Іменем України
27 січня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/739/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
За позовом: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача-1: Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс»,
код ЄДРПОУ 36339043, вул. Бєлова, буд. 7, офіс 89, м. Чернігів, 14032
відповідача-2: Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради,
код ЄДРПОУ 38271176, вул. Левка Лук'яненка, буд. 20А, м. Чернігів, 14032
Предмет спору: про припинення трудових відносин та зобов'язання вчинити дії,
від позивача: Приходько О. С., адвокат;
від відповідачів: не з'явились,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, у якому позивач просить суд:
- припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з дня ухвалення судового рішення;
- зобов'язати Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» відомості про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) як директора (керівника) Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс».
Процесуальні дії у справі.
У зв'язку з недотриманням позивачем вимог, викладених у ст. 164 ГПК України, ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заявою залишено без руху та встановлено позивачу строк для у усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26.08.2025 на 11:40 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.07.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-1 (код ЄДРПОУ 36339043, вул. Бєлова, буд. 7, офіс 89, м. Чернігів, 14032), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 07.08.2025.
Судом зроблено витяг з офіційного вебсайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0601176818038, тобто ухвали суду від 31.07.2025, направленої на адресу відповідача-1, з якого вбачається, що поштове відправлення не було вручено адресату під час доставки та 07.08.2025 повернуто відправнику із зазначенням причини «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 31.07.2025 є 07.08.2025.
Ухвала суду від 31.07.2025 була доставлена відповідачу-2 в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 01.08.2025 о 16:51, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзивів на позов не скористались.
21.08.2025 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала до суду заяву про участь у судовому засіданні, яке призначено на 26.08.2025 об 11:40, в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 25.08.2025 суд задовольнив вказане клопотання представника позивача.
Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у підготовче засідання 26.08.2025 не з'явились, будь-яких заяв та клопотань від них до суду не надходило.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 26.08.2025 проводилось за відсутності відповідачів (їх представників).
У підготовчому засіданні 26.08.2025 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.09.2025 на 11:00.
Ухвалою суду від 11.09.2025 позов залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2025, а справу передано до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято справу до подальшого провадження та продовжено судовий розгляд; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.01.2026 на 11:00; повідомлено сторін про час та місце проведення цього судового засідання.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Чернігові судове засідання, призначене на 13.01.2026 на 11:00, не відбулось.
Ухвалою суду від 16.01.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 27.01.2026 о 10:40.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 23.01.2026 постановлено судове засідання 27.01.2026 та усі наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
Відповідно до трекінгу з офіційного вебсайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором R067082820377, тобто ухвали суду від 16.01.2026, направленої на адресу відповідача-1, поштове відправлення не було вручено адресату під час доставки та 26.01.2026 повернуто відправнику із зазначенням причини «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 вважається повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання 27.01.2026.
Ухвала суду від 16.01.2026 була доставлена відповідачу-2 в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 16.01.2026 о 17:00, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у судове засідання 27.01.2026 не з'явились, будь-яких заяв та клопотань від них до суду не надходило.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 27.01.2026 проводилось за відсутності відповідачів (їх представників).
У судовому засіданні 27.01.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має бажання звільнитися з посади директора (керівника) ПП «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс», проте у зв'язку з тим, що власники підприємства знаходяться у республіці білорусь, з якою з 25.02.2022 припинено обмін поштовими відправленнями та поштовими переказами, не має можливості направити їм заяву про звільнення. Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» на підставі ч. 1 ст. 38 КПзП України з дня прийняття судового рішення та зобов'язати Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради виключити відомості про ОСОБА_1 , як директора (керівника) Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс».
Відзивів на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідачі не подали відзиви у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» є громадяни республіки білорусь: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_4 ); а керівником - ОСОБА_1 .
Рішенням власника від 06.04.2009 затверджено статут Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» (далі - Статут).
Рішенням загальних зборів власників №2 від 10.06.2011 затверджено Додаток №1 до Статуту.
Відповідно до п. 1.9 Статуту Підприємство не відповідає за зобов'язаннями його власника. Власник не відповідає за зобов'язаннями Підприємства.
Згідно з п. 2.1 Статуту цілями Підприємства є, зокрема, формування ринкових відносин; отримання прибутку в інтересах власників.
Пунктом 3.5 Додатку №1 до Статуту визначено, що статутний капітал складається з вартості вкладів його Власників. Розмір Статутного капіталу Підприємства складає 5000,00 грн і вноситься грошима.
Вклади Власників в Статутний капітал складають:
ОСОБА_2 - 2500,00 грн, що становить 50% Статутного капіталу;
ОСОБА_3 - 2500,00 грн, що становить 50% Статутного капіталу.
Відповідно до п. 5.1-5.4 Статуту та Додатку №1 до нього вищим органом управління є Загальні Збори Власників.
До виключної компетенції Зборів належить:
а) визначення основних напрямів діяльності Підприємства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;
б) внесення змін до Статуту Підприємства, зміна розміру його статутного капіталу;
в) створення та відкликання виконавчого органу;
г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;
д) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків Підприємства;
е) затвердження договорів (угод) на суму понад 50 тисяч гривень;
є) встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками (Власниками) додаткових вкладів;
ж) прийняття рішення про ліквідацію Підприємства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційної балансу;
з) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Підприємства;
и) визначення умов оплати праці посадових осіб Підприємства.
Збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Підприємства, у тому числі і з тих, що передані Загальними Зборами до компетенції виконавчого органу.
Збори вважаються повноважними у разі присутності всіх Власників Підприємства.
Рішення Зборів приймаються одноголосно Власниками Підприємства.
До скликання Зборів Власникам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним Зборів.
Збори вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.
Збори скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові Збори скликаються у разі неплатоспроможності Підприємства і в будь-якому випадку, якщо цього вимагають інтереси Підприємства в цілому.
Будь-який із Власників вправі вимагати скликання позачергових Зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 25 днів Голова Зборів не виконав вказаної вимоги, він вправі сам скликати Збори.
Виконавчим органом Підприємства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Директор.
Директор призначається Загальними Зборами Власників Підприємства.
15.07.2025 ОСОБА_1 направив на адресу Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» заяву від 15.07.2025, адресовану власникам підприємства, у якій просив звільнити його за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України 15.07.2025.
У позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку з розірванням Україною дипломатичних відносин з республікою білорусь та припиненням АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 обміну міжнародними поштовими відправленнями і поштовими переказами з республікою білорусь, позивач не має фактичної можливості письмово повідомити власників Підприємства ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) про свій намір звільнитися шляхом направлення відповідної заяви за місцем їх проживання поштовим відправленням з описом вкладення до республіки білорусь.
За таких обставин, на думку позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як власники Підприємства позбавлені можливості отримати зазначене повідомлення та прийняти рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про переобрання одноосібного виконавчого органу Підприємства, оформлене відповідно до вимог чинного законодавства України, що є необхідним для державної реєстрації змін щодо юридичної особи в Реєстрі.
Оцінка суду.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п'яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У справі, що розглядається, спір виник між позивачем та відповідачем щодо припинення трудових відносин директора як виконавчого органу підприємства, тобто з корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами власників цього підприємства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень.
Щодо правової природи приватного підприємства.
Відповідно до частини першої статті 62 ГК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).
Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.
Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.
Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв'язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.
Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.
Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію».
Як встановив суд, ПП «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» створено з метою формування ринкових відносин і отримання прибутку шляхом виконання робіт і надання послуг у сферах, визначених предметом його діяльності; приватне підприємство має статутний капітал, поділений на частки. При цьому суд не встановив наявності в Статуті положень, які передбачають, що один член кооперативу має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями приватного підприємства.
Приватне підприємство «СРМП «Домофон-Сервіс» не випускає акції, а тому воно не може бути акціонерним товариством. Згідно із частиною третьою статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Отже, за загальним правилом учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов'язаннями приватного підприємства (якщо інше не встановлено статутом). У такому випадку Приватне підприємство «СРМП «Домофон-Сервіс» не є повним або командитним товариством чи товариством з додатковою відповідальністю, а відповідно до статті 84 ЦК України, яка встановлює вичерпний перелік підприємницьких товариств, таке підприємство може бути лише товариством з обмеженою відповідальністю або виробничим кооперативом (сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням).
Визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абзац четвертий статті 4 Закону України «Про кооперацію», абзац перший частини третьої статті 4 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»), з можливістю мати у певних випадках додаткову кількість голосів (абзац другий частини третьої статті 4 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»). Отже, оскільки статутом Приватного підприємства «СРМП «Домофон-Сервіс» не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, то ПП «СРМП «Домофон-Сервіс» не є кооперативом.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 37) погодилась з тим, що стосовно приватного підприємства слід застосовувати приписи, які регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що ПП «СРМП «Домофон-Сервіс» у цій справі є товариством з обмеженою відповідальністю, а тому до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Відповідно до статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 цього Закону).
Частиною 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 98 ЦК України).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.
Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови - «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви.
Статтею 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).
Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
За змістом положень ч. 2-5 та 11 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Отже, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства (п. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень (шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (якщо це передбачено Статутом) (ч. 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, п. 7 ч. 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Статут ПП «СРМП «Домофон-Сервіс» не містить положень про порядок скликання загальних зборів його учасників (власників), а тому у цьому випадку підлягають застосуванню положення ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Як встановив суд, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» є громадяни республіки білорусь: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_4 ).
Позивач надав суду заяву про звільнення його за власним бажанням, адресовану власникам ПП «СРМП «Домофон-Сервіс», проте ця заява була направлена на адресу ПП «СРМП «Домофон-Сервіс» - вул. Бєлова, буд. 7, офіс 89, м. Чернігів, 14032, тобто на адресу, де мав знаходитись лише керівник ПП «СРМП «Домофон-Сервіс» (сам позивач) і де взагалі не могли перебувати, а відтак і отримати її учасники товариства.
При цьому повідомлення про скликання Загальних зборів з визначенням порядку денного позивач суду не надав, як і не надав і будь-якого іншого повідомлення засновників ПП «СРМП «Домофон-Сервіс» про намір директора звільнитися з посади/скликати Загальні збори учасників (власників).
Позивач стверджує про неможливість письмово повідомити власників Підприємства про свій намір звільнитися шляхом направлення відповідної заяви за місцем їх проживання поштовим відправленням з описом вкладення у зв'язку з розірванням Україною дипломатичних відносин з республікою білорусь та припиненням АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 обміну міжнародними поштовими відправленнями і поштовими переказами з республікою білорусь.
Суд враховує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено і він діє на теперішній час.
У зв'язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією та республікою білорусь, що є загальновідомою обставиною.
З огляду на вищевикладене, у позивача була відсутня можливість відправлення поштової кореспонденції з України в республіку білорусь.
Однак, незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процедури скликання загальних зборів учасників товариства є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації права позивача на звільнення з посади та не може бути скасовано в умовах можливості вжиття інших заходів на виконання норм закону.
Тим більш ті обставини, що АТ «Укрпошта» припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією, не свідчать про заборону позивачу та неможливість здійснення повідомлення будь-якими іншими способами, наприклад, шляхом направлення листа на електронну адресу засновника або шляхом електронного листування у месенджері, а також направлення поштової кореспонденції через іншу державу, що після початку збройної агресії набуло практики і вже стало звичаєм ділового обороту.
Зважаючи на тривалий час їхніх правовідносин та необхідність постійної комунікації щодо діяльності ПП «СРМП «Домофон-Сервіс», а також з урахуванням того, що сучасні технології на теперішній час є невід'ємною складовою життя суспільства, для суду достатньо сумнівним вважається незнання директором підприємства мобільних номерів телефонів та/або адрес електронної пошти власників такого підприємства.
У свою чергу, доказів їх використання, у тому числі невдалого у разі їх зміни, позивач суду також не надав.
Отже, позивач не надав суду жодних доказів вжиття ним усіх можливих заходів щодо реального повідомлення власників підприємства про скликання зборів та про його бажання звільнитись із займаної посади, обмежившись лише формальним посиланням на неможливість направлення відповідного повідомлення поштою через АТ «Укрпошта» та направивши заяву про звільнення на юридичну адресу ПП «СРМП «Домофон-Сервіс», тобто фактично самому собі, завчасно розуміючи, що власники товариства цю заяву реально отримати взагалі не зможуть.
Таким чином, за наведених обставин суд доходить висновку, що директор ПП «СРМП «Домофон-Сервіс» Наконечний С. Г. як виконавчий орган підприємства не дотримався процедури припинення трудових відносин з відповідачем, оскільки не надіслав власникам (учасникам) підприємства повідомлення про проведення загальних зборів з відповідним порядком денним не менше ніж за 30 днів до запланованої дати їх проведення.
Щодо можливості участі власників (учасників) підприємства у загальних зборах суд зазначає, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників.
Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації.
Отже, власники (учасників) підприємства мають можливість брати участь у загальних зборах через своїх представників в Україні або особисто у режимі відеоконференції, оскільки Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не передбачає вимог до проведення загальних зборів виключно у формі одночасної фізичної присутності учасників зборів в конкретно обумовленому місці в конкретно обумовлений час.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не довів вжиття ним жодних реальних заходів з метою дотримання ним положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо порядку скликання загальних зборів власників (учасників) Підприємства, а відтак і порушення його прав внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора Підприємства з незалежних від нього причин.
З огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позову в частині припинення трудових відносин, позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 вчинити певні дії також не підлягає задоволенню як похідна вимога.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 30.01.2026.
Суддя В. В. Шморгун