номер провадження справи 27/191/25
26.01.2026 Справа № 908/3454/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний номер юридичної особи 40075815)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" (вул. Рекордна, буд. 9. м. Запоріжжя, 69019, ідентифікаційний номер юридичної особи 44995454)
про стягнення 57 424 грн 32 коп.
Без виклику представників сторін
Суть спору:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" про стягнення розмірі 54 864 грн 00 коп. штрафу у розмірі 15 % вартості непоставленого у строк товару та 2 560 грн 32 коп. пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3454/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3454/25, присвоєно справі номер провадження 27/191/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 24.11.2025 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 19.12.2025.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Відповідач має зареєстрований в системі «Електронний суд» електронний кабінет, тому ухвалу суду від 24.11.2025 доставленого до електронного кабінету відповідача 24.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 26.01.2026.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» (далі - Замовник/філія «ПК» АТ «Укрзалізниця») на авторизованому електронному майданчику «ProZorro» розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2024-11-21-012170-a на закупівлю товару: (ПК-24Т_0438_ВО) Комплектуючі та запчастини до вагонів СМК, (посилання на закупівлю в мережі Інтернет: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-11-21-012170- a).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЕАЛ» прийняло участь у процедурі закупівлі ЛОТ 1.
27.12.2024 відповідач подав свою цінову пропозицію на участь у процедурі закупівлі ЛОТ 1, у якій запропонував позивачу поставити Комплект поручнів коридору пасажирського вагона, креслення S 03.100.004.000, рік/дата виготовлення: 2024 р/ 01.03.2024 р; виробник та країна походження: ТОВ «НВП «СЕАЛ», Україна.
За результатами проведеної закупівлі № UA-2024-11-21-012170-а переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЕАЛ».
27.01.2025 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі-Покупець) в результаті проведеної процедури закупівлі № UA-2024-11-21-012170-а та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сеал» (далі-Постачальник) укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25027/Ю (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити цей Товар на умовах цього Договору.
Згідно п. 1.2 Договору, найменування Товару: комплект поручнів коридору пасажирського вагона.
Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору (п. 1.3 Договору).
Згідно із п. 1.5 Договору, Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.
Відповідно до п. 1.6 Договору, Постачальник гарантує, що Товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) Товару не раніше 2024.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що Постачальник повинен поставити Покупцеві Товар, якість якого відповідає нормативним технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток) до цього Договору.
Підтвердження якості та відповідності Товару з боку Постачальника є документи, визначені у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору, та які надаються Покупцю разом з Товаром (п. 2.2 Договору).
Згідно із п. 2.3 Договору, Постачальник гарантує якість Товару, що постачається протягом гарантійного строку експлуатації/гарантійного строку зберігання, визначених у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору. Гарантійний строк експлуатації, зберігання, придатності на Товар встановлюється в будь-якому випадку не меншим, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником.
Відповідно до п. 2.10 Договору, вхідний контроль, приймання Товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом Покупця, згідно з вимогами п. 5.1, п. 5.2 та іншими умовами цього Договору.
Згідно п. 4.1 Договору, Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP Delivered Duty Paid (поставка з оплатою мита) відповідно до "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Відповідно до п. 4.6 Договору датою поставки Товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі Товару або видаткової накладної.
У відповідності до п. 4.7 Договору, акт прийому-передачі товару зі сторони Покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 цього Договору. Видаткова накладна підписується особами, відповідальними за приймання Товару. Інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього Договору, підписуються особами, відповідальними за приймання Товару.
Відповідно до п. 5.1 Договору приймання Товару за кількістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6.
Згідно із п. 5.2 Договору, приймання Товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Відповідно до п. 5.4 Договору, приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється за наявності документів, що підтверджують якість Товару згідно з п. 2.2 цього договору, та таких товаросупровідних документів:
- підписаний Постачальником рахунок-фактура;
- підписаний Постачальником Акт прийому-передачі товару або підписана Постачальником видаткова накладна;
- підписаний Постачальником товарно-транспортна накладна (у разі поставки Товару автомобільним транспортом) або електронна залізнична накладна (у разі поставки Товару залізничним транспортом), або відповідний документ, виданий оператором поштового зв'язку, або міжнародна транспортна накладна, якщо постачальник є нерезидентом України;
- підписані Постачальником пакувальні аркуші (при наявності);
- копія Технічних умов виробника та змін до них (якщо такий Товар виготовляється відповідно до Технічних умов) або належним чином оформлений витяг з Технічних умов, з обов'язковими даними про Товар, а саме: 1) норми показників; 2) правила приймання; 3) методи контролю; 4) умови зберігання; 5) вказівки щодо експлуатації, тощо; 6) інформаційну довідку або інший документ, в якому визначено норми показників, правила відбору зразків (проб) та методи випробовування Товару для проведення лабораторного дослідження (випробування) на відповідність ТУ та/або ДСТУ.
У відповідності до п. 5.7 Договору, особи, відповідальні за приймання Товару, під час його приймання зобов'язані звірити відповідність фактичної кількості Товару кількості, вказаній у акті прийому передачі товару або видатковій накладній; рахунку-фактурі; товарно-транспортній накладній або залізничній накладній, або відповідному документі, виданому оператором поштового зв'язку, або міжнародній транспортній накладній, якщо Постачальник є нерезидентом України, перевірити наявність і відповідність документів, що підтверджують якість Товару згідно з умовами Договору, розписатися за отримання Товару.
Згідно із п. 6.1 Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток) до цього договору. Ціна Товару включає вартість Товару, тари (упаковки), а також інші витрати Постачальника, пов'язані з виконанням цього Договору.
Ціни в цьому договорі та первинних документах вказуються в національній валюті України - гривні (п. 6.2 Договору).
Відповідно до п. 6.3 Договору, ціна Договору становить 406 400, грн (Чотириста шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 20% 81 280, 00 грн (Вісімдесят одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.), усього з ПДВ 487 680,00 грн (Чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 коп.). Ціна за одиницю Товару з ПДВ становить 30 480,00 грн.
Відповідно до п. 8.1 Договору Покупець зобов'язується зокрема достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Постачальником, повідомивши про це останнього за 5 робочих днів до дати розірвання договору (п.п. 8.2.3 Договору).
Пунктом 8.3 Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний, зокрема: забезпечити поставку Товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором (п. 8.3.1 Договору); забезпечити поставку Товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору (п. 8.3.2 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і Законодавством України.
Згідно п. 9.3.1 Договору Постачальник за цим договором несе таку відповідальність: при порушенні строків поставки Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк Товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки Товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставки Товару, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.
Сторона, винна у порушенні умов цього договору, відшкодовує іншій стороні пов'язані з цим реальні документально підтверджені збитки та витрати у повному обсязі (п. 9.8 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконанім є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору (або існували на момент укладання, але не впливали на можливість виконання цього Договору) та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсія, піратство, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція,громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визначають ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
Згідно із п. 10.2 Договору, сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Пунктом 10.3 Договору визначено, що якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання договору, то умови договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду.
У відповідності до п. 10.4 Договору, якщо строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 календарних днів, кожна зі сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.
Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про винесення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором (п. 10.5 Договору).
Відповідно до Специфікації 1 до Договору найменування (асортимент) Товару - «Комплект поручнів коридору пасажирського вагона»; Кількість - 16 компл.; Всього з ПДВ - 487 680, 00 грн.
На виконання умов Договору Покупцем на електронну адресу Постачальника sealpost@ukr.net, що підтверджується скріншотом роздруківки з поштового програмного забезпечення «Outlook», було направлено рознарядки, у яких визначено асортимент, кількість та вантажоодержувачів Товару, а саме:
1. Рознарядка від 09.04.2025 № ПК-22/734 на поставку партії Товару, а саме на поставку: Комплект поручнів коридору пасажирського вагону у кількості 4 компл. Місце поставки - виробничий підрозділ філії «Пасажирська компанія» пасажирське вагонне депо станції Бахмач (м. Бахмач, вул. Деповська, 11-б).
2. Рознарядка від 08.08.2025 № ПК-07/1315н на поставку партії Товару, а саме на поставку: Комплект поручнів коридору пасажирського вагону у кількості 12 компл. Місце поставки - виробничий підрозділ філії «Пасажирська компанія» Синельниківське пасажирське вагонне депо (м. Синельниківське, вул. Гоголя, 39) (далі - Рознарядка від 08.08.2025).
На виконання Рознарядки від 09.04.2025 № ПК-22/734 Постачальником здійснено поставку Товару у кількості 4 компл. на суму 121 920,00 грн. Отже поставка за Рознарядкою від 09.04.2025 № ПК-22/734 здійсненна належним чином.
Щодо виконання Рознарядки від 08.08.2025 встановлено наступне.
На електронну адресу Постачальника (sealpost@ukr.net) 08.08.2025 направлено Рознарядку від 08.08.2025 на поставку 12 (дванадцять) комплектів поручнів пасажирського вагону. Граничною датою поставки товару по Рознарядці від 08.08.2025 була дата 07.09.2025.
Втім, постачальником будо порушено умови Договору та не здійснено поставку Товару у визначені строки.
Таким чином, Постачальник не виконав свої зобов'язання за Договором шляхом не виконання Рознарядки від 08.08.2025 на поставку Товару у кількості 12 компл. на суму 365 760, 00 грн з ПДВ (12 х 30 480, 00 грн).
У відповідності до пункту 8.2.3 Договору, на електронну та поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «СЕАЛ» було направлено повідомлення від 16.09.2025 № ПК/07/1773н про розірвання Договору та про припинення зобов'язання сторін з 30.09.2025.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до відповідача у цій справі щодо стягнення штрафу та пені у відповідності до договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25027/Ю від 27.01.2025.
Отже, неналежне виконання вчасно відповідачем зобов'язань за договором, стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25027/Ю від 27.01.2025.
Договір між сторонами укладено за результатами проведення публічної закупівлі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема: оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію; повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі; договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення; повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін; звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання; звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Згідно із п. 17.1 Договору, строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2025.
Відповідно до п. 17.2 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо поставки та оплати Товару, а також гарантійних зобов'язань на Товар, на умовах, визначених цим Договором.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, укладеного між сторонами, строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем (п. 4.2 договору).
Отже підставою для вчинення відповідачем певних дій (поставка товару) є отримання від позивача належним чином оформленої рознарядки.
Відповідно до п. 4.2 Договору, поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Партією Товару вважається обсяг одиниць Товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки Товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем. Місце поставки Товару: по Специфікації 1 (Додаток 1) - м. Бахмач (Чернігівська область)або на адресу іншого підрозділу вказаного в рознарядці Покупця. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомлення про вручення);
- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в формі PDF або будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість для ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.
На виконання умов Договору Покупцем на електронну адресу Постачальника sealpost@ukr.net, що підтверджується скріншотом роздруківки з поштового програмного забезпечення «Outlook», було направлено рознарядки, у яких визначено асортимент, кількість та вантажоодержувачів Товару, а саме:
1. Рознарядка від 09.04.2025 № ПК-22/734 на поставку партії Товару, а саме на поставку: Комплект поручнів коридору пасажирського вагону у кількості 4 компл. Місце поставки - виробничий підрозділ філії «Пасажирська компанія» пасажирське вагонне депо станції Бахмач (м. Бахмач, вул. Деповська, 11-б).
2. Рознарядка від 08.08.2025 № ПК-07/1315н на поставку партії Товару, а саме на поставку: Комплект поручнів коридору пасажирського вагону у кількості 12 компл. Місце поставки - виробничий підрозділ філії «Пасажирська компанія» Синельниківське пасажирське вагонне депо (м. Синельниківське, вул. Гоголя, 39) (далі - Рознарядка від 08.08.2025).
На виконання Рознарядки від 09.04.2025 № ПК-22/734 Постачальником здійснено поставку Товару у кількості 4 компл. на суму 121 920,00 грн. Отже поставка за Рознарядкою від 09.04.2025 № ПК-22/734 здійсненна належним чином.
Щодо виконання Рознарядки від 08.08.2025 встановлено наступне.
На електронну адресу Постачальника (sealpost@ukr.net) 08.08.2025 направлено Рознарядку від 08.08.2025 на поставку 12 (дванадцять) комплектів поручнів пасажирського вагону. Граничною датою поставки товару по Рознарядці від 08.08.2025 була дата 07.09.2025.
Втім, постачальником будо порушено умови Договору та не здійснено поставку Товару у визначені строки.
Таким чином, Постачальник не виконав свої зобов'язання за Договором шляхом не виконання Рознарядки від 08.08.2025 на поставку Товару у кількості 12 компл. на суму 365 760, 00 грн з ПДВ (12 х 30 480,00 грн).
Відповідно до п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.
У відповідності до пункту 8.2.3 Договору, на електронну та поштову адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «СЕАЛ» було направлено повідомлення від 16.09.2025 № ПК/07/1773н про розірвання Договору та про припинення зобов'язання сторін з 30.09.2025.
Станом на 30.09.2025 Постачальником не здійснювалося жодного постачання Товару згідно наданої рознарядки від 08.08.2025, що є порушенням умов Договору. Листів від Постачальна щодо підтверджують або інформують про настання форс-мажорних обставин не надходило.
Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, не поставивши Товар у строки встановлені Договором
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України (в редакції, яка була чинна, на момент укладання договору) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 216 ГК України (в редакції, яка була чинна, на момент укладання договору) встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Згідно ст. 230 ГК України (в редакції, яка була чинна, на момент укладання договору), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 231 ГК України (в редакції, яка була чинна, на момент укладання договору), у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно із ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України (редакції, яка була чинна, на момент укладання договору), у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України (у відповідній редакції), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.3.1 Договору встановлено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставки товару, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.10 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Таким чином, порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо поставки товару тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування позивачем до відповідача встановленої законом або договором відповідальності.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За змістом ст. 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.
Отже, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, відповідач прострочив поставку Товару, а саме відповідно до Рознарядки від 08.08.2025, у строк до 07.09.2025 мав поставити 12 (дванадцять) комплектів поручнів пасажирського вагону на загальну суму 365 760, 00 грн з ПДВ.
Станом на 30.09.2025 Постачальником не виконано зобов'язання з поставки Товару
Отже, факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Загальна сума штрафу у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк Товару складає 54 864 грн 00 коп.
Перевіривши розрахунок штрафу, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 54 864 грн 00 коп. штрафу у розмірі 15 % від вартості непоставленого у строк товару.
Оскільки відповідачем також було допущено прострочення поставки Товару на понад 15 днів у позивача виникло право стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів.
Непоставлений Товар за Рознарядкою від 08.08.2025 становить 365 760,00 грн з ПДВ із граничною датою поставки 07.09.2025 включно, а кількість днів прострочення понад 15 календарних днів складає 7 днів (до 29.09.2025 - розірвання Договору).
Таким чином, загальна сума пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк Товару за кожен день прострочення складає розмір пені становить 2 560 грн 32 коп.
Перевіривши розрахунок пені, а також період її нарахування, судом визнано, що сума пені нарахована позивачем та період її нарахування є вірною.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 2 560 грн 32 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання відповідача щодо поставки товару у строк визначений договором не виконані.
Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасного виконання умов договору в частині своєчасної поставки товару або доказів безпідставності нарахування позивачем штрафних санкцій (штрафу та пені) суду не надав.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем строків поставки товару та наявності правових підстав для застосування положень ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та п. 9.3.1 укладеного між сторонами договору.
Приймаючи до уваги викладене, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів постачання, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 54 864 грн 00 коп. штрафу та пені в сумі 2 560 грн 32 коп. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України (в редакції) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, укладаючи договір з визначеними строками, ціною та специфікацією (кількістю, виробником, строком виготовлення), відповідач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.
Відповідач, прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
Необхідно враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені договором строки поставки товару.
Тобто відповідач, здійснюючи господарську діяльність взяв на себе відповідні зобов'язання і мав передбачити пов'язані із цим ризики ведення господарської діяльності.
Судом враховано прострочення відповідачем поставки товару у строки визначені договором, а також те, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є значним чи надмірно великим, виходячи із загальної суми вартості товару за договором, а також погодженого між сторонами розміру неустойки пені лише у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, щодо задоволення позову.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" (вул. Рекордна, буд. 9. м. Запоріжжя, 69019, ідентифікаційний номер юридичної особи 44995454) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний номер юридичної особи 40075815) штраф у розмірі 54 864 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн 00 коп., пеню у розмірі 2 560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн 32 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 30.01.2026.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.