Справа № 748/2773/25 Головуючий у 1 інстанції Костюкова Т.В.
Провадження № 33/4823/54/26
Категорія - ч. 2 ст. 130 КУпАП
27 січня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Пирог Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Пирог Л.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2025 року, -
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 15 серпня 2025 року о 13 год. 05 хв., ОСОБА_1 по вул. Шкаруби, 11, у селищі Михайло-Коцюбинське, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, а також не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкненого проблискового маячка синього і червоного кольору, та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п.8.9 «б», п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Пирог Л.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в діях її довірителя складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об'єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи. Зазначає, що місцевим судом надано неправильну оцінку доказам у справі, оскільки факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять. При цьому, судом не взято до уваги пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які стверджували, що ОСОБА_1 функцію водія не виконував. Також, вказує, що ознаки алкогольного сп'яніння, які зазначені працівником поліції, не підтверджені відеозаписом. Окрім цього, акцентує увагу на розбіжності у часі, який зазначено у протоколі та відеозаписі працівників поліції. За наведених обставин, вважає, що її підзахисного було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №423845 від 15.08.2025 року, ОСОБА_1 15 серпня 2025 року о 13 год. 05 хв., по вул. Шкаруби, 11, у селищі Михайло-Коцюбинське, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, а також не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкненого проблискового маячка синього і червоного кольору, та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п.8.9 «б», п.2.5 Правил дорожнього руху (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_1 , серед іншого пояснив, що він транспортним засобом не керував, а функцію водія виконувала ОСОБА_2 , проте, дані пояснення останнього не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис працівників поліції, на якому зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.9).
Також, відомості викладені у протоколі про адмінправопорушення підтвердив допитаний у якості свідка поліцейський ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 , який склав протокол про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 , надавши у судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій відповідні пояснення по суті даної справи. В апеляційному суді свідок пояснив, що будучи в таких випадках, необхідно перш за все встановити хто водій, бо трапляються різні обставини і водії уникають відповідальності, а тому враховуючи професійний досвід та стаж роботи понад 19 років, він чітко бачив, що за кермом перебував саме чоловік, який при встановлені його особи виявився ОСОБА_1 . При цьому, в судовому засіданні упевнено вказував на особу ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та намагався уникнути відповідальності за вчинене.
Враховуючи пояснення даного свідка та проаналізувавши пояснення свідка ОСОБА_2 , надані нею в суді першої інстанції, апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам та беручи до уваги і ту обставину, що остання взагалі не має права керування транспортними засобами, у апеляційного суду не виникає жодних сумнівів, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля та виконував функцію водія.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не знаходився за кермом транспортного засобу вже були предметом розгляду суду першої інстанції і суд вірно визначився, що саме останній керував автомобілем, з чим також погоджується і апеляційний суд, враховуючи наявні у даній справі докази.
Суд першої інстанції правильно критично поставився до пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки їх пояснення протирічать зібраним у справі доказам, до того ж, вони є знайомими ОСОБА_1 , і, на думку апеляційного суду, останні намагаються у такий спосіб допомогти йому уникнути відповідальності за скоєне.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте, ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також, ОСОБА_1 та його захисником не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Твердження захисника, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та фактично є її суб'єктивним тлумаченням подій, відображених на відеозаписах.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
В даному випадку працівник поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а тому, в порядку вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що поліцейський, виявивши у водія ознаки сп'яніння (алкогольного або наркотичного), з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог пп. «а» та пп. «б» п.2.9 Правил дорожнього руху, а водій відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
На переконання апеляційного суду, відеозаписи події містять достовірні дані про відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, складання протоколу, роз'яснення наслідків такої відмови, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Розбіжності у часі, який зазначено у протоколі про адмінправопорушення та на відеозаписі працівників поліції, на думку апеляційного суду, не спростовують вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за наявними матеріалами справи, та не є безумовною підставою для скасування судового рішення. До того ж, у суду немає жодних сумнівів, про те, що до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП були внесені неправдиві дані.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання її довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, повторно протягом року, та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому Законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Пирог Л.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач