Справа №127/2061/26
Провадження №1-кс/127/909/26
22 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 22025020000000131 від 25.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України,-
Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що до Гайсинського районного суду Вінницької області для розгляду передано обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 22025020000000131 від 25.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, у якому не проведено підготовче судове засідання, строк варти спливає 25.01.2026.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи громадянином України, вчинив злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
15.07.2025 приблизно о 16 год. 30 хв., перебуваючи на залізничному перегоні «Ситківці-Гайсин» поблизу м. Гайсин Гайсинського району Вінницької області громадянин України ОСОБА_5 , незважаючи на обставини триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, діючи на виконання узгодженого із невстановленим на даний час представником держави-агресора, діючи умисно, на шкоду Україні, з метою ослаблення держави, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи важливе народногосподарське та оборонне значення залізниці, якою у тому числі переміщається особовий склад, військова техніка та озброєння, які необхідні Збройним Силам України, що здійснюють відсіч збройної агресії Російської Федерації, вчинив підпал залізничної релейної шафи.
Після підпалу релейної шафи, що є об'єктом критичної інфраструктури, ОСОБА_5 , з метою уникнення викриття та притягнення до кримінальної відповідальності, залишив місце вчинення злочину, а відео описаного підпалу релейної шафи, завершуючи реалізацію кримінального протиправного умислу, з метою отримання коштів, переслав «замовнику». Після цього, на картковий рахунок АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , що відкритий на ім'я ОСОБА_5 , від невстановленої особи 15.07.2025 о 16 год. 52 хв. надійшли грошові кошти в сумі 5 395, 00 грн.
Також досудовим розслідуванням установлено, що 25.07.2025 приблизно о 03 год. 05 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на залізничному перегоні «Ситківці-Гайсин», куди він повернувся після невдалої спроби здійснення підпалу 23.07.2025, незважаючи на обставини триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, спрямованого на шкоду Україні, діючи на виконання узгодженого із невстановленим на даний час представником держави-агресора, з метою ослаблення держави, з корисливих мотивів, усвідомлюючи важливе народногосподарське та оборонне значення залізниці, якою у тому числі переміщається військова техніка, озброєння, які необхідні для Збройних Сил України, що здійснюють відсіч збройної агресії Російської Федерації, вчинив підпал залізничних релейних шаф.
Після підпалу релейних шаф, що є об'єктом критичної інфраструктури, ОСОБА_5 , з метою уникнення викриття та притягнення до кримінальної відповідальності, залишив місце вчинення злочину, та вибравши інший маршрут (зробив декілька кругів) та по дорозі додому протер свій одяг попередньо підготовленим харчовим оцтом для маскування запаху горіння та бензину. Походивши в одному напрямку та повернувшись по ньому ж, попрямував додому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, Регіональній філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» вищеописаними кримінально протиправними діями, завдано майнову шкоду, яка відповідно до довідки № 284 від 29.07.2025, складає 632 грн.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, тобто, вчинення з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинені в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри, а також обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
Підставою продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, які згідно із ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки вказаний злочин має високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк;
- незаконного впливу обвинуваченого на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини інкримінованого злочину, ідеологічні мотиви, тобто, свідомо обрана позиція під час збройної агресії проти України;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зокрема, враховуючи вік підозрюваного, ОСОБА_5 має можливість проживати в будь-якій частині України або безперешкодно виїхати за кордон.
Запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку із наведеним, а також беручи до уваги те, що строк дії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області спливає 25.01.2026, а раніше заявлені ризики продовжують існувати, виникла необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , тому прокурор просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію адвоката.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно підозри, оголошеної ОСОБА_5 , останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2025 до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області продовжено до 25 січня 2026 року.
Щодо обґрунтованості підозри/обвинувачення слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання, обвинувачення та причетність ОСОБА_5 до інкримінованого кримінального правопорушення доведена, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання.
В судовому засіданні прокурором доведено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що обвинуваченому відомі персональні дані свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що останній може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для обвинуваченого, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Саме тому однією з цілей продовження запобіжного заходу є зведення до мінімуму можливостей ОСОБА_5 контактувати з іншими особами, окрім як у межах, достатніх для забезпечення встановлених законом прав підозрюваного.
Також суд бере до уваги ідеологічні мотиви обвинуваченого, співпрацю з представниками держави агресора в період воєнного стану з корисливих мотивів.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах СІЗО зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судимий. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
За результатами досудового розслідування до Гайсинського районного суду Вінницької області для розгляду передано обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 22025020000000131 від 25.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, однак підготовче судове засідання не призначено.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку дії запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України передбачає застосування виключного запобіжного захід - тримання під вартою.
Абзацом 8 ч. 5 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обставини та особливу тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі дані обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, в період дії воєнного стану, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора доцільно задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 днів.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 197, 199, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 22.03.2026 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя