ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.01.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1094/25 (343/959/25)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в межах справи № 909/1094/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , справу № 909/1094/25 (343/959/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича, про стягнення 36 728,84 грн.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 36 728,84 грн заборгованості, в тому числі: за договором позики № 77256973 у розмірі 25728,84 грн, з яких: 11500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14228,84 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 3076011580/755096 у розмірі 11000,00 грн, з яких 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7000 грн - сума заборгованості за відсотками. Також просить стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 справу передано на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області, у провадженні якого перебуває справа № 909/1094/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позики № 77256973 від 11.10.2021 та договором про надання фінансового кредиту № 3076011580/755096 від 02.12.2021, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 36 728,84 грн.
При цьому позивач зазначив, що до нього перейшло право вимоги до боржника за вищевказаними договорами на підставі договорів факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та № 12082022 від 12.08.2022. Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов'язань та не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки позивача ані на рахунки попередніх кредиторів.
Стислий виклад заперечень відповідачки.
12.12.2025 представник відповідачки через систему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами як самого факту укладення кредитного договору, у тому числі шляхом направлення одноразового ідентифікатора із застосуванням електронного підпису так і доказів отримання відповідачем кредитних коштів за вказаними договорами, звертає увагу суду, що надані копії розрахунків суми заборгованості не є первинними документами і не можуть слугувати доказом отримання чи користування кредитом. Також, на думку представника відповідачки, позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття права вимоги від первісного кредитора. Матеріали справи не містять доказів за яку саме суму відступається право вимоги до відповідача, не надано доказів сплати зазначеної суми за відступлення права вимоги, договір факторингу укладено ще до виникнення права вимоги. Витяг з реєстру боржників не містить підписів посадових осіб клієнта та фактору. Також представник боржниці покликається на те, що позивач не заявляв грошових вимог у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Із урахуванням викладеного відповідач вважає, що позовні вимог до задоволення не підлягають у зв'язку із недоведеністю.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Адвокат Редька М.Г. від імені фізичної особи ОСОБА_1 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
12.09.2025 суд прийняв до розгляду заяву адвоката Редьки М.Г. - представника ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи та призначив підготовче засідання по розгляду заяви.
Ухвалою від 03.10.2025, постановленою за результатами проведення підготовчого засідання, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича.
03.10.2025 о 15:05, на офіційному вебпорталі судової влади України опубліковано оголошення за номером публікації 77330 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19.11.2025 у справі № 909/1094/25, постановленою за наслідками попереднього засідання, суд визначив розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 78 287,23 грн, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 , а саме: 1) Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" у розмірі 55 321,24 грн, які задовольняються у другу чергу та 4844,80 грн витрат на оплату судового збору, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" у розмірі 13 276,39 грн, які задовольняються у другу чергу та 4844,80 грн витрат на оплату судового збору, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Цією ж ухвалою суд призначив засідання суду, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 17.12.2025 о 10:30 та зобов'язав керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича виконати дії, вказані у резолютивній частині ухвали.
Ухвалою від 17.12.2025 у справі № 909/1094/25, постановленою за наслідками судового засідання, суд зокрема затвердив план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 .
22.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 36 728,84 грн, в тому числі: заборгованості за договором позики № 77256973 у розмірі 25 728,84 грн; за кредитним договором № 3076011580/755096 в розмірі 11 000,00 грн, а також понесених судових витрат.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.06.2025 у справі № 343/959/25 відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; суд ухвалив цивільну справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судовий розгляд справи призначити у відкритому судовому засіданні на 06 серпня 2025 року.
З публікації на сайті Верховного Суду в розділі оголошень суд установив, що 03 жовтня 2025 року було опубліковано оголошення про відкриття Господарським судом Івано-Франківської області провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Зважаючи на зазначені вище обставини та з огляду на те, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , є відповідачкою у справі № 343/959/25, 06.11.2025 Долинським районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу, якою матеріали цивільної справи № 343/959/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами передано на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області, у провадженні якого перебуває справа № 909/1094/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
27.11.2025 матеріали справи № 343/959/25 надійшли до Господарського суду Івано-Франківської області.
У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/1094/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2025, для розгляду справи № 909/1094/25 (343/959/25), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено суддю Горпинюка І.Є.
Відповідно до положень ч. 2 статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі також - КУзПБ), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарськими судами за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Виходячи з наведених обставин та положень ст. 7 КУзПБ, справа розглядається в межах справи № 909/1094/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2025 прийнято справу № 909/1094/25 (343/959/25) до розгляду; відповідно до приписів ст. 7 КУзПБ та ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Також суд встановив третій особі строк для надання суду пояснень щодо позову і всіх наявних доказів, що підтверджують підтримання позову чи заперечення проти позову та повідомив, що третя особа має право подати пояснення щодо відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня його отримання.
Ухвалу суду від 01.12.2025 було надіслано учасникам справи до їх електронних кабінетів.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача 01.12.2025 о 19:00; представниці позивача - Какун А.С. 01.12.2025 о 18:54; відповідачці та представниці відповідача - адвокату Савченко Л. В. 01.12.2025 о 18:58; керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича 02.12.2025 об 11:44.
12.12.2025 представник відповідачки адвокат Редька М.Г. подав суду відзив на позовну заяву (вх. № 20409/25 від 12.12.2025).
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
Щодо заборгованості за Договором позики.
11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (далі - позикодавець/первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач/позичальник) укладено договір позики № 77256973 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - Договір позики).
Зазначений Договір підписано шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію" (що зазначено у п. 12 Договору позики).
Відповідно до п. 1. Договору позики, Позикодавець зобов'язався передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі Позику), на погоджений умовами Договору строк (надалі - Строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (Проценти) від Суми позики.
Відповідно до п. 2 Договору позики сторони погодили параметри та умови позики, порядок і графік повернення позики та сплати процентів.
Так, у підпункті 2.1-2.2 договору погоджено наступне: сума позики становить 11 500,00 грн; строк позики - 30 днів; дата надання кредиту - 11.10.2021. Наданий кредит клієнт зобов'язався погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту - 10.11.2021, орієнтовна загальна вартість позики - 13 902,93 грн..
Відповідно до п.п. 2.3 договору позики, за користування позикою нараховуються проценти за денною процентною ставкою (базовою) - 1,99 %, знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 0,6965 %; процентна ставка за понад строкове користування - 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 906,08 %, орієнтовна загальна вартість позики - 13 902,93 грн.
Підпунктом 5.1 договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" (TM "MYCREDIT"), в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою "OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)" для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" (ТМ "MYCREDIT").
Згідно з п. 12 Договору, цей договір укладено дистанційно в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України "Про електронну комерцію". Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Як вбачається з п.п. 5.5 договору Позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за Договором, позикодавець має право передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за Договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості
Отже, умовами Договору позики сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ними у визначений строк кредитування.
Відповідач ставить під сумнів факт надання кредитних коштів та їх отримання відповідачем, однак не надає будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Натомість суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежності, недопустимості доказів укладення кредитного договору, а також щодо доказів отримання відповідачем коштів за кредитним договором, беручи до уваги той факт, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". У поданому відзиві на позовну заяву, представник відповідача з-поміж іншого, не спростовує отриманням відповідачем вказаних коштів, натомість, наявність вказаної заборгованості вказувалась боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В той же час, наявною в матеріалах справи випискою АТ "КБ "Приватбанк" по рахунку ОСОБА_1 за період 11.10.2021-12.08.2022 підтверджується зарахування на її картку 11.10.2021, тобто в день укладення Договору позики, 11 500 грн, що відповідає сумі позики за Договором позики.
Разом з тим, суд звертає увагу і на те, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором позики, (а.с. 53) у якому відображено той факт, що відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним.
Необхідно також зазначити, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 та від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18). Тому при вирішенні справи суд враховує також і докази, наявні в матеріалах справи № 909/1094/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, представник ОСОБА_1 долучив до заяви список кредиторів ОСОБА_1 , у якому серед кредиторів зазначено також ТОВ "ФК "ЄАПБ" (позивач), вказано суму заборгованості 25 728,84 грн, підставу виникнення заборгованості - договір № 77256973 від 11.10.2021, що повністю відповідає підставам заявленого позову та позовним вимогам.
Отже, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця, через свого представника визнала наявність у неї заборгованості перед позивачем, як кредитором, тієї самої, яка є предметом позовних вимог, і покликалась на цю заборгованість серед підстав відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики, більш того відповідачка звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність сама покликалась на наявність заборгованості за Договором позики. В той же час докази надання коштів у кредит підтверджуються випискою АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку боржниці, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 68-70).
Таким чином, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, спрямованих на укладення договору позики в обраний спосіб, такий не був би укладений між сторонами, суд вважає, що цей правочин, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
14.06.2021 між "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (фактор) укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого Фактор набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за Договором позики № 77256973 від 11.10.2021.
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 14/06/21, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п.п. 1.2 Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
27.10.2023 клієнт та фактор уклали Додаткову угоду № 12 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою визначили загальну суму прав вимоги згідно Реєстру боржників № 11 від 27.10.2023.
До вказаного Договору факторингу сторонами підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників №11 від 27.10.2023, згідно з витягом із якого позивачу передано право вимоги до відповідача за договором позики № 77256973 від 11.10.2021 на суму 25 728,84 грн, яка складається з основного боргу - 11500,00 грн, заборгованості за відсотками - 14 228,84 грн та заборгованості за пенею - 0 грн.
В підтвердження позовних вимог, в матеріалах справи міститься довідка АТ КБ "Приватбанк" (а.с.67-70) з інформацією про наявність відкритих карткових рахунків на ім'я ОСОБА_1 станом на 11.10.2021. Згідно виписки про рух грошових коштів по рахунку відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 за вказаний період, АТ КБ "Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 11.10.2021 в сумі 11500,00 грн.
Всупереч умовам договору, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ ФК "ЄАПБ", ні на рахунки первісного кредитора.
Щодо заборгованості за Кредитним договором.
Крім того, 02.12.2021 між ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" (далі - кредитодавець/первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач/позичальник) укладено договір про надання фінансового кредиту № 3076011580/755096 (далі - Кредитний договір). Договір укладено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який ним зазначено у п. 7 Кредитного договору "Реквізити та підписи сторін".
Відповідно до п.п. 1.1 даного Договору, Товариство надало Клієнту фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Кредит надано на 30 днів, тобто до 31.12.2021 (п. 1.2 Кредитного договору). За користування кредитом Клієнт виплачує Товариству 456,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,25 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.3 Кредитного.
Відповідно до п.п. 3.4.2 Договору Клієнт зобов'язаний своєчасно повертати Кредит та сплачувати відсотки за користування Кредитом у встановленому порядку Договором (а.с. 20-22).
Отже, умовами Договору позики сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ними у визначений строк.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору. Доводи відповідача щодо неналежності, недопустимості доказів укладення кредитного договору, а також щодо доказів отримання відповідачем коштів за кредитним договором, суд відхиляє з підстав, наведених вище. Докази повернення вказаної позики матеріали справи не містять.
Зокрема суд звертає увагу на те, що наявною в матеріалах справи випискою АТ "КБ "Приватбанк" по рахунку ОСОБА_1 за період 11.10.2021-12.08.2022 підтверджується зарахування на її картку 02.12.2021, тобто в день укладення Договору позики, 4 000 грн, що відповідає сумі позики за Договором позики. Призначення платежу сформульовано як: ОСОБА_2 . При цьому умови Кредитного договору неодноразово містять посилання на вебсайт htpps://www/eurogroshi.com.ua, що свідчить про використання позикодавцем за кредитним договором комерційного позначення eurogroshi.
Необхідно також зазначити, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 та від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18). Тому при вирішенні справи суд враховує також і докази, наявні в матеріалах справи № 909/1094/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, представник ОСОБА_1 долучив до заяви список кредиторів ОСОБА_1 , у якому серед кредиторів зазначено також ТОВ "ФК "ЄАПБ" (позивач), вказано суму заборгованості 11000,00 грн, підставу виникнення заборгованості - договір № 005865218 (3076011580/755096) від 02.12.2021, що повністю відповідає підставам заявленого позову та позовним вимогам.
Отже, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця, через свого представника визнала наявність у неї заборгованості перед позивачем, як кредитором, тієї самої, яка є предметом позовних вимог, і покликалась на цю заборгованість серед підстав відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Отже, матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Кредитного договору, більш того відповідачка звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність сама покликалась на наявність заборгованості за Кредитним договором. В той же час докази надання коштів у кредит підтверджуються випискою АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку боржниці, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 68-70).
12.08.2022 між ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу № 12082022, у відповідності до умов якого, ТОВ "КУ "Європейська кредитна група" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "КУ "Європейська кредитна група" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги.
У відповідності до п.п. 1.1 Договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу Сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 12.08.2022 до договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 000 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
До позову додано підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін Акт прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу №12082022 від 12.08.2022, згідно якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників в повному об'ємі та без будь-яких зауважень.
Згідно доданого до позову витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №12082022 від 12.08.2022, заборгованість боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором № 3076011580/755096 становить 11000,00 грн., з якої: 4000,00 грн. основна заборгованість, 7000,00 грн. - заборгованість за відсотками.
В підтвердження позовних вимог, в матеріалах справи міститься довідка АТ КБ "Приватбанк" (а.с.67-70) з інформацією про наявність відкритих карткових рахунків на ім'я ОСОБА_1 станом на 02.12.2021. До листа додано виписку по рахунку за період з 11.10.2021-12.08.2022. Згідно виписки про рух грошових коштів по рахунку відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 за вказаний період, АТ КБ "Приватбанк" на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 02.12.2021 в сумі 4000,00 грн.
Всупереч умовам договору, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ ФК "ЄАПБ", ні на рахунки первісного кредитора.
Щодо доводів відзиву в частині правомірності відступлення права вимоги за договорами факторингу, суд зазначає, що умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Витяги з Реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги, додані до позовної заяви, та є належними доказами щодо відступлень права вимоги по Кредитному договору та договору позики до позивача. Положеннями ч. 2 статті 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Враховуючи що в Реєстрах прав вимоги про передачу права вимоги може бути наявний значний обсяг інформації про фізичних осіб, які не мають відношення до спору, позивач правомірно подав суду витяги з таких реєстрів.
Доводи відзиву про те, що договори факторингу укладені раніше ніж кредитні договори, а отже право вимоги на час укладення договорів факторингу ще не виникло, то такі доводи є безпідставними з огляду на наступне.
Договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 дійсно укладений до укладення Договору позики № 77256973 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 11.10.2021.
Однак 27.10.2023, тобто після укладення договору позики, було укладено Додаткову угоду № 22, якою визначили загальну суму прав вимоги згідно Реєстру боржників № 11 від 27.10.2023.
Право вимоги ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 передавалось позивачу саме актом від 27.10.2023 та витягом з реєстром боржників № 11 від 27.10.2023, тобто на час їх передачі право вимоги до боржника уже існувало. Законодавством не заборонено внесення змін до договору факторингу щодо зміни розміру прав вимоги, які передаються за таким договором, не встановлено нікчемності внесення таких змін. Відомостей про визнання договору факторингу чи додаткових угод до нього недівйсними, у суду немає.
Щодо договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022, то такий укладений після договору про надання фінансового кредиту № 3076011580/755096, а тому відповідні доводи представника відповідачки є безпідставними.
Безпідставними є також заперечення представника відповідачки з покликанням на те, що позивач не заявив своїх грошових вимог у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Враховуючи, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 триває, позивач з урахуванням вимог ч. 4 статті 45 КУзПБ не позбавлений можливості заявити такі грошові вимоги, і в той же час незаявлення таких вимог у 30-денний строк після публікування оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є підставою для відмови в позові, оскільки ця обставина не припиняє зобов'язання за укладеними боржником договорами.
Отже, суд, надавши оцінку описаним вище договорам факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та № 12082022 від 12.08.2022 та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що позивач - ТОВ "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набув від ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ТОВ Кредитна установа "Європейська кредитна група" права вимоги до відповідача - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору позики № 77256973 від 11.10.2021 та кредитного договору № 3076011580/755096 від 02.12.2021.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 36 728,84 грн заборгованості за умовами договору позики № 77256973 від 11.10.2021 та кредитного договору № 3076011580/755096 від 02.12.2021. Право вимоги до відповідача за вищевказаними договорами перейшла до позивача на підставі договорів факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та № 12082022 від 12.08.2022.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
В ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6. ч.1. ст. 3 Закону).
За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти і заборгованість останнього щодо сплати основної заборгованості за договором позики № 77256973 від 11.10.2021 становить 11500,00 грн та за кредитним договором № 3076011580/755096 від 02.12.2021 - 4000,00 грн, що підтверджено доданими до позовної заяви випискою по банківському рахунку відповідача та розрахунком заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаними вище Договором позики та Договором кредиту.
Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманих кредиту та позиці в повному обсязі, настання строку повернення отриманих за кредитним договором коштів, позовні вимоги про стягнення за договором позики № 77256973 від 11.10.2021 суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 11500,00 грн та за договором кредиту № 3076011580/755096 від 02.12.2021 суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4000,00 грн, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Судом також розглянуто вимогу щодо стягнення простроченої заборгованості по процентах за користування кредитими коштами та позикою.
Всупереч умов договорів та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачені договорами терміни і не сплатив проценти за користування кредитом.
Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики № 77256973 від 11.10.2021 року позичальнику нараховано 14 228,84 грн процентів за період з 11.10.2021 по 24.02.2022 та 1500,00 грн процентів за період з 02.12.2021 по 31.12.2021 за кредитним договором № 3076011580/755096 від 02.12.2021.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд звертає увагу, що визначений розмір ТОВ "ФК "ЄАПБ" до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором, включає період, який виходить за межі строку кредитування. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені ТОВ "ФК "ЄАПБ" вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У договорі позики № 77256973 від 11.10.2021, сторони обумовили строк кредиту 30 днів, тобто до 10.11.2021. Згідно з розрахунком первісного кредитора, нарахування відсотків відбувалося після спливу строку договору, хоча п.2.2. договору вказує, що строк - 30 днів. Тобто, право ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 10.11.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому, позивач не заявив до відповідачки вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, строк позики є таким, що закінчився, як і право відповідачки законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога про стягнення процентів за користування позикою за межами строку встановленого договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Отже, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за умовами договору позики, укладеного з відповідачем, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто протягом строку, на який були надані такі кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.
Так, відповідно до умов договору позики № 77256973 від 11.10.2021 сума позики становила 11500,00 грн, процентна ставка за користування кредитом в строк кредитування 1,99 % за день. Строк кредитування 30 днів.
Так, за користування кредитними коштами, ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" нарахувало ОСОБА_1 відсотки за період з 11.10.2021 по 24.02.2022 на загальну суму 14 228,84 грн (з урахуванням часткових проплат у розмірі 4548,30 грн).
При цьому, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування, чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91).
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).
Перевірка розрахунку заборгованості, наданого стороною, та у разі його помилковості, наведення власного розрахунку не порушує принцип змагальності сторін, оскільки є обов'язком суду, що цілком узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справах № 642/548/21, 642/548/21, 159/2146/15-ц, 153/1334/16-ц, № 189/2109/18.
Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об'єктивної істини та об'єктивного вирішення справи.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення відсотків за користування грошовими коштами (позикою), які обраховано в межах строку кредитування за договором позики № 77256973 від 11.10.2021, суд вважає, що за умовами цього Договору позикодавець правомірно міг нарахувати позичальнику проценти за користування позикою в межах строку позики (протягом 30 днів) в сумі 6865,50 грн (11500 х 1,99% х 30), в іншій частині заборгованість по процентах стягненню з відповідача не підлягає.
Крім того, як слідує з наявного в матеріалах справи розрахунку, поданого позивачем (а.с. 53-60), ОСОБА_1 оплатила первісному позикодавцю за договором (ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів") проценти в сумі 4548,30 грн ще до відступлення права вимоги позивачу, тобто сплатила частину процентів за договором.
Відтак заборгованість відповідачки по відсотках за Договором позики № 77256973 від 11.10.2021 становить 2317,20 грн (6865,50 грн - 4548,30 грн). Розмір відсотків за користування кредитними коштами у сумі 11911,64 грн позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі, подані розрахунки суперечать умовам договору.
Згідно Додатку № 1 до Договору кредиту № 3076011580/755096 від 02.12.2021 позичальнику підлягає нарахуванню 1500,00 грн процентів за період з 02.12.2021 по 31.12.2021. Однак, як вбачається з Реєстру боржників, витяг якого міститься у матеріалах справи (а.с.26), розмір суми заборгованості за відсотками вказано 7000,00 грн.
Умовами укладеного між ТОВ КУ "Європейська кредитна група" і ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" договору факторингу не передбачено право здійснення додаткових нарахувань за договором, як то процентів, комісії тощо. Відтак, до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" відповідно до укладеного договору факторингу перейшло лише право грошової вимоги до відповідачки за договором і не передбачено право нарахування відсотків за кредитором.
Суд звертає увагу, що визначений розмір ТОВ "ФК "ЄАПБ" до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором, включає період, який виходить за межі строку кредитування, оскільки, відповідно до умов договору кредиту № 3076011580/755096 від 02.12.2021 сума позики становила 4000,00 грн, процентна ставка за користування кредитом в строк кредитування 1,25 % за день. Строк кредитування 30 днів.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені ТОВ "ФК "ЄАПБ" вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Отже, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за умовами договору позики, укладеного з відповідачем, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто протягом строку, на який були надані такі кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.
Тобто, у позивача виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 31.12.2021.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення відсотків за користування грошовими коштами (позикою), виходячи з строку кредитування за договором № 3076011580/755096 від 02.12.2021, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення 1500,00 грн (4000 х 1,25% х 30), в іншій частині заборгованість по процентах стягненню з відповідача не підлягає. Розмір відсотків за користування кредитними коштами у сумі 5500,00 грн позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі.
Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково в загальній сумі 19 317,20 грн, з них: за договором позики № 77256973 від 11.10.2021 основної заборгованості в розмірі 11 500,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 2317,20 грн; за кредитним договором № 3076011580/755096 про надання фінансового кредиту від 02.12.2021 основної суми боргу в розмірі 4 000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 1 500,00 грн.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 109297 від 18 квітня 2025 р. (а.с. 1).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково в сумі 19 317,20 грн (52,59 % від ціни позову), то суд стягує з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 1592,43 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог, а 1435,57 грн судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" Перекіцей Валентини Василівни про стягнення заборгованості в сумі 36 728,84 грн задовольнити частково.
Стягнути з Перекіцей Валентини Василівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (01132, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи: 35625014) заборгованість за договором позики № 77256973 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 11.10.2021 в сумі 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. - за основною сумою боргу, 2317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн 20 коп. - за відсотками; за договором про надання фінансового кредиту № 3076011580/755096 від 02.12.2021 в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. - за основною сумою боргу, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп. - за відсотками; та 1592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві) грн 43 коп. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог про стягнення 11 911,64 грн відсотків за договором позики № 77256973 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 11.10.2021 та 5500,00 грн відсотків за договором про надання фінансового кредиту № 3076011580/755096 від 02.12.2021 відмовити.
Витрати зі сплати судового збору в частині 1435,57 грн залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк