Іменем України
21 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/528/25
провадження № 22-ц/4809/154/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Міністерство оборони України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2025 року у складі головуючого судді Цесельської О. С.
Короткий зміст заяви та рішення суду першої інстанції.
У березні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що заявниця перебувала на утриманні свого цивільного чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бойових дій біля населеного пункту Урожайне, Волноваського району, Донецької області.
В обґрунтування зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бойового зіткнення з силами противника біля н. п. Урожайне Волноваського району Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, загинув матрос ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний 30 травня 2023 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року до Збройних Сил України по мобілізації.
Заявниця перебувала із загиблим ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року .
Після розірвання шлюбу вони продовжували спільне проживання однією сім'єю, що підтверджується виданою виконавчим комітетом Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області довідкою від 03 липня 2024 року про те, що загиблий ОСОБА_3 до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю з колишньою дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 .
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2025 року, яке набрало законної сили 12 березня 2025 року, у справі №396/1544/24 встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2015 року (часу реєстрації розірвання шлюбу) по день загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулась із заявою про отримання одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця відповідно до п.2 постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, однак документи останньої було повернуто комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (зокрема, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Вказує, що окрім того, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 регулярно отримувала від чоловіка грошові перекази, які були постійним і основним джерелом засобів до існування та забезпечення їх спільного сина.
Звернула увагу на те, що починаючи з серпня 2016 року, за винятком окремих періодів, а саме, - з 18 січня 2020 року по 15 червня 2020 року, з 01 серпня 2020 року по 07 грудня 2020 року та з 03 вересня 2021 року по 18 січня 2022 року заявниця була безробітною, виховувала сина. До призову на службу, ОСОБА_3 повністю забезпечував заявницю всім необхідним, сплачував комунальні послуги. За час перебування в лавах ЗСУ, - з травня 2023 року по день загибелі, ОСОБА_3 пересилав заявниці грошові кошти, продовжував утримувати її з сином.
Таким чином, з метою отримання одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, заявниці необхідно встановити факт перебування на утриманні військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представником Міністерства оборони України подано до суду письмові пояснення, в яких висловлено заперечення щодо задоволення заяви. Представник зазначив, що надані заявницею письмові докази жодним чином не підтверджують обставин того, що вона відноситься до кола осіб визначених статтею 30 Закону №2262-ХІІ, її перебування на повному утриманні загиблого ОСОБА_3 , та що така допомога з боку ОСОБА_3 була основним джерелом засобів до існування. Крім цього вказано, що заявниця є працездатною, має змогу утримувати себе самостійно, а те, що ОСОБА_3 перераховував їй певні кошти не може свідчити про її утримання (а.с.110-114 том 1).
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування особи на утриманні.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не долучено належних доказів, які б підтверджували той факт, що вона систематично отримувала допомогу від ОСОБА_3 та така допомога була основним джерелом засобів до існування. Суд також зазначив, що заявницею не представлено відомостей про доходи ОСОБА_3 до призову до лав ЗСУ, а сам по собі факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в одному будинку не підтверджує перебування на утриманні особи, в якої є дохід.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холоденко Роман Володимирович, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2025 року та ухвалення нового про задоволення вимог заяви.
В обґрунтування зазначено, що суд проігнорував те, що рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2025 року у справі №396/1544/24, яким було встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, уже було встановлено, що заявницею надано виписку по власному картковому рахунку щодо руху коштів, де наявні відомості про зарахування коштів, надісланих ОСОБА_3 на рахунок заявниці під час перебування в лавах ЗСУ.
Вважає, що суд безпідставно не врахував покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що заявниця з колишнім чоловіком проживали разом після розірвання шлюбу, і що ОСОБА_3 утримував сім'ю та перераховував заявниці кошти як до війни, так і після призову на військову службу, визначивши, що допомога останнього не була постійним та основним джерелом засобів до існування ОСОБА_7 .
Представник зауважив, що заявниця не зверталась до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_3 аліментів на утримання сина, оскільки і так перебувала на його забезпеченні.
Також зазначив, що отримання заявницею допомоги по безробіттю чи заробітної плати в ТОВ «Копілка» не підтверджує того, що вона не потребувала допомоги чоловіка і не перебувала на його утриманні, оскільки вказані виплати мали тимчасовий характер, а допомога чоловіка була постійною.
Отримання ОСОБА_1 допомоги на поховання чоловіка зайвий раз підтверджує, що остання була членом його сім'ї, здійснювала поховання і мала право на отримання цієї допомоги.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу заінтересованими особами не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення заявниці та її представника, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Заочним рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року розірвано шлюб, укладений 26 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис № 30 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/53751753 ).
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Рівнянською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.89 том 1).
Згідно копії довідки про причину смерті №5779, виданої 19 серпня 2023 року відділом судово-медичної експертизи трупів та чергових експертів, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: вибухова травма внаслідок військових дій (а.с.8 том 1).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Новоукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13 вересня 2023 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6 том 1).
Згідно копії довідки виконавчого комітету Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 03 липня 2024 року № 1020, ОСОБА_3 до дня смерті проживав по АДРЕСА_1 однією сім'єю з колишньою дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 , 2011 року народження (а.с. 9 том 1).
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 червня 2024 року №16/д, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до наданих документів ОСОБА_1 (колишня дружина) не відноситься до одного з подружжя. Шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано на підставі рішення суду у справі №396/2288/15-ц від 15 листопада 2015 року. Крім того, зазначено, що за поданими документами не можливо встановити чи є заявниця працездатною особою (особою з інвалідністю) і перебувала на утриманні колишнього чоловіка. Підтверджуючих документів про право або факт призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на розгляд Комісії не надано. З огляду на викладене, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним Фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.13-14 том 1).
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2025 року у справі №396/1544/24 встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2015 року (часу реєстрації розірвання шлюбу) по день загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.85-87 том 1).
Заявницею долучено копію трудової книжки, в якій містяться записи №№ 19, 20 про виплату допомоги по безробіттю з 15 березня 2021 року по 30 серпня 2021 року та за №№ 21-22 про її роботу продавцем - консультантом в ТОВ "Копілка" з 03 вересня 2021 року по 18 січня 2022 року (а.с. 46,47 том 1).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/ суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01 кварталу 2020 року по 4 квартал 2023 року ОСОБА_1 отримувала доходи з таких джерел: ТОВ «Рівне Агро-Плюс» ознака доходу - надання майна в лізинг, ТОВ «Копілка» ознака доходу - заробітна плата, ТОВ «Молода Гвардія» ознака доходу - надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або в суборенду, Кіровоградський ОЦЗ ознака доходу - соціальні виплати з відповідних бюджетів (а.с.92-97 том 1).
Заявницею до матеріалів справи долучено виписки по її картковому рахунку за період з 01 січня 2023 року по 11 січня 2024 року та за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2023 року (а.с.20-37, 49-84 том 1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.
У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бойових дій. Метою встановлення вказаного юридичного факту заявниця зазначила призначення та отримання нею, як особою, що перебувала на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.
При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зауважує, що для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявницею разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 також наголосив, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановлені факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявницею не надано належних доказів, які б підтверджували той факт, що вона систематично отримувала допомогу від ОСОБА_3 та така допомога була основним джерелом засобів до існування.
Надані заявницею та досліджені докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_3 . Зокрема, заявницею не надано доказів про доходи ОСОБА_3 до призову до лав ЗСУ, які б підтверджували його можливість утримувати ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд позбавлений можливості з'ясовувати шляхом порівняння розмір допомоги з боку померлого та інших доходів, які отримувала заявниця.
Сам по собі факт проживання заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в одному будинку не підтверджує перебування на утриманні особи, в якої є дохід.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд правильно виснував про недоведеність факту перебування ОСОБА_7 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні загиблого ОСОБА_3 суд першої інстанції, забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дослідив та належно оціни всі докази у справі, у тому числі, й показання свідків, дійшов обґрунтованого висновку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів про недоведеність факту надання ОСОБА_3 матеріальної допомоги ОСОБА_1 , яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують установлених судом обставин, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявниці з висновком суду щодо їх оцінки.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холоденко Роман Володимирович, залишити без задоволення.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 29.01.2026.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді С. І. Мурашко
О. І. Чельник