28 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1493/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І.- головуючий, Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Натаріна О.О.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" - Порада С.В.,
Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ"
на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 (суддя Бортник О.Ю.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (колегія суддів: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" (далі - ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ")
до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі - ЛМКП "Львівводоканал")
про стягнення 2 460 570,76 грн.
Суть спору
1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо можливості стягнення витрат на правничу допомогу за послуги, що були надані до моменту звернення позивача з позовною заявою до суду, та за складення та подання заяв про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
2. У червні 2024 року ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ЛМКП "Львівводоканал" заборгованості у розмірі 2 460 570,76 грн, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором підряду.
3. У позовній заяві ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" вказало, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких у суді першої інстанції становить 10 000 грн, та заявило про наявність у нього витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК).
4. Після відкриття провадження у справі ЛМКП "Львівводоканал" сплатило на рахунок ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 1 900 501,39 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №6969 від 13.06.2024 на суму 500 000,00 грн; №7049 від 14.06.2024р. на суму 500 000,00 грн; №7150 від 17.06.2024р. на суму 300 000,00 грн; №7157 від 18.06.2024р. на суму 300 000, 00 грн; №7250 від 19.06.2024р. на суму 300 501,39 грн долученими до матеріалів справи.
5. 08.07.2024 в процесі розгляду справи ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" подало клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму основної заборгованості, а також здійснило перерахунок штрафних санкцій, просило стягнути з ЛМКП "Львівводоканал" 151 714,09 грн 3% річних і 423 924,25 грн інфляційних втрат.
6. Господарський суд Львівської області розглянув спір із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та рішенням від 15.10.2024 позов задовольнив частково: стягнув з ЛМКП "Львівводоканал" на користь ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 568 849,90 грн та 8 532,75 грн судового збору. В задоволенні решти вимог відмовив.
7. 21.10.2024 ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ЛМКП "Львівводоканал" 12 135 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
8. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" надало суду: копію договору про надання правової допомоги від 12.05.2019, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Греца і Партнери" (далі - АО "Греца і Партнери") та ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" (далі - Договір про ПД), копію додаткової угоди №3 від 01.08.2023; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АО №1131855 від 18.06.2024 адвокатом Митровкою Ярославом Васильовичем, копію детального опису робіт (послуг) від 21.10.2025 на суму 12 135 грн, копії рахунків від 09.05.2024 на суму 6 330 грн, від 31.05.2024 на суму 375 грн, від 05.07.2024 на суму 3 135 грн, від 16.10.2024 на суму 2 295 грн, копії актів виконаних робіт від 09.05.2024 на суму 6 330 грн, від 31.05.2024 на суму 375 грн, від 05.07.2024 на суму 3 135 грн, від 16.10.2024 на суму 2 295 грн, копію платіжних інструкцій від 05.06.2024 на суму 6 330 грн, від 09.09.2024 на суму 3 135 грн, від 21.10.2024 на суму 375 грн від 21.10.2024 на суму 2 295 грн.
9. Як вбачається з поданого заявником детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та актів №004020 від 09.05.2024 та №004131 від 31.05.2024, АО "Греца і Партнери", від імені якого на підставі статуту діяв керуючий партнер Греца Ярослав Васильович, надало ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" ще 04.04.2024 послуги з підготовки позовної заяви у справі та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також 29.05.2024 послуги з коригування позовної заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 25.11.2024 частково задовольнив заяву ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" та стягнув з ЛМКП "Львівводоканал" 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні решти вимог заяви відмовив.
11. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- з поданого заявником детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та Актів №004020 і №004131 вбачається, що АО "Греца і Партнери", від імені якого на підставі статуту діяв керуючий партнер Герца Ярослав Васильович, надало ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 04.04.2024 послуги з підготовки позовної заяви у справі, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також 29.05.2024 - послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024;
- в матеріалах справи немає та ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" не надало доказів, що вказані послуги надавались належно уповноваженим на це правником адвокатом;
- позовна заява з додатками підписана керівником ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 06.06.2024 і цього ж дня скерована на адресу суду поштою, що підтверджується штемпелем АТ "Укрпошта" на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду;
- ордер серії АО №1131855 видано АО "Греца і Партнери" адвокату Митровці Я.В. лише 18.06.2024, тобто станом на 04.04.2024 та 29.05.2024 цей адвокат не мав повноважень на надання позивачу правничої допомоги і не міг готувати згадані вище документи;
- в матеріалах справи немає ордеру, який би був виданий АО "Греца і Партнери" адвокату Герца Я.В. на надання правничої допомоги ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" в період з 04.04.2024 до 29.05.2024, відтак, у суду немає підстав для висновку про те, що адвокат Герца Я.В. був належно уповноваженою особою на надання ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" послуг з професійної правничої допомоги у період з 04.04.2024 до 29.05.2024, а також, що ці роботи виконано адвокатом з дотриманням ним вимог ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
- щодо витрат на професійну правничу допомогу, які спричинені надмірним зволіканням керівника позивача з направленням позову до суду, яке зумовило необхідність перерахунку ціни позову та коригування позовної заяви, суд дійшов висновку, що ці витрати не покладаються на відповідача, оскільки, зумовлені надмірним зволіканням позивача з подачею позову, а не розглядом справи (ч.5 ст.129 ГПК), і їх має нести позивач;
- суд відхилив витрати позивача, що стосуються подання до суду через електронний кабінет заяви про відеоконференцію, оскільки таке не є наданням професійної правничої допомоги у справі;
- керуючись п.3 ч.4 ст.129 ГПК, взявши до уваги ту обставину, що позивач зменшив позовні вимоги до 575 638,34 грн, з яких рішенням суду задоволено стягнення 568 849,90 грн, суд дійшов висновку, що на відповідача варто покласти 4 955,39 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.
12. Західний апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2025 додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 скасував; ухвалив нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
13. Постанова Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 мотивована тим, що ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" до ухвалення рішення від 25.11.2024 не подавало доказів, які б підтверджували розмір понесених судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
14. Верховний Суд постановою від 12.03.2025 скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Верховний Суд у постанові зокрема зазначив, що ГПК не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" у позовній заяві про те, що докази понесення судових витрат будуть надані у строки, що визначені ГПК, і є заявою позивача, мова про яку йде у ч.8 ст.129 ГПК. Висновки ж апеляційного господарського суду про те, що відповідна заява Товариства не є належним підтвердженням виконання вимог ГПК суд касаційної інстанції визнав помилковими та такими, що містять ознаки надмірного формалізму, який обмежує сторону судового провадження права на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (п.12 ч.3 ст.2 ГПК).
16. Західний апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2025 додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 (про часткове задоволення заяви ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" та стягнення з ЛМКП "Львівводоканал" 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу) залишив без змін.
17. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- з цим позовом до суду ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" звернулося 06.06.2024, позовна заява з додатками підписана директором ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" - Юрієм Вергуном 06.06.2024 і цього ж дня скерована на адресу суду поштовим зв'язком; ордер серії АО №1131855 видано АО "Греца і Партнери" адвокату Митровці Я.В. лише 18.06.2024, відтак, станом на 04.04.2024 та на 29.05.2024 цей адвокат не мав повноважень на надання позивачу правничої допомоги і не міг готувати згадані вище документи;
- у матеріалах справи відсутній ордер, виданий АО "Греца і Партнери" адвокату Греца Я.В. на надання правничої допомоги позивачу в період з 04.04.2024 до 29.05.2024, відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за відсутності зазначеного ордеру у суду немає підстав для висновку про те, що адвокат Греца Я.В. був належно уповноваженою особою на надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги у період з 04.04.2024 до 29.05.2024, а також, що ці роботи виконано адвокатом з дотриманням ним вимог ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
- щодо подання представником позивача заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції: підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, водночас, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією;
- застосування приписів ч.9 ст.129 ГПК має дискреційний характер, і саме суд, враховуючи обставини справи, може покласти відповідні витрати на сторону, неправильні дії якої призвели до виникнення спору; при цьому, висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим;
- доводи про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача відповідно до положень ч.9 ст.129 ГПК є необґрунтованими, оскільки у цій справі обставин того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача не встановлено, а сторонами не заявлялись;
- враховуючи положення ч.4 ст.129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог (568 849,90 грн із заявлених до стягнення 575 638,34 грн), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про покладення витрат позивача на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на обидві сторони;
- зважаючи на рівень складності справи, надані адвокатом послуги, ураховуючи критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
18. 02.06.2025 ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, у якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення заяви ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" про розподіл судових витрат.
19. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК в касаційній скарзі ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права (ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльністю", ч.1 ст.123 ГПК, ч.2 ст.126 ГПК, ч.9 ст.129 ГПК) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 16.06.2022 у справі №873/244/21 (щодо застосування ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльністю"); від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19 (щодо застосування ч.9 ст.129 ГПК).
20. ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" у касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:
- суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на надання послуг з підготовки позовної заяви у справі, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024 через неправильне трактування підстави для надання правничої допомоги (посилається на постанову Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19); з такою позицією суду погодився й суд апеляційної інстанції; ці послуги надавались на підставі Договору про ПД; важливо розмежовувати: 1) надання правничої допомоги, що передбачає представництво інтересів клієнта в судовому процесі; 2) надання правничої допомоги, яка не потребує такого представництва;
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що необхідність виконання послуг з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024 була викликана виключно зволіканням позивача з поданням позовної заяви; така необхідність виникла через тривале невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також через відмову добровільно врегулювати спір та сплатити заборгованість у позасудовому порядку;
- зменшення витрат на правничу допомогу за подання заяви про відеоконференцію не є обґрунтованим, оскільки ця дія є невід'ємною частиною професійних послуг адвоката, що підлягають відшкодуванню;
- у цій справі спір очевидно виник через неправильні та протиправні дії відповідача у вигляді систематичного та протягом тривалого періоду затримування оплати виконаних позивачем робіт; позивач неодноразово, але безрезультатно, вживав заходи щодо досудового врегулювання відповідного спору;
- заявлена до стягнення сума становила 575 638,34 грн, тоді як суд стягнув 568 849,90 грн, що свідчить про мінімальну розбіжність між заявленими вимогами та фактично задоволеними; ця різниця жодним чином не повинна нівелювати право скаржника на повне відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
21. 19.06.2025 надійшов відзив ЛМКП "Львівводоканал"в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
22. У відзиві ЛМКП "Львівводоканал" зазначає, зокрема, таке:
- позивач порушив процедуру, встановлену нормами ГПК, для реалізації права на відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема, не подав до закінчення судових дебатів доказів понесених судових витрат та заяви про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат на правничу допомогу і вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;
- причиною несвоєчасного погашення заборгованості за договором була відсутність у ЛМКП "Львівводоканал" власних коштів, виділення відповідних бюджетних асигнувань та важкий фінансовий стан підприємства, спричинений воєнним станом, зростанням вартості електроенергії, паливно-мастильних матеріалів тощо;
- з приводу стягнення штрафних санкцій та судових витрат ЛМКП "Львівводоканал" звернулося з листом до ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" щодо можливості укладення мирової угоди, однак не отримало жодної відповіді.
Рух справи в суді касаційної інстанції
23. Верховний Суд ухвалою від 12.06.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 09.07.2025.
24. Верховний Суд ухвалою від 09.07.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 16.07.2025.
25. Верховний Суд ухвалою від 16.07.2025 передав справу на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
26. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24, щодо можливості розподілу судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
27. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду ухвалою від 22.07.2025 прийняв справу до розгляду.
28. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду ухвалою від 08.09.2025 передав справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з тих підстав, що:
- у постановах від 28.01.2025 у справі №910/5810/24, від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 та від 22.08.2025 у справі №914/2182/24 Верховний Суд фактично дійшов до протилежних висновків, аніж у постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 05.09.2023 у справі №914/8/22 та від 15.08.2024 у справі №910/18756/23 щодо можливості розподілу судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- необхідно відступити/уточнити правові висновки, викладені у постанові від 22.08.2025 у справі № 914/2182/24 щодо можливості розподілу судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки Верховний Суд згідно із зазначеною постановою не здійснював розподіл такого виду судових витрат, оскільки вважав, що підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, а також, не вимагає значного часу та є радше технічною дією, а шаблон заяви існує в ЄСІКС, тоді як представники відповідної сторони (заявника розподілу витрату на правничу допомогу) скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та не були зобов'язані брати участь у судових засіданнях, оскільки, Верховний Суд повідомляв учасників справи, що явка представників у судові засідання є необов'язковою.
29. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 07.11.2025 повернув справу судовій палаті для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
30. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстави, передбаченої ч.2 ст.302 ГПК, а саме відсутність викладеного касаційним судом у складі колегії суддів висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як у справі №914/2182/24 (постанова від 22.08.2025), так і в постановах у справах №910/5810/24, №922/1290/24.
31. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду ухвалою від 27.11.2025 призначив справу до розгляду на 15.12.2025.
32. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду ухвалою від 15.12.2025 повернув справу відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
33. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду фактично керувався тими ж мотивами, що й об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07.11.2025.
34. Верховний Суд ухвалою від 13.01.2026 призначив справу до розгляду на 28.01.2026.
Щодо стягнення судових витрат за надання послуг, наданих до звернення до суду з позовом
35. Суди попередніх інстанцій вказали, що позовна заява з додатками підписана директором ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" і направлена до суду 06.06.2024, проте ордер на надання правничої допомоги видано АО "Греца і Партнери" лише 18.06.2024, відтак, станом на 04.04.2024 та на 29.05.2024 цей адвокат не мав повноважень на надання позивачу правничої допомоги і не міг готувати згадані вище документи; у матеріалах справи відсутній ордер на надання правничої допомоги позивачу в період з 04.04.2024 до 29.05.2024; за відсутності зазначеного ордеру немає підстав для висновку про те, що адвокат Греца Я.В. був належно уповноваженою особою на надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги у період з 04.04.2024 до 29.05.2024, а також, що ці роботи виконано адвокатом з дотриманням ним вимог ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
36. ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на надання послуг з підготовки позовної заяви у справі, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024 через неправильне трактування підстави для надання правничої допомоги (посилається на постанову Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19); з такою позицією суду погодився й суд апеляційної інстанції; ці послуги надавались на підставі Договору про ПД; важливо розмежовувати: 1) надання правничої допомоги, що передбачає представництво інтересів клієнта в судовому процесі; 2) надання правничої допомоги, яка не потребує такого представництва. Скаржник вважає, що ці вартість наданих послуг складає 6 705 грн, підтверджується доказами, а тому мала бути стягнута з відповідача.
37. ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" також вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що необхідність виконання послуг з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024 була викликана виключно зволіканням позивача з поданням позовної заяви; така необхідність виникла через тривале невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також через відмову добровільно врегулювати спір та сплатити заборгованість у позасудовому порядку (посилається на постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №873/244/21).
38. Верховний Суд погоджується з цими доводами скаржника з огляду на таке.
39. Пунктом 12 ч.3 ст.2 ГПК передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
40. Верховний Суд у постанові від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, на яку посилається скаржник, дійшов висновку, що договір про надання правничої допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
41. Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ч.4 ст.1 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
42. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (ч.9 ст.1 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
43. У ст.19 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" вказано, що Видами адвокатської діяльності є, зокрема: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
44. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
45. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч.2 ст.26 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
46. Суди попередніх інстанцій встановили, що Договір про ПД був укладений між АО "Греца і Партнери" та ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 12.05.2019, тобто до дати звернення із позовом у цій справі.
47. Отже, АО "Греца і Партнери" мало право представляти інтереси ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" та надавати йому правничу допомогу саме з моменту укладення Договору про ПД (12.05.2019).
48. Втім, суди вважали, що АО "Греца і Партнери" не могло здійснювати підготовку документів (позовної заяви, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024) з огляду на відсутність у нього відповідних повноважень (відсутності ордеру) в розумінні ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
49. Такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки, як вже було зазначено вище, положення ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлюють, що повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть підтверджуватися як ордером, так і договором про надання правничої допомоги, який є підставою для надання адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
50. Ордер видається адвокату для підтвердження підстав для представництва перед третіми особами, зокрема для участі як представника у судовому засіданні. Тоді як відносини довірителя (клієнта) з адвокатом регулюються договором і, відповідно, послуги, пов'язані із підготовкою до розгляду спору в суді, можуть надаватися на підставі договору (ордер для цього не потрібний).
51. Отже, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, знайшли своє підтвердження.
52. Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
53. Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 у справі №873/244/21, на яку посилається скаржник, вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.
54. Суди попередніх інстанцій вказали, що витрати на професійну правничу допомогу, які спричинені надмірним зволіканням керівника позивача з направленням позову до суду, яке зумовило необхідність перерахунку ціни позову та коригування позовної заяви, не покладаються на відповідача, оскільки вони зумовлені надмірним зволіканням позивача з подачею позову, а не розглядом справи (ч.5 ст.129 ГПК), і їх має нести позивач.
55. Крім того, суди попередніх інстанцій вважали, що не підлягають стягенню витрати на складання позовної заяви, оскільки позов з додатками підписаний директором ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" - Юрієм Вергуном 06.06.2024 і цього ж дня скерований на адресу суду поштовим зв'язком.
56. Втім, процесуальний закон не ставить в залежність можливість здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу від того, хто саме подав процесуальні документи до суду (керівник товариства або його представник), але при цьому, такі витрати мають бути безпосередньо пов'язані з розглядом справи та підтверджені належними доказами.
57. Як обґрунтовано вказує скаржник, відсутні докази на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам та відсутні підстави для виключення таких послуг із правничої допомоги, оскільки саме на позивача покладено визначення способу і порядку захисту своїх порушених прав.
58. Крім того, у п.3 ч.5 ст.129 ГПК йдеться саме про поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, а не про "зволікання позивача з направленням позову до суду", на якому наголошували суди.
59. Суди попередніх інстанцій у цій справі не здійснили розподіл судових витрат з оплати послуг з підготовки обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також послуги з коригування позовної заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, оскільки такі були надані до дати подання позову.
60. Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 вважала за можливе здійснити розподіл судових витрат на оплату послуг з підготовки документів до подання позову (подання адвокатських запитів).
61. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 зробила висновок, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
62. Отже, з наведених постанов Великої Палати Верховного Суду вбачається, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, можуть бути компенсовані витрати, понесені нею до подання позову у справі, якщо такі витрати безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
63. З урахуванням цього, знайшли підтвердження доводи скаржника про те, що послуги з підготовки позовної заяви у справі, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024, були надані у межах виконання Договору про ПД, що підтверджується рахунками, актами виконаних робіт та документами про оплату правничої допомоги.
64. Суди попередніх інстанцій помилково відмовили у розподілі цих витрат на правничу допомогу. Тому, витрати позивача за надання наведених вище послуг підлягають стягненню з відповідача
Щодо витрат на правничу допомогу за подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
65. Суди попередніх інстанцій вважали, що витрати, пов'язані із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (у сумі 750 грн за подання двох заяв: по 0,25 год та 350 грн на кожну), не підлягають стягненню, оскільки підготовка та подання таких заяв залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, водночас, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією.
66. ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" у касаційній скарзі зазначає, що зменшення витрат на правничу допомогу за подання заяви про відеоконференцію не є обґрунтованим, оскільки ця дія є невід'ємною частиною професійних послуг адвоката, що підлягають відшкодуванню; вважає, що такий підхід прямо суперечить висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, згідно з яким беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
67. Верховний Суд щодо цього питання зазначає таке.
68. Учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою (ч.1 ст.197 ГПК).
69. У наведеній скаржником постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 Верховний Суд не висловлювався щодо можливості стягнення витрат на правничу допомогу за подання до суду заяви про відеоконференцію.
70. Водночас у додаткових постановах від 05.09.2023 у справі №914/8/22, від 15.08.2024 у справі №910/18756/23 Верховний Суд стягнув судові витрати на правничу допомогу за підготовку проєкту клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
71. Також, у п.3.5 постанови від 25.10.2022 у справі №910/19650/20 Верховний Суд зазначив:
"Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про те, що складання та направлення процесуальних документів, зокрема, складання заяви про участь у засіданні в режимі відеоконференції, проекту заяви про розподіл судових витрат, тощо, є технічними та вартість вказаних послуг не підлягає відшкодуванню. Як вірно вказав суд, надання таких послуг також відноситься до правової допомоги, яка надається клієнту при розгляді справи і на яку останній має право відповідно до законодавства.
…
Складання та подання стороною документів, які пов'язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу".
72. Натомість Верховний Суд у постановах від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 (склад суду: Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.) та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 (колегія суддів: Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.) не здійснив розподіл судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки вважав, що "підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом. Крім того, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією".
73. Верховний Суд звертає увагу, що у справах №910/5810/24 та №922/1290/24 Верховний Суд не робив безпосереднього висновку, що розподіл судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, є неможливим або ж не є наданням професійної правничої допомоги; окремо не зазначав, що за цю конкретну процесуальну дію судові витрати не стягуються.
74. Як об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, так і палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, повертаючи цю справу (№914/1493/24) відповідно палаті та колегії суддів для подальшого розгляду, зазначили, що в судових рішеннях у справах №914/2182/24, №910/5810/24, №922/1290/24 касаційний суд не здійснював та не надавав кваліфікацію таким витратам (за послуги з підготовки та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції), зокрема, не виключав ці послуги зі складу послуг з надання правової допомоги, а, відповідно, не формулював, у розумінні ч.4 ст.236 ГПК, відповідний правовий висновок щодо застосування тієї чи іншої норми права, зокрема статей 123, 126, 129, 197 ГПК, якими визначені види судових витрат, склад витрат на професійну правничу допомогу, розподіл судових витрат та порядок участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
75. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду врахувала, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, ухваленої за наслідками такого розгляду, який є обов'язковим для суду та інших суб'єктів (висновки у постановах Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 910/11961/24, від 24.05.2025 у справі №910/16586/18, від 20.03.2025 у справі №917/2139/23, від 21.01.2025 у справі №906/1167/23 тощо).
76. Враховуючи зазначене, Верховний Суд звертає увагу, що твердження про (1) неможливість розподілу судових витрат за підготовку та подання заяви і (2) вказівка, що це не вимагає значного часу, оскільки є радше технічною дією та правом учасника справи, вочевидь, не є тотожними.
77. У першому випадку загалом заперечується право учасника справи вимагати та, відповідно, здатність суду присудити на його користь відповідні судові витрати, тоді як у другому випадку про це не стверджується, при цьому суд надає оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
78. Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що розглядаючи заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу в частині стягнення витрат за надання послуг складення та подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд у кожному окремому випадку має з'ясувати, зокрема, таке: чи були пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи не зловживала сторона наданим правом на подання такого роду клопотань, кількість часу, витраченого на подання таких клопотань, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
79. Враховуючи вищевказане, суди попередніх інстанцій у цій справі помилково не здійснили розподіл судових витрат на правничу допомогу за подання заяв про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.
Щодо застосування ч.9 ст.129 ГПК
80. Суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для застосування положень ч.9 ст.129 ГПК, оскільки у цій справі обставин того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача не встановлено, а сторонами не заявлялись. Суди попередніх інстанцій, враховуючи положення ч.4 ст.129 ГПК України, поклали витрати позивача на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на обидві сторони.
81. ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" у касаційній скарзі зазначає, що у цій справі спір очевидно виник через неправильні та протиправні дії відповідача у вигляді систематичного та протягом тривалого періоду затримування оплати виконаних позивачем робіт, тому витрати мають бути повністю покладені на відповідача; посилається на постанови Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та додаткові постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19.
82. У відзиві ЛМКП "Львівводоканал" зазначає, що причиною несвоєчасного погашення заборгованості за договором була відсутність у ЛМКП "Львівводоканал" власних коштів, виділення відповідних бюджетних асигнувань та важкий фінансовий стан підприємства, спричинений воєнним станом, зростанням вартості електроенергії, паливно-мастильних матеріалів тощо.
83. Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника з огляду на таке.
84. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив заяву ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" та стягнув з ЛМКП "Львівводоканал" 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу із заявлених 12 135 грн.
85. Розглядаючи заяву ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій вважали, що відсутні підстави для застосування ч.9 ст.129 ГПК та вказали, що обставин того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача не встановлено.
86. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК).
87. Отже, ч.9 ст.129 ГПК визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
88. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 вказав, що ч.9 ст.129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19, на які посилається скаржник.
89. Верховний Суд зауважує, що спір у цій справі виник у зв'язку із неналежним виконанням ЛМКП "Львівводоканал" зобов'язань з оплати вартості робіт за договором підряду.
90. З рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2024 вбачається, що на виконання умов договору підряду ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" виконало роботи на загальну суму 3 655 027,17 грн, що відповідними доказами, однак, ЛМКП "Львівводоканал" виконало умови договору щодо оплати вартості робіт лише частково, сплативши за такі 1 720 000,00 грн. Відтак, заборгованість ЛМКП "Львівводоканал" перед ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" щодо оплати решти виконаних робіт на момент звернення до суду з позовом склала 1 900 501,39 грн.
91. Після відкриття провадження у справі ЛМКП "Львівводоканал" сплатило на рахунок ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 1 900 501,39 грн, з урахуванням чого ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" подало клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму основної заборгованості, а також здійснило перерахунок штрафних санкцій, просило стягнути з ЛМКП "Львівводоканал" 151 714,09 грн 3% річних і 423 924,25 грн інфляційних втрат.
92. Господарський суд Львівської області рішенням від 15.10.2024 позов задовольнив частково: стягнув з ЛМКП "Львівводоканал" на користь ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 568 849,90 грн із заявлених до стягнення 575 638,34 грн.
93. Отже, суд першої інстанції у рішенні від 15.10.2024, стягуючи 3% річних та інфляційні втрати встановив, що ЛМКП "Львівводоканал" прострочило виконання грошового зобов'язання з оплати робіт за договором підряду, що в свою чергу свідчить про те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій сторони (ЛМКП "Львівводоканал").
94. Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що не встановлено обставин того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки зміст рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2024 свідчить про зворотне.
95. Водночас Верховний Суд зауважує, що ч.9 ст.129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у поставах, на які посилається скаржник.
96. У цій справі суди попередніх інстанцій вважали, що відсутні підстави для застосування положень ч.9 ст.129 ГПК, застосувавши при цьому загальні засади розподілу витрат на правничу допомогу.
97. Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
98. Як вже було зазначено, результатом розгляду цієї справи є часткове задоволення позовних вимог (стягнення 568 849,90 грн (98,82% від суми позову) із заявлених до стягнення 575 638,34 грн (100% від суми позову).
99. У заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" просило стягнути з ЛМКП "Львівводоканал" 12 135 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
100. Верховний Суд не погодився з судами попередніх інстанцій в частині того, що витрати позивача на правничу допомогу за подання до суду через електронний кабінет заяви про відеоконференцію, не підлягають стягненню з відповідача.
101. Враховуючи часткове задоволення позову, Верховний Суд вважає, що всі витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні таких витрат, то оскаржувані рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про розподіл судових витрат.
102. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають такі витрати: 12 135 грн (заявлена сума витрат) х 98,82% (пропорція від задоволених позовних вимог) = 11 991,80 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
103. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
104. Згідно із ч.1 ст.311 ГПК Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
105. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового - про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Судові витрати
106. Оскільки за подання касаційної скарги на додаткові рішення судів попередніх інстанцій судовий збір не стягується, то Верховний Суд не здійснює розподіл судового збору за результатом розгляду цієї касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №914/1493/24 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
4. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 64, код ЄДРПОУ 03348471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" (79026, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 2, код ЄДРПОУ 33667445) 11 991 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесену у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
5. В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
6. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Студенець
(з окремою думкою)
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко
Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського процесуального кодексу України постанову оформила суддя Кібенко О.Р.