29 січня 2026 року м. Чернівці Справа № 716/1206/25
Провадження №22-ц/822/161/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Литвинюк І. М.,
суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,
за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Чернівецької області, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дяченко Микола Михайлович, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2025 року, головуючий у І-й інстанції Вайновська О. Є.,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Чернівецької області, ОСОБА_2 .
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 є його матір'ю, має інвалідність ІІ групи за загальним захворюванням та страждає на виражену атеросклеротичну деменцію з психотичними включеннями.
Через хворобу ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Просив визнати ОСОБА_2 недієздатною та встановити над нею опіку, призначивши його опікуном.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2025 року заяву задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною особою.
Встановлено строк дії рішення в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною - два роки.
До призначення недієздатній ОСОБА_2 опікуна опіку покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.
В іншій частині заяви відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №1431 від 23 вересня 2025 року ОСОБА_2 на даний час страждає на хронічне психічне захворювання, внаслідок чого позбавлена можливості у належний спосіб здійснювати захист своїх особистих прав та інтересів, а тому вона потребує опіки. У справі достатньо доказів для визнання ОСОБА_2 недієздатною.
Щодо призначення опікуна недієздатної особи, суд першої інстанції зазначив, що на момент звернення до суду та на момент розгляду справи ОСОБА_1 проходить військову службу в ЗСУ. Вказані обставини унеможливлюють фактичне виконання ОСОБА_1 обов'язків як опікуна. Реалізація права ОСОБА_1 бути опікуном недієздатної матері можлива лише за умови звільнення з військової служби.
Згідно з поданням органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 23 жовтня 2025 року визначено доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання її недієздатною.
Однак вищевказане подання не містить зазначення про особисті стосунки між потенційним опікуном та підопічною, а містить лише формальне посилання на те, що ОСОБА_1 є єдиним кандидатом в опікуни і може виконувати обов'язки опікуна.
У висновку опікунської ради (при виконавчому комітеті) Юрковецької сільської ради №07 від 22 жовтня 2025 року зазначено у списку поданих ОСОБА_1 на розгляд ради документи - заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відмову від здійснення опіки над матір'ю ОСОБА_2 .
Проте орган опіки та піклування не з'ясовував неможливість здійснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 опіки над матір'ю ОСОБА_2 .
Отже, не виключається, що у ОСОБА_2 є інші родичі (доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), які можуть бути опікунами, в той час коли заявник ОСОБА_1 призваний за мобілізацією та проходить військову службу (на час розгляду справи), що унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків опікуна.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник заявника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про призначення його опікуна недієздатної ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву задовольнити, призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є необґрунтованим та таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням судом першої інстанції усіх обставин справи, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує на те, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
В даній справі суд першої інстанції не врахував, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Також суд першої інстанції вказує на неможливість призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатною матір'ю тому, що він проходить військову службу.
Проте, сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.
Звертає увагу на те, що заявник є єдиною особою, яка погодилась бути опікуном недієздатної, та який може належним чином забезпечити своїй матері належні життєві умови. Адже доньки ОСОБА_2 вже довгий час проживають за кордоном, облаштували там своє життя, офіційно працевлаштовані та створили свої сім'ї, повертатись в Україну не планують.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном, а тому в іншій частині не переглядається.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю відповідає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 12 березня 2025 року ОСОБА_2 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 . Склад сім'ї за місцем реєстрації: чоловік - ОСОБА_6 та син - ОСОБА_1 .
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 12 березня 2025 року № 85, складеному комісією Юрковецької сільської ради, ОСОБА_2 проживає у власному житловому будинку по АДРЕСА_1 , є інвалідом ІІ групи, внаслідок психічного розладу потребує постійного стороннього догляду. Чоловік ОСОБА_6 пенсіонер, хворіє віковими хворобами, дуже важко ходить. Син ОСОБА_1 проживав разом з батьками, але в даний час мобілізований в ЗСУ. Доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають за межами України.
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу від 25 червня 2025 року серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано 25 червня 2025 року за актовим записом №32.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №1431 від 23 вересня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час хворіє хронічним психічним захворюванням у формі атеросклеротичної деменції та в силу наявного хронічного психічного захворювання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням виконавчого комітету Юрковецької сільської ради №10/187 від 23 жовтня 2025 року затверджено висновок опікунської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку з когнітивними порушеннями.
У мотивах висновку наведено, що єдиним кандидатом бути опікуном над недієздатною ОСОБА_2 виявив бажання її син ОСОБА_1 .
Відповідно до подання Юрковецької сільської ради від 23 жовтня 2025 року №1167, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Юрковецької сільської ради №10/188 від 23 жовтня 2025 року, визначено доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, визначений у пункті 3.3 Правил опіки та піклування, серед яких, зокрема: акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Отже, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
При цьому подання органу опіки та піклування повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до подання Юрковецької сільської ради від 23 жовтня 2025 року №1167, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Юрковецької сільської ради №10/188 від 23 жовтня 2025 року, орган опіки та піклування вважає доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 . При цьому таке подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а, постанову Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц).
Суд першої інстанції перевірив подання органу опіки та піклування та дійшов до висновку про те, що таке подання не повністю відповідає вимогам закону.
Зокрема, подання органу опіку та піклування не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, особисті взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном.
До подання органу опіки та піклування не додано доказів, які б свідчили про те, що орган опіки та піклування належним чином з дотриманням Правил опіки та піклування перевірив можливість заявника бути опікуном, і посилань на наявність таких доказів (зокрема, документів про стан здоров'я заявника, відсутності судимості тощо) у поданні немає.
Також подання не містить інформації про наявність інших членів сім'ї або інших осіб, які перебувають з недієздатною у родинних стосунках, і належним чином не мотивовано, чому вони не мають можливості здійснювати опіку над ОСОБА_2 .
Органом опіки і піклування всупереч визначеного законом порядку не досліджувалося питання можливості інших членів сім'ї першого ступеня спорідненості виконання обов'язків щодо опікунства над ОСОБА_2 .
Так, у поданні лише констатовано, що дві доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають за межами України, однак посилань на те, що їм відомо про стан здоров'я матері, їх відмову бути опікунами над недієздатною матір'ю, а також та належних обґрунтувань органу опіки і піклування матеріали справи не містять.
Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, з військової служби на день розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій він не звільнений, що унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків як опікуна.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що подання не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном.
Наведе свідчить про формальний підхід органу опіки та піклування до формування й належного обґрунтування подання, як того вимагає чинне законодавство, що є необхідним суду для вирішення питання з приводу беззаперечного призначення відповідної особи опікуном над недієздатною особою.
Крім того, у поданні органом опіки та піклування не було з'ясовано питання можливості призначення опікуном ОСОБА_1 , який є військовозобов'язаним та проходить військову службу в лавах ЗСУ, а в умовах воєнного стану орган опіки має належно з'ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов'язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Колегія суддів враховує, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, від 27 лютого 2025 року у справі №344/2344/24 (провадження № 61-14969св24); від 04 червня 2024 року у справі № 753/1417/24 (провадження № 61-15890св24).
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, застосувавши частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов'язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .
Отже, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , суд першої інстанції належним чином дослідив надані докази та дійшов законних та обґрунтованих висновків.
Посилання апелянта на те, що сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби не може бути підставою для відмови в призначенні особи опікуном, не заслуговують на увагу, оскільки в задоволенні вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном відмовлено не виключно з підстав проходження ним військової служби, а також з підстав невідповідності подання органу опіки та піклування вимогам закону та недоведеності заявником виконання обов'язків опікуна щодо ОСОБА_2 відповідно частини першої статті 67 ЦК України в сукупності з іншими обставинами справи, які не були перевірені органом опіки і піклування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Рішення суду в оскаржуваній частині ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дяченко Микола Михайлович, залишити без задоволення.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 29 січня 2026 року.
Суддя- доповідач І. М. Литвинюк
Судді: І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк