27 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/1027/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Бойко А. Ю., Гнатюк Ю. А. (самопредставництво)
відповідача - Литвин В. В. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.05.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа"
про стягнення 2 750 188,50 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі - Центр, позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа" (далі - ТОВ "АнВа", відповідач) про стягнення 2 750 188,50 грн, з яких 1 065 589,50 грн пені та 1 684 599,00 грн штрафу, на підставі пункту 7.3 договору про закупівлю куртки утепленої польової вид 1, куртки утепленої польовий вид 2 від 19.04.2024 року № 83-24 (далі - Договір).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строки поставки товару за Договором, в зв'язку з чим на підставі пункту 7.3 Договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 065 589,50 грн та штраф у розмірі 1 684 599,00 грн за період визначений позивачем.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.05.2025 (суддя Грачов В. М.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 (колегія суддів: Мальченко А. О., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) у задоволенні позову відмолено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Центр, з посиланням на порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 і направити справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.2. Скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неврахування Господарським судом Черкаської області та Північним апеляційним господарським судом у справі № 925/1027/24 висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:
- щодо статті 86 ГПК України: у постанові Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18 та постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19;
- щодо статті 76 та статті 77 ГПК України: у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 911/1006/19 та постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20;
- щодо статті 78 та статті 79 ГПК України: у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 917/1082/20;
- щодо статей 7, 13, 15 ГПК України: у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13, у постанові Верховного Суду у справі № 5/452/06.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АнВа" просить Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
5.2. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин, які відповідно до пунктів 9.1-9.3 Договору звільняють його від відповідальності за порушення строків поставки товару.
5.3. ТОВ "АнВа" звертає увагу на те, що несвоєчасне виконання зобов'язань зумовлене саме форс-мажорними обставинами, разом з тим ТОВ "АнВа" добросовісно виконувало умови договору, своєчасно повідомило позивача про виникнення та дату припинення форс-мажорних обставин, оперативно надало позивачеві відповідні сертифікати Торгово-промислової палати, забезпечило виготовлення та поставку товару під час дії форс-мажорних обставин, а першу партію товару поставило у найкоротші строки після припинення дії форс-мажорних обставин, вживало заходів для пошуку альтернативних способів виконання зобов'язання. Неможливість поставки решти товару, на переконання відповідача, була зумовлена діями самого позивача, який виконуючи вимоги Державної аудиторської служби України за наслідками перевірки, усуваючи порушення, допущені ним під час здійснення закупівлі, в односторонньому порядку розірвав договір.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами процедури публічної закупівлі №UA-2024-03-05-001770-а від 05.03.2024, оголошеної позивачем, 19.04.2024 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, як покупцем, та ТОВ "АнВа", як постачальником, укладено договір № 83-24 про закупівлю куртки утепленої польової вид 1, куртки утепленої польової вид 2, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2024 році поставити товароодержувачу товар: куртку утеплену польову вид 1, куртку утеплену польову вид 2 - за кодом ДК 021:2015:35810000-5 "Індивідуальне обмундирування", асортимент, кількість, ціна, інформація, щодо товару та технічної документації до нього, наведені в Специфікації, яка є Додатком № 1 (далі - "товар"), а покупець - прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. При цьому, товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі специфікацією (Додаток № 1).
6.2. Відповідно до пункту 1.2 Договору, товар повинен відповідати специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
6.3. Згідно з пунктом 1.4 Договору, покупець має право зменшити обсяг закупівлі товару (кількість товару) по цьому договору в залежності від реального фінансування видатків, у такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору шляхом підписання додаткової угоди. При відсутності фінансування покупець має право на розірвання цього договору в односторонньому порядку.
6.4. Пунктом 1.5 Договору передбачено, що асортимент та комплектність товару, що поставляється, повинні відповідати умовам Специфікації (Додаток 1) до цього договору.
6.5. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору загальна вартість Договору становить 74 430 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 20 % - 12 405 000,00 грн.
6.6. Ціна включає вартість одиниці товару у комплектації, визначеній у Додатку 1 "Специфікація", упаковки/тари, маркування, сплата мита, податків та інших зборів, обов'язкових платежів, транспортні витрати, вантажно-розвантажувальні роботи, а також вартість доставки товару до товароодержувача у відповідності до визначених договором умов.
6.7. Згідно з пунктом 3.4 Договору, покупець може зменшити обсяги закупівлі в межах ціни договору залежно від реального фінансування видатків.
6.8. Пунктами 4.1., 4.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар в безготівковій формі за фактом його постачання.
6.9. Розрахунки за товар здійснюються впродовж 30 днів з дати поставки (передачі) товару товароодержувачу та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
6.10. У разі якщо поставка здійснюється лише частково (видаткова накладна підписана лише на частину товару, зазначеного у Специфікації (Додаток №1), оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену кількість товару. Оплата здійснюється відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України.
6.11. Згідно з пунктами 5.1., 5.2 Договору строк поставки визначається у графіку постачання (Додаток № 4), що є невід'ємною частиною цього договору. Місце поставки товару визначено у Додатку № 1 до цього договору.
6.12. Відповідно до пунктів 6.1.1 та 6.2.4 Договору, покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до вимог цього договору. Покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку, якщо постачальник не виконує свої зобов'язання за договором, з урахуванням умов договору.
6.13. Також відповідно до пунктів 6.3.1., 6.4.2., 6.4.3 Договору постачальник зобов'язаний постачати товароодержувачу товар в кількості, строк та на умовах даного договору. Постачальник має право вимагати від покупця своєчасної оплати за поставлений товар, належного виконання умов цього договору.
6.14. Пунктом 7.1 Договору передбачено що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.
6.15. Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів - постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
6.16. Відповідно до пункту 7.5 Договору одностороння відмова від виконання зобов'язань за договором не допускається, крім випадків, передбачених цим договором.
6.17. Згідно з пунктом 9.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
6.18. Сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов'язана не пізніше 15 днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов'язана надати іншій стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), зобов'язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків (п. 9.2. договору).
6.19. Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншої сторони про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором (п. 9.3 договору).
6.20. Відповідно до пункту 9.5 Договору сторони договору погодили, що військова агресія Російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання цього договору.
6.21. Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2024 (пункт 11.1 Договору).
6.22. Відповідно до пункту 11.3 Договору покупець має право односторонньої відмови від цього договору у разі: порушення постачальником строків постачання товару; поставки товару неналежної якості; відсутності фінансування; в інших випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України. У цьому разі договір вважається припиненим на 10 робочий день з моменту направлення покупцем постачальнику письмового повідомлення (рекомендованим листом з повідомленням) про дострокове припинення цього договору.
6.23. Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють.
6.24. За специфікацією (Додаток № 1), об'єктом закупівлі є два найменування товару: куртка утеплена польова вид 1 за кодом ДК-021-2015- 35810000-5 в кількості 29 000 шт., ціною за одиницю - 2 481,00 грн, разом на суму 71 949 000,00 грн; куртка утеплена польова вид 2 за кодом ДК-021-2015- 35810000-5 в кількості 1 000 шт., ціною за одиницю - 2 481,00 грн, разом на суму 2 481 000,00 грн, а всього на суму 74 430 000,00 грн з ПДВ.
6.25. Згідно з Графіком постачання товару (додаток №4), куртка утеплена польова вид 1 має бути поставлена за відповідною адресою у кількості 29 000 шт. протягом 2024 року, а саме у квітні - 9 000 шт., у липні - 5 000 шт., у серпні - 5 000 шт., у вересні 7 500 шт., у жовтні - 2 500 шт.
Куртка утеплена польова вид 2 має бути поставлена за відповідною адресою у кількості 1 000 шт. у квітні 2024 року.
6.26. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору відповідач поставив позивачеві товар - куртка утеплена польова вид 1 кількістю 9 000 шт. на загальну суму 22 329 000 грн, а саме:
- 10.05.2024 в кількості 300 шт. на суму 744 300,00 грн з ПДВ відповідно до видаткової накладної № 68 та акта приймання-передавання товару № 651;
- 12.06.2024 в кількості 4 700 шт. на суму 11 660 700,00 грн з ПДВ відповідно до видаткової накладної № 97 і акта приймання-передавання товару № 1195;
- 12.06.2024 в кількості 4 000 шт. на суму 9 924 000 грн. з ПДВ відповідно до видаткової накладної № 99 та акта приймання-передавання товару № 1197.
6.27. Позивач листом від 03.06.2024 № 06.1/4103-24-вих повідомив відповідача про те, що Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України листом від 06.05.2024 № 06.1/3470-24-Вих вимагав виконати зобов'язання за Договором, однак станом на 03.06.2024 відповідач не здійснив поставки товару, що є порушенням строків поставки у відповідності до пункту 11.3 договору, а тому договір буде вважатись припиненим на десятий робочий день з моменту направлення листа, а саме з 14.06.2024. У цьому ж листі відповідача було попереджено про відповідальність за порушення строків поставки у вигляді пені та штрафу на підставі пункту 7.3 Договору
6.28. Наступним листом від 28.06.2024 №06.1/4763-24-вих позивач повідомив відповідача про необхідність сплати ним пені та штрафу у загальному розмірі 2 750 188,50 грн у строк до 03.07.2025 у зв'язку з порушенням строків поставки товару по договору від 19.04.2024 № 83-24, дію якого припинено з 14.06.2024, на підставі пункту 7.3 Договору.
6.29. Разом з цим, судом першої інстанції встановлено та об'єктивно підтверджується матеріалами справи, що 23.04.2024 на виробництві ТОВ "АнВа" сталася аварія системи енергоживлення, внаслідок якої припинилась подача електроенергії і відповідно зупинилася виробнича діяльність.
6.30. У зв'язку з вищенаведеними подіями, неможливістю підприємства виконувати поточні замовлення, того ж дня, 23.04.2024 директор ТОВ "АнВа" Курганський С.П. видав наказ №25 про оголошення на підприємстві простою та вжиття заходів щодо виявлення причин аварії та усунення її наслідків; залучення для обстеження профільного фахівця енергопостачальної організації; повідомлення замовників, за наслідками обстеження та з'ясування часу простою, про можливу затримку виготовлення та поставок.
6.31. Комісією у складі директора, механіка-налагоджувальника підприємства відповідача та головного інженера Чигиринської філії ПАТ "Черкасиобленерго" 25.04.2024 складено Акт фіксації аварійного стану енергоживлення виробництва ТОВ "АнВа" за адресою: м. Чигирин, вул. Б. Хмельницького, буд. 3 після знеструмлення, яке мало місце з 23.04.2024.
6.32. Судами попередніх інстанцій зазначено про те, що зі змісту акта вбачається, що відновити енергоживлення виробництва штатними засобами неможливо, а для проведення інструментального, діагностичного пошуку пошкодженої ділянки струмопроводів через значну протяжність струмоприймачів, складність їх розташування і значний обсяг робіт, необхідно багато часу, що виключає можливість зробити це під час роботи комісії.
6.33. Листом від 29.04.2024 за вих. №159/1 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, які негативно впливають на своєчасне виконання Договору. У цьому ж листі відповідач зазначив про вжиття ним заходів документального оформлення форс-мажорних обставин з метою їх офіційного підтвердження. Вказаний лист було направлено на адресу позивача, зазначену у Договорі, з описом вкладення.
6.34. Судами встановлено, що отримання вказаного листа позивачем не заперечується.
6.35. Відповідач 29.05.2024 супровідним листом № 213 надіслав на адресу позивача Сертифікат Вінницької торгово-промислової палати від 29.05.2024 №0500-24-1078, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - аварія системи енергоживлення виробництва ТОВ "АнВа", які унеможливили виконання його обов'язку поставити товар у термін до 30.04.2024 по договору від 19.04.2024 № 83-24, укладеного з позивачем. У вказаному сертифікаті зафіксовано, що форс-мажорні обставини настали 23.04.2024 і тривають станом на 29.05.2024.
6.36. У цьому ж листі, у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, відповідач запропонував позивачеві укласти додаткову угоду до договору від 19.04.2024 № 83-24 про продовження строків поставки товару на термін дії форс-мажорних обставин.
6.37. Уповноваженими співробітниками відповідача 30.05.2024 складено Акт, яким зафіксовано завершення робіт по ремонту електричного господарства ТОВ "АнВа" після аварії, а внутрішньогосподарську виробничу енергомережу ТОВ "АнВа" прийнято в експлуатацію.
6.38. В подальшому, директором ТОВ "АнВа" видано наказ від 30.05.2024 № 34/1 про закінчення простою на підприємстві у виробничій діяльності з 30.05.2024, наказано вжити заходів по пришвидшенню виконання замовлень, а також повідомити замовників та покупців про відновлення виробничої діяльності.
6.39. Листом від 31.05.2024 вих.№216 відповідач повідомив позивача про закінчення 30.05.2024 дії форс-мажорних обставин на підприємстві і запевнив позивача про те, що документальне оформлення зазначеного факту триває, а після отримання відповідних документів, вони будуть додатково направлені стороні.
6.40. Вінницькою торгово-промисловою палатою 07.06.2024 видано Сертифікат № 0500-24 - 1136, яким засвідчено наявність форс-мажорної обставини - "аварії системи енергоживлення виробництва" ТОВ "АнВа", яка тривала з 23.04.2024 по 30.05.2024 та яка унеможливила виконання зобов'язань з поставки товару у термін до 30.04.2024 по договору від 19.04.2024 № 83-24, укладеного з Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України.
6.41. Відповідач 08.06.2024 листом вих. № 221 надіслав позивачеві Сертифікат Вінницької ТПП № 0500-24- 1136 від 07.06.2024 на підтвердження дати закінчення форс-мажорних обставин та в черговий раз запропонував укласти додаткову угоду до договору від 19.04.2024 № 83-24 щодо продовження строків постачання товару на період існування форс-мажорних обставин (38 днів), гарантував виконання усіх взятих на себе зобов'язань із виготовлення та поставки в повному обсязі товару у 2024 році згідно з договором. Докази направлення вказаного листа наявні у матеріалах справи.
6.42. Листом від 10.06.2024 № 224 відповідач повідомив позивача, що з дня закінчення форс-мажорних обставин він невідкладно приступив до виробництва замовленого товару в режимі 24/7, гарантував його поставку у повному обсязі у 2024 році, а на підтвердження наданих гарантій повідомив про поставку 12-13.06.2024 товару виду 1 в кількості 9 000 шт. та товару виду 2 в кількості 1 000 шт. по договору від 19.04.2024 № 83-24.
6.43. Судами попередніх інстанцій зазначено про те, що з матеріалів справи вбачається, що за видатковими накладними від 12.06.2024 №97 та №99 ТОВ "АнВа" поставило позивачеві товар - куртка польова вид 1 у кількості 8 700 шт. на суму 21 584 700,00 грн.
6.44. Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що позивач у письмовій формі повідомив відповідача про припинення в односторонньому порядку дії договору з 14.06.2024 через порушення останнім строків поставки товару, що передбачено пунктом 11.3 Договору.
6.45. Отже, через порушення відповідачем умов договору від 19.04.2024 № 83-24 в частині своєчасної поставки товару та несплату пені та штрафу, Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ "АнВа" штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 1 065 589,50 грн та штрафу в розмірі 1 684 599,00 грн.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник посилається виключно на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та на неврахування судами попередніх інстанцій судових рішень Верховного Суду, які вказані у розділі 4 цієї постанови.
8.14. Предметом спору в цій справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення своїх зобов'язань за договором від 19.04.2024 № 83-24 про закупівлю куртки утепленої польової вид 1, куртки утепленої польової вид 2 в частині своєчасної поставки товару у квітні 2024 року, заперечуючи відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин, внаслідок яких він не зміг вчасно виконати свої зобов'язання.
8.15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами у сукупності доведено факт настання форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасну поставку товару позивачеві у квітні 2024 року, а також обставини своєчасного повідомлення позивача про цю подію, що слугувала підставою для звільнення ТОВ "АнВа" від відповідальності за таке порушення.
8.16. Предметом позову у справі від 14.12.2018 № 914/809/18 було визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання права власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що усе майно Комбінату та у подальшому Корпорації перебувало у власності держави, при цьому було закріплено за цими державними підприємствами на праві господарського відання, тобто без права розпорядження. Рішенням-1, прийнятим Відповідачем-1, за Корпорацією оформлено право власності на будівлі і споруди, а саме на зазначені цілісні майнові комплекси, а Рішенням-2 внесено зміни у попереднє Рішення-1 в частині посилання на додатки № 1, № 2 та № 3 щодо найменувань будівель та споруд. На підставі вказаних Рішень змінено форму власності нерухомого майна, що перебувало у господарському віданні Комбінату, а в подальшому Корпорації, спірне майно незаконно вибуло з власності держави за відсутності рішення уповноваженого органу про зміну правового режиму та форми власності цього майна.
8.17. Предметом позову у справі від 28.01.2020 № 910/6981/19 було стягнення 245 888 грн компенсації за порушення майнових авторських прав. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 15, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" та статей 426, 443 Цивільного кодексу України мотивовано неправомірним використанням відповідачем у приміщенні ресторан-бару "Антарес" за певною адресою, музичного твору "Lush Life" (виконавець Zara Larsson) за допомогою наявного в закладі обладнання.
8.18. Твердження ж скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду, в частині доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, є необґрунтованими, позаяк надані касаційним судом у згаданих постановах висновки стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з'ясуванні обставин будь-якої господарської справи, а тому вони не можуть бути покладені у заперечення висновків судів у цій справі, які ґрунтуються на оцінці судами іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.
8.19. Предметом позову у справі № 911/1006/19, на яку посилається скаржник, було визнання протиправними та скасування рішень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення державних реєстраторів та рішення Білоцерківської міської ради прийняті всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", інших нормативно-правових актів із порушенням підстав і процедури їх прийняття.
8.20. У справі від 03.12.2021 № 910/12764/20 розглядався спір про визнання недійсним договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість і стягнення 96 708,17 грн.
8.21. У справі від 01.12.2021 № 917/1082/20 предметом спору було визнання незаконним і скасування розпорядження голови районної державної адміністрації стосовно земельних ділянок і оспорювався договір оренди земельної ділянки. Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду і направив справу до цього ж суду на новий розгляд через те, що, визнавши подані прокурором лист Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області й інформацію інженера-геодезиста неналежними доказами, не навів будь-якого обґрунтування цьому і фактично вдався до встановлення їх недопустимості без посилання на ознаки, передбачені статтею 77 ГПК України, а також не звернув увагу на подання адміністрацією заяви про часткове визнання позову і не навів будь-якого обґрунтування щодо відхилення цієї заяви.
8.22. У справі № 911/4590/13 розглядався спір про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею. Позов мотивовано тим, що рішення № 5/3 від 27.12.2001 "Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний" було прийнято із порушенням підстав та процедури надання спірної земельної ділянки, тобто із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів.
8.23. У справі № 5/452/06 розглядався спір про визнання договору купівлі-продажу від 23.10.2006 дійсним. Предметом касаційного оскарження була ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2018, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства. Ухвалу суду аргументовано тим, що скаржник був обізнаний про наявність оскаржуваного судового рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006, а тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, наведені Товариством у клопотанні про поновлення строку, не є тією виключною обставиною, що може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
8.24. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.04.2024 по справі № 916/101/23).
8.25. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.26. Слід зазначати, що норми права, означені скаржником є загальними та універсальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.
8.27. При цьому, Верховний Суд зауважує, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм процесуального права.
8.28. Суд касаційної інстанції зауважує, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
8.29. Доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постановах, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій та до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.30. Висновки у зазначених скаржником справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
8.31. Проаналізувавши зміст постанов, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, та міркування, викладені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже відрізняється за підставою позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а тому вони не є релевантними до обставин цієї справи.
8.32. З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.33. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.34. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.35. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
8.36. Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
8.37. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.
8.38. Проте, як уже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, а тому і підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.
8.39. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.
8.40. В контексті аргументу скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у вирішенні питання щодо поновлення строку на подання відзиву, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України, слід зазначити таке.
8.41. Водночас, згідно з частиною першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
8.42. Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Тож суд, ураховуючи конкретні обставини справи, має оцінити поважність причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення чи відмову в поновленні цього строку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
8.43. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції (з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд), дослідивши заяву відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву, дійшов висновку про задоволення вказаної заяви, оскільки це слугувало заходом, що сприяв виконанню завдань господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, і однією з основних засад (принципів) якого є змагальність сторін, для забезпечення права відповідача на користування правничою допомогою, з метою всебічного, об'єктивного та повного встановлення всіх обставин справи, та вважав за необхідне, поновити відповідачу пропущений ним строк для подання відзиву на позов та залучення відзиву до матеріалів справи.
8.44. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, оцінив на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішив питання про поновлення цього строку. Місцевий господарський суд, керуючись положеннями процесуального законодавства, дослідив, оцінив подані докази та пояснення, через призму їхньої обґрунтованості і доведеності та можливості визнання зазначених причин поважними, що зумовлює відхиленню зазначеного доводу скаржника.
8.45. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.46. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.47. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог - відсутні.
8.48. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.49. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.50. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 925/1027/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 925/1027/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 925/1027/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова