Номер справи 175/12491/25
Номер провадження 1-кп/175/1528/25
30 січня 2026 року селище Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12025050000000462 від 22.06.2025, з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бровари Київської області, громадянин України, освіта середня, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовець за контрактом, оператор відділення збору та обробки інформації взводу розвідки та корегування 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем ВЧ НОМЕР_1 , солдат, учасник бойових дій, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді оператора відділення збору та обробки інформації взводу розвідки та корегування 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.9 "а", 12.1, 12.4 та 12.9 "б" Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, 22 червня 2025 року приблизно о 04 годині 20 хвилин, у світлий час доби (світанок), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (1,14‰), керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW» моделі «Х-5» європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_8 , в якому на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, оператор 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , солдат), здійснював рух із перевищенням встановленої в межах населеного пункту швидкості руху (понад 50 км/год), а саме 103-107 км/год по проїжджій частині дороги вул. Танкістів в м. Краматорськ Донецької області, зі сторони вулиці Олекси Тихого в напрямку м. Дружківка.
В районі перехрестя з вул. Блюхера, де конфігурація дороги має заокруглення вліво по ходу руху автомобіля марки «BMW» моделі «Х-5» рн НОМЕР_2, ОСОБА_4 , діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не будучи уважним, не маючи перешкод технічного характеру для об'єктивного сприйняття дорожньої обстановки, своєчасно не реагуючи на її зміну, не впорався з керуванням та правими колесами контактував з правим краєм проїзної частини, після чого у некерованому стані автомобіль виїхав за межі проїзної частини вліво, де скоїв наїзд на перешкоду - дерева.
Внаслідок наїзду пасажир автомобіля марки «BMW» Х-5 рн НОМЕР_2 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: поєднана травма голови, грудної клітини, нижньої лівої кінцівки: відкрита черепно-мозкова травма, забійна рана голови, множинні переломи кісток черепу та обличчя з руйнацією головного мозку, синці повік обох очей, тупа травма грудної клітини: закриті переломи ребер зліва 4,5,9,10, вивих голівки стегнової кістки, закритий перелом лівої стегнової кістки, садно лівої гомілки, багатоуламковий перелом лівої гомілки, рвана рана лівого колінного суглобу, ускладнені травматичним шоком, які утворилися від дії тупих предметів або при ударі о такі при дорожньо-транспортній пригоді в салоні автомобіля в зазначений термін, стосовно живих осіб у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних до життя, та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 на місці події від поєднаної травми голови, грудної клітини, нижньої лівої кінцівки: відкритої черепно-мозкової травми, забійної рана голови, множинних переломів кісток черепу та обличчя з руйнацією головного мозку, синців повік обох очей, тупої травми грудної клітини з закритими переломами ребер зліва 4,5,9,10, вивиху голівки стегнової кістки, закритого перелому лівої стегнової кістки, садна лівої гомілки, багатоуламкового перелому лівої гомілки, рваної рани лівого колінного суглобу, ускладнені травматичним шоком, недокрів'ям внутрішніх органів, набряком легень і головного мозку.
Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді загибелі потерпілого ОСОБА_8 .
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст.286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку ст. 349 КПК України.
В зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, сторони не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом потерпілої, обвинуваченого та дослідженням письмових доказів щодо обставин, які характеризують особу обвинуваченого, підтверджують витрати на залучення експерта, щодо зберігання речових доказів. Дослідження інших доказів у провадженні суд, за згоди всіх учасників, не здійснював. При цьому суд з'ясував, що учасники правильно розуміють зміст тих обставин щодо інкримінованого злочину, які ніким не оспорюються, переконався у добровільності їх позицій та роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК, визнав повністю та пояснив, що у червні 2025 його знайомий ОСОБА_9 запропонував поїхати у баню, він погодився. ОСОБА_4 під'їхав до ОСОБА_10 на службовому авто та пересів у "BMW" ОСОБА_10 , поїхали забрали трьох товаришів ОСОБА_10 , ті вже були напідпитку. Усі разом поїхали у баню, десь у ОСОБА_11 , відпочивали до ранку, пили спиртне. ОСОБА_4 підтвердив, що вживав алкоголь, випив 6 рюмок віскі. Мали лишитись у бані переночувати. Але між присутніми почалась бійка, їх з ОСОБА_10 били. ОСОБА_10 з ОСОБА_4 зрозуміли, що лишатись небезпечно, і вирішили їхати додому. Оскільки ОСОБА_10 був у більшому стані сп'яніння, то за кермо сів ОСОБА_4, на місце пасажира сів ОСОБА_10 . Дорожні умови були нормальні. Виїхали у напрямку "бази", проїхав перехрестя за мостом, звернув увагу, що світлофор не працює, і далі ОСОБА_4 нічого не пам'ятає. Прийшов до тями, коли його діставали із пошкодженого автомобіля. Про загибель ОСОБА_10 дізнався вже в швидкій, коли зателефонував до командира. Того вечора не планував сідати за кермо, але саме через бійку вони вирішили поїхати з бані. Визнає провину. Добровільно перераховував потерпілій 25 тисяч гривень.
Потерпіла в судовому засіданні надала суду показання, що влітку 2025 знайомі сказали, що її чоловік ОСОБА_9 загинув в ДТП. Потім про загибель повідомили і в ТЦК, бо чоловік був військовим. Де служив, точно не знає, він про це не розповідав. Спілкувалась з чоловіком перед подією, розмовляли про дочку. Потерпіла зараз проживає удвох з дочкою, дочка ходить в садочок. До війни чоловік працював на фірмі, заробляв орієнтовно 20 тис. грн. Дитина сумує за батьком, постійно запитує, коли повернеться тато.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем за контрактом, учасник бойових дій, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим є необережним тяжким злочином, що спричинив смерть потерпілого, з яким удвох після вживання алкоголю їхали в одному автомобілі як водій та пасажир. Обвинувачений раніше не судимий, вину визнав, демонструє усвідомлення негативного характеру свого вчинку. Здійснював часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілій.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Встановлюючи наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд виходить із наступних міркувань.
Згідно послідовної практики Верховного Суду (наприклад, справа № 199/6365/19) розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Потерпіла оцінила завдану їй злочином моральну шкоду в один мільйон гривень. До моменту звернення потерпілої з цивільним позовом ОСОБА_4 добровільно перерахував потерпілій 25 тис. грн. З тих підстав, що сума добровільного відшкодування є значно меншою за заявлені вимоги, потерпіла і її представник заперечували наявність щирого каяття в обвинуваченого.
ОСОБА_4 пояснив, що не мав змоги сплатити добровільно більше грошей потерпілій, оскільки не має заробітку, знаходиться під домашнім арештом, і йому доводиться утримувати сім'ю.
Разом з тим обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, спрівпрацював з органами досудового розслідування, активно сприяв розкриттю злочину, надав показання, встановлені обставини не заперечував, вибачався перед потерпілою, демонстрував усвідомлення негативного характеру свого вчинку та готовність нести покарання.
Суд доходить переконання, що має місце щире каяття обвинуваченого, оскільки його наявність встановлюється і визнанням вини, відповідним ставленням до скоєного, критичною оцінкою поведінки, її осудом та бажанням залагодити провину, частковим відшкодуванням шкоди, і відвертістю у показаннях, сприянням встановленню обставин слідством, тобто сукупністю цих чинників. І тому невизнання в повному обсязі цивільного позову, неспроможність здійснити відшкодування заявленої моральної шкоди у цій справі не є єдиною виключною обставиною, яка б спростовувала наявність щирого каяття в обвинуваченого.
Водночас, лише часткове добровільне відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілій в сумі 25 тис.грн викликане об'єктивними обставинами - застосованим до обвинуваченого запобіжним заходом, відсутністю заробітку і необхідністю утримувати родину. І ці обставини не мають бути проігноровані судом, чи викликати односторонню оцінку поведінки обвинуваченого. Зокрема, до моменту застосування 05.08.2025 до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домішнього арешту, він встиг перерахувати потерпілій суму 25 тис.грн, отримання коштів потерпіла підтвердила. В подальшому з наведених об'єктивних причин обвинувачений не мав можливості відшкодовувати шкоду, що, на думку суду, не має бути підставою заперечувати заявлене прокурором в обвинувальному акті добровільне відшкодування заподіяної шкоди, як пом'якшуючої обставини, попри те, що воно було частковим.
Крім того, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку, заподіяної шкоди встановлено органом досудового розслідування та інкриміновано прокурором в обвинувальному акті. А обсяг дослідження доказів був визначений в порядку ст.349 КПК України, при чому сторони, зокрема потерпіла та представник, після роз'яснення змісту обставин та обмеження оскарження добровільно погодились із встановленими досудовим слідством обставинами та не висловили жодних заперечень.
Із наведених міркувань суд вважає встановленим, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно п.1, п.2, ч.1 ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку, заподіяної шкоди.
Згідно ст.69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених санкцією ч.3 ст.286-1 КК України, урахуванням вимог ст.69-1 КК України, з призначенням додаткового обов'язкового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. На думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, а також 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав частково - 300 000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди та 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У відповідності ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Суд погоджується з доводами позивача, що протиправна винна поведінка ОСОБА_4 , яка спричинила смерть її чоловіка ОСОБА_8 , перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з душевними стражданнями потерпілої, істотними негативними змінами в її житті, які фактично є непоправними, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, практики Верховного Суду, та бере до уваги те, що цивільний позивач поніс моральні страждання через втрату близької особи - чоловіка та батька її дитини, які і досі з плином часу, негативно впливають на їх життя, втрата рідної людини є найтяжчою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, відновити попередній стан життя цивільного позивача неможливо, вказане негативно вплинуло на її життя. Чоловік утримував потерпілу і дитину, після його смерті вона докладає надзвичайних зусиль для організації свого життя та забезпечення дитини.
Обвинувачений ОСОБА_4 здійснив часткове добровільне відшкодування на суму 25 тис.грн ще до пред'явлення цивільного позову, потерпіла наполягала на стягненні моральної шкоди в повному обсязі в сумі 1000000 грн, заперечуючи що це відшкодування було виплачено в рахунок цивільного позову, який було подано пізніше.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав до задоволення позову цивільного позивача у повному обсязі, а суму морального відшкодування у розмірі 1 000 000 грн такою, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду, з оцінкою ступеня та обсягу моральних та фізичних страждань цивільного позивача, вимушених змін у її життєвих стосунках.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і документи, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).
Зі змісту позовної заяви встановлено і долученими документами підтверджено, що між потерпілою ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 04.09.2025 року було укладено договір про надання правової допомоги. Також до позовної заяви долучено квитанцію до прибуткового касового ордера №27 від 02.09.2025 року про сплату 5000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера №30 від 12.10.2025 року про сплату 15000 грн, акт про отримання правової допомоги від 08.09.2025 на суму 5000 грн, акт про отримання правової допомоги від 18.10.2025 на суму 15000 грн.
Таким чином, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченого, а також визнання позову в цій частині вимог, суд вважає, розумним та справедливим розміром понесених потерпілою витрат на правову допомогу, заявлені позивачем на суму 20 000 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту обвинуваченому слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки зберігається ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на загрозу реального відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту застосовано до обвинуваченого 05.08.2025 згідно ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського.
На підставі ч.7 ст.72 КК України слід зарахувати обвинуваченому строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 05.08.2025 по день набрання вироком законної сили, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
На підставі ст.124 КПК України документально підтверджені витрати на проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Питання щодо арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст.174 КПК України, скасувавши арешт та повернувши автомобіль володільцю.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч.3 ст.286-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 раховувати з моменту затримання на виконання вироку.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки:
- не відлучатися з села Малинівка Коростенського району без дозволу суду або прокурора, окрім випадків необхідності укриття під час повітряної тривоги та необхідності звернення за медичною допомогою;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 05.08.2025 по день набрання вироком законної сили, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 8022 (вісім тисяч двадцять дві) гривні 60 копійок.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 26.06.2025 на транспортний засіб - автомобіль марки «BMW» моделі «Х-5» європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Речовий доказ: автомобіль марки «BMW» моделі «Х-5» рн НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні на майданчику Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - повернути законному володільцю за належністю.
Цивільний позов, заявлений у кримінальному провадженні ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 (один мільйон) гривень та в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення. Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1