29 січня 2026 року м. Харків Справа № 917/965/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
при секретарі судового засідання Погребняк А. М.,
за участі представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Штепа Д.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Виконавчого комітету Глобинської міської ради про відшкодування судових витрат
за наслідками розгляду апеляційних скарг - відповідача, за вх. №2159 п/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.25 (повний текст 22.09.25, суддя Тимощенко О. М . ) та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.25 (суддя Тимощенко О.М.) у справі №917/965/25
за позовною заявою Виконавчого комітету Глобинської міської ради, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область,
до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,
про визнання недійсним та скасування рішення комісії
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Господарського Полтавської області по справі № 917/965/25 від 11.09.2025 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2025 у справі №917/965/25 - залишено без змін.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на додаткове рішення Господарського Полтавської області по справі №917/965/25 від 25.09.2025 - залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.09.2025 у справі №917/965/25 - залишено без змін.
19.01.2026 через підсистему Електронний суд від позивача по справі було подано заяву щодо відшкодування судових витрат, у якій позивач просить стягнути з відповідача 15585, 00 грн. понесених ним витрат на правову допомогу по цій справі у апеляційному провадженні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 розгляд заяви призначено на 29.01.2026; встановлено учасникам справи строк для надання письмових пояснень або заперечень з приводу заяви з доказами надсилання їх копії заявнику до 28.01.2026 (кінцева дата для надходження безпосередньо до суду).
27.01.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи. Також, позивач вказав, що підтримує подану заяву про відшкодування судових витрат.
28.01.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просив зменшити витрати на правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача до 3 000,00 грн.
У судовому засіданні, яке відбулося 29.01.2026 приймав участь представник відповідача, який заперечував проти задоволення заяви позивача, вважаючи, що розмір послуг адвоката є не співмірним зі складністю справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засіданні не визнавалася обов'язковою. Крім того, позивач просив справу розглядати за відсутності представника.
Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Судова колегія, дослідивши подану заяву та додані до неї документи, заслухавши представника відповідача, який приймав участь у судовому засіданні, зазначає наступне.
Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. ( ч.2 ст.124 ГПК України)
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.( ч.3 ст.124 ГПК України)
Згідно до приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначалося вище, приписами частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати відповідача, які він поніс під час розгляду апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами за наслідками розгляду справи № 917/965/25.
З матеріалів справи убачається, що 04.11.2025 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь 12 000,00 грн. витрат на правову допомогу понесених у суді апеляційної інстанції.
Після прийняття постанови по справі, відповідач звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 15 585, 00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини між відповідачем та адвокатом Гуйван П.Д. підтверджуються договором про надання правової допомоги від 22.10.2025.
За змістом п. 2.1 договору, адвокат приймає на себе зобов'язання: вивчити надані клієнтом документи та проінформувати клієнта про можливі варіанти вирішення проблеми; підготувати та подати до суду необхідні документи та здійснити представництво інтересів клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанції; брати участь у судових засіданнях в якості представника на всіх стадіях судового процесу при розгляді апеляційних скарг відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.25 та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.25 у справі №917/965/25; надавати іншу правничу допомогу, що стосується справи.
У п. 3.1. договору сторони погодили, що вартість послуг становить 15 585, 00 грн.
На виконання умов зазначеного договору, між сторонами складений Акт здачі - приймання наданих послуг від 15.01.2026, де сторони погодили, що загальна вартість послуг становить 15 585, 00 грн. та претензій одна до одної сторони не мають.
Таким чином, сторони узгодили перелік послуг з надання правової допомоги, обсяг повноважень адвоката щодо представництва інтересів клієнта, умови розрахунків, а також строк виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги.
Розглянувши подані позивачем документи щодо розміру витрат, які він поніс на правничу допомогу, судова колегія бере до уваги наступне.
Як зазначалося вище, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, згідно котрої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови КГС ВС від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
Зокрема, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16). У постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Вище вже зазначалось, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Так, в якості підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відповідач у заяві від 28.01.2026 вказує на те, що опис робіт, який наведені в заяві від 16.01.2026 про відшкодування судових витрат у апеляційному провадженні у справі №917/965/25 фактично дублює перелік послуг які подавалися на підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції та по яким винесено господарським судом Полтавської області додаткове рішення від 25.09.2025 у справі № 917/965/25, яким стягнуто на користь позивача 10 000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу. Таким чином, позивач двічі проводить оплату за одні і ті самі послуги, що суперечить принципу доцільності таких витрат.
Судова колегія, надаючи оцінку наведеним заявником розрахункам витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, дійшла висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з 15 585, 00 грн до 10 000, 00 грн.
Таким чином, судова колегія вважає, що винагорода адвоката в зазначеному розмірі, є завищеною та неспівмірною зі складністю справи: з урахуванням обсягу та характеру доказів у цій справі, кількості сторін. По своїй суті справа не потребувала пошуку та вивчення адвокатом значної кількості судової практики та приписів чинного законодавства України зі спірного питання для складання відзиву на апеляційну скаргу.
Крім того, Адвокат Гуйван П.Д. приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції. За наслідками розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву на відшкодування судових витрат у розмірі, яка була задоволена судом першої інстанції частково у розмірі 10 000, 00 грн.
Отже, з урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача, а саме відшкодуванню підлягають витрати, які він поніс на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні клопотання в іншій частині судова колегія відмовляє.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Виконавчого комітету Глобинської міської ради про відшкодування судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131819) на користь Виконавчого комітету Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04382056) 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 30.01.2026.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов