Справа №522/19021/25
Провадження №2/522/1166/26
30 січня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління комплексом,-
22 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління комплексом, у якій позивач просить стягнути з Ю Ян основну суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 110 226,56 гривень, 3% річних у розмірі 1 949,21 гривень, пеня у розмірі 25 375,23 гривень та здійснити розподіл судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 29 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 29 серпня 2025 року та копію позову з додатками направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, який повернувся до суду із відміткою про особисте вручення відправлення відповідачеві 08 жовтня 2025 року.
16 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Славінського Вячеслава Анатолійовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у якому заявник просив перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Славінського Вячеслава Анатолійовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишено без задоволення.
30 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси повторно надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Славінського Вячеслава Анатолійовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду 06 листопада 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Славінського Вячеслава Анатолійовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
У клопотанні від 30 жовтня 2025 року заявник просив також надати можливість ознайомитися з матеріалами справи.
У зв'язку з чим, скан-копія позову з додатками була доставлена до електронного кабінету представника відповідача 23 жовтня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Ю Ян є власником апартаментів №1901 у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
02 січня 2023 року між ТОВ «КК «МОРСЬКА СИМФОНІЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з управління комплексом №1901, за яким управитель зобов'язався за винагороду надавати споживачу послуг з управління комплексом, а Споживач зобов'язався сплачувати управителю послуги з управління згідно з вимогами законодавства.
Предметом договору є, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , апартаменти №1901.
У п.8 договору встановлено, що споживач сплачує послуги з управління із розрахунком 19,60 гривень за 1 кв.м. площі приміщенні.
Відповідно до п.19 Договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послуги з управління будинку у вигляді пені, розмір якої становить 0,1 відсотка суми простроченого платежу, яка нараховується за кожен день прострочення, а загальний розмір пені не може перевищувати 100% розміру заборгованості.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні.
До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
На підставі наданих суду доказів, було встановлено, що та ТОВ «КК «МОСРЬКА СИМФОНІЯ» надає послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , де зокрема, розташоване майно Ю Ян, з якою також укладено договір про надання послуг з управління комплексом, тоді як остання належним чином не виконує свої обов'язки, які є похідними від належних їй, як абсолютному володарю майна, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном, не вносячи плати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Доказів зворотного суду - не було надано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний розмір заборгованості Ю Ян за період з січня 2023 року по серпень 2025 року становить 137 551,00 гривень, яка складається з:
- основна сума боргу - 102 775,41 гривень;
- пеня - 25 375,23 гривень;
- інфляційні втрати - 7 451,15 гривень;
- три відсотки річних - 1 949,21 гривень.
У клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження заявник зазначає про те, що плата за послуги управління та грошова компенсація (відшкодування) сплачується споживачем на рахунок управителя, що вказаний в реквізитах цього договору не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку управителя. Рахунок на оплату послуг з управління та компенсації (відшкодування) споживач особисто отримує від управителя. Проте, споживач особисто не отримував рахунків від управителя.
Так, порядок внесення оплати за послуги з управління будинком врегульовані п.11 Договору.
В абзаці 5 п.11 Договору визначено, що споживач вживає заходів для отримання рахунку управителя та його оплати, не здійснення заходів для отримання рахунку не є підставою для не оплати послуг з управління та компенсації (відшкодування).
За таких обставин, ОСОБА_1 як споживач послуг повинна була вжити заходів для отримання рахунку для оплат.
Проте, останньою не надано доказів, які б підтверджували ту обставину, що вона вживала заходів для отримання рахунку для оплати, проте, їй було відмовлено.
Також, не надано доказів на підтвердження того, що даний пункт договору або його частина визнавалися недійсними в судовому порядку.
Тому, посилання на те, що споживачка не отримувала рахунків на оплату на думку суду спрямоване виключно на ухилення від цивільно-правової відповідальності.
У клопотанні заявниця також посилається на те, що ціна позову має важливе фінансово-економічне значення для відповідача в період дії воєнного стану.
Форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Дане легальне визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».
Верховний суд завдяки своїй багаторічній практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).
Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Такі правові висновки викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Так, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 зі справи № 912/3323/20, на яку посилається скаржник, міститься загальний висновок про те, що відповідно до частини першої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані. Одне лише передбачене законом віднесення обставин (карантину) до форс-мажорних не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.
У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.
У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
У постанові ВС від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22 вказано, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а не від обов'язку виконати це зобов'язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов'язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. Матеріали справи № 908/1620/22 не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні.
Проте, відповідачка не надала жодного доказу, які б підтверджувала зв'язок між невиконанням зобов'язання та запровадження воєнного стану.
Водночас, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості з огляду на наступне.
Так, позивач здійснює нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з 16 січня 2024 року по 31 липня 2025 року.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до сьогодні.
Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 року вніс зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1290; 2023 р., № 46, ст. 2465) виклавши його в такій редакції: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285)».
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 15.07.2025 року №1151, усю територію Одеської міської територіальної громади віднесли до території можливих бойових дій з 26 травня 2025 року.
Оскільки, територія міста Одеси віднесена до території можливих бойових дій з 26 травня 2025 року, саме з цього моменту відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, а тому, позивач безпідставно здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних з 26 травня 2025 року по 31 липня 2025 року.
Саме тому, розрахунок заборгованості повинен виглядати наступним чином:
- основна сума боргу - 102 775,41 гривень;
- пеня - 19 425,57 гривень;
- інфляційні втрати - 6 297,50 гривень (с24 - 81,56) + (л24 - 84,19) + (б24 - 147,58) + (к24 - 81,47) + (т24 - 275,70) + (ч24 - 1 130,71) + (л24 - 0) + (с24 - 373,88) + (в24 - 78,25) + (ж24 - 187,80) + (л24 - 361,68) + (г24 - 402,45) + (с25 - 458,77) + (л25 - 396,78) + (б25 - 875,23) + (к25 - 444,96) + (т25 - 989,48);
- три відсотки річних - 1 460,32 гривень;
- всього - 129 958,80 гривень.
За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КК «Морська симфонія» заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з січня 2023 року по серпень 2025 року у розмірі 129 958,80 гривень.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить здійснити розподіл судових витрат.
Згідно копії платіжної інструкції від 19.08.2025 року №389, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 3 028,00 гривень.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову - 137 551,00 гривень.
Розмір задоволених позовних вимог - 129 958,80 гривень.
Питома вага - 0,944 (129 958,80 /137 551,00).
Розмір судового збору - 2 858,43 гривень (3 028,00*0,944)
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору, пропорційної задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 858,43 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління комплексом - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія», м. Одеса, пров. Морехідний, 2/2, ЄДРОПУ 41638513, заборгованість за послуги з управління комплексом у розмірі 102 775 (сто дві тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 41 (сорок одна) копійка.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія», м. Одеса, пров. Морехідний, 2/2, ЄДРОПУ 41638513, пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 19 425 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія», м. Одеса, пров. Морехідний, 2/2, ЄДРОПУ 41638513, інфляційні витрати у розмірі 6 297 (шість тисяч двісті дев'яносто сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок та три відсотки річних у розмірі 1 460 (одна тисяча чотириста шістдесят) гривень 32 (тридцять дві) копійки.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія», м. Одеса, пров. Морехідний, 2/2, ЄДРОПУ 41638513, суму сплаченого судового збору пропорційну до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 858 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 43 (сорок три) копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено та підписано 30 січня 2026 року.
Суддя Косіцина В.В.
30.01.26