Справа 127/2416/26
Провадження 1-кс/127/1024/26
27 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження № 42021022110000106 внесеного до ЄРДР 23.07.2021, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження № 42021022110000106 внесеного до ЄРДР 23.07.2021.
У скарзі заявник просив слідчого суддю скасувати постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження № 42021022110000106 внесеного до ЄРДР 23.07.2021, оскільки заявник вважає її незаконною, підробленою, такою що не відповідає наявним підтверджуючим документам, показам п'яти свідків, рішенню ЄСПЛ № 133977/05 п. 45 від 07.11.2013. У справі не виконано 19 ухвал суду. У постанові про закриття кримінального провадження міститься завідомо неправдива інформація.
На переконання заявника, постанову про закриття кримінального провадження сфальсифіковано. Факт відсутності події звільнення 31.12.2004 не спростовано. Вісдутні чинні документи.
Заявник вважає, що було вчинено злочини, передбачені ст.ст. 396, 28 КК України.
Заявник у скарзі зазначає, що постанову про закриття кримінального провадження йому надано тільки 14.01.2026, при цьому на конверті були відсутні штампи та печатка.
Разом з тим, не було виконано постанову та вказівки заступника керівника Вінницької обласної прокуратури від жовтня 2024 року.
На підставі викладеного, заявник ОСОБА_3 просив слідчого суддю скаргу задовольнити.
Заявник ОСОБА_3 під час судового розгляду наполягав на розгляді скарги за відсутності слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 та матеріалів кримінального провадження № 42021022110000106 внесеного до ЄРДР 23.07.2021. Разом з тим подану скаргу підтримав за обставин викладених у ній, слідчому судді пояснив, що вказане кримінальне провадження вже закривалось, проте постановою прокурора було скасовано рішення про закриття кримінального провадження та було зобов'язано слідчого провести певні слідчі та процесуальні дії, яких проведено не було, а кримінальне провадження було закрито повторно, при цьому зазначив, що слідчим було не виконано 19 ухвал суду, досудове розслідування проведено не повно, а тому просив слідчого суддю скаргу задовольнити.
Слідчий ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду скарги була повідомлена належним чином, про причини неприбуття суд не повідомила.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, а тому слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду скарги за відсутності слідчого.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі; 4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 9) стосовно податкових зобов'язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України; 9-1) існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Слідчим суддею з в ході судового розгляду встановлено, що четвертим СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42021022110000106 внесеного до ЄРДР 23.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Постановою слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 31.12.2024 кримінальне провадження № 42021022110000106 внесене до ЄРДР 23.07.2021 було закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Разом з тим, із постанови слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження № 42021022110000106 внесеного до ЄРДР 23.07.2021 вбачається, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про кримінальне правопорушення, внесено Вінницькою окружною прокуратурою Вінницької області, на підстав заяви поданої 21.07.2021 ОСОБА_3 .
Під час допиту ОСОБА_3 повідомив, що у період з 01.08.1972 року по 18.01.2005 рік проходив службу в Збройних силах України на різних посадах. Останню яку обіймав - старший інженер технічного відділу управління капітально-відповідального ремонту у військовій частині НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо обставин кримінального провадження повідомляє, що службові особи Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочини передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 403 КК України, що виразилось у невиконанні наказу начальника оперативного штабу ЗСУ № 376 від 28.12.2004 року, який має назву «звільнити з ЗСУ». Підтвердженням цього є: акт огляду особової справи підполковника ОСОБА_3 від 19.03.2020, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12018020020003629 від 19.03.2020, яке розслідується СВ ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області. Підтвердженням показань є: покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Вказані особи проходили службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Станом на 31.12.2004 ОСОБА_3 не здавав посади тому, що не було наказу про його звільнення. Дані обставини підтверджує командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_7
12.01.2005 о 17 год. 30 хв. По факсу №27-30-66 надійшло повідомлення «Про витяг з наказу» ЗСУ №376 від 28.12.2004, який ОСОБА_3 за вказівкою полковника ОСОБА_7 передав в канцелярію штабу командування НОМЕР_3 (в/ч НОМЕР_4 ). Однак, начальником штабу зазначеної частини, порушено ч.ч. 1,2 ст. 403 КК України, що виразилось у невиконанні наказу ГШ ЗСУ №376 від 28.12.2004, не видано наказ командира в/ч НОМЕР_4 про виключення ОСОБА_3 із списків особового складу частини. При цьому не проведено будь-якого розрахунку на належне грошове, продовольче та речове забезпечення. Такі розрахунки не проведено 31.12.2004 та 18.01.2005. Підтвердженням цього є: акт огляду особової справи вказаний вище; рішення суддів України 2005-2007 роках, Європейського суду з прав людини №13977/05, п. 45 від 07.11.2013.
У 2013 році ОСОБА_3 подав позовну заяву до Вінницького окружного адміністративного суду, про невиконання рішення Національних судів України щодо повернення заборгованого грошового забезпечення, а саме компенсація за продовольчі пайки, які не отримував декілька років.
У 20.11.2013 році Вінницький окружний адміністративний суд підробив справу №802/3633/13-а, чим, на думку ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України, а саме невиконання рішення Європейського суду заправ людини. Підроблення вказаної судової справи здійснюється на підставі непідписаних заперечень представником військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_12 у яких міститься завідомо недостовірні відомості про нібито наявні 31.12.2004 року накази про звільнення та розрахунок.
В ході здійснення досудового розслідування подано клопотання до Вінницького міського суду Вінницької області, щодо надання дозволу на отримання тимчасового доступу до матеріалів судової справи № 802/3633/13-а, що знаходиться у володінні Вінницького окружного адміністративного суду з метою встановлення та з'ясування відомостей, які мають значення для досудового розслідування та отримання належним чином завірених копій рішень суду винесених за результатами розгляду позовної заяви поданого ОСОБА_3 щодо повернення заборгованого грошового забезпечення, а саме компенсація за продовольчі пайки, які не отримував декілька років, а також інших документів які містяться у вказаній заяві.
Так, в ході досудового розслідування отримано копії матеріалів судової справи № 803/3633/13-а відносно поданої позовної заяви ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію, розгляд якої здійснювалось Вінницьким окружним адміністративним судом.
При отриманні копій документів, які перебувають в матеріалах судової справи №802/3633/13-а, розпочатої 28.08.2013 року, встановлені наступні документи, а саме:
- ухвала Вінницького окружною адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, відповідно до якої встановлено, що до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_3 , до військової частини НОМЕР_5 , про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за нестриманий пайок, матеріальну та моральну шкоду.
Як свідчать матеріали позовної заяви, ОСОБА_3 просить виплатити 313 грн. за кожен місяць починаючи 01.01.2005 р. до дати остаточного фактичного повного розрахунку, 18 632 грн. (грошову компенсацію за неотриманий продовольчий пайок з врахування індексу інфляції на реальний ріст цін (з 11.03.2000 р. до 30.06.2013р.) за 13 років, з врахуванням вимог п.4 та 11 700 грн. (грошову компенсацію за нанесену матеріальну та моральну шкоду).
З поданих до суду доказів слідує, що заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до витягу з наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України №376 від 28.12.2004 р. ОСОБА_3 звільнено у запас з військової служби, а згідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 31.12.2004 р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак при звільненні з військової служби ОСОБА_3 проведено неповний розрахунок в день звільнення 31.12.2004р., не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, надбавку за безперервну військову службу та грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення.
В подальшому постановами Замостянського районного суду м. Вінниці від 21.12.2006 р. у справі №2-а-3694/2006р. на користь ОСОБА_3 стягнуто компенсацію за нестриманий продовольчий пайок за період 11.03.2000р. по 31.12.2004р. в сумі 20 564 грн. та 30 коп. та за №2-а-3539/2007р. від 27.04.2007р. на користь ОСОБА_3 стягнуто грошову компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 9 316 грн. 91 коп. за період 11.03.2000р. по 31.12.2004р. Оскільки, на день звернення до суду з позовом не повернуто грошову компенсацію за нестримане продовольче забезпечення, тому ОСОБА_3 змушений був звернутись до суду з позовом.
Однак, як свідчать матеріали справи, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом та не надано жодних обґрунтованих аргументів щодо його поновлення, а звернення до суду лише 28.08.2013 року розцінюється як таке, що вчинене з пропуском тримісячного та шестимісячного строку відповідно, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотримання пайок матеріальну та моральну шкоду, без розгляду;
- ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду, від 23 вересня 2013 року, відповідно до якої, призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про стягнення коштів за неотриманий продовольчий пайок;
- ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду, від 10.10.2013, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, та ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_5 про стягнення коштів за неотриманий продовольчий пайок - скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду;
- ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2013, відповідно до якої відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотриманий пайок та матеріальну та моральну шкоду, та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 31.10.2013р.
- ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 29.11.2013, відповідно до якої у адміністративному позові ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 , про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотриманий пайок та матеріальну та моральну шкоду - повністю відмовлено.
- ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013. відповідно до якої призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотриманий пайок та матеріальну та моральну шкоду на 23.01.2014р.;
- ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014, відповідно до якої Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, - без змін;
- ухвала Вінницького окружного адміністративного суду про відкриття провадження за нововиявленими обставинами у адміністративній справі від 19.09.2016, відповідно до якої встановлено, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотриманий пайок та матеріальну та моральну шкоду.
Постановою суду від 20.11.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
15.09.2016 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про перегляд постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2013 за ново виявленими обставинами.
Після розгляду поданих матеріалів встановлено, що заява підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, а також відповідає вимогам, встановленим ст. 248 КАС У країни, а відтак заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку про відкриття провадження за нововиявленими обставинами у адміністративній справі та призначення вказаної заяви до розгляду в судовому засіданні
Суд, ухвалив, відкрити провадження у справі за заявою ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами.
-ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2016 про залишення заяви за нововиявленими обставинами без задоволення, відповідно до якої суд ухвалив - у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року по справі №802/3633/13-а - відмовити.
Судові рішення, на які посилається ОСОБА_3 у заяві про вчинення кримінального правопорушення та у допиті набрали законної сили та апеляційними і касаційними інстанціями не скасовані.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суд)' України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Згідно п. 10 вказаної постанови, відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд гідно з процесуальним законодавством. Оскарження v будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
Крім цього, варто звернути увагу на те, що обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет - офіційні документи.
Об'єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини а офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ст. 366 КК дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів. г) видача неправдивих документів. Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.
У ході досудового розслідування зазначених вище фактів не встановлено, у зв'язку з тим, що відповідно до матеріалів судової справи №802/3633/13-а, встановлено, що Вінницьким окружним адміністративним судом здійснювався розгляд позовної заяви ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_5 про зобов'язання виплати грошову компенсацію, за результатами яких виносились вмотивовані рішення.
Зазначені в заяві ОСОБА_3 обставини у даному конкретному випадку слід оцінювати критично, оскільки вони не відповідають фактам встановленим в ході досудового розслідування.
Таким чином, за результатами здійснення досудового розслідування, викладені твердження ОСОБА_3 про підроблення судових рішень, не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
На підставі вищевикладеного слідчий ОСОБА_4 дійшла до висновку про встановлення відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Слідчий суддя, з огляду на обставини встановлені під час судового розгляду, вважає обґрунтованим висновок слідчого про відсутність, в даному конкретному випадку складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
З матеріалів скарги вбачається, що слідчим під досудового розслідування кримінального провадження проведено усі необхідні для повного та об'єктивного досудового розслідування слідчі дії, в результаті чого прийнято законне та обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства підставами вважати діяння саме кримінально караним є наявність в таких діяннях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, з врахуванням позиції заявника приходить до висновку, що слідчим четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 повно та всебічно проведено досудове розслідування кримінального провадження, здійснено перевірку обставин кримінального правопорушення, та прийнято законне та обґрунтовано рішення про закриття кримінального провадження, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги заявника у поданій скарзі є необґрунтованими та недоведеними.
Крім того, подана до суду заявником скарга є необґрунтованою і з тих причин, що не містить додатків у повному обсязі підтверджуючих обґрунтування викладені у скарзі.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження № 42021022110000106 внесеного до ЄРДР 23.07.2021 є необґрунтованою та безпідставною, тому слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 303, 306, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження № 42021022110000106 внесеного до ЄРДР 23.07.2021 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя