21 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/2918/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Гнатів І.М.- на підставі довіреності від 17.08.2025 №17/08/25-216;
від відповідача - Розумовський О.С. - на підставі ордеру серії АХ №1295800 від 24.11.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича, Харківська область, Ізюмський район, с.Богуславка (вх.№2486Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 (суддя Присяжнюк О.О., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 06.11.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль", Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича, Харківська область, Ізюмський район, с.Богуславка,
про стягнення коштів,-
22.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроль" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1403868,19грн., судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки №1 від 01.06.2024 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" заборгованість у сумі 1403868,19грн. та судовий збір у розмірі 21058,02грн.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 14, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 559, 610, 612, 627, 626, 638, 639, 639, 712 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що позивач належним чином виконав умови договору та поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період 2024, відповідно до якого сальдо на 31.12.2024 складає 1403868,19грн. Проте, відповідач поставку товару в розмірі, вказаному позивачем в позовній заяві, не спростував, доказів відсутності заборгованості за договором матеріали справи не містять, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1403868,19грн.
Фізична особа-підприємець Насоненко Володимир Іванович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" до фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича про стягнення коштів в повному обсязі; здійснити перерозподіл судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачу, щоб довести суму наявної заборгованості необхідно було б надати суду всі видаткові накладні на поставлений товар за період з 09.06.2024 по 10.10.2024, проте, відповідних документів матеріали справи не містять.
Скаржник зазначає, що погоджується з сумою заборгованості по видатковій накладній №9327 від 07.10.2024 в розмірі 270262,25грн. та по видатковій накладній №9376 від 08.10.2024 на суму 338825,30грн. Отже, згідно контррозрахунку відповідача загальна сума заборгованості перед позивачем становить 609087,55грн., заборгованість в розмірі 794780,64грн. не підлягає задоволенню.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що акт звірки взаємних розрахунків за період 2024, який також було покладено судом в основу оскаржуваного рішення, є неналежним доказом, з огляду на те, що підписаний незрозумілим підписом представника ТОВ "Агроль" та незрозумілим підписом представника ФОП Насоненко В.І., без зазначення прізвища, ім'я та по батькові, осіб які підписували даний акт, їх довіреності та, що це за посадові особи.
Вказані обставини, в їх сукупності, на думку апелянта свідчать про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 21.01.2026 о 12:15 годині.
22.12.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№14733), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича, рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.01.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" до фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича про стягнення коштів в повному обсязі
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 залишити без змін.
Враховуючи, що представники сторін з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроль" (надалі - постачальник) та фізичною особою-підприємцем Насоненко Володимиром Івановичем (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2 даного договору (надалі іменується «товар»), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється: м'ясо курятини у вигляді тушок та їх частин (грудини, гомілки, стегна, філе та крил) та інші. Найменування, асортимент, одиниці виміру, загальна кількість та вартість товару (окремої партії товару), що підлягає поставці за цим договором, визначаються у виставлених накладних згідно даного договору, що є його невід'ємною частиною (пункти 1.1 - 1.3 договору).
Товар, що є предметом поставки за цим договором, поставляється окремими партіями на підставі замовлень покупця протягом строку дії даного договору. Строки поставки окремої партії товару узгоджуються сторонами додатково (пункт 2.1 договору).
Замовлення на товар повинно бути направлено постачальнику шляхом надсилання електронного листа на електронну адресу: sales@agrol.ua, sales2@agrol.ua та повинно містити: найменування (асортимент), кількість товару та дату поставки (пункт 2.3 договору).
Передання товару постачальником покупцеві здійснюється за супровідними документами. Покупець отримує товар за вагою вказаною у накладній (пункт 2.5 договору).
Пункт 2.7 договору закріплює, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі декларації виробника, підписання видаткової накладної та товаро-транспортної накладної уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до пункту 5.1 договору загальна сума договору становить суму вартості (вказаних у накладних) всіх поставок, здійснених відповідно до цього договору. Ціна одиниці товару (вартість окремої партії товару), що підлягає поставці за цим договором, визначаються у виставлених накладних згідно даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 5.2 договору).
Згідно з пунктом 5.3 договору оплата за товар проводиться на умовах: 100% передоплати на протязі 3 календарних днів з дати підтвердження продавцем готовності до відвантаження кожної окремої партії товару.
Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку фактури, наданого постачальником. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер і дату рахунку, виписаного постачальником на оплату поставленої партії товару (пункт 5.4 договору).
При здійсненні платежу покупець зобов'язаний перерахувати кошти на банківський рахунок за реквізитами, вказаними постачальником у видатковій накладній на відповідну партію товару (пункт 5.5 договору).
Пункт 6.1 договору передбачає, що у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталось не з її вини (умислу чи необережності). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 8.1 договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений в пункті 8.1 цього договору, і діє до 31.12.2024 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами усіх своїх грошових зобов'язань за ним, включаючи штрафні санкції і пеню, а також відшкодування збитків, завданих невиконанням даного договору. Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін до закінчення терміну дії даного договору письмово не повідомила іншу сторону про розірвання договору, а інша сторона письмово не підтвердила отримання листа про розірвання договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 8.2, 8.3 договору).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що на виконання умов договору в вересні - жовтні 2024 року ним було поставлено відповідачу, а останнім прийнято товар на загальну суму 1504087,55грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами, а саме: видатковою накладною №8920 від 26.09.2024 на суму 524911,80грн. та ТТН №АГ000008920 від 26.09.2024, видатковою накладною №9327 від 07.10.2024 на суму 640350,45грн. та ТТН №АГ000009327 від 07.10.2024, видатковою накладною №9376 від 08.10.2024 на суму 338825,30грн. та ТТН №АГ000009376 від 08.10.2024 (т.1 а.с.6-8, 19-21).
Проте, відповідач, в порушення умов договору оплату за поставлений товар здійснив лише частково.
Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період з 2024 року, підписаного представниками сторін та скріпленими їх печатками, сума заборгованості за договором складає 1403868,19грн. (т.1 а.с.5).
З метою досудового врегулювання спору, 16.07.2025 позивачем, як постачальником було направлено на адресу відповідача, як покупця претензію за вих.№16/07/25-210 (т.1 а.с.16-17), в якій вимагав виконати свої зобов'язання за договором належним чином та перерахувати на рахунок постачальника суму наявної заборгованості.
Проте, відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення 22.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" до господарського суду Харківської області з відповідним позовом (т.1 а.с.1-23).
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.172-179).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було зазначено вище, на виконання умов договору в вересні - жовтні 2024 року позивачем, як постачальником було постановлено покупцю (відповідачу) товар на загальну суму 1504087,55грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами, а саме: видатковою накладною №8920 від 26.09.2024 на суму 524911,80грн. та ТТН №АГ000008920 від 26.09.2024, видатковою накладною №9327 від 07.10.2024 на суму 640350,45грн. та ТТН №АГ000009327 від 07.10.2024, видатковою накладною №9376 від 08.10.2024 на суму 338825,30грн. та ТТН №АГ000009376 від 08.10.2024 (т.1 а.с.6-8, 19-21).
Проте, відповідач, в порушення умов договору оплату за поставлений товар здійснив лише частково, у зв'язку із чим, утворилась заборгованість на суму 1403868,19грн.
Вказаними вище видатковими накладними зафіксовано факт постачання товару та прийняття його відповідачем без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується підписом та відтиском печатки відповідача на накладних.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції; регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів.
В частині 2 статті 9 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так само, пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт надання послуг, тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові накладні у разі, якщо вони містять всі необхідні реквізити.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що видаткові накладні №8920 від 26.09.2024, №9327 від 07.10.2024, №9376 від 08.10.2024 є первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які фіксують факт здійснення господарських операцій, та є підставою для проведення розрахунку за отриманий товар.
Крім цього, підписанням акту звірки взаємних розрахунків за період з 2024 року відповідач, як покупець ще раз підтвердив факт поставки товару на суму 1504087,55грн. за видатковими накладними №8920 від 26.09.2024, №9327 від 07.10.2024, №9376 від 08.10.2024, та наявність заборгованості в розмірі 1403868,19грн.
Судова колегія враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, в тому числі, в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
З урахуванням того, що наявність заборгованості відповідача підтверджується первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято до уваги акт звірки взаємних розрахунків за період з 2024 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, в якості належного та допустимого доказу в справі.
Отже, з огляду на те, що покупцем (відповідачем) не було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, доказів протилежного матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1403868,19грн. за поставлений товар за договором поставки №1 від 01.06.2024, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 30.01.2026.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий