ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.01.2026Справа № 910/9632/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"
до Адвокатського об'єднання "Правовий Альянс"
про визнання недійсним договору
Представники:
від позивача: Юрченко І.М.;
від відповідача: Богдан С.В.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського об'єднання "Правовий Альянс"(далі-відповідач), в якому просить суд визнати недійсним договір надання правничої допомоги №38А400-5892-22 від 01.06.2025, укладений між АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" до АО "Правовий Альянс", з моменту його укладення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення спірного договору позивач знаходився під тиском тяжких обставин, які змусили його вчинити правочин, а саме підписати договір на вкрай невигідних для Товариства умовах, в тому числі погодитись на те, що у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються виконавцем замовнику, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.09.2025.
18.08.2025 до суду надійшов відзив Адвокатського об'єднання "Правовий Альянс" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що з моменту укладення оспорюваного договору позивач безперервно отримував правову допомогу від АО «Правовий Альянс», надану на виконання його умов, підписав акти надання послуг, а також здійснював часткову оплату отриманих від Адвокатського об'єднання «Правовий Альянс» послуг, що свідчить про схвалення такого правочину позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що після припинення дії оспорюваного договору, між позивачем та відповідачем було укладено черговий договір надання правової допомоги від 12.06.2023 №38А400-7645-23 зі строком дії з 01.06.2023 по 31.12.2023 року. Відповідач зазначає, що сторони на власний розсуд врегулювали у договорі свої взаємовідносини та погодили в т.ч. відповідальність для АТ «Сумигаз» за порушення строків оплати, визначених договором.
26.08.2025 до суду надійшла заява позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив, в якій позивач просить суд продовжити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву у справі № 910/9632/25 до 03.09.2025 (включно).
01.09.2025 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (сформовано в системі "Електронний суд" 29.08.2025), в якій представник позивача просить суд провести розгляд справи №910/9632/25 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
04.09.2025 до суду надійшла відповідь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що відповідачем у відзиві не було спростовано правову позицію позивача про те, що АТ «Сумигаз» знаходилось під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, а саме підписати Договір на вкрай невигідних для Товариства умовах, в тому числі погодитись на те, що у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються виконавцем замовнику, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати та/або підписання Актів приймання-передачі на строк понад 30 днів, Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі щомісячної плати за отримання правової допомоги.
У підготовчому засіданні 04.09.2025, розглянувши заяву позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив, враховуючи характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд на місці ухвалив продовжити позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив та долучив до матеріалів справи подану позивачем відповідь на відзив.
Також, у підготовчому засіданні 04.09.2025 оголошено перерву до 02.10.2025.
09.09.2025 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що АТ «Сумигаз» вчиняючи дії, спрямовані на виконання спірного договору, а саме: отримуючи юридичні послуги від АО «Правовий Альянс», підтверджуючи отримання наданих послуг підписанням актів надання послуг, здійснюючи плату за отримані послуги правової допомоги, підписавши акт звіряння взаємних розрахунків за Договором, підтвердило дійсність договору та визнало суму заборгованості за ним. Також, відповідач зазначає, що твердження АТ «Сумигаз» щодо недійсності правочину є безпідставними, і даний позов поданий позивачем після пред'явлення АО «Правовий Альянс» позовної заяви до АТ «Сумигаз» про стягнення заборгованості за цим Договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/9632/25 призначено на 06.11.2025.
Судове засідання призначене на 06.11.2025 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 призначено судове засідання на 04.12.2025.
04.12.2025 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, в якому позивач у зв'язку із зайнятістю представника позивача в інших судових засіданнях, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні 04.12.2025 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 15.01.2026.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 15.01.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
01.06.2022 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (далі - замовник) та Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс" (далі - виконавець) укладено договір №38А400-5892-22 надання правової допомоги, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх.
Відповідно до п. 1.2. договору, виконавець надає юридичні послуги (надалі - Послуги) за наступними напрямками:
- узагальнюючі консультації з питань українського законодавства, яким регулюються господарські, адміністративні, цивільні, земельні, фінансові, трудові та інші види правовідносин;
- узагальнюючі консультації з питань господарського, фінансового, банківського, цивільного та інших галузей права України, в межах, що стосується діяльності Замовника;
- аналіз судової практики в частині, що стосується діяльності Замовника, надання Замовнику практичних пропозицій та рекомендацій за наслідками такого аналізу;
- правова допомога у проведенні претензійно-позовної роботи Замовника;
- оперативне інформування про стан розгляду судових справ, учасником яких є Замовник;
- надання правової допомоги у проведенні заходів примусового виконання виконавчих документів органами Державної виконавчої служби України;
- правова допомога в сфері корпоративних правовідносин Замовника;
- методологічне та організаційне забезпечення договірної роботи Замовника;
- інформування Замовника про зміни в законодавстві, організація вивчення керівними працівниками та спеціалістами Замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності,
- консультації працівникам Замовника з правових питань;
- перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх (локальних) актів Замовника, участь у підготовці та оформлені зазначених документів;
- правова допомога під час взаємодії Замовника з органами Антимонопольного комітету України, консультації та висновки в сфері конкурентних правовідносин;
- правова допомога під час взаємодії Замовника з органами поліції, прокуратури, фіскальної служби, іншими правоохоронними та контролюючими органами, що відповідно до законодавства мають право здійснювати перевірки діяльності Замовника;
- інші юридичні послуги, за домовленістю сторін.
Згідно п. 3.1.договору, вартість послуг виконавця, з урахуванням ПДВ 20%, складається з:
- щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 702 799,00 (сімсот дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок (пункт 3.1.1.);
- плати, що розраховується як 12% від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника, внаслідок претензійно-позовної роботи Виконавця, коштів штрафних та/ або фінансових санкцій (інфляційні нарахування, проценти річних, пеня) (пункт. 3.1.2. );
- плати, що розраховується як 10% від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника, внаслідок позовної роботи Виконавця, коштів за необліковані об'єми (обсяги) природного газу (пункт 3.1.3.).
За умовами п. 3.2. договору, компенсація витрат виконавця, що пов'язані із службовим відрядженням працівників виконавця під час представництва інтересів замовника, здійснюється замовником на підставі Акту приймання-передачі.
У п. 3.3. договору сторони погодили строк розрахунків за договором:
- щомісячна оплата за отримання правової допомоги (п.3.1.1. Договору) перераховується Замовником на рахунок Виконавця на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця в якому будуть надаватись послуги (пункт 3.3.1.);
- плата, передбачена пунктом 3.1.2. та пунктом 3.1.3. цього Договору перераховується Замовником Виконавцю щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулось фактичне зарахування на банківський рахунок Замовника коштів штрафних та/або фінансових санкцій, чи коштів вартості необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу (пункт 3.3.2.);
- компенсація витрат Виконавця, передбачена пунктом 3.2. Договору, сплачується Замовником протягом 5 робочих днів після одержання Акта приймання-передачі за звітний місяць (пункт 3.3.3.).
Відповідно до п. 4.2. договору, у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати та/або підписання Актів приймання-передачі на строк понад 30 днів, Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі щомісячної плати (підпункт 3.1.1. Договору) за отримання правової допомоги.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з 01.06.2022 року по 31.12.2025 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх остаточного завершення (п. 5.1. договору).
30.12.2023 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс" (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору №38А400-5892-22 надання правової допомоги від 01.06.2022, відповідно до якої сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року підпункт 3.1.1. пункту 3.1. Розділу 3 «Вартість послуг виконавця та порядок їх оплати» договору в наступній редакції: « 3.1.1. щомісячної плати за отримання правової допомоги у період з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року включно у розмірі 200 000, 00 грн та щомісячної плати за отримання правової допомоги, починаючи з 01.06.2023 року, у розмірі 702 799, 00 грн.
31.03.2023 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс" (виконавець) укладено додаткову угоду № 2 до договору №38А400-5892-22 надання правової допомоги від 01.06.2022, відповідно до якої сторони домовилися викласти з 01 квітня 2023 року підпункт 2.3.3 Договору в наступній редакції: «п.2.3.3. Щомісячно, в строк до 3 (третього) числа місяця наступного за звітним місяцем, надавати Виконавцю інформацію про розмір коштів штрафних та/або фінансових санкцій, а також суму коштів за необліковані об'єми (обсяги) природного газу, фактично зарахованих на рахунок Замовника за звітний місяць».
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2, сторони домовилися викласти з 01 квітня 2023 року пункт 3.3.2 Договору в наступній редакції: « 3.3.2. плата, передбачена пунктом 3.1.2. та пунктом 3.1.3. цього Договору перераховується Замовником Виконавцю щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось фактичне зарахування на банківський рахунок Замовника коштів штрафних та/або фінансових санкцій, чи коштів вартості необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу.»
Згідно п 3 додаткової угоди № 2, сторони домовились викласти з 01 квітня 2023 року пункт 3.4 договору в такій редакції: « 3.4. Виконавець щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику у електронному вигляді Акти приймання-передачі послуг, що складені на підставі звітів працівників Виконавця. Звіти працівників Виконавця про фактично надані послуги надаються в електронному вигляді. Замовник підписує Акт приймання-передачі або надсилає Виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання Акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним, Виконавець не одержить від Замовника підписаний Акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, Сторони визнають, що Акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а Послуги наданими Виконавцем і прийнятими Замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому Акті приймання-передачі. Виконавець щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає Замовнику у електронному вигляді Акт приймання-передачі послуг, складений на підставі інформації отриманої від Замовника згідно п. 2.3.3. Договору, в якому зазначається сума, що підлягає сплаті Замовником на користь Виконавця згідно п.п. 3.1.2 та 3.1.3. Договору. Замовник підписує Акт приймання-передачі або надсилає Виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання Акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, Виконавець не одержить від Замовника підписаний Акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, Сторони визнають, що Акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а Послуги наданими Виконавцем і прийнятими Замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому Акті приймання-передачі».
Крім того, 12.05.2023 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс" (виконавець) укладено додаткову угоду № 3 до договору №38А400-5892-22 надання правової допомоги від 01.06.2022, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 5.1 договору в наступній редакції: « 5.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з « 01» червня 2022 року по «31» травня 2023 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх остаточного завершення».
Як зазначає позивач, АТ «Сумигаз» на момент укладення спірного договору надавало послуги розподілу природного газу на території Сумської області та с.Мойка Краснокутського району Харківської області, тобто було Оператором ГРМ. Позивач зазначає, що під час окупації області були пошкоджені/знищені об'єкти нерухомості, які належать АТ «Сумигаз» і які використовувались для розміщення виробничих підрозділів Товариства. Також через військову агресію зменшився обсяг розподіленого Товариством природного газу та обсяг отриманих грошових коштів за надані послуги розподілу природного газу. Позивач вказує, що через військові дії на території ліцензійної діяльності АТ «Сумигаз» були пошкоджені газорозподільні мережі фізичних осіб (побутових споживачів) та непобутових споживачів (промислових споживачів, бюджетних організацій, ФОП і т.п.).
Як вказує позивач у позовній заяві, станом на 01.06.2022 у провадженні господарських судів перебували справи про стягнення з АТ «Сумигаз» 514,0 млн. грн., внаслідок чого Товариство потребувало правничої допомоги адвокатів та уклало договір з відповідачем. Вартість послуг, запропонована Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» була 702 799,00 на місяць, що для АТ «Сумигаз» було обтяжливою, але з урахуванням знаходження у безвихідній ситуації АТ «Сумигаз» було вимушено укласти Договір з відповідачем із вартістю послуг 702 799,00 на місяць.
Проте, після укладення договору Товариство не мало фінансової можливості оплачувати послуги відповідача, і в грудні 2022 року звернулось із листом до АО «Правовий Альянс» з проханням знизити вартість послуг до 10% від суми договору, але в результаті перемовин було досягнуто згоди про визначення з 01 січня 2023 року по 31 травня 2023 року вартості послуг у розмірі 200 000,0 грн.
Позивач вказує, що навіть зниження вартості послуг не надало можливості Товариству розраховуватись за договором, що призвело до накопичення заборгованості у сумі 3 822 545,53 грн., яка залишається несплаченою станом на 01.08.2025.
Отже, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, АТ «Сумигаз» знаходилось під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, а саме підписати спірний договір на вкрай невигідних для Товариства умовах, в тому числі погодитись на те, що у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати та/ або підписання Актів приймання-передачі на строк понад 30 днів, Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі щомісячної плати (підпункт 3.1.1. Договору) за отримання правової допомоги, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним договір надання правничої допомоги №38А400-5892-22 від 01.06.2025, укладений між АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" до АО "Правовий Альянс", з моменту його укладення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Судом встановлено, що між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс" (виконавець) було укладено договір №38А400-5892-22 надання правової допомоги від 01.06.2022, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх.
Згідно п. 3.1.договору, вартість послуг виконавця, з урахуванням ПДВ 20%, складається з: щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 702 799,00 (сімсот дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок (пункт 3.1.1.); плати, що розраховується як 12% від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника, внаслідок претензійно-позовної роботи Виконавця, коштів штрафних та/ або фінансових санкцій (інфляційні нарахування, проценти річних, пеня) (пункт. 3.1.2. ); плати, що розраховується як 10% від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника, внаслідок позовної роботи Виконавця, коштів за необліковані об'єми (обсяги) природного газу (пункт 3.1.3.).
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому за зверненням позивача щодо зменшення вартості послуг, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 30.12.2022, відповідно до якої сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року підпункт 3.1.1. пункту 3.1. Розділу 3 «Вартість послуг виконавця та порядок їх оплати» договору в наступній редакції: « 3.1.1. щомісячної плати за отримання правової допомоги у період з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року включно у розмірі 200 000, 00 грн та щомісячної плати за отримання правової допомоги, починаючи з 01.06.2023 року, у розмірі 702 799, 00 грн.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд узгодили ці умови, підписавши договір, відтак всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів правової допомоги віднесено: види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд зазначає, що спірним договором було передбачено надання відповідачу комплексу послуг правової допомоги (фактично послуги із юридичного супроводу господарської діяльності АТ «Сумигаз»), такі послуги споживаються замовником у процесі їх надання.
Абонентське юридичне обслуговування (супровід) це супровід діяльності компанії з правових питань, які можуть виникнути в процесі ведення господарської діяльності. Таке обслуговування може включати: оперативні юридичні консультації (усні та письмові); рекомендації щодо необхідних дій в разі зміни законодавства; участь у переговорах з контрагентами клієнта; представництво і захист інтересів клієнта в державних органах, органах виконавчої служби, в господарському суді та судах загальної юрисдикції; інші юридичні послуги з правового забезпечення діяльності організації.
Головною перевагою абонентського юридичного обслуговування для обох сторін такого договору є саме визначення сторонами фіксованої щомісячної оплати за таке обслуговування, оскільки: замовник отримує в даному випадку можливість звернення в будь-який час до виконавця за юридичними послугами і незалежно від їх кількості сплачує фіксовану оплату, що додатково дає йому можливість спрогнозувати витрати на юридичне обслуговування; виконавець, в свою чергу, незалежно від кількості звернень замовника (можливо і їх відсутності в певні місяці) щомісячно гарантовано отримує фіксований платіж за можливість замовника в будь-який час звернутися до нього (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №904/6639/17).
З матеріалів справи вбачається, що надані відповідачем юридичні послуги за період з червня 2022 по травень 2023 прийняті позивачем без зауважень та заперечень, що підтверджується актами надання послуг № АОЯ82000174 від 30.06.2022; № АОЯ82000197 від 30.06.2022; № АОЯ82000216 від 31.07.2022; № АОЯ82000241 від 31.08.2022; № АОЯ82000265 від 30.09.2022; № АОЯ82000286 від 30.09.2022; № АОЯ82000308 від 31.10.2022; № АОЯ82000331 від 30.11.2022; № АОЯ82000368 від 31.12.2022; № АОЯ82000387 від 31.12.2022; № АОЯ83000011 від 31.01.2023; № АОЯ83000034 від 28.02.2023; № АОЯ83000055 від 31.03.2023; № АОЯ83000077 від 31.03.2023; № АОЯ83000102 від 30.04.2023; № АОЯ83000121 від 31.05.2023; № АОЯ83000137 від 30.04.2023; № АОЯ83000153 від 31.05.2023, скріплені електронними підписами сторін.
Звертаючись до суду з даним позовом Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" вказує, що спірний договір надання правової допомоги вчинено позивачем під впливом тяжкої обставини.
Так, відповідно до приписів ст.233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Верховний Суд неодноразово вказував, що для визнання правочину недійсним з наведеної підстави позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: 1) наявність тяжкої обставини; 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто позивач має довести, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; 3) наявність невигідних для себе умов правочину; 4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини (постанова Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/4578/24).
За змістом статті 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. Під важкими обставинами розуміється не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, такі як важка хвороба, смерть її годувальника, крайня нужденність сім'ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/10765/17.
Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.
Тобто, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 року у справі №925/1701/20 для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з цих підстав є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Позивач при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Тож, у даному випадку, саме на позивача покладено обов'язок доведення наявності тяжких обставин під час вчинення спірного правочину та укладення такого правочину на вкрай невигідних умовах.
Верховний Суд у постановах від 02.08.2018 у справі № 918/341/16, від 14.02.2018 у справі № 910/8862/17, від 06.03.2018 у справі № 910/8866/17 неодноразово наголошував, що для застосування статті 233 ЦК України має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Разом з тим, у спірних правовідносинах, укладення договору про надання правової допомоги відбулося внаслідок здійснення звичайної господарської діяльності позивача, а не у зв'язку з необхідністю усунення тяжких обставин.
Суд зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, позивач здійснюючи підприємницьку діяльність з надання послуг розподілу природного газу несе ризики своєї господарської діяльності та на власний розсуд, за вільним волевиявленням укладає правочини, в т.ч. щодо надання правової допомоги.
При цьому, укладений позивачем спірний правочин з відповідачем передбачає надання відповідачем позивачу комплекс послуг правової допомоги, а не лише представництво інтересів позивача у судових процесах.
Згідно з частиною 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
У відповідності до висновків, зроблених у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/9626/20, для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.
Так, у постанові від 12.08.2021 у справі № 910/4288/20 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що для застосування статті 233 ЦК України умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто, такі умови мають бути явно кабальними для особи.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.09.2021 у справі №404/8483/15-ц, стаття 233 ЦК України хоча і не встановлює, чого саме мають стосуватися умови правочину, однак з аналізу цієї норми випливає, що це насамперед ціна або інші обтяжливі для особи обов'язки.
Таким чином, для визнання недійним правочину на підставі частини першої статті 233 ЦК України позивач має довести не тільки наявність тяжких обставин, а й наявність невигідності умов, на яких укладено договір. При цьому доведенню підлягає не будь-яка форма невигідності, а саме крайня форма невигідності, тобто умови договору мають бути явно кабальними для позивача.
У даному випадку позивач вказує, що АТ «Сумигаз» було вимушено укласти договір з відповідачем із вартістю послуг 702 799,00 грн на місяць, однак для АТ «Сумигаз», як збиткового підприємства, та такого, що знаходився у скрутному фінансовому становищі, це було обтяжливо.
Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази скрутного фінансового становища позивача станом на дату укладення спірного правочину, відповідні виписки з банківських рахунків позивача та того, що вартість послуг у сумі 702 799,00 грн на місяць є вкрай невигідною для позивача.
При цьому, як встановлено судом вище, за зверненням позивача щодо зменшення вартості послуг, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 30.12.2022, відповідно до якої сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року підпункт 3.1.1. пункту 3.1. Розділу 3 «Вартість послуг виконавця та порядок їх оплати» договору в наступній редакції: « 3.1.1. щомісячної плати за отримання правової допомоги у період з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року включно у розмірі 200 000, 00 грн та щомісячної плати за отримання правової допомоги, починаючи з 01.06.2023 року, у розмірі 702 799, 00 грн.
Тобто, було зменшено вартість щомісячної плати за отримання правової допомоги до 200 000,00 грн. у період з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року включно.
Крім того, надані АО «Правовий Альянс» юридичні послуги починаючи з червня 2022 року були прийняті позивачем без зауважень та заперечень, а всі акти надання послуг, направлені за результатами наданої правової допомоги прийняті та підписані позивачем.
Таким чином, отримання протягом тривалого часу послуг за Договором та добровільна часткова сплата їх вартості, а також не вжиття Товариством з 01.06.2022 року будь-яких заходів щодо припинення правовідносин сторін за таким правочином, свідчить про безпідставність тверджень позивача про укладення спірного правочину під впливом тяжкої для позивача обставини.
Отже, позивач протягом тривалого часу отримував правову допомогу від АО «Правовий Альянс» на підставі оспорюваного договору, користувалося юридичними послугами та здійснював їх оплату. Проте, після виникнення заборгованості за отримані послуги правової допомоги, звернення відповідача до суду з позовом про стягнення з позивача такої заборгованості (справа № 920/1025/25) позивач оспорює дійсність такого правочину.
Суд зазначає, що у даному випадку до тяжких обставин, для усунення яких необхідно було укладання АТ «Сумигаз» оспорюваного договору, позивач відносить запровадження на території України військового стану, наявність дебіторської заборгованості, заборгованість перед іншими кредиторами та скрутне фінансове становище.
Проте, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що саме запровадження воєнного стану та наслідки збройної агресії рф проти України є тією тяжкою обставиною, що зумовило вчинення оспорюваного правочину для усунення такої обставини. При цьому, фотознімки будівель, що містяться в додатках до позову (без дати їх створення), та інші наявні в матеріалах справи документи, як то Протокол засідання інвентаризаційної комісії АТ «Сумигаз» від 31.05.2022, складений за наслідками бойових дій в період з 24.02.2022 по 27.03.2022 (тоді як оспорюваний договір укладений між сторонами 01.06.2022 р.), а також листи НКРЕКП та контрагента позивача не доводять зворотного.
Водночас, посилання позивача на наявність у нього заборгованості перед іншими кредиторами та ініціювання ними судових спорів щодо її стягнення, не є тяжкою обставиною в розумінні статті 233 ЦК України, оскільки наявність цивільно-правових зобов'язань перед іншими особами не є тією обставиною, з якою чинне законодавство пов'язує можливість визнання недійсним укладеного договору з підстав його вчинення під впливом тяжкої обставини.
При цьому, позивач стверджуючи про неможливість виконання ним своїх зобов'язань за спірним договором, з підстав того, що споживачами природного газу є населення та інші категорії споживачів, за якими обліковується заборгованість перед позивачем, не надає докази реальної заборгованості споживачів перед підприємством позивача у спірному періоді, як і не надає доказів того, які заходи ним вживались для примусового стягнення такої заборгованості зі споживачів природного газу.
Отже, позивачем не надано суду доказів скрутного фінансового становища на момент укладення спірного договору, як і не надано доказів наявності вкрай тяжких обставин, що зумовили його укласти спірний договір з відповідачем.
У постанові від 14.06.2023 року по справі № 910/8232/22 Верховний Суд зокрема зазначив, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, правова допомога надавалася позивачу відповідачем на систематичній основі в інші періоди, відповідно до договорів надання правової допомоги, а саме:
- договір № 38ASm16840-17/201117-12 від 20.11.2017, відповідно до якого надавалася правова допомога в період з 01.12.2017 року по 31.12.2020 року, вартість щомісячної плати за отримання правової допомоги складала 395 000,00 грн. з ПДВ (п. 3.1. Договору);
- договір №210220-1 від 21.02.2020, згідно якого надавалася правова допомога в період з 01.03.2020 року по 31.05.2022 року, вартість щомісячної плати за отримання правової допомоги складала 1 068 100,00 грн. (п. 3.1. Договору).
При цьому, пунктами 4.2 вказаних договорів аналогічно, як і пунктом 4.2 оспорюваного договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати послуг, які надаються Виконавцем Замовнику, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати на строк понад 30 днів, Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі щомісячної плати за отримання правової допомоги.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, після припинення дії спірного договору, між позивачем та відповідачем було укладено черговий договір надання правової допомоги від 12.06.2023 р. №38А400-7645-23 зі строком дії з 01.06.2023 по 31.12.2023 року.
Таким чином, суд зазначає, що позивач, укладаючи оспорюваний договір, був обізнаний з його умовами і будь-яких зауважень під час укладення договору не висловлював, а сам факт необхідності вчинення правочину у зв'язку з наявністю у провадженні господарських судів справ про стягнення з АТ «Сумигаз» заборгованості та необхідності правничої допомоги адвокатів, що розумілись у діяльності Операторів ГРМ та які б могли представляти інтереси як в м. Києві, де знаходиться суд апеляційної інстанції, так і у м. Суми, за місцем фактичного знаходження офісу Товариства, не може свідчити про наявність тяжких обставин.
При цьому, позивач без будь-яких зауважень та заперечень виконував зобов'язання за оспорюваним правочином, а саме: приймав надані відповідачем юридичні послуги, підписав всі акти надання послуг за період з червня 2022 року по травень 2023 року та здійснив часткову оплату наданих послуг.
Посилаючись на те, що договором встановлено невигідну ціну для позивача, останнім цього не доведено, як і не надано доказів встановлення іншими виконавцями (адвокатськими об'єднаннями) більш вигідної ціни на юридичні послуги та неможливість укладення з ними відповідних договорів.
До того ж, позивач не скористався правом на обрання іншого виконавця (адвокатського об'єднання) (доказів звернень позивача матеріали справи не містять) чи відмови від спірного правочину для укладання договору на вигідних для позивача умовах.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено в розумінні приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, як наявності тяжкої обставини, так і того, що за інших обставин правочин з відповідачем не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тож, позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що наведені позивачем обставини, не свідчать про те, що оспорюваний правочин, а також правовідносини, що виникли з нього, будь-яким чином призвели до порушення, невизнання чи оспорення прав або інтересів позивача, або могли так чи інакше вплинути на його права та обов'язки.
Надаючи об'єктивну оцінку доводам позивача щодо його порушеного права чи інтересу, суд приходить до висновку про відсутність відповідних обставин, тобто позивачем не доведено і судом не встановлено, що оспорюваний договір надання правової допомоги, який укладений між сторонами, призвів до порушення, невизнання чи оспорення прав або інтересів позивача.
Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 29.01.2026.
Суддя С. О. Щербаков