Справа № 521/4380/24
Провадження №2/521/440/25
01 травня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Петренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке становить 7 789,09 дол. США.
Позов обґрунтований такими обставинами.
Між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» 17.05.2006 року укладено кредитний договір №05/05/2006/40-К/108 на підставі якого ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 544000 доларів США.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір поруки відповідно до якого ОСОБА_2 , у разі невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, стає солідарним боржником та відповідає перед банком всім своїм майном, яке йому належить на праві власності та особистими коштами.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17.12.2014 року, по справі № 1519/3843/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №05/05/2006/840-К/108 від 17.05.2006 року у розмірі 69 722,47 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 842 649,20 грн. (вісімсот сорок дві тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 20 копійок), що складається з: заборгованості за кредитом - 35 848,35 доларів США, що за курсом НБУ складає 423 999,80 гривень; заборгованості за відсотками - 18 027,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 213 219,98 гривень; пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 617,94 доларів США, що становить еквівалент 7 308,74 гривень; заборгованості по комісії - 9 788,85 доларів США, що за курсом НБУ складає 115 778,56 гривень; штрафу за порушення виконання умов договору в розмірі 5440, 00 доларів США, що за курсом НБУ складає 64 342,12 гривень.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 19.04.2021 року по справі №1519/3843/2012, замінено сторону позивача з ПАТ «КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у виконавчому документі по справі №1519/3843/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості.
Представник позивача зазначає, що в добровільному порядку рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17.12.2014 року, по справі № 1519/3843/2012 не виконане.
Вказує, що в результаті не виконання рішення суду у відповідачів виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до розрахунку інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке становить 53875,68 дол. США., за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року (дата розрахунку до введення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану) розмір нарахованих 3% річних на суму боргу становить 7 789,09 дол. США.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений належним чином та своєчасно. Надав заяву, згідно якого позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути поданий позов за його відсутності. Не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надали.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» 17.05.2006 року укладено кредитний договір №05/05/2006/40-К/108 на підставі якого ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 544000 доларів США.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір поруки відповідно до якого ОСОБА_2 , у разі невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, стає солідарним боржником та відповідає перед банком всім своїм майном, яке йому належить на праві власності та особистими коштами.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17.12.2014 року, по справі № 1519/3843/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №05/05/2006/840-К/108 від 17.05.2006 року у розмірі 69 722,47 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 842 649,20 грн. (вісімсот сорок дві тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 20 копійок), що складається з: заборгованості за кредитом - 35 848,35 доларів США, що за курсом НБУ складає 423 999,80 гривень; заборгованості за відсотками - 18 027,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 213 219,98 гривень; пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 617,94 доларів США, що становить еквівалент 7 308,74 гривень; заборгованості по комісії - 9 788,85 доларів США, що за курсом НБУ складає 115 778,56 гривень; штрафу за порушення виконання умов договору в розмірі 5440, 00 доларів США, що за курсом НБУ складає 64 342,12 гривень.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 19.04.2021 року по справі №1519/3843/2012, замінено сторону позивача з ПАТ «КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у виконавчому документі по справі №1519/3843/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановлено, що в результаті не виконання рішення суду у відповідачів виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки, судове рішення про стягнення з боржників коштів не виконувалось тривалий час, кредитор вправі вимагати стягнення з боржників в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3 % річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до повного його виконання.
Відповідно до розрахунку інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке становить 53 875,68 дол. США., за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року (дата розрахунку до введення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану) розмір нарахованих 3% річних на суму боргу становить 7 789,09 дол. США.
Правовідносини між сторонами виникли внаслідок невиконання зобов'язання, та регулюються Розділом І Книги V ЦК України.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст.ст.524,533-535 і 625 ЦК України,можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
За змістом вказаних норм, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Таким чином, оскільки рішення суду зводиться до сплати грошей, то це є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.ч 1-2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч.ч 1-2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд звертає увагу відповідачів на той факт, що до суду не було надано жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень.
Таким чином, враховуючи виниклі між сторонами правовідносини, оцінюючи докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірних зобов'язань, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 3597,62 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7387, які підлягають стягненню з відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних за прострочення - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке становить 7789, 09 дол. США.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 3597,62 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815, 49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Суддя: І.В. Плавич