ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
30 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4126/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 року суддя першої інстанції Литвинова В.В. повний текст складено 12.11.2025
у справі № 916/4126/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ
до відповідача: ГАВРИЛІВСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ САДОК «РОМАШКА» КАЛАНЧАЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, с.Гаврилівка Херсонської області
про стягнення 141 607 грн 45 коп.
В провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебуває справа за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 року у справі № 916/4126/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 року у справі №916/4126/24, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
23.01.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №916/4126/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначає, що на цей час відсутня єдина позиція суддів щодо питання можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13№ Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування таких обмежень, а також, з огляду на те, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду скеровано справу № 280/5808/23 з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 7 березня 2024 року у справі № 910/9680/23 та від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23, позивач вважає за необхідне зупинити розгляд справи № 916/4126/24 до вирішення питання у справі № 280/5808/23.
Дослідивши предмет та підстави позову, текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції та підстави його оскарження, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ про зупинення провадження у справі № 916/4126/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23, колегія суддів дійшла висновку про необхідність його задоволення та зупинення апеляційного провадження у справі, з огляду на наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ГАВРИЛІВСЬКОГО ДИТЯЧОГО САДКА «РОМАШКА» КАЛАНЧАЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, с.Гаврилівка Херсонської області про стягнення 141 607 грн 45 коп. заборгованості за договором постачання природного газу №20-1039/21-БО-Т від 03.11.2021, з яких - 98 683 грн 44 коп., основного боргу за період листопад 2021 року - березень 2022 року, 21 000 грн 28 коп., пені, 4 438 грн 62 коп 3% річних та 17485 грн 11 коп., інфляційних втрат.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021 у частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.
Позивач зазначав, що на виконання умов договору № 20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021 у період з листопада 2021 року по березень 2022 року ним було поставлено відповідачу природний газ (у тому числі, з урахуванням послуг транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) у загальному обсязі 14,369 тис. куб. м на загальну суму 151 536 грн 67 коп. Водночас, відповідач за спожитий природний газ розрахувався лише частково - на загальну суму 52 853 грн 23 коп. (за період з листопада по грудень 2021 року).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з ГАВРИЛІВСЬКОГО ДИТЯЧОГО САДКУ «РОМАШКА» КАЛАНЧАЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ 57 993 грн 15 коп. основного боргу, 11 407 грн 74 коп. інфляційних втрат, 2 695 грн 51 коп 3% річних, 11 493 грн 85 коп. пені та 1 429 грн 93 коп. витрат зі сплати судового збору. В решті частини позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що загальновідомим є факт окупації Скадовського району Херсонської області з 24.02.2022, у зв'язку з чим з цього часу підлягають застосуванню положення статті 13№ Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якими на період тимчасової окупації заборонено переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію всіма видами транспорту, у тому числі автомобільним, залізничним, повітряним і трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами.
Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що період, за який позивач просить стягнути з відповідача заборгованість (листопад 2021 року - березень 2022 року), включає період тимчасової окупації Скадовського району Херсонської області, у якому знаходиться відповідач, що розпочався з 24.02.2022, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ за період з 24.02.2022 по березень 2022 року включно.
Судом у справі, що розглядається, зупинялось провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23, у якій предметом розгляду були подібні правовідносини.
Постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23 було залишено без змін, після чого судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення у даній справі.
При цьому, за результатами опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що 05.11.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду направлено на розгляд Великої Палати справу № 280/5808/23 для відступу від висновків суду касаційної інстанції щодо застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з незгодою з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у цій же справі №908/1162/23.
Підставами направлення справи на розгляд Великої Палати, зазначено, що, зокрема, у справі №908/1162/23 вирішувалося питання можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень. Спільним для цих справ є також правова природа спору, що пов'язана з визначенням умов, за яких факт окупації може бути підставою для застосування економічних обмежень, установлених зазначеними статтями Закону, а відтак - і з необхідністю наявності офіційного рішення Кабінету Міністрів України як передумови для поширення дії обмежень на відповідну територію .
У постановах Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2023 у справі №908/1162/23 та від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 фактично ототожнено сам факт окупації території з підставою для автоматичного застосування обмежень, визначених статтями 13 та 13- 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Водночас законодавство (як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час постановлення ухвали) в умовах воєнного стану передбачає обов'язкову наявність рішення Кабінету Міністрів України про поширення означених норм на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку щодо необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2023 у справі №908/1162/23 та від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
В свою чергу, при розгляді даної справи також повинні бути розглянуті аналогічні обставини.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду, як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Враховуючи те що єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання позивача та зупинення провадження у справі №916/4126/24 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 та п.11 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у справі №916/4126/24 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення повного тексту постанови.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 227, ст. 228, 229, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ про зупинення провадження у справі №916/4126/24.
Зупинити провадження у справі №916/4126/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 року у справі № 916/4126/24 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення повного тексту постанови.
Зобов'язати сторін повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Верховного Суду справи №280/5808/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош