Справа № 333/83/26
Провадження № 2-н/333/45/25
Іменем України
про відмову у видачі судового наказу
28 січня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
12.01.2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000,00 грн. щомісячно. Крім того, заява про видачу судового наказу містить вимогу про стягнення з боржника аліментів за минулий період у межах трьох років.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Кулик В.Б.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною першою ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України врегульовані питання підсудності справ за вибором позивача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Як вбачається з відповіді № 2267883 від 23.01.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Довідок ВПО ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не отримувала, що підтверджено відповіддю № 2267865 від 23.01.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Згідно з повідомленням Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради № 06.4-06/02/2157 від 26.01.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Довідок ВПО ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не отримував, що підтверджено відповіддю № 2267825 від 23.01.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Заявницею ОСОБА_1 в заяві не зазначено підстав звернення з заявою саме до Комунарського районного суду м. Запоріжжя та відсутні посилання на будь-які інші докази на підтвердження того, що її заява підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявницею заяву подано з порушенням правил підсудності, оскільки з наявних в справі документів встановлено, що заявниця проживає на території, підсудній Заводському районному суду м. Запоріжжя, а боржник - на території, підсудній Олександрівському районному суду м. Запоріжжя.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК визначено стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у наказному провадженні тільки в сумі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не передбачає можливість стягнення у наказному провадженні аліментів у більшій сумі.
Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2026 року складає 3 512,00 грн. Відповідно, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини 2008 року народження становить 1 756,00 грн.
Таким чином, суддя приходить до висновку про неможливість стягнення у наказному провадженні з платника аліментів суми в розмірі 6 000,00 грн. для утримання неповнолітньої дочки.
Крім того, як вбачається із змісту ст. 161 ЦПК України така вимога, як стягнення аліментів на дитину за минулий період, в порядку наказного провадження не розглядається.
Статтею 165 ЦПК України передбачено підстави для відмови у видачі судового наказу.
Зокрема, п. 3, 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 цього Кодексу; якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Частиною другою ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи вищенаведене у видачі судового наказу слід відмовити та роз'яснити заявнику про право на звернення до суду за належною підсудністю та в позовному провадженні з дотриманням вимог ст. ст. 27, 28, 175 та 177 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 162, 163, 165, 166, 260, 353 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик