Справа№ 610/1965/25
Провадження № 1-кп/610/55/2026
30 січня 2026 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження №12025226060000049 від 30.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зміїв Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -
29 квітня 2025 року близько 21:30 години в сел. Донець Ізюмського району Харківської області ОСОБА_8 , знаходячись на другому поверсі під'їзду будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень та реалізуючи його, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, стоячи на сходниковому майданчику другого поверху наніс три удари своїм кулаком правої руки по голові ОСОБА_5 , 2011 року народження, після чого схопив його своєю правою рукою за волосся та кинув на підлогу животом на підлогу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження: синець на лобі зліва, садно на лівому колінному суглобі, які зі ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину по пред'явленому обвинуваченню визнав, та пояснив суду, що 29 квітня 2025 року в сел. Донець він зустрів неподалік будинку, в якому проживає, молодих хлопців, які нецензурно виражалися, на що він зробив їм зауваження. Однак ОСОБА_10 не зупинився і почав його ображати нецензурно і почав втікати. Тоді він погнався за ним та наздогнав на другому поверсі на площадці, там вдарив його декілька разів по обличчю, схопив за куртку та сказав, щоб дзвонив батькам.
Крім повного визнання своєї провини обвинуваченим, його вина знайшла своє підтвердження і під час допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , який підтвердив суду, що 29 квітня 2025 року він з товаришем перебував на вулиці. Біля 21:30 до них підійшов незнайомий чоловік і запропонував випити з ним спиртне. Вони відмовилися, а він посміявся на це. Той чоловік почав підходити до нього, він злякався і побіг до найближчого будинку, забіг на другий поверх. Чоловік його знайшов і наніс три удари кулаком по голові, схопив за волосся та кинув на підлогу на живіт, а сам сів на нього зверху. В той час відкрилися двері розташованої поруч квартири і він забіг туди.
Відповідно до висновку експерта № 12-14/83-БЛ/25 від 02 травня 2025 року у неповнолітнього ОСОБА_11 ла мали місце наступні тілесні ушкодження:
синець на лобі зліва, садно на лівому колінному суглобі. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом: синець - удар, садно - удар-тертя-ковзання, та могли бути отримані за 1-2 доби до огляду. За ступенем тяжкості синець та садно викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.54-55).
Інші докази судом не досліджувалися, оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Вину ОСОБА_8 по даній кваліфікації суд вважає доведеною.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_12 раніше не судимий, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, зареєстрований в м. Зміїв Чугуївського районі, фактично проживає в сел. Донець Ізюмського району.
Згідно довідки Зміївської міської ради Чугуївського району від 06.05.2025, інформацією щодо обставин, що характеризують ОСОБА_8 вони не володіють, скарги , заяви та інші компрометуючі матеріалі, а також повідомлення про порушