Справа № 461/10044/25
Провадження № 2-з/461/5/26
Іменем України
29.01.2026 м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Чубей К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву Нецкара Юрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання заповіту недійсним -
в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання заповіту недійсним.
Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,5 кв.м, житловою площею 44,0 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 401645046101), яка належить ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви покликається на те, що предметом спору у даній справі є визнання заповіту, на підставі якого відповідачем було отримано у власність спадкове майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , недійсним. Представник позивача стверджує, що на момент складення заповіту ОСОБА_3 фактично був недієздатним та не міг приймати рішень, в тому числі щодо розпорядження своїм майном. Відтак, у разі задоволення позову оскаржуваний заповіт буде визнано недійсним, а майно померлого в порядку спадкування за законом отримають позивач та відповідач. Однак, на час звернення до суду ОСОБА_2 є одноосібним власником спадкового майна та існує ризик відчуження спадкового майна стороннім особам, що істотно ускладнить або ж взагалі унеможливить виконання рішення суду. Просить заяву задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії (п. 1, 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України).
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання заповіту ОСОБА_3 від 02.12.2013 №1395 недійсним, зокрема щодо спадкування квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Законодавець у ч. 1 ст. 317 ЦК України визначив, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року роз'яснено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Частиною 2 ст. 151 ЦПК України, передбачає, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення в разі його задоволення, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви, однак, вважає за доцільне обрати способом забезпечення позову - заборону вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням (купівля-продаж, дарування, застава та інші) та державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, що належить відповідачу, а саме квартири адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд -
заяву Нецкара Юрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання заповіту недійсним - задоволити частково.
Заборонити проводити будь-які дії, пов'язані з відчуженням (купівля-продаж, дарування, застава та інші) та державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,5 кв.м, житловою площею 44,0 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 401645046101), яка належить ОСОБА_2 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Зубачик Н.Б.