номер провадження справи 7/167/25
29.12.2025 Справа № 908/2526/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни розглянув у порядку загального позовного провадження справу № 908/2526/25
за позовом: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд.6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00034022)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ» (69041, м.Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37941143)
про стягнення 8 927 022, 83 грн.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Зінченко С.О., посвідчення офіцера УК № 152135 від 16.06.2016
від відповідача: Гнєзділова К.О., довіреність б/н від 10.11.2025, посвідчення адвоката № ЗП 0024463 від 24.12.2019
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області 19.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС звернулося Міністерство оборони України із позовною заявою (вх. № 2766/08-07/25 від 20.08.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ» про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором про постачання товарів за державні кошти № 343/3/2025/9 від 25.02.2025, а саме: 1 115 877,85 грн пені за порушення строків поставки товару та 7 811 144,98 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів або непостачання (постачання не в повному обсязі).
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 справу № 908/2526/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків із доданими до неї документами (зареєстрована в канцелярії суду за вх. № 17528/08-08/25 від 01.09.2025).
Заява подана до суду у встановлені судом строки, недоліки позову усунуті. Відповідно до заяви про усунення позивач визначив ціну позову та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ» штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором про постачання товарів за державні кошти № 343/3/2025/9 від 25.02.2025, а саме: 1 115 877, 85 грн пені за порушення строків поставки товару та 7 811 144,98 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів або непостачання (постачання не в повному обсязі). Загальна сума стягнення 8 927 022,83грн.
Ухвалою суду від 04.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2526/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження у закритому судовому засіданні. Підготовче засідання призначено на 30.09.2025 об 11 год. 00 хв.
У системі “Електронний суд» відповідачем 19.09.2025 сформовано відзив на позовну заяву і клопотання про зменшення неустойки. Крім того, відповідач просив продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання з 30.09.2025 на інший день.
Позивачем 29.09.2025 у системі “Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якій просить суд взяти до уваги викладені у відповіді на відзив обставини, відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки та задовольнити позовні вимоги повністю.
Також позивачем 29.09.2025 у системі “Електронний суд» сформована заява про розгляд справи 30.09.2025 без участі представника Міністерства оборони України. Обґрунтуванням є залучення представника до розгляду судових справ у м. Дніпро в зазначений день. Позивач також не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 30.09.2025 об 11 год. 00 хв., представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 30.09.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.10.2025 о 10 год. 00 хв.
У системі "Електронний суд" відповідачем 09.10.2025 було подано заперечення на відповідь на відзив. Відповідач також просить провести судове засідання в режимі відеоконференції за участю представника - Кузнецова Іллі Сергійовича (зареєстровано в канцелярії суду за вх. 20529/08-08/25 від 09.10.2025).
Ухвалою від 14.10.2025 суд відмовив представнику ТОВ "ЮГСТАЛЬ" у задоволенні заяви про участь у підготовчому засіданні 28.10.2025, а також у подальших судових засіданнях у цій справі в режимі відео конференції з огляду на те, що справа призначена до розгляду у закритому судовому засіданні.
Також позивачем 24.10.2025 у системі “Електронний суд» сформована заява про розгляд справи 28.10.2025 без участі представника Міністерства оборони України. Обґрунтуванням є залучення представника до розгляду судових справ у м. Дніпро в зазначений день. Позивач також не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 28.10.2025 о 10 год. 00 хв., представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 28.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.11.2025 о 12 год. 45 хв.
Позивачем 09.11.2025 у системі “Електронний суд» сформована заява про розгляд справи 12.11.2025 без участі представника Міністерства оборони України. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Підготовче засідання, що призначено судом на 12.11.2025 о 12 год. 45 хв., не відбулось, оскільки у призначений час приміщення суду було відключено від електропостачання з огляду на застосування зазначених графіків відключення, про що складено відповідний акт, долучений до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.11.2025 підготовче засідання перенесено на 11.12.2025 о 12 год. 45хв.
