29 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2523/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - Козлова П.Г.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпет" - ліквідатор арбітражний керуючий Паркулаб В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 (колегія суддів у складі: Хачатрян В.С. - головуючий, Гетьман Р.А., Россолов В.В.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 (суддя Кононова О.В.)
у справі №922/2523/24
за заявою Фізичної особи-підприємця Дацуна Олександра Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпет"
про банкрутство,
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 за заявою Фізичної особи-підприємця Дацуна Олександра Миколайовича (далі - ФОП Дацун О.М.) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпет" (далі - ТОВ "Айпет", боржник).
2. Постановою Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Айпет" арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. У ході ліквідаційної процедури ліквідатором вжито комплекс заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, формування ліквідаційної маси та встановлення складу кредиторів, зокрема, здійснено запити до державних органів, реєстрів та установ щодо наявності у боржника нерухомого і рухомого майна, корпоративних прав, прав інтелектуальної власності, банківських рахунків та інших активів.
4. За результатами отриманих відповідей встановлено відсутність у ТОВ "Айпет" зареєстрованого нерухомого майна, транспортних засобів, прав інтелектуальної власності та інших активів, що підтверджується матеріалами справи та відповідями компетентних органів.
5. За результатами інвентаризації майна боржника ліквідатором встановлено наявність: товарно-матеріальних цінностей у кількості 1891243 одиниці загальною балансовою вартістю 91690861,94 грн, що перебували на відповідальному зберіганні та були предметом застави за договором застави товарів в обороті №29-02 від 29.02.2024, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Айпет" за договором поставки №30-10/23 від 30.10.2023; дебіторської заборгованості на загальну суму 4603144,65 грн.
6. З метою реалізації дебіторської заборгованості ліквідатором організовано її продаж на електронному аукціоні відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
7. 09.07.2025 відбувся другий повторний електронний аукціон з продажу права вимоги дебіторської заборгованості ТОВ "Айпет", що підтверджується протоколом аукціону №BRD001-UA-20250624-01574. За результатами аукціону право вимоги дебіторської заборгованості з початковою ціною 2761886,79 грн було продано ФОП Назаренку Є.М. за ціною 155000,00 грн, які надійшли на рахунок боржника.
8. Щодо товарно-матеріальних цінностей, які перебували у заставі, ліквідатором також організовано їх реалізацію шляхом електронного аукціону.
9. 05.05.2025 відбувся другий повторний електронний аукціон з продажу права вимоги на товарно-матеріальні цінності боржника, що є предметом застави, що підтверджується протоколом аукціону №BRD001-UA-20250415-78417. Початкова ціна лота становила 55014517,20 грн, за результатами аукціону майно було продано ФОП Шестаковій Н.М. за ціною 550145,17 грн, які надійшли на рахунок боржника.
10. Кошти, отримані від реалізації майна боржника, були використані ліквідатором на часткове погашення вимог кредиторів у встановленій законом черговості, зокрема: 550145,17 грн - на позачергове погашення вимог забезпеченого кредитора ФОП Татарінової А.А.; 102280,00 грн - на погашення вимог першої черги ФОП Дацуна О.М.; 6056,00 грн - на погашення вимог першої черги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал ЗОО"; 4844,80 грн (перша черга) та 2565,18 грн (друга черга) - на погашення вимог Головного управління Пенсійного фонду України.
11. Решта коштів, отриманих у ліквідаційній процедурі, була спрямована на оплату винагороди арбітражного керуючого та витрат, пов'язаних із зберіганням документів боржника в архівній установі, що підтверджується банківськими виписками за період з 01.01.2025 по 24.07.2025.
12. Після здійснення всіх розрахунків рахунки боржника були закриті, що підтверджується довідкою банківської установи, а ліквідатором складено ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з недостатністю майна.
13. Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган) у межах справи про банкрутство не зверталося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в порядку та у строки, передбачені ст. 45 КУзПБ.
14. 27.03.2025 ГУ ДПС у Харківській області подано до Господарського суду Харківської області заяву у межах справи №922/2523/24, в якій повідомлено про наявність у ТОВ "Айпет" податкових зобов'язань у сумі 10479717,29 грн. У зазначеній заяві податковий орган вказав, що вказані податкові зобов'язання є неузгодженими, у зв'язку з чим заява подається з інформаційною метою та з проханням врахувати наведені обставини під час розгляду питання про затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури.
15. Як зазначено у заяві, підставою формування відповідних податкових зобов'язань є податкове повідомлення-рішення №0226670414 від 26.07.2023, яким до ТОВ "Айпет" застосовано штрафні (фінансові) санкції зі сплати податків та зборів у сумі 10479717,29 грн у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних.
16. Податковий орган повідомив, що вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується боржником у судовому порядку. Зокрема, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 відкрито провадження у справі №520/29567/23 за адміністративним позовом ТОВ "Айпет" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0226670414 від 26.07.2023.
17. Податковий орган також зазначив, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 провадження у справі №520/29567/23 було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №200/4768/23.
18. У заяві податкового органу вказано, що постановою Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №200/4768/23, яка є зразковою справою, предметом якої є теж аналогічні штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, по суті вирішено спір на користь податкового органу, однак провадження у справі №520/29567/23 на дату подання заяви не було поновлено та судове рішення по суті спору не ухвалене.
19. У зв'язку з наведеним ГУ ДПС у Харківській області зазначило, що податкові зобов'язання ТОВ "Айпет" залишаються неузгодженими, а тому податковий орган просить суд врахувати наявність відповідного адміністративного спору та податкових нарахувань при вирішенні питання про завершення ліквідаційної процедури.
20. 22.07.2025 комітетом кредиторів (протокол №8) схвалено остаточний звіт ліквідатора та прийнято рішення звернутися до господарського суду з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
21. Ухвалою Господарського суду Харківської області 23.09.2025 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ТОВ "Айпет" ліквідовано, а провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю майна для подальшого задоволення вимог кредиторів.
22. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області 23.09.2025 залишено без змін.
23. Судові рішення мотивовано тим, що ліквідатор здійснив всю повноту передбачених законом заходів щодо виявлення активів боржника, реалізував виявлені активи через електронні аукціони; спрямував отримані кошти на погашення вимог кредиторів у відповідній черговості; склав звіт і ліквідаційний баланс, які схвалені комітетом кредиторів, що відповідає вимогам ст.ст. 61, 64, 65 КУзПБ, а тому підстави для продовження ліквідаційної процедури відсутні.
24. При цьому, господарські суди дійшли висновку, що подана податковим органом заява від 27.03.2025 щодо наявності неузгоджених податкових зобов'язань у сумі 10479717,29 грн за своїм змістом носила інформаційний характер, не відповідала вимогам до заяви з грошовими вимогами кредитора та не містила прохання про включення відповідних вимог до реєстру вимог кредиторів.
25. Господарські суди зауважили, що наявність адміністративного спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення не позбавляла податковий орган права звернутися до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство незалежно від узгодженості відповідного податкового зобов'язання.
26. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи податкового органу щодо неможливості здійснити документальну позапланову перевірку боржника відповідно до вимог пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з неналежним виконанням ліквідатором боржника своїх обов'язків. Суд апеляційної інстанції зазначив, що податковий орган мав можливість реалізувати свої повноваження щодо проведення документальної позапланової перевірки боржника у зв'язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, зокрема шляхом витребування первинних документів у ліквідатора.
27. Суд апеляційної інстанції врахував, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 апеляційну скаргу ГУ ДПС задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву податкового органу про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. задоволено.
28. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, податковий орган не був обмежений у своїх можливостях та повноваженнях проводити перевірку боржника у зв'язку із порушенням справи про банкрутство. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що в матеріалах справи відсутні скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора щодо неможливості проведення перевірки чи не надання починаючи з червня 2025 року документів для перевірки. Тобто, починаючи з червня 2025 року мало місце саме неналежне супроводження з боку податкового органу і це не може свідчити про те, що ліквідатор неналежним чином провів ліквідаційну процедуру, а відсутність результатів перевірки податкового органу не впливає на повноту та законність проведеної ліквідаційної процедури.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
29. Податковий орган (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025, ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 та повернути справу до Господарського суду Харківської області для продовження ліквідаційної процедури.
30. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій вказує обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
31. Так, скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 щодо застосування ст.ст. 45-47 КУзПБ у подібних правовідносинах; не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2024 у справі №908/2504/22 щодо застосування ст. 215 ГК України, ст.ст. 61-63 КУзПБ.
32. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що подана Головним управлінням ДПС у Харківській області заява від 27.03.2025 не є заявою з грошовими вимогами у розумінні ст. 45 КУзПБ, у зв'язку з чим не породжує жодних процесуальних наслідків та не може бути врахована при вирішенні питання про завершення ліквідаційної процедури. Однак, на думку скаржника, такий підхід є наслідком неправильного застосування норм матеріального права та не врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 про те, що наявність адміністративного спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання не звільняє господарський суд від обов'язку розглянути вимоги податкового органу у процедурі банкрутства, а оцінка таких вимог здійснюється господарським судом самостійно.
33. Скаржник звертає увагу на те, що податкові зобов'язання боржника у сумі 10479717,29 грн виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство; ці зобов'язання є предметом судового розгляду в адміністративному суді; податковим органом розпочато процедури, спрямовані на формування остаточного обсягу грошових вимог до боржника, у тому числі шляхом документальної позапланової перевірки. У цьому зв'язку, скаржник вважає, що завершення ліквідаційної процедури до з'ясування остаточного обсягу податкових зобов'язань та без надання судом оцінки впливу цих обставин на реєстр вимог кредиторів є передчасним та порушує вимоги ст.ст. 61-65, 90 КУзПБ.
34. Скаржник з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/2504/22 про те, що процедура банкрутства охоплює не лише приватний, але й публічний інтерес, зокрема у частині недопущення фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, вважає, що податковий орган, реалізуючи свої повноваження, неодноразово наголошував на необхідності: проведення повного фінансово-господарського аналізу боржника; дослідження руху коштів по банківських рахунках; перевірки можливих операцій, які могли б бути оскаржені з метою повернення активів у ліквідаційну масу. Однак, суди попередніх інстанцій не надали оцінки цим доводам і обмежилися загальним твердженням про вчинення ліквідатором усіх необхідних дій, що свідчить про неврахування публічного інтересу та відступ від зазначеної правової позиції Верховного Суду.
35. Скаржник вважає, що кваліфікація господарськими судами заяви податкового органу виключно з формальних підстав та відмова судів надати їй будь-яке процесуальне значення призвели до ситуації, коли держава була фактично позбавлена можливості захистити свої інтереси у процедурі банкрутства, що суперечить ст.ст. 2, 11 ГПК України, ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду щодо недопустимості надмірного формалізму.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
36. Ліквідатор боржника 21.01.2026 подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про те, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги у зв'язку необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням судом норм права.
37. Відзив подано після спливу строку (05.01.2026), встановленого ухвалою Верховного Суду про відкриття касаційного провадження; клопотання про поновлення строку не заявлено/підстав не наведено, у зв'язку з чим відзив залишається без розгляду на підставі ст.ст. 118, 295 ГПК України.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
38. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час закриття провадження у справі про банкрутство.
39. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.
40. Згідно із ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
41. Частиною 1 ст. 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
42. Згідно із ч. 1 ст. 6 КУзПБ відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
43. Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (ст. 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульовано у розділі IV КУзПБ.
44. Відповідно до ст. 65 КУзПБ звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, що підтверджують належне проведення ліквідатором ліквідаційної процедури, вчинення ним необхідних дій щодо виявлення активів боржника, їх реалізації та здійснення розрахунків із кредиторами, за результатами чого суд вирішує питання про ліквідацію боржника і закриття провадження у справі.
45. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 90 КУзПБ провадження у справі про банкрутство підлягає закриттю у разі затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом, тобто на завершальній стадії після визнання боржника банкрутом. Відповідно до ч. 2 ст. 65 КУзПБ, якщо після завершення ліквідаційної процедури майно відсутнє або не виявлено, суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.
46. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором виявлено активи боржника - товарно-матеріальні цінності (у тому числі предмет застави) та дебіторську заборгованість, які реалізовано у ліквідаційній процедурі через електронні аукціони, а отримані кошти спрямовано на часткове погашення вимог кредиторів у визначеній законом черговості.
47. Зокрема, господарські суди встановили, що право вимоги на товарно-матеріальні цінності боржника, що є предметом застави, реалізовано за результатами другого повторного аукціону (протокол №BRD001-UA-20250415-78417 від 05.05.2025) із придбанням ФОП Шестаковою Н.М. за 550145,17 грн, а право вимоги дебіторської заборгованості реалізовано за результатами другого повторного аукціону (протокол №BRD001-UA-20250624-01574 від 09.07.2025) із придбанням ФОП Назаренком Є.М. за ціною 155000,00 грн.
48. Верховний Суд також враховує, що у межах цієї справи відсутні судові акти, якими було б встановлено порушення ліквідатором порядку реалізації майна боржника або визнано відповідні дії незаконними. За відсутності таких встановлених порушень суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з належності проведених ліквідаційних заходів щодо продажу майна банкрута. Скаржник у касаційній скарзі також не ставить питання про скасування результатів аукціонів чи визнання незаконними дій ліквідатора щодо їх проведення.
49. За встановленими судами обставинами, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс були схвалені комітетом кредиторів, а здійснені ліквідатором виплати кредиторам та понесені витрати підтверджені документально. Отже висновок судів про виконання ліквідатором сукупності дій, необхідних для завершення ліквідаційної процедури, є таким, що ґрунтується на встановлених фактах.
50. Стосовно доводів скаржника про заяву податкового органу від 27.03.2025 та необхідність врахування "неузгоджених" податкових зобов'язань, Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 45-47 КУзПБ конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника та документи, що підтверджують такі вимоги. Саме розгляд заявлених у належній процесуальній формі кредиторських вимог і формування реєстру вимог кредиторів є процесуальною підставою для подальшого здійснення розрахунків та оцінки повноти ліквідаційних дій.
51. З матеріалів справи вбачається, що податковий орган, попри те, що посилався на наявність у боржника податкових зобов'язань, не звертався до господарського суду у процедурі розпорядження майном чи ліквідаційній процедурі із заявою про визнання грошових вимог до боржника у порядку ст. 45 КУзПБ.
52. Натомість податковим органом подано заяву від 27.03.2025, в якій зазначено про "неузгоджені грошові вимоги" та містилося прохання врахувати таку інформацію і не допустити завершення ліквідаційної процедури до узгодження податкових зобов'язань. За висновками судів попередніх інстанцій, така заява за своїм змістом має інформативний характер, а прохальна частина не відповідає передбаченим КУзПБ способам реалізації права кредитора на заявлення вимог у справі про банкрутство.
53. За цих обставин висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначена заява не є заявою кредитора з грошовими вимогами у розумінні ст. 45 КУзПБ і не породжує процесуальних наслідків включення до реєстру вимог кредиторів, є обґрунтованим та таким, що відповідає приписам КУзПБ.
54. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20, на яку посилається скаржник, дійшов висновку про те, що з огляду на положення ст.ст. 45-47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
55. Доводи скаржника про те, що суди мали розглядати таку заяву як кредиторську вимогу з огляду на правові висновки Суду, наведені у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20, не спростовують правильності висновків судів у цій справі, оскільки наведений висновок стосується обов'язку господарського суду оцінювати податкові вимоги незалежно від наявності адміністративного спору за умови, що такі вимоги заявлені у належній процесуальній формі та підтверджені документами, тоді як у цій справі податковий орган процесуальним правом на подання заяви з грошовими вимогами у порядку ст. 45 КУзПБ не скористався. При цьому податковий орган не заявив вимоги у формі, яка передбачає саме визнання грошових вимог та їх включення до реєстру вимог кредиторів, із додержанням процесуальних вимог до такої заяви.
56. За таких обставин наведений висновок у справі №904/5743/20 не може тлумачитися як покладення на господарський суд обов'язку розглядати як кредиторську вимогу документ, який не містить вимоги про визнання грошових вимог та включення їх до реєстру і поданий поза процедурною формою, встановленою КУзПБ.
57. Посилання скаржника на наявність адміністративного спору (справа №520/29567/23), розгляд якого зупинено до набрання законної сили рішенням у зразковій справі №200/4768/23, також не впливає на правильність висновків судів у цій справі, оскільки наявність чи відсутність такого спору не позбавляла податковий орган можливості подати кредиторську заяву у справі про банкрутство у визначеному законом порядку.
58. Наявність/відсутність узгодженості податкового зобов'язання не перешкоджає податковому органу заявити вимоги у справі про банкрутство у порядку ст. 45 КУзПБ, а питання їх обґрунтованості вирішується у процедурі розгляду заявлених вимог.
59. Відхиляючи доводи скаржника про неможливість проведення документальної позапланової перевірки та неповноту документів, Верховний Суд виходить із того, що податковий орган реалізовував процесуальні механізми отримання документів, необхідних для проведення перевірки: подавав заяву про витребування оригіналів первинних документів у ліквідатора (від 28.03.2025), у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду першої інстанції від 09.04.2025, але суд апеляційної інстанції у межах цієї справи переглянув ухвалу суду першої інстанції про відмову у витребуванні оригіналів первинних документів і ухвалив нове рішення про задоволення заяви податкового органу щодо витребування документів у ліквідатора.
60. Отже, як правильно зазначив апеляційний суд, податковий орган не був позбавлений процесуальної можливості отримати документи для проведення перевірки у межах справи про банкрутство, а сама по собі відсутність завершеної перевірки не може автоматично свідчити про неповноту чи незаконність проведеної ліквідаційної процедури, за відсутності належно заявлених та доведених процесуальних вимог щодо неправомірної бездіяльності ліквідатора, які унеможливили б завершення ліквідації у порядку ст.ст. 64-65, 90 КУзПБ.
61. Доводи скаржника про те, що ліквідатор надав документи "не за повний період та не в повному обсязі", не можуть бути підставою для скасування судових рішень у касаційній інстанції, оскільки в межах ст. 300 ГПК України касаційний суд не здійснює переоцінку доказів та встановлення нових обставин; натомість скаржник не навів таких порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій, які б свідчили про неможливість встановлення відповідних фактів у судах по суті або про істотне порушення порядку їх дослідження (ст.ст. 73-79, 86 ГПК України).
62. Верховний Суд погоджується із загальною позицією, що у справах про банкрутство суд має забезпечувати баланс приватного та публічного інтересів. Водночас реалізація такого завдання здійснюється у межах і способами, передбаченими КУзПБ та ГПК України.
63. Однак, доводи скаржника про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.09.2024 у справі №908/2504/22 щодо наявності публічного інтересу у процедурі банкрутства та необхідності судового контролю за повнотою ліквідаційних дій, є необґрунтованими.
64. Самі по собі посилання скаржника на можливість порушень або загальні посилання на необхідність "посиленого контролю" не можуть замінити процесуальні механізми, передбачені законом (заяви, скарги на дії/бездіяльність, клопотання про зобов'язання вчинити дії, оскарження результатів реалізації тощо), і не утворюють підстав для відмови у затвердженні звіту ліквідатора за відсутності встановлених судами порушень порядку ліквідаційних заходів.
65. У цій справі суди встановили наявність активів, порядок їх реалізації, здійснені розрахунки та відсутність інших активів, що могли б бути спрямовані на погашення вимог кредиторів, а також відсутність підстав для продовження ліквідаційної процедури.
66. Отже, висновки у справі №908/2504/22 не спростовують правомірності висновку судів про завершення ліквідаційної процедури та не свідчать про неврахування наведеної позиції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
67. Господарські суди дослідили питання інвентаризації / реалізації / розрахунків і дали цьому оцінку, а доводи касаційної скарги у цій частині спрямовані на переоцінку фактичних висновків судів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
68. Щодо посилань скаржника на "надмірний формалізм" та практику ЄСПЛ, то у цьому зв'язку Суд зауважує, що право на доступ до суду не означає звільнення учасника провадження від обов'язку дотримання процесуальної форми, встановленої законом, особливо у спеціальних процедурах банкрутства, де порядок заявлення кредиторських вимог чітко визначений КУзПБ.
69. У цій справі податковому органу не було відмовлено в доступі до суду: він брав участь у провадженні, подавав заяви (про витребування доказів у ліквідатора) та апеляційну скаргу, зокрема, оскаржив відмову у витребуванні документів та після апеляційного перегляду отримав позитивний результат щодо свого клопотання.
70. Отже, посилання на надмірний формалізм як підставу для скасування судових рішень є безпідставними, оскільки скаржник мав процесуальні можливості реалізувати свої права, включно із правом подати кредиторську заяву відповідно до ст. 45 КУзПБ, однак не скористався ним.
71. Верховний Суд зауважує, що вимоги КУзПБ щодо подання заяви з грошовими вимогами (ст. 45 КУзПБ) мають легітимну мету - забезпечити правову визначеність, рівність кредиторів, зокрема щодо сплати судового збору за подання такої заяви, формування реєстру вимог та передбачуваність процедурних строків у конкурсному процесі. Невикористання кредитором встановленого законом процесуального механізму не може бути компенсоване покладенням на суд обов'язку фактично "перекваліфікувати" інформативне звернення у заяву кредитора та змінити процедуру, визначену законом.
72. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин та не доводять неправильного застосування ними норм матеріального чи процесуального права у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
73. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх правильності не спростовують, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.
74. За таких умов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду.
Судові витрати
77. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 у справі №922/2523/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков