Справа № 523/16689/25
Провадження №2/523/2645/26
"30" січня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.,
за участю секретаря - Березнічєнко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення, зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами в яких зазначила, що вона з 2012р. по теперішній час зареєстрована та постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Реєстрація її місця проживання була здійснена за згодою наймача квартири - ОСОБА_2 , на якого був оформлений особовий рахунок по квартирі та з яким, як стверджує позивач, вона проживала однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2003р., вела спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вона продовжила проживати в квартирі, нести витрати, а згодом звернулася до відповідача задля укладення з нею договору найму житлового приміщення, втім отримала відмову, що стало наслідком звернення до суду з даним позовом.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просить:
визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з нею договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_1 .
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради не визнає позовні вимоги з огляду на те, що позивачем при звернення не були надані документи, Які підтверджують місце реєстрації наймача, ОСОБА_2 , а також документи про його смерть. Відтак, на думку представника відповідача, заявлені позовні вимоги є передчасні.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді від 21.08.2025р. провадження у справі відкрито з призначенням справи до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді від 21.08.2025р. за клопотанням представника позивача судом витребуванні з відділу ДРАЦС відомості про смерть ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 29.10.2025р. закрито підготовче провадження з призначенням розгляду справи за участю сторін по суті спору.
ІІІ. Позиції сторін.
ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з'явилася. Її представник - адвокат Кудрявцев І.А. в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Суд, заслухавши представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 на підставі ордеру №6 серії ОА, виданого Одеським автоскладальним заводом 08.11.2002р. отримав право на вселення до квартири АДРЕСА_1 . Ордер був виданий на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету АО «ОдАЗ», протокол №3 від 16.07.2002р.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №91 від 30.03.2017р. затвердженні акти приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси житлових будинків з інженерними мережами, у тому числі житлового будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з отриманою інформацією з Департаменту адміністративних послуг Одеської міської ради слідує, що на спірній житловій площі зареєстровані:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.11.2002року;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 25.12.2012року.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00053896835 від 30.09.2025р.
24.03.2025р. ОСОБА_1 звернулася до голови Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою в якій просила укласти з нею договір найму по квартирі АДРЕСА_1 .
Листом від 11.04.2025р. Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради було відмолено в укладанні договору найму житлового приміщення з посиланням на те, що укладання договору найму житлового приміщення можливе лише за наявності згоди усіх зареєстрованих громадян. З огляду на те, що ОСОБА_2 залишається зареєстрованим за спірною адресою, договір найму не може бути укладений.
Відповідно до акту від 11.08.2025р. складеного та підписаного сусідами позивачки, підписи яких були засвідчені начальником дільниці №7 КП ЖКС «Пересипський», зазначено, що ОСОБА_1 з 2003р. по теперішній час постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 . По день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 проживала з ним однією сім'єю і вела з ним спільне господарство.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є сусідкою, та як знала ОСОБА_2 з 1985 року показала, що дійсно, приблизно з 2003р. ОСОБА_1 вселилася за згодою ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 . З того часу вони спільно проживали з вказаною адресою. Вважала їх чоловіком та дружиною, так як вони спільно вели господарство, дбали один про одного. Після смерті ОСОБА_2 позивач продовжила проживати в квартирі.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно із положеннями статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням Вказана правова позиція викладена в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункту 15 постанови від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Фізична особа незалежно від наявності зареєстрованого місця проживання (місця реєстрації) має можливість на здійснення своїх прав та інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року в справі № 761/40889/20 (провадження № 61-14588св21).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відсутність вмотивованої відмови виконавчого органу місцевого самоврядування, в контексті положень статті 106 ЖК, не позбавляє права особи звернутися за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права до суду, та не є підставою для залишення позову без задоволення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року в справі № 686/15695/15-ц (провадження № 61-344св18).
Для визнання наймачем на підставі статті 106 ЖК іншого члена сім'ї необхідно щоб попередній член сім'ї мав правовий статус «наймача» (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 682/933/16-ц (провадження № 61-3248св18).
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року в справі № 754/14628/17 (провадження № 61-10210св21) зазначено, що «при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що статті 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання». Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та зворотного не доведено відповідачем, ОСОБА_1 з 2003р. за згодою квартиронаймача, ОСОБА_4 , вселилася в спірну квартиру та з того часу проживає в ній. При цьому таке вселення було обумовлено спільністю проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як чоловіка та дружини без реєстрацією шлюбу, веденням спільного господарства.
Відтак, в силу статей 64, 65 ЖК України ОСОБА_1 вселилась в спірну квартиру за згодою наймача, ОСОБА_4 з яким спільно проживала та вела спільне господарство до його смерті, а відтак, як член сім'ї наймача набула на рівні з ним усіх прав та обов'язків, які виникають з договору найму. Судом встановлено, що спірна квартира є місцем постійного проживання ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, з'ясувавши наведені обставини у справі та дослідивши всі надані сторонами докази, суд виходить із того, що оскільки ОСОБА_1 вселилися у спірну квартиру на законних підставах, як члени сім'ї наймача, ще у 2003р., та проживає у ній до цього часу, сплачує комунальні послуги, займається впорядкуванням, у судовому порядку не визнавалися такою, що втратила право користування квартирою, тому наявні всі правові підстави для задоволення позову про визнання її наймачем житлового приміщення.
Суд відхиляє та вважає безпідставними заперечення представника відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, які не ґрунтуються на нормах права, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини та суперечать встановленим судом обставинам. Суд вважає, що ґрунтування відповідачем відмови в контексті статті 106 ЖК України лише з підстав ненадання ОСОБА_1 документів про смерть наймача є надмірним формалізмом з боку органу місцевого самоврядування, який за наявності у нього законних підстав не був обмеженим у витребуванні додаткової та необхідної інформації задля позитивного вирішення спірного питання в позасудовому порядку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Зважаючи на викладене суд дійшов про доведеність позовних вимог у повному обсязі, які підлягають задоволенню у повному обсязі.
VІ. Судові витрати.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 2422,40грн.
Керуючись ст.ст. 12,13,76,259, 263-265,268 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення, зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2422,40грн.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ;
відповідач: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради ЄДРПОУ:26303235, м. Одеса, вул. Князя Володимира Великого, 106.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складене 30 січня 2026р.
Суддя