У судовому засіданні 11.12.2025 приймав участь представник відповідача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 11.12.2025 з'ясовано у представника відповідача, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті. Представник відповідача повідомив суд, що всі докази надані та не заперечив проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 11.12.2025 суд закрив підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначити на 29.12.2025 об 11 год. 30хв.
У судовому засіданні 29.12.2025 приймали участь представники обох сторін. відповідача. Позивач підтримав заявлені позовні вимоги. Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки на 90%.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
У судовому засіданні 29.12.2025 справу розглянуто по суті за участі представників обох сторін. Суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій учасників страви.
Позивач - Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ» про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором про постачання товарів за державні кошти № 343/3/2025/9 від 25.02.2025, а саме: 1 115 877,85 грн пені за порушення строків поставки товару та 7 811144,98 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів або непостачання (постачання не в повному обсязі).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 343/3/2025/9 від 25.02.2025, а саме поставки товару у строки та у повному об'ємі. Порушення умов договору відповідачем і стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення: 1 115 877,85 грн пені за порушення строків поставки товару та 7 811144,98 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів або непостачання (постачання не в повному обсязі).
Використовуючи надане процесуальним законом право, відповідач надав відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 19.09.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 19028/08-08/25 від 19.09.2025), який судом прийнято до розгляду. У відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує , що товар поставлено відповідно до видаткових накладних та атів приймання-передачі, що викладені у тексті позовної заяви. Але враховуючи допущене незначне прострочення поставки товару, просить суд врахувати викладені у відзиві обставини та зменшити розмір неустойки на 90 %.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Міністерством оборони України (далі - «Позивач», «Замовник», «Міноборони») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (далі - «Відповідач», «Постачальник», «Товариство») укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 343/3/2025/9 від 25.02.20245 (далі - «Договір»).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується здійснити постачання Замовнику товарів оборонного (спеціального) призначення для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд (улаштування невибухових загороджень), а саме: загородження колюче спіральне 1100/7 (100 витків) лезо, код за дк 021/2015:44310000-6 у кількості, асортиментів, строки та за цінами, які зазначені в Специфікації постачання Товару (далі - Специфікація), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити Товар.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна (вартість) Товару становить 240 156 856 (двісті сорок мільйонів сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн 80 коп., у тому числі ПДВ - 40 026 142 (сорок мільйонів двадцять шість тисяч сто сорок дві) грн 80 коп.
Оплата Товару здійснюється за рахунок коштів, призначених за КПКВ 2101020/16/1, КЕКВ 2260, код видатків 110. Ціна (вартість) за одиницю Товару - відповідно до Специфікації.
Відповідно до Специфікації, зазначеної у додатку до Договору, Відповідач зобов'язався поставити на адресу Позивача товар «загородження колюче спіральне 1100/7 (100 витків) лезо» у загальній кількості 53 842 бобін. Ціна за одиницю - 4 460,30 грн з ПДВ.
Положеннями п. 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за прийнятий Товар належної якості та кількості проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Постачальником рахунку-фактури протягом 30 календарних днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України, а також дозволяється здійснювати оплату за фактично поставлені партії Товару.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що постачання Товару здійснюється з дати підписання Договору Сторонами відповідно до Специфікації в строк до 31.05.2025, постачання Товару дозволяється партіями.
Відповідно до пункту 5.2. Договору місцем постачання Товару є місцезнаходження Вантажоодержувача Замовника (військова частина НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 (+/- 50 км.); АДРЕСА_2 (+/- 50 км.); м. Павлоград, Дніпропетровська обл. (+/- 50 км.) Товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року згідно з положеннями Договору.
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що приймання Товару за кількістю та якістю проводиться представником Вантажоодержувача Замовника та оформляється Актом приймання-передачі Товару, який складається Постачальником та підписується Постачальником, Вантажоодержувачем і Замовником.
Згідно з пунктом 5.6. Договору право власності на Товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від Постачальника до Замовника з моменту передачі його Замовнику.
На виконання умов Договору Відповідач здійснив своєчасну поставку 3 132 бобін, що підтверджується Актами приймання-передачі запасів: № 1 від 27.02.2025, № 2 від 28.02.2025, № 3 від 03.03.2025 та № 4 від 03.03.2025.
Однак, Відповідачем було допущено порушення умов Договору, що призвело до несвоєчасного постачання решти товару.
Зокрема, 1 850 бобін товару було поставлено лише 8 та 9 квітня 2025 року, що підтверджується Актами приймання-передачі запасів: № 5 від 08.04.2025, № 6 від 08.04.2025, № 7 від 09.04.2025 та № 8 від 09.04.2025.
Решту 48 860 бобін товару взагалі не було поставлено.
У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх обов'язків за Контрактом Командування Сил підтримки Збройних Сил України в інтересах Міноборони звернулося до Постачальника з повідомленням від 10.04.2025 № 343/8127 про невиконання умов договору та про його розірвання відповідно до пп. 2 п. 11.3 Договору та претензією № 21 (вих. № 343/8133 від 10.04.2025 року) з вимогою сплатити штрафні санкції. Жодної відповіді відповідачем не надано.
Відповідно до підпункту 4 пункту 11.3 Договору умовами припинення (розірвання) Договору є закінчення строку Договору.
Пунктом 11.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині проведення фінансових розрахунків до повного їх завершення. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до повного їх виконання Постачальником.
Пунктом 11.3 Договору передбачені умови його припинення (розірвання), зокрема, відмова Замовника в односторонньому порядку від Договору у випадку невиконання (повністю або частково) Постачальником взятих ним зобов'язань з перевищенням договірних строків їх виконання більш ніж 10 календарних днів (підпункт 2).
Договір припинив свою дію з 11.04.2025 року на підставі Додаткової угоди № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 343/3/2025/9 від 25.02.20245, укладеної 17.04.2025 за ініціативи Замовника у порядку пп.2 п. 11.3 Договору.
Відповідачем не поставлено 25 018 одиниць товару до моменту розірвання договору, відповідно до специфікації та дати поставки товару.
Відповідно до пункту 7.3 Договору за порушення строків постачання Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Згідно з пунктом 7.4. Договору за прострочення поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів, за відмову від постачання або не постачання (постачання в неповному обсязі) з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого Товару.
Відповідно до пункту 11.2 Договору закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії Договору.
Відтак, Позивач звернувся до відповідач з позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 927 022,83 грн, з яких: 1 115 877,85 грн - пеня та 7 811 144,98 грн - штраф.
Станом на дату подання позовної заяви Відповідач не сплатив штрафні санкції за порушення строків поставки товарів, що і є підставою для звернення Позивача до суду.
Відповідач наведені вище обставини визнав.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
Сторонами у специфікації (додаток № 1 від 25.02.2025 до договору № 343/3/2025/9 від 25.02.2025) було погоджено строк поставки товарів - до 31.05.2025.
Також сторонами у графіку постачання товару (додаток № 5 від 25.02.2025 до договору № 343/3/2025/9 від 25.02.2025) узгоджено терміни поставки та кількість, а саме:
- м. Ізюм, Харківська область у кількості 10 840 бобін: - до 31.03.2025 у кількості 7000 та - до 30.04.2025 у кількості 3840;
- м. Краматорськ, Донецька область у кількості 12640 бобін: - до 31.03.2025 у кількості 7000 та - до 30.04.2025 у кількості 5640;
- м. Павлоград, Дніпропетровська область у кількості 30362 бобін: - до 31.03.2025 у кількості 16000; - до 30.04.2025 у кількості 10520; - до 31.05.2025 у кількості 3842.
Доказів досягнення сторонами згоди на зміну строку поставки товарів, визначеного специфікацією та графіком постачання товару, матеріали справи не містять.
Відповідач не заперечив, що мав поставити товар у строк до 31.05.2025 включно, відповідно до графіка.
Як встановлено судом та визнано сторонами, відповідачем у визначений договором строк зобов'язання з поставки всієї кількості товарів виконано не було.
Товар у кількості 1850 бобін було поставлено позивачу 8 та 9 квітня 2025 року, тобто із прострочення, що підтверджується актами приймання - передачі товару:
- Акт приймання - передачі товару № 5 від 09.04.2025 на загальну кількість 325 на загальну суму 1449630,00 з ПДВ;
- Акт приймання - передачі товару № 6 від 08.04.2025 на загальну кількість 325 на загальну суму 1449630,00 з ПДВ;
- Акт приймання - передачі товару № 7 від 09.04.2025 на загальну кількість 600 на загальну суму 2676240,00грн з ПДВ;
- Акт приймання - передачі товару № 8 від 09.04.2025 на загальну кількість 325 на загальну суму 2676240,00грн з ПДВ.
Факт поставки за вказаними актами сторонами не заперечується.
Тобто відповідачем було допущено 8 та 9 днів прострочення (строк поставки згідно графіку 31.03.2025), інша частина товару не була поставлена відповідачем, ураховуючи розірвання договору з 11.04.2025.
Відповідно ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При порушенні виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
У пункті 7.3 договору сторони визначили, що за порушення строків постачання товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, щодо якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочки.
Відповідно до п. 7.4 договору за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів, за відмову від постачання, або не поставку (поставку не в повному обсязі) з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого товару.
Згідно з розрахунками, зробленими позивачем, пеня за порушення відповідачем терміну виконання зобов'язання з поставки бобин складає 1 115 877,85 грн., штраф, що пред'явлений позивачем на підставі п. 7. 4 договору, складає 7 811 144, 98 грн.
Відповідач погодився з розрахунком штрафних санкцій, вважає його арифметично правильним та просив зменшити неустойку на 90%.
В обґрунтування клопотання посилався на значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №910/488/21 наголошено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати: - наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені наслідкам порушення; - об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим; - виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; - ступеня виконання зобов'язань; - причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; - незначності прострочення у виконанні зобов'язання; - поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки); - майновий стан сторін.
З приводу перелічених обставин відповідач зазначає, що є наявними всі складові ознаки:
- наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені наслідкам порушення: замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із нібито несвоєчасною поставкою по Договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких замовником навіть не доведена;
- чи є даний випадок винятковим: така ситуація має винятковий характер, ТОВ "ЮГСТАЛЬ" позиціонується як добросовісний постачальник; інтереси сторін, які заслуговують на увагу:
- підприємство має значні витрати на оплату праці працівників, що доводиться звітом про фінансові результати за 2024 рік - в ньому вказані витрати на оплату праці 17 881 тис. грн. (це 17,8 млн.грн., і вказано у рядку 2505);
- ступінь виконання зобов'язання: поставка виконана з незначним простроченням (товар у кількості 1 850 бобін доставлено 8-9 квітня 2025, тобто, було допущено 8 та 9 днів прострочення), але могло бути виконаним в передбачені договором строки, якби позивач передчасно не розірвав договір 11.04.2025;
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання: Постачальник знаходиться в м.Запоріжжі, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні(блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, тому діяльність постачальника часто страждає від позапланового відключення електроенергії і ракетних обстрілів в цілому по місту, що може ставати причиною неналежного виконання своїх зобов'язань;
- поведінка винної сторони: Постачальник за власні кошти без передоплати частково поставив Замовнику товар по Договору, і не мав наміру припиняти виконання зобов'язання з поставки Товару і пропонував продовжити строк поставки для дорозмитнення товару, що підтверджується листом від 11.04.2025 вих. № 1104-31, на яке Позивач відмовив своїм листом від 17.04.2025;
- майновий стан сторін: 1) замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по Договору, стягнення з Постачальника такої надмірної неустойки краще би пішло на розвиток діяльності Постачальника, а не на збагачення Замовника; 2) фінансовий стан ТОВ «ЮГСТАЛЬ» не є достатньо прибутковим - як вбачається з рядку 2350 Звіту про фінансові результати за 2024 рік (додається) прибуток у ТОВ “ЮГСТАЛЬ» становить лише 21 327 тис.грн., та це і є сукупний дохід за останній звітний період (рядок 2465). Отже сума чистого фінансового результату (прибутку) склала 21 327 000,00 грн., тоді як сума нарахованої неустойки складає 8 993 035,27 грн., що є більше 1/3 від суми прибутку від господарської діяльності за цілий 2024 рік.
В Постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №910/7984/22 відзначено, що для зменшення неустойки може бути достатнім наявність лише однієї з істотних обставин, з якими суд пов'язує можливість такого зменшення.
Відповідач також зазначив, що розташування постачальника в Запорізькій області мало свої наслідки після воєнного вторгнення рф у 2022 році, адже ТОВ «ЮГСТАЛЬ» зазнало значні втрати майна, розташованого у власній нерухомості: 18.06.2025 в проміжку часу з 00:22 по 01:17 внаслідок нанесення зс рф 5 ударів, попередньо БПЛА «Shahed» по території заводу металевих виробів ТОВ «ЮГСТАЛЬ», розташованого по вул. Скворцова, 240 А пошкоджено будівлі цехів № 1,2,3, будівлі адміністративно-побутового корпусу, контрольно - пропускного пункту. Внаслідок чого, завдано шкоди орієнтовно на суму 5 287 525,48 грн, що підтверджується такими доказами (копії додаються): 1) інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 428747505 від 27.05.2025; 2) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.06.2025; 3) постанова слідчого від 23.06.2025; 4) довідка про пошкодження (вих. № 1806/31 від 18.06.2025); 5) акт списання товарів №62 від 18.06.2025 з основного складу. Наголосив, що ТОВ «ЮГСТАЛЬ» ніхто не компенсував втрати пошкоджених об'єктів у м.Запоріжжя, що негативним чином вплинуло на фінансовий стан відповідача.
Позивач проти зменшення неустойки заперечував. Зауважив, що під час виконання договору від відповідача не надходили пропозиції щодо зміни умов договору у частині строків поставки товару. Право на неустойку, згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Неустойка і збитки не ставляться у залежність одне від іншого. Відповідач порушив умови Договору та не виконав зобов'язання щодо поставки частини Товару належної якості у встановлений строк. Так, Виконавцем порушено умови Договору в частині строків постачання товару у визначені графіком терміни, а саме: 1 850 бобін товару було поставлено лише 8 та 9 квітня 2025 року, що підтверджується Актами приймання-передачі запасів: № 5 від 08.04.2025, № 6 від 08.04.2025, № 7 від 09.04.2025 та № 8 від 09.04.2025. Решту 48 860 бобін товару взагалі не було поставлено.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд вважає необхідним задовольнити його частково, виходячи з такого.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення неустойки і ця норма не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).
Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду.
Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов'язання з поставки товару до 31.05.2025 за укладеним договором № 343/3/2025/9 від 25.02.2025. Тобто, укладаючи договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб'єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.
Разом з тим, поставка товару була здійснена відповідачем частково з незначною прострочкою, як зазначає сам позивач 8 та 9 днів, без будь-яких претензій по якості від позивача. Крім того, поставка була здійснена без передоплати, тобто за кошти відповідача. Решта товару не була поставлена відповідачем ураховуючи розірвання договору зі сторони позивача, про що свідчить повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 343/8127 від 10.04.2025.
При цьому відповідач не відмовлявся від подальшого виконання зобов'язань. А направив на адресу позивача 11.04.2025 лист № 1104-31 із пропозицією перенесення термінів поставки залишків загороджень колючих спеціальних в кількості 48860 бобін на 30 календарних днів, але не пізніше 10 червня 2025 року із одночасним зниженням ціни на цей обсяг продукції на 10 відсотків (економія для бюджету становила би 21793514,10 грн).
Проте, позивач від цієї пропозиції відмовився.
Також суд бере до уваги, що зі змісту листа відповідача на адресу позивача № 1104-31 від 11.04.2025 убачається, що виготовлення загороджень спіральних ТОВ «Югсталь» заздалегідь замовило в Китаї, проте у виробника виникла аварія на виробництві та він відвантажив продукцію із затримкою. Станом на дату направлення листа Товар у повному обсязі, який передбачений Договором: відвантажений (частково) на адресу Замовника; частково прибув в Україну та проходить митне оформлення і може бути поставлений; інша частина перебуває в дорозі.
Тобто затримка поставки Товару відбулась не з вини Постачальника, а з вини третіх осіб, його контрагентів. Зазначене не може бути підставою для звільнення від відповідальності, разом із цим підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення неустойки.
Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).
Місто Запоріжжя Запорізької міської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, на території якого розташовані виробничі бази та склади ТОВ "ЮГСТАЛЬ", наближене до території ведення активних бойових дій та майже щоденно потерпає від ракетних та бомбових обстрілів, ударів безпілотними пристроями.
При цьому підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема й на оборонний сектор держави, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим у теперішній час.
Тобто відповідачу, з метою недопущення простою підприємства та відновлення виробництва, необхідно витратити значні кошти на відновлення приміщень, зокрема виробничих. ТОВ "ЮГСТАЛЬ" здійснює поставки виробів для Військових частин, що сприяє обороноздатності нашої країни.
В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.
Розташування постачальника в Запорізькій області мало свої наслідки після воєнного вторгнення рф у 2022 році, адже ТОВ «ЮГСТАЛЬ» зазначало значні втрати майна, розташованого у власній нерухомості: 18.06.2025 в проміжку часу з 00:22 по 01:17 внаслідок нанесення зс рф 5 ударів, попередньо БПЛА «Shahed» по території заводу металевих виробів ТОВ «ЮГСТАЛЬ», розташованого по вул. Скворцова, 240 А пошкоджено будівлі цехів № 1,2,3, будівлі адміністративно-побутового корпусу, контрольно - пропускного пункту. Внаслідок чого, завдано шкоди орієнтовно на суму 5 287 525,48 грн, що підтверджується такими доказами (копії додаються): 1) інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 428747505 від 27.05.2025; 2) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.06.2025; 3) постанова слідчого від 23.06.2025; 4) довідка про пошкодження (вих. № 1806/31 від 18.06.2025); 5) акт списання товарів №62 від 18.06.2025 з основного складу.
Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення з поставки товару, зокрема настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК і частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Відповідно до п. 7.4 договору за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів, за відмову від постачання, або не поставку (поставку не в повному обсязі) з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого товару.
Судом установлено, що поставка товару відбулась з прострочкою на 8-9 днів, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання - передачі товару та не заперечується сторонами у справі. Решта товару не була поставлена відповідачем у строки визначені графіком поставки.
Ураховуючи наведені вище обставини, період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає, що у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України та зменшення неустойки (штрафу та пені) до суми 2 223 175,56 грн. Суд вважає таке зменшення розміру неустойки оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.
При цьому судом враховано, що стягнення пені та штрафу не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, а пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.
Також суд вказує, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у Договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.
У силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення неустойки за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача, понесені внаслідок несвоєчасної поставки товару, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача та не матиме негативних наслідків для позивача.
Суд також наголошує, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 2 223 175,56 грн.
Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.
Судові витрати.
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Часткове задоволення позову зумовлено зменшенням неустойки.
Судовий збір у розмірі 107 124, 27 грн покладається на відповідача.
Також суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 107916,43 грн (платіжна інструкція № 343//458 від 14.08.2025).
Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір» судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 107 124, 27 грн (8927022,83 грн х 1,5 % х0,8).
Із наведеного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 792,16 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 792,16 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ» (69041, м.Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 26) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6) 2 223 175 (два мільйона двісті двадцять три тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 56 копійок неустойки, судовий збір 107 124 (сто сім тисяч сто двадцять чотири) гривні 27 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Із урахуванням перебування судді Лєскіної І.Є. на лікарняному, а також у зв'язку із погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю, безпеці суддів, працівників апарату суду, в умовах збройної агресії проти України, повне рішення складено та підписано 30.01.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна