вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відстрочення виконання рішення третейського суду
"29" січня 2026 р. Справа № 873/116/25 (873/122/25)
Північний апеляційний господарський суд
суддя Сибіга О.М.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.01.2026
Розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про відстрочення виконання рішення третейського суду
в межах справи № 873/116/25 (873/122/25)
за заявою Приватного підприємства "Адлєр"
про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025
та
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025
у третейській справі № 21/25 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)
за позовом Приватного підприємства "Адлєр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про стягнення заборгованості, -
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" 5 459 026,19 грн. грошових коштів, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за Договором поставки товару № 168/АДЛ/ЗЗР від 27.02.2023. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" 36 336,00 грн. третейського збору.
17.09.2025 Приватне підприємство "Адлєр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою № 16-1/09 від 16.09.2025 про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Третейського суду, у якій просить видати наказ наступного змісту:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" грошові кошти, нараховані у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за Договором поставки товару №168/АДЛ/ЗЗР від 27.02.2023 року у загальній сумі 5 459 026 (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч двадцять шість) гривень 19 копійок;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" третейський збір у сумі 36 336,00 (тридцять шість тисяч триста тридцять шість) гривень;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" на користь Приватного підприємства "Адлєр" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 у справі № 873/116/25 заяву Приватного підприємства "Адлєр" № 16-1/09 від 16.09.2025 про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Третейського суду передано на розгляд судді Сибізі О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі № 873/116/25 за заявою Приватного підприємства "Адлєр" № 16-1/09 від 16.09.2025 про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 та призначено розгляд справи на 23.10.2025.
30.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинівське" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою, в якій просить скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (заяви) раніше визначеному головуючому судді від 01.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" у справі № 873/122/25 передано на розгляд судді Сибізі О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 відкрито провадження у справі № 873/122/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25. Справу № 873/116/25 за заявою Приватного підприємства "Адлєр" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 та справу № 873/122/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 об'єднано в одне провадження з основним номером справи № 873/116/25 (873/122/25), розгляд справи № 873/116/25 (873/122/25) призначено на 23.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 задоволено. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 скасовано. Відмовлено Приватному підприємству "Адлєр" у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) скасовано та прийнято нову, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Долинівське" у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25. Заяву Приватного підприємства "Адлєр" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 задоволено.
30.12.2025 на виконання постанови Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) Північним апеляційним господарським судом було видано відповідні накази.
09.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинівське" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою у справі № 873/116/25 (873/122/25) про відстрочення виконання рішення третейського суду, в якій просить відстрочити виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 на 1 (один) рік.
В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинівське» посилається на те, що (1) негайне виконання ТОВ «ДОЛИІВСЬКЕ» рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 є неможливим, зважаючи на складне фінансове становище підприємства, необхідністю збереження робочих місць, та продовження господарської діяльності; (2) відстрочення виконання рішення третейського суду надасть можливість рівномірно та планово розподілити фінансове навантаження та унеможливить настання негативних наслідків для ТОВ «Долинівське», що можуть виникнути при негайному виконанні рішення третейського суду; (3) через повномасштабне вторгнення російської федерації матеріальний стан ТОВ «Долинівське» суттєво погіршився, що підтверджується порівнянням Звіту про фінансові результати ТОВ «Долинівське» (Звіт про сукупний дохід) за 2021 рік - до початку повномасштабного вторгнення та за 2024 рік - під час повномасштабного вторгнення; (4) чистий прибуток ТОВ «Долинівське» складає: за 2020 рік - 13 901 000,00 грн., за 2021 рік - 23 842 000,00 грн., за 2023 рік - 830 000,00 грн., за 2024 рік - 1 315 000,00 грн., тобто чистий фінансовий результат у 2024 році зменшився майже у 18 разів порівняно з 2021 роком, зниження чистого прибутку ТОВ «Долинівське» у 2024 році порівняно з 2021 роком безпосередньо пов'язане з роботою підприємства в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації. На підтвердження викладених у заяві обставин заявником надано, зокрема, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2021 рік та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2024 рік.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про відстрочення виконання рішення третейського суду призначено на 29.01.2026.
22.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства «Адлєр» надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення третейського суду, в яких проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що ТОВ «Долинівське» не надано доказів на підтвердження дійсної необхідності відстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25, а правова позиція товариства свідчить про недобросовісність, необґрунтованість та суперечливість поведінки боржника.
27.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" надійшли додаткові пояснення до заяви про відстрочення виконання рішення третейського суду.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про відстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи норми ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати: 1) матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан; 2) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 3) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 4) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо; 5) наявність інфляційних процесів у економіці держави; 6) інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому, положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка в виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує сутність права, яке захищається п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74).
Відстрочення виконання судового рішення має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання судового рішення на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти баланс інтересів обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.
У зв'язку з тим, що відстрочка виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, суди, в цілях вирішення питання про можливість надання відстрочки, а також визначення терміну відстрочення виконання судового рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все в Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі та період надання відстрочки виконання судового рішення.
За правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а в системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдане за конкретних обставин справи.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю в зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми стягнення тощо.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення в виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в статті 6 Конвенції.
Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти в виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення в справі Бурдов проти росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року в справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що передбачені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених у законі умов, з урахуванням усіх обставин справи.
Законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють вчасне виконання судового рішення боржником.
На думку суду, вплив форс-мажорних обставин, а саме введення на території України воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, що є загальновідомою обставиною, дійсно вимагає значного часу для відновлення фінансової спроможності юридичних осіб, в тому числі підприємства відповідача.
Вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду.
На державу покладене позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка в виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої в статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16, що відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховується судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
На переконання суду, негайне виконання рішення третейського суду може призвести до неплатоспроможності ТОВ «Долинівське», накопичення нових боргів при неможливості їх погашення, і, як наслідок, банкрутства останнього.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що надання відстрочки виконання судового рішення надасть боржнику можливість запобігти банкрутству, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів.
Передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідачів від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог позивача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.
Таким чином, відстрочення у даній справі може бути ефективним засобом недопущення погіршення економічної ситуації ТОВ «Долинівське» та приведення його фінансово-господарської діяльності до паралізації та згодом до банкрутства, що, відповідно, може бути загрозою неотримання позивачем протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів за рішенням третейського суду. Тобто, з огляду на неприпустимість невиконання рішення суду, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання відстрочення буде дотриманий.
Судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що матеріальний інтерес ТОВ «Долинівське» полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило продовжити його діяльність, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що обмеження прав і свобод людини і громадянина визнаються допустимими, якщо вони здійснені згідно з чинним законодавством і відповідають правилу «збереження основного змісту прав і свобод» (рішення від 20 травня 1999 у справі «Реквеньї проти Угорщини», рішення Великої палати від 13 лютого 2003 у справі «Партія добробуту та інші проти Туреччини»).
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02); І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (справа «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
За таких обставин, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, врахувавши вищевикладені обставини та подані відповідачем документи на їх підтвердження, винятковість обставин, що свідчить про неможливість виконання рішення третейського суду в силу об'єктивних причин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 на 1 (один) рік, до 15.09.2026.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" про відстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 - задовольнити.
2. Відстрочити виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 на 1 (один) рік, до 15.09.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку на підставі ч. 2 ст. 253 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.01.2026.
Суддя О.М. Сибіга