Справа № 127/41008/25
Провадження № 2-а/127/417/25
28 січня 2026 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі: головуючого судді Сичука М.М.,
при секретарі судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 10728 від 22 грудня 2025 року та закриття провадження у справі.
Як убачається з матеріалів справи та пояснень позивача, 09.12.2025 року позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де посадовою особою відповідача відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення № 7687.
У зазначеному протоколі вказано, що позивач нібито не виконав вимоги пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 року (в редакції Закону України № 4235-IX від 12.02.2025 року), а саме - не пройшов до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, у зв'язку з чим його дії були кваліфіковані за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 22 грудня 2025 року о 10 годині 00 хвилин.
22 грудня 2025 року позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у призначений час. Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується поясненнями позивача, які відповідачем не спростовані, фактичного розгляду справи про адміністративне правопорушення не відбулося.
Зокрема, під час перебування позивача у відповідача не було оголошено, яка саме справа підлягає розгляду; не було представлено посадову особу, яка здійснює розгляд справи; не було оголошено протокол про адміністративне правопорушення; не було роз'яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП; позивачу не надано можливості надати пояснення, подати докази чи заявити клопотання; дослідження доказів у справі не здійснювалося.
Натомість позивачу було вручено вже прийняту постанову у справі про адміністративне правопорушення, без проведення передбаченої законом процедури її розгляду.
Постановою № 10728 від 22 грудня 2025 року, винесеною тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено сам факт непроходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року, при цьому в постанові не зазначено, на підставі якого рішення військово-лікарської комісії, наказу чи розпорядження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач був зобов'язаний пройти такий огляд.
Позивач вказує на те, що відносно позивача приймалося рішення військово-лікарської комісії, відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або керівника ВЛК щодо направлення його на проходження повторного медичного огляду, а також відсутні докази вручення позивачу направлення на ВЛК чи будь-якого письмового припису з цього приводу.
Крім того, звертає увагу на те, що можливе порушення законодавства було пов'язане з кінцевою датою виконання обов'язку - 05 червня 2025 року, тоді як постанова про накладення адміністративного стягнення винесена лише 22 грудня 2025 року, тобто після спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначених статтею 38 КУпАП.
Також судом встановлено, що позивач є одиноким батьком, самостійно виховує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати якої померла, у зв'язку з чим позивач користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови враховано не було.
Не погоджуючись із постановою № 10728 від 22 грудня 2025 року, вважаючи її протиправною та такою, що порушує його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду за їх захистом. Вважає, що в його діях не має події та складу адміністративного правопорушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю.
Ухвалою від 31.12.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду судовому засіданні з викликом сторін.
22.01.2026 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву, заперечує проти позову та вважає, що зазначений позов є безпідставним, а викладені в ньому доводи підлягають відхиленню з наступних підстав. ІНФОРМАЦІЯ_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 17.08.1998 року та відповідно до висновку військово-лікарської комісії був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час. Позивач не був виключений з військового обліку та належить до категорії осіб, на яких поширюється дія законодавства про військовий обов'язок та мобілізацію.
Законом України №3621-ІХ від 21.03.2024, а в подальшому Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025, встановлено обов'язок для громадян України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності цими законами були визнані обмежено придатними до військової служби, самостійно до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Доказів того, що позивач у встановлений законом строк звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет для отримання направлення на військово-лікарську комісію та пройшов повторний медичний огляд, матеріали справи не містять, і самим позивачем такі обставини не заперечуються.
Посилання позивача на відсутність у нього обов'язку проходження ВЛК у зв'язку з ненаданням йому повістки є безпідставними, оскільки після набрання чинності Законом №4235-ІХ законодавець прямо поклав обов'язок ініціювання проходження медичного огляду саме на військовозобов'язаного, без необхідності додаткового виклику або повідомлення з боку ТЦК та СП.
У зв'язку з внесенням змін до законодавства у сфері військового обов'язку та мобілізації, зокрема набранням чинності Законом України №3621-ІХ від 21.03.2024 та подальшими змінами, передбаченими Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025, було змінено правовий механізм проходження військово-лікарського огляду громадянами, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби. Зазначеними змінами встановлено обов'язок таких осіб самостійно, без додаткового виклику з боку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у визначений законом строк звернутися до ТЦК та СП або скористатися електронним кабінетом призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою проходження повторного медичного огляду. Таким чином, після набрання чинності вказаними змінами відсутність повістки або письмового повідомлення не звільняє військовозобов'язаного від обов'язку виконання вимог закону.
У зв'язку з невиконанням позивачем передбаченого законом обов'язку 09.12.2025 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП. Під час складання протоколу позивачу було роз'яснено його права, він надав письмові пояснення та отримав примірник протоколу, зауважень до його змісту не заявляв.
Постановою тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №10728 від 22.12.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постанову позивач отримав особисто в день її винесення, що підтверджується його підписом.
Доводи позивача щодо пропуску строків притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставними, оскільки вказане правопорушення має характер триваючого. Невиконання обов'язку щодо проходження повторного медичного огляду тривало з 05.06.2025 року до моменту його виявлення 03.11.2025 року, а постанова про накладення адміністративного стягнення винесена в межах строків, визначених частиною дев'ятою статті 38 КУпАП.
Отже, відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, у межах наданих законом повноважень, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а підстави для її скасування відсутні.
Представник позивача адвокат Коцурак Т.Ю. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але у відзиві на позов просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутності, відмовити у задоволені заявлених позовних вимог, посилаючись на викладене у відзиві на позов, який було подано до суду раніше.
Суд, дослідивши матеріали справи, висновує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (05.08.2025) діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Стаття 22 Закону № 3543-XII передбачає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, пунктом 1 цієї статті визначені обов'язки громадян, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Пункт 3 цієї ж статті передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу (далі - Указ № 65/2022).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком № 1487.
Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 № 352, повістки громадянам можуть вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону Закон № 2232-XII встановлено: громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі Порядок № 560).
Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку № 560, проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
За приписами пункту 74 Порядку № 560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.
Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров'я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов'язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), згідно зі статтею 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що процедурі проходження позивачем медичного огляду в обов'язковому порядку передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 № 560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 до Порядку № 560.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 та відповідно до висновку військово-лікарської комісії від 17.08.1998 року був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП слугувала його бездіяльність, яка, на думку відповідача, полягала у непроходженні повторного військово-лікарського огляду до 05 червня 2025 року у зв'язку зі змінами до законодавства у сфері військового обов'язку та мобілізації.
Дійсно, Законом України №3621-ІХ від 21.03.2024 та подальшими змінами, передбаченими Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025, було змінено правовий механізм визначення придатності до військової служби громадян, які раніше були визнані обмежено придатними. Зазначеними законами передбачено обов'язок таких осіб пройти повторний медичний огляд у встановлений строк шляхом самостійного звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Разом із тим суд зазначає, що запровадження нового законодавчого обов'язку саме по собі не може автоматично породжувати адміністративну відповідальність без належного нормативного, організаційного та процедурного забезпечення його реалізації, а також без дотримання принципу правової визначеності.
Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України та усталеною практикою Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає, що правові норми повинні бути достатньо чіткими, передбачуваними та доступними для розуміння особи, а держава зобов'язана забезпечити можливість особі завчасно усвідомити правові наслідки своєї поведінки.
Суд звертає увагу, що на момент набрання чинності зазначеними законодавчими змінами та до спливу граничного строку 05 червня 2025 року не було доведено існування ефективного та функціонального механізму індивідуального інформування осіб, які раніше були визнані обмежено придатними, про покладення на них нового обов'язку, порядок його реалізації та правові наслідки невиконання.
Матеріали справи не містять доказів, що позивачеві було: вручено повістку; направлено письмове повідомлення; здійснено персональне інформування через електронний кабінет; або іншим чином належно доведено інформацію про необхідність проходження повторного військово-лікарського огляду саме у визначений законом строк.
Хоча формально змінами до законодавства передбачено самостійний характер звернення до ТЦК та СП, суд виходить із того, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла усталена адміністративна практика, за якою проходження військово-лікарського огляду здійснювалося на підставі виклику або направлення, що формувало у позивача обґрунтовані очікування щодо необхідності персонального повідомлення з боку компетентного органу.
За таких умов відсутність дій з боку позивача не може бути безумовно кваліфікована як винна бездіяльність, оскільки елемент суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення (вина) у даному випадку не доведений.
Отже, судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що позивачу направлялась або вручалася повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (на ВЛК).
Крім того, як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, а також не спростовується відповідачем, позивач самостійно звернувся до відповідача та вже 09.12.2025 отримав направлення ВЛК для визначення придатності до військової служби та картку обстеження та медичного огляду.
Доказів відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду матеріали справи не містять.
Крім того, суд оцінюючи доводи сторін та докази у справі, суд також перевіряє дотримання відповідачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, визначених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. Частиною дев'ятою цієї статті встановлено спеціальний строк притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтею 210-1 КУпАП, який становить три місяці з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що інкриміноване позивачеві правопорушення є триваючим, у зв'язку з чим строк притягнення до адміністративної відповідальності обчислюється з моменту його виявлення.
Суд не може погодитися з такими доводами з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, обов'язок пройти повторний військово-лікарський огляд, на думку відповідача, мав бути виконаний позивачем до 05 червня 2025 року. Отже, саме ця дата, за позицією відповідача, є кінцевим моментом, у який позивач повинен був вчинити відповідні дії.
Непроходження медичного огляду у визначений строк саме по собі не свідчить про наявність триваючого правопорушення, оскільки після спливу граничної дати у особи не виникає нового самостійного обов'язку вчиняти ті самі дії щоденно. У даному випадку йдеться про одноразову бездіяльність, яка, за твердженням відповідача, полягала у невчиненні дій до конкретної календарної дати.
Крім того, як вже встановлено судом, відсутні докази належного повідомлення позивача про покладення на нього відповідного обов'язку та про правові наслідки його невиконання, що унеможливлює визнання такої бездіяльності винною.
За таких обставин суд доходить висновку, що застосування до спірних правовідносин конструкції триваючого адміністративного правопорушення є безпідставним, а строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені статтею 38 КУпАП, підлягали обчисленню з моменту спливу строку 05 червня 2025 року.
Постанова ж про накладення адміністративного стягнення була винесена 22 грудня 2025 року, тобто після закінчення строків, встановлених статтею 38 КУпАП, що саме по собі є самостійною підставою для її скасування.
Окремо суд бере до уваги доводи позивача щодо наявності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано, що на утриманні позивача перебуває малолітня дитина, а дружина позивача померла, у зв'язку з чим позивач є єдиним законним утримувачем та особою, яка здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Наявність у позивача законної відстрочки від призову свідчить про те, що держава визнає його сімейні обставини як такі, що об'єктивно перешкоджають виконанню військового обов'язку у загальному порядку, а отже такі обставини підлягали врахуванню відповідачем при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Водночас матеріали справи не містять доказів, що відповідач перевіряв або оцінював сімейний стан позивача, наявність у нього права на відстрочку чи можливість виконання ним відповідних обов'язків з урахуванням таких обставин, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, триваючого характеру такої бездіяльності та відсутності значення сімейних обставин, суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи і нормами чинного законодавства.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші бставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
А відтак, наявні підстави для прийняття рішення про скасування спірної постанови № 7687 від 09.12.2025.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірність винесеної постанови, а у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що відповідно до статей 2, 19, 77, 242 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення позовних вимог.
З огляду на встановлені у цій справі обставини, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП задовольнити.
Скасувати постанову №10728 від 22.12.2025 року тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: