8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1238/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача - Бондарєва Валерія Валеріївна, в режимі відеоконференції
відповідача - не з'явилась.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Українського державного університету залізничного транспорту (Україна, 61050, місто Харків, майдан Фейєрбаха, 7, код ЄДРПОУ 01116472),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (Україна, 61002, місто Харків, вулиця Маршала Бажанова, будинок 21/23, код ЄДРПОУ 40464528),
про стягнення надмірно сплачених за договором грошових коштів,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
Позивач, Український державний університет залізничного транспорту, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач», про стягнення грошових коштів, які надмірно були сплачені за договором № 04/01-Т1 від 04.01.2021 в розмірі 396 495,61 грн.
10.04.2025, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву Українського державного університету залізничного транспорту (вх. № 1238/25) залишено без руху. Встановлено Українському державному університету залізничного транспорту строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
14.04.2025 через систему «Електронний Суд» позивачем сформована та надіслана до суду заява про усунення недоліків (вх. № 9232).
17.04.2025 ухвалою господарського суду Харківської області прийнято позовну заяву Українського державного університету залізничного транспорту до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/1238/25. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/1238/25 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 08.05.2025.
02.05.2025 відповідач через систему «Електронний Суд» скерував до суду відзив (вх. № 10870). Даний відзив долучений до матеріалів справи ухвалою суду від 08.05.2025, яка занесена до протоколу судового засідання.
02.05.2025 через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 10871) про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24. Дане клопотання долучено до матеріалів справи ухвалою суду від 08.05.2025, яка занесена до протоколу судового засідання.
08.05.2025, ухвалою Господарського суду Харківської області, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання та запропоновано позивачу надати свою правову позицію на клопотання відповідача (вх. № 10871 від 02 травня 2025 року) щодо зупинення провадження у справі.
В підготовчому засіданні 08.05.2025 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 22.05.2025.
Також ухвалою - повідомленням від 08.05.2025 суд повідомив Український державний університет залізничного транспорту про відкладення підготовчого засідання у справі на 22.05.2025.
08.05.2025 ухвалю суду виправлено описку в протокольній ухвалі суду від 08.05.2025 у справі № 922/1238/25, та постановлено вважати вірною дату підготовчого судового засідання - 21.05.2025. Також ухвалою суду від 08.05.2025 виправлено описку в ухвалі-повідомленні від 08.05.2025 у справі № 922/1238/25, та постановлено вважати вірною дату підготовчого судового засідання - 21.05.2025.
В підготовчому засіданні 21.05.2025 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 04.06.2025.
Ухвалою суду від 04.06.2025 постановлено задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (вх. № 10871 від 02 травня 2025 року) про зупинення провадження та зупиненно провадження у справі № 922/1238/25 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2025 у справі №922/1238/25 залишено без змін.
Ухвалою від 03.12.2025 провадження у справі № 922/1238/25 поновлено. Призначено підготовче засідання на 15.12.2025.
15.12.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справи до судового розгляду по суті на 22.12.2025.
22.12.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 05.01.2026.
05.01.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 13.01.2026.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті 13.01.2026 позивач підтримав позов.
Представниця відповідача у призначене судове засідання 13.01.2026 не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
В силу наведених законодавчих положень, сторона у справі не позбавлена права особисто брати участь у судовому процесі або мати декілька представників з метою забезпечення представництва своїх інтересів у судовому засіданні. При цьому приймати участь в судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду або в режимі відеоконференції.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом учасників справи відповідно до статті 42 ГПК України, а явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, беручи до уваги, що неявка представниці відповідача в призначене судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
13.01.2026 суд, відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення іменем України.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що під час укладення додаткових угод № № 1-10 до договору № 04/01-Т1 від 04.01.2021 року про постачання електричної енергії споживачу, відповідачем було підвищено ціну за одиницю товару від ціни у договорі без документального підтвердження для здійснення такої дії, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель.
На підтвердження своєї позиції, позивач зазначає у позові, що 12.07.2023 Північно-східний офіс Держаудитслужби опублікував повідомлення, у відповідності до якого встановив, що додаткові угоди №1-10 до договору № 04/01-Т1 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладено без документального підтвердження коливання ціни на товар, у зв'язку з чим зобов'язав Український державний університет здійснити заходити направлені на усунення порушень.
Крім того, позивач вказує у позові, що 12.03.2025 Салтівською окружною прокуратурою міста Харків за № 53-103- 1059вих-25 направлено листа до Українського державного університету залізничного транспорту з приводу вжиття заходів щодо повернення надмірно сплачених коштів у сумі 394 495,61 грн за закупівлею до договору № 04/01-Т1 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.
З метою нівелювання порушень законодавства у сфері закупівель, які були виявлені під час укладання додаткових угод № 1-10 до договору № 04/01-Т1 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 394 495,61 грн, як такі, що набути ним без правових підстав.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, оскільки усі додаткові угоди до договору № 04/01-Т1 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу були укладені без порушення чинного законодавства.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на наявність правових підстав для внесення змін до істотних умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідач у відзиві вказує, що при ініціюванні внесення змін до Договору, надав Позивачу необхідне документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку. Зокрема, відповідач посилається на надані позивачу довідки Харківської ТПП як документальне підтвердження факту коливання ціни товару на ринку, які містять інформацію про проведення досліджень такого коливання ринку, джерело інформації, інформацію про стан цін за два періоди, що визначають початок та кінець часового інтервалу, у якому здійснювалося дослідження цін, результат такого порівняння цін у гривневому та відсотковому вираженні, та підтверджують відсоток коливання ціни товару на ринку.
На думку відповідача, саме ненадання Позивачем документів, що підтверджують виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин для укладання додаткових угод, під час здійснення Північно-східним офісом Держаудитслужби моніторингу процедури закупівлі, і стало причиною зробленого висновку про невідповідність законодавству додаткових угод №1-10 до договору № 04/01-Т1 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.
Окремо відповідач зазначає, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115 ПКУ). В той же час, Відповідач зазначає, що Позивач, на підставі актів - приймання передачі, сплатив грошові кошти за поставлену електричну енергію за цінами, які визначені сторонами згідно з додатковими угодами до Договору.
А оскільки додаткові угоди є чинними, відповідач не вбачає підстав для стягнення з нього коштів у сумі 396 495,61 грн, як такі, що набуті ним без правових підстав, а відтак просить в позові відмовити.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
29.12.2020, відповідно до оголошення про проведення переговорної процедури (скорочена) на веб-порталі Prozorro за ідентифікатором № UA-2020-12-29-003846-с, Позивачем оголошено процедуру закупівлі електричної енергії, код ДК 021:2015:09310000-5, з кількістю 774 236 кВт, та очікуваною вартістю предмету закупівлі - 2 232 456,86 грн.
04.01.2021, за результатами проведення закупівлі, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго постач» (далі - ТОВ «Мегаенерго постач», Відповідач, Постачальник) та Українським державним університетом залізничного транспорту (далі - Університет, Позивач, Замовник) було укладено договір № 04/01-Т1 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір). Предметом вказаного договору є електрична енергія ДК 021:2015: 09310000-5 - «Електрична енергія», за ціною 1,86 грн з ПДВ за 1 кВт/год, у обсязі 774 236 кВт/год, та загальною вартістю 1 440 078,96 грн за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 5.4. Договору ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватися за дотриманням Сторонами норм, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов'язаний постачати товар за ціною, яка зазначена у Договорі у чинній його редакції. Зміна ціни 1 кВт електроенергії в бік збільшення не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, може відбуватись тільки відносно її фактичної вартості, а також у разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії не враховуючи при цьому тариф Постачальника. Зміна ціни товару може відбуватися за умови надання Постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання його ціни на ринку.
Згідно з пунктом 13.1. Договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по 31.12.2021.
Сторонами до вказаного договору також укладено: Перелік об'єктів та точок комерційного обліку, яка є Додатком 1, та Комерційну пропозицію постачальника, що є Додатком 2 до Договору.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 573/21 від 09.03.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 11,63%.
Укладаючи додаткову угоду № 1 від 15.03.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 9,68%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 01.02.2021.
В результаті внесення змін до договору ціна електричної енергії з 01.02.2021 склала 2,04 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 657/21 від 18.03.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 34,65%.
Укладаючи додаткову угоду № 2 від 29.03.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 9,80%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 01.03.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 01.03.2021 склала 2,24 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 951/21 від 20.04.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 16,68%.
Укладаючи додаткову угоду № 3 від 20.04.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 9,82%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 01.04.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 01.04.2021 склала 2,46 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 2174/21 від 13.09.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 10,89%.
Укладаючи додаткову угоду № 4 від 16.09.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 8,54%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 01.09.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 01.09.2021 склала 2,67 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 2275/21 від 20.09.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 14,53%.
Укладаючи додаткову угоду № 5 від 22.09.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 8,61%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 11.09.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 11.09.2021 склала 2,90 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 2349/21 від 24.09.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 9,97%.
Укладаючи додаткову угоду № 6 від 01.10.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 8,62%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 21.09.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 21.09.2021 склала 3,15 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 2359/21 від 06.10.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 12,30%.
Укладаючи додаткову угоду № 7 від 08.11.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 8,89%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 01.10.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 01.10.2021 склала 3,43 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 2545/21 від 13.10.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 17,50%.
Укладаючи додаткову угоду № 8 від 09.11.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 9,04%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 11.10.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 11.11.2021 склала 3,74 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 2798/21 від 05.11.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 10,41%.
Укладаючи додаткову угоду № 9 від 24.11.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 9,09%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 01.11.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 01.11.2021 склала 4,08 грн.
В матеріалах справи наявна цінова довідка Харківської ТПП № 2922/21 від 17.11.2021, за якою слідує, що ціна електричної енергії зросла на ринку на 31,42%.
Укладаючи додаткову угоду № 10 від 01.12.2021 сторони дійшли згоди збільшити ціну електричної енергії за Договором на 9,07%. При цьому за умовами пункту 5 додаткової угоди сторони домовились, що її умови застосовуються до відносин, які виникли до її укладення, а саме з 11.11.2021.
В результаті такого внесення змін ціна електричної енергії за Договором з 11.11.2021 склала 4,45 грн.
Додатковими угодами №1-10 зміни щодо продовження терміну дії Договору не вносились.
03.07.2023, під час здійснення моніторингу процедури закупівлі № UA-2020-12- 29-003846-с від 12.07.2023, Північно-східний офіс Держаудитслужби звернувся до Позивача через електронну систему закупівель, з метою отримання інформації та документів, що підтверджують виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин для укладання додаткових угод до договору про закупівлю від 04.01.2021 № 04/01-Т1, укладеному між Українським державним університетом залізничного транспорту та ТОВ «Мегаенерго постач».
05.07.2023 у відповідь на запит Північносхідного офісу Держаудитслужби від 03.07.2023, Позивач надав письмові пояснення щодо виникнення обставин для укладення додаткових угод до Договору без додання документального підтвердження на здійснення такої дії.
22.06.2023 Північно-східний офіс Держаудитслужби звернувся через електронну систему закупівель до Замовника (Позивача) із запитом щодо надання пояснень з приводу розміру витрат, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та визначення його очікуваної вартості при приведенні закупівлі.
26.06.2023, у відповідь на запит Північно-східного офісу Держаудитслужби, Позивач зазначив, що бюджетне планування, розмір витрат, технічні та якісні характеристики предмета закупівлі та визначення його очікуваної вартості при приведенні закупівлі, здійснювалось у відповідності до постанови КМУ «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710.
12.07.2023 Північно-східний офіс Держаудитслужби сформував висновок про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2020-12-29-003846-с, де констатував, що за результатами аналізу розгляду питання дотримання законодавства під час внесення змін до договору шляхом укладення додаткових угод № 1 від 15.03.2021, № 2 від 29.03.2021, № 3 від 20.04.2021, № 4 від 16.09.2021, № 5 від 22.09.2021, № 6 від 01.10.2021, № 7 від 08.11.2021, № 8 від 09.11.2021, № 9 від 24.11.2021 року та № 10 від 01.12.2021, ним було встановлено порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не було документально підтверджено коливання ціни на товар, що є предметом Договору та без наявності підстав внесено зміни до істотних умов Договору.
З метою встановлення порушень законодавства сфері публічних закупівель Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова отримано інформацію про розпочату 20.06.2023 Державною аудиторською службою України Північно-Східним офісом процедуру моніторингу закупівлі за тендером UA-2020-12-29-003846-с).
29.08.2023 листом за № 01-32/32 Український державний університет залізничного транспорту повідомив Салтівську окружну прокуратуру міста Харкова, що за результатами проведеного Держаудитслужбою моніторингу закупівлі за тендером UA-2020-12-29-003846 виявлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, у зв'язку з чим, Університет готує позовну заяву до ТОВ «Мегаенерго постач» про повернення надмірно сплачених коштів.
12.03.2025 Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова направлено до Університету запит про надання інформації, в тому числі щодо звернення Університет залізничного транспорту, або іншої уповноваженої ним особи, з матеріалами позовної заяви до ТОВ «Мегаенерго Постач» про повернення надмірно сплачених коштів за закупівлею UA-2020-12- 29-003846.
Позивач зазначає у позові, що внесення змін до договору в частині підвищення цін на електричну енергію здійснено з порушенням вимог законодавства, та відповідно, на думку позивача, відповідач безпідставно отримав з бюджету грошові кошти в сумі 396 495,61 грн.
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом заявленого позову є стягнення з відповідача коштів, які, як стверджує позивач, отримані ним безпідставно, шляхом завишення ціни на електроенергію у додаткових угодах № 1 від 15.03.2021, № 2 від 29.03.2021, № 3 від 20.04.2021, № 4 від 16.09.2021, № 5 від 22.09.2021, № 6 від 01.10.2021, № 7 від 08.11.2021, № 8 від 09.11.2021, № 9 від 24.11.2021 року та № 10 від 01.12.2021 без документального підтвердження коливання ціни на товар у бік збільшення.
Підставою позову слугує нормативне посилання на статтю 1212 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; дво- чи багатосторннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторонами досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і далі закон в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад з метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В той же час, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.05.2018 по справі № 927/468/17 дійшов висновку, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільним кодексом України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. В разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Такі висновки щодо застосування положень глави 83 ЦК України та, зокрема статті 1212 ЦК України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2021 у справі № 911/1101/21, від 06.06.2022 у справі № 903/142/21 та в інших.
Отже, основна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Як вбачається з обставин справи, сторони спору уклали між собою Договір про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №04/01-Т1, яким надали правову природу взаємовідносин, що виникли між ними, як договірні.
Керуючись принципом свободи Договору, який дозволяє сторонам бути вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України), сторони спору визначили, за спільною згодою сторін, предмет та ціну Договору.
В межах дії Договору, сторони уклали додаткові угоди № 1 від 15.03.2021, № 2 від 29.03.2021, № 3 від 20.04.2021, № 4 від 16.09.2021, № 5 від 22.09.2021, № 6 від 01.10.2021, № 7 від 08.11.2021, № 8 від 09.11.2021, № 9 від 24.11.2021 року та № 10 від 01.12.2021, які є чинними, доказів визнання їх недійсними в судовому порядку - до матеріалів справи не надано.
Вимога про визнання недійсними вказаних додаткових угоди позивачем у позові не заявлена. У зв'язку з цим судом не досліджуються обставини правомірності підвищення цін за додатковими угодами до Договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
Як свідчать матеріали справи, підписання додаткових угод до Договору зі сторони Позивача відбувалося на добровільних засадах, без примусу, з усвідомленням та оцінкою підстав для їх підписання. А двосторонній характер додаткових угод до Договору зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків, зокрема, з укладанням додаткових угод постачальник взяв на себе обов'язок продати електричну енергію замовнику, і водночас, замовник - зобов'язався прийняти та оплатити куплену (спожиту) електричну енергію за вартістю, визначену додатковими угодами.
В матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача заперечень щодо ціни за електроенергію, яка зафіксована умовами додаткових угод до Договору. Продаж Постачальником електричної енергії за додатковими угодами, за відсутності заперечень позивача (замовника) щодо ціни, надає Відповідачеві «законні очікування», що поставлена (спожита) електрична енергія буде сплачена за вартістю, визначеною додатковими угодами.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість доводів позивача стосовно наявності права на стягнення з відповідача в порядку статті 1212 ЦК України грошових коштів, оскільки згадана норма цивільного законодавства обумовлює збагачення за відсутністю для цього правових підстав. В той же час, між сторонами у справі в належній форму досягнуто регулювання відносин через укладання додаткових угод в межах укладеного договору.
Зважаючи на викладене, на підставі дослідження поданих сторонами доказів, суд вважає, що постачання товару відповідачем позивачу відбувалися на підставі чинного Договору та Додаткових угод до нього, та грошові кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас, суд звертає увагу на усталену судову практику по означеній категорії спорів, у відповідності до якої, у випадку відсутності документального підтвердження коливання ціни на товар, що є предметом договору, контрагент має право заявити позов про визнання недійсними додаткових угод до договору, і застосування наслідків недійсності договору. Між тим, така позовна вимога в межах даної справи позивачем не заявлена.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 29.01.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Юрченко В.С. у відпустці у період з 14.01.2026 по 28.01.2026 року.
СуддяВ.С. Юрченко