочене ЦК України) та Земельним Кодексом України ( далі ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак доводить, що об'єкт нерухомості є самочинним.
У частині четвертій статті 376 ЦК України зазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно зі статтею 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункт «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
Згідно правового висновку Верховного суду, зазначеному у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 306/947/20 позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 Земельного Кодексу.
Так, відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України).
5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін
Як зазначено у п.4 даного рішення законодавцем відокремлено способи захисту порушеного фактом самочинного будівництва об'єкта нерухомості ( у тому числі споруди) власником земельної ділянки на якій збудовано такий об'єкт та захист інтересів інших осіб , у тому числі суміжних землекористувачів яки вважають що їх право власності ( або законного користування ) порушується у звязку із побудовою на іншій земельній ділянці об'єкта нерухомості ( споруди).
Такі особи, зобов'язані довести у чому саме наявне порушення їх права та що ефективним захистом порушеного права є саме вимоги про знесення об'єкта нерухомості який є самочинним.
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У практиці Європейського суду суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Згідно вимог ч.2 ст.76 ЦПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведені вимоги суд не приймає як допустимий доказ , наданий стороною позивача звіт експерта Накула О.М., у звязку із тим, що він не відповідає вимогам експертного дослідження проведеного на замовлення учасників справи (ст. 106 ЦПК України) - експерта не попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у висновку не зазначено що він підготовлений для подання до суду, а крім того у висновку експерта наявні виводи які мають істотне значення ( кому саме можуть бути заподіяні негативні наслідки оглянутого будівництва ) яки не були поставлені перед експертом згідно вказаних задач та завдання роботи а також визначеної мети обстеження - визначення стану існуючих конструкцій. Крім того у самих висновках зазначено що він не є вирішальним документом і випущено виключно як технічний документ.
Таким чином, при виключенні з доказів наданого стороною звіту, обґрунтування позовних вимог здійснюється фактом винесеного у 2011 року рішення суду щодо встановлення факту самочинності споруди та зобов'язання її знесення колишніх власників садового будинку який тепер належить відповідачці, Акту Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про те що вказана споруда побудована без відповідної дозвільної та технічної документації , факту здійснення будівництва на земельної ділянці яка не була відведена для цього, та фактично обґрунтованого вказаними обставинами припущення що споруда побудована на схилі який безпосередньо нависає над земельною ділянкою, землекористувачами якої є позивачі що у випадку зсуву землі на схилі внаслідок додаткового навантаження цієї споруди може завдати шкоди правам позивачів як законних землекористувачів.
Що стосується самого рішення то його виконання ( або не виконання ) не може бути предметом іншого судового розгляду за позовом сторони, яка не є стороною виконавчого провадження.
Факт самочинного будівництва на земельної ділянці Одеської міської ради у випадку незгоди власника землі з її наявністю та обґрунтуванням факту порушення прав власника є підставою для самостійного звернення власника земельної ділянки з відповідним позовом про захист власних прав.
Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином суд , проаналізувавши надані сторонами докази та заявлені вимоги приходить до висновку що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду належними та допустимими доказами у звязку із чим суд вважає недоведеним факт порушень прав позивачів наявною на земельної ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , спорудою що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відмова у задоволенні позовних вимог по суті є підставою для суду не розглядати заяву про застосування для заявлених позовних вимог строків позовної давності .
6.Розподіл судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У статті 137 ЦПК України визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зазначене місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зазначене місце проживання: АДРЕСА_7 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за участі третіх осіб: Дачно-садівниче товариство «Маяк-2» ( код ЄДРПОУ 25815944, місцезнаходження: м. Одеса, вул Берегова, буд. 38б), Одеська міська рада ( код ЄДРПОУ 2659769, місцезнаходження: м. Одеса, площа Біржова , буд. 1), Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 40199728, місцезнаходження: м. Одеса, вул Артура Савельєва, буд. 6) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу ( знесення) капітальної споруди на металевій конструкції контрфорсу, які є опорами для споруди з подальшим влаштуванням металевого каркасу та бетонної плити товщиною 10-15 см та загальними розмірами орієнтовно 15,5х4,5 метрів ( загальною площею біля 70 кв.м).
Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня проголошення (складення) судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.01.2026.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. О. Луняченко