вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" січня 2026 р. Cправа № 902/1306/25
за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (вул. Медична, 17, м. Івано Франківськ, 76014)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівін" (вул. Театральна, 20, м. Вінниця, 21050)
про стягнення 123 641,00 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Ядуто О.Ю.
22.09.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівін" про стягнення 123 641, 00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 справу № 902/1306/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі № 902/1306/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.10.2025.
15.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВІН" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/1138/25 від 15.10.2025), який долучений судом до матеріалів справи.
24.10.2025 від Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/11334/25 від 24.10.2025), яка долучена судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судного засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 29.09.2025.
При цьому суд зазначає, що від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № канц. 01-34/11609/25 від 27.10.2025), у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника у відрядженні.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, з урахуванням клопотання представника відповідача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 28.10.2025 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого судового засідання, що відбудеться 25.11.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 28.10.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 25.11.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 20.01.2026.
19.01.2026 до суду від Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" надійшли додаткові пояснення (вх. № канц. 01-34/515/26 від 19.01.2026), які долучені до матеріалів справи.
20.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВІН" надійшло заперечення (на відповідь на відзив) (вх. № канц. 01-34/579/26 від 20.01.2026), яке долучене судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник відповідача.
Представник позивача не з'явився, при цьому судом взято до уваги клопотання останнього, яке викладене у додаткових поясненнях від 19.01.2026, в якому вказано про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням служби безпеки України в Івано- Франківській області СБУ була проведена перевірка закупівель здійснених Комунальним некомерційним підприємством "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради", за якою встановлено, що укладений договір між Комунальним некомерційним підприємством "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" 06.11.2023 з ТОВ «Лівій» не дотримано вимоги Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України лід час воєнного стану» №1447 від 27.12.2022, в частині недотримання підпунктів 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI, статті 180 Господарського кодексу України від 16.01.2023 №436-IV та статті 632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ та як наслідок проведено оплату за отримане обладнання, а саме: Стіл операційний, НК 024:2023-35379; Стіл операційний універсальний електрогідравлічний з ПДВ. Дане порушення призвело до зайвої оплати підприємством коштів (місцевого бюджету), та коштів (НСЗУ) в сумі -123 641,00 грн, тобто зайво перераховано ТОВ «Лівій» -123 641,00 грн. У зв'язку з викладеним заявник просить стягнути з відповідача 123 641,00 грн на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Позивачем зокрема зазначається, що відповідно до наказу Міністерства оброни України та Міністерства охорони здоров'я України від 07.02.2018р №49/180 «Про визначення механізму надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, які беруть участь в антитерорестичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану», - затверджено перелік закладів охорони здоров'я та державних установ, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, які беруть участь в антитерорестичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану, в який включено - Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», яке є спеціалізованим та єдиним високоспеціалізованим закладом в Івано-Франківській області, щодо надання медичної допомоги з локалізаціями пухлинних процесів.
Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи останнього зводяться до наступного: постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 затверджено Перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану. Водночас, виходячи із вказаної норми ПКУ, режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, зокрема до операцій з постачання на митній території України медичних виробів, застосовується за умови, що такі медичні вироби: призначені для використання у відповідних заходах перерахованими у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ суб'єктами; включені до Переліку № 1447. При дотриманні таких умов операції з постачання медичних виробів на митній території України підлягають звільненню від оподаткування ПДВ. Тобто, заклад охорони здоров'я може надавати медичну допомогу будь-яким категоріям населення, але від оплати ПДВ звільняються придбання лише тих лікарських засобів та медичних виробів, які закупляються зі спеціальною метою - для надання медичної допомоги особам, вказаним у вищенаведеній нормі ПКУ. За доводами відповідача, ні тендерна документація, ні проект договору, ні Договір про закупівлю від 06.11.2023 № 311/23 не містять інформації, що стіл операційний придбавався з метою надання медичної допомоги фізичним особам, які у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я. Відповідно, відповідач не міг самостійно визначити таку мету і призначення медичного виробу, при формуванні та подачі тендерної пропозиції, та відповідно укладення договору із позивачем. Крім того зазначає, що договірна ціна товару з ПДВ відповідала вимогам чинного законодавства, ціна договору була визначена позивачем; до спірних правовідносин відсутні підстави застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки отримані відповідачем кошти визначені сторонами в істотних умовах договору та договір повністю виконаних сторонами.
У відповіді на відзив позивачем заперечуються доводи відповідача, що викладені у відзиві а позовну заяву, підстава яких є аналогічна, що викладене у позовній заяві.
В додаткових поясненнях поданих позивачем вказується, що з даних спірних правовідносин з аналогічних підстав відбувався розгляд справи в Господарському суді міста Києва № 909/232/25 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано - Франківської обласної ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оламед» про стягнення 558 528,11 грн, а саме у даній справі було встановлено порушення вимог Кабінету міністрів України № 1447 від 27.12.2022, при укладені договорів, що призвело до зайвої оплати.
В запереченні у відповіді на відзив відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає що практика у справі № 909/232/25 є відмінною правовідносинам у даній справі.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне:17.10.2023 було оголошено процедуру закупівлі згідно з Оголошенням про проведення відкритих торгів № UА-2023-10-17-013686-а. Очікувану вартість позивачем, при оголошенні процедури закупівлі, визначено з ПДВ, а саме: «Очікувана вартість: 4 988 000,00 UАН з ПДВ».
Однією з позицій предмету закупівлі позивачем було визначено: «Стіл операційний, НК024:2023-35379: Стіл операційний універсальний електрогідравлічний, 1 комплект».
Пунктом 5.1. Розділу 5 Тендерної документації, було визначено: « 5.1. Найбільш економічно вигідною пропозицією буде вважатися пропозиція з найнижчою ціною з урахуванням усіх податків та зборів (у тому числі податку на додану вартість (ПДВ), у разі якщо учасник є платником ПДВ або без ПДВ - у разі, якщо учасник не є платником ПДВ.».
Пунктом 3.1. Проєкту договору (Додаток 5 до Тендерної документації) було встановлено: « 3.1. Загальна вартість договору: ________грн. з ПДВ (вказати прописом) у т. ч. ПДВ -___.».
Як слідує з матеріалів справи, відповідач подав свою тендерну пропозицію на участь у відкритих торгах № UА-2023-10-17-013686-а, що проводилися позивачем. Тендерна пропозиція була подана відповідно до умов Оголошення про проведення відкритих торгів № UА-2023-10-17-013686-а та Тендерної документації. Загальна вартість тендерної пропозиції відповідача становила 4 604 359,80 грн, у тому числі ПДВ - 301 219,80 грн.
Зокрема, на позицію предмету закупівлі: «Стіл операційний, НК 024:2023 - 35379: Стіл операційний універсальний електрогідравлічний, 1 комплект» відповідачем було запропоновано: « 504220 Стіл операційний мобільний серії Medifa 5000, у кількості 1, одиниця виміру - комплект, ціна за одиницю товару (грн), без ПДВ - 1 766 300,00 грн, ціна за одиницю товару (грн), з ПДВ - 1 889 941,00 грн, сума (грн), з ПДВ - 1 889 941,00 грн».
Позивачем, 26.10.2023 визнано відповідача переможцем процедури та опубліковано на офіційному сайті повідомлення про намір укласти договір з відповідачем за ціною пропозиції відповідача - 4 604 359,80 грн з ПДВ.
Між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник), за результатами процедури закупівлі відкритих торгів № UА-2023-10-17-013686- а, укладено договір від 06.11.2023 № 311/23.
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Договором, законом або не випливає з характеру відносин Сторін.
Товаром за даним Договором є: ДК 021:2015 - 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (монітор пацієнта, НК 024:2023 - 33586: Система моніторингу фізіологічних показників одного пацієнта, Стіл операційний, НК 024:2023-35379: Стіл операційний універсальний електрогідравлічний, Монітор для визначення глибини анестезії, НК 024:2023 - 41920: Монітор для визначення глибини анестезії (п.1.2. договору).
Пунктом 1.3. Договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару, зазначаються в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (Специфікація).
В розділі 3 Договору встановлено: « Загальна вартість договору: 4 604 359,80 грн з ПДВ (чотири мільйони шістсот чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять грн 80 коп) у т.ч.
ПДВ - 301 219,80 грн».
Додаток № 1 до Договору містить Специфікацію, у пункті 2 якої встановлено найменування, кількість, ціну за одиницю товару, а саме: « 504220 Стіл операційний мобільний серії Medifa 5000, у кількості 1, одиниця виміру - комплект, ціна за одиницю товару (грн), без ПДВ - 1 766 300,00 грн, ціна за одиницю товару (грн), з ПДВ - 1 889 941,00 грн, сума (грн), з ПДВ - 1 889 941,00 грн».
Відповідно сума ПДВ 7% за одиницю вказаного товару становить 123 641,00 грн.
Як слідує з матеріалів справи, договірні зобов"язання виконано повністю обома сторонами без претензій та зауважень.
11.07.2025 за №60.1/60/5/2-227 Управлінням Служби безпеки України в Івано- Франківській області Служби безпеки України за наслідками проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, за наслідками такого відпрацювання було встановлено, що при укладання договору № 311/23 від 06.11.2023 з ТОВ «Лівій» не дотримано вимоги Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану» №1447 від 27.12.2022, в частині недотримання підпунктів 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, статті 180 Господарського кодексу України від 16.01.2023року №436-IV та статті 632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003року №435-ІУ та як наслідок проведено оплату за отримане обладнання, а саме : Стіл операційний, НК 024:2023- 35379; Стіл операційний універсальний електрогідравлічний з ПДВ. Дане порушення призвело до зайвої оплати підприємством коштів (місцевого бюджету), та коштів (НСЗУ) в сумі -123 641,00грн., тобто зайво перераховано ТОВ «ЛІВІЙ» -123 641,00грн.
22.07.2025 за №01-16/691 КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», звернувся з листом до ТОВ «Лівій» із проханням про повернення коштів в частині ПДВ на суму-123 641,00грн, за результатами вимоги Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Служби безпеки України від 11.07.2025 за №60.1/60/5/2-227.
31.07.2025 за вих. №132 ТОВ «Лівій» у відповідь на лист від 22.07.2025 за №01-16/691 КИП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», надало відповідь в якому відмовилось від повернення коштів в частині ПДВ на суму -123 641,00 грн.
Так, підставою для звернення до суду є порушення встановлені Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Служби безпеки України та вимога від 11.07.2025 за №60.1/60/5/2-227 за наслідками проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, при укладанні договору №311/23 від 13.11.2023року з ТОВ «Лівій» в частині купівлі: Стіл операційний, НК 024:2023- 35379; Стіл операційний універсальний електрогідравлічний, та відмова ТОВ «Лівій» у добровільному порядку повернути КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», коштів в частині сплаченого ПДВ на суму - 123 641,00грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.
У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п.2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, тому такий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 1, 2 стаття 712 Цивільного кодексу України) Зазначене також кореспондується з нормами частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).
Сторони не заперечують, а навпаки підтверджують, що договір № 311/23 від 06.11.2023 виконаний сторонами належним чином без зауважень.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, відповідач поставив обумовлений в договорі №311/23 від 06.11.2023 товар в узгоджений строк позивачу, а позивач в свою чергу прийняв товар без заперечень та зауважень та здійснив повну оплату їх вартості з ПДВ.
Предметом позовних вимог позивачем визначено стягнення з відповідача 123 641,00 грн (ПДВ) на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість (далі ПДВ) це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Згідно з п.194.1 ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною (20 відсотків).
Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (п.п.194.1.1 п.194.1 ст. 194 ПК України).
У відповідності до положень п. 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пунктів 30.1 - 30.2 статті 30 ПК України, податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII), Указом Президента України від 24 лютого 2022 року 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (далі - Указ № 64/2022) на території України введено воєнний стан. Указ № 64/2022 затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".
Пунктом 2 Указу № 64/2022 визначено завдання військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної. спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управлінню, державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом № 389-VIII заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави
Згідно із підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, в тому числі: лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, відповідно до вказаних норм постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 «Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану» (далі Постанова №1447) затверджено перелік лікарських засобів та медичних виробів (далі Перелік) , що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, до якого, зокрема, включено спеціалізований санітарний транспорт (неброньований) (з виноскою - поширюється на медичні вироби, зазначені в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).
Застосування у тексті вказаних вище норм ПК України та Переліку єднального сполучника «та» (а не розділового сполучника «або») дозволяє прийти до висновку, що умовою їх застосування є одночасне поєднання двох обставин: як ввезення, так і постачання на митну територію України лікарських засобів та медичних виробів, зазначених у Переліку, а не наявність лише однієї із цих обставин.
Тобто, для застосування відповідної пільги (звільнення від оподаткування податком на додану вартість), зазначений у Переліку товар має бути спочатку ввезений на митну територію України саме як лікарський засіб або медичний виріб, який передбачений Переліком.
Позивачем не надано суду відповідні докази.
Також судом приймається до уваги, що з аналізу викладених вище норм ПК України, Постанови №1447 та Переліку вбачається, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лише тих медичних виробів, що призначені для використання закладами охорони здоров'я з певною метою, а саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Тобто, умовою звільнення від оподаткування податком на додану вартість є не лише включення медичного виробу до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, але й призначення його для цільового використання: для надання медичної допомоги саме тим фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Суд зауважує, що Інформація щодо цілей використання медичних виробів може бути зазначена у договорі на їх постачання.
Водночас, судом встановлено, що ні умови Договору, укладеного між сторонами по справі, ні тендерна документація з проведення відповідної закупівлі, не містять будь-якої інформації щодо цілей використання спірного предмета закупівлі, зокрема щодо його використання для надання медичної допомоги саме тим фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Суд звертає увагу, що позивачем взагалі не надані будь-які докази в підтвердження того, що ним як лікувальним закладом на момент укладення Договору та/або після його виконання, в період дії воєнного стану, фактично надавалися медичні послуги саме зазначеній вище категорії хворих (особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану).
Для застосування режиму звільнення від оподаткування необхідно було мати документально обґрунтовані докази того, що обладнання, яке придбавається, має цільове призначення, а саме, для використання в заходах, пов'язаних з наданням медичної допомоги фізичним особам, які отримали поранення, контузії чи інше ушкодження здоров'я внаслідок участі їх в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування військової агресії Росії, тобто в результаті їх участі у військових діях і надати таке обґрунтування постачальнику обладнання, натомість, придбане обладнання призначалось для використання для загально медичних потреб закладу.
Також у постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 фактично конкретизовано, що пільги щодо звільнення від сплати ПДВ стосуються закладів охорони здоров'я Міністерства оборони України. Натомість, Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано - Франківської обласної ради» не належить до закладів охорони здоров'я Міністерства оборони, зокрема, військово-медичних центрів, військового госпіталю, центрів медичної реабілітації та санаторного лікування, військового санаторію тощо, будь-яких інших утворених відповідно до Законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, органів соціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та Законами України покладено функції із забезпечення оборони держави.
Як вбачається зі Виписки з ЄДРПОУ (ідент. код 13648033) позивача, вид економічної діяльності : діяльність лікарняних закладів (основний).
Тобто, позивач не входить до числа медичних закладів, які знаходяться в підпорядкуванні Міністерства оборони України чи Міністерства внутрішніх справ України, та які, відповідно, надають медичні послуги особам, що входять до складу Збройний Сил України чи інших військових формувань, які брали участь у проведення антитерористичної операції, забезпеченні національної безпеки і оборони.
Поряд з цим, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивачем не доведено наявність обставин, які є підставами для звільнення відповідної операції від оподаткування ПДВ, передбаченими підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.
З огляду на вищенаведене, за доводом та на переконання суду перераховані позивачем на рахунок відповідача кошти в сумі ПДВ за договором у розмірі 123 641,00 грн, як такі, що набуті останнім правомірно, тому не підлягають поверненню відповідачем позивачу.
У п.4 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція, викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Враховуючи обставини, встановлені судом під час розгляду справи, заявлені позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в позові відмовлено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору покладаються на останнього.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. В позові відмовити.
2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.
3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 30 січня 2026 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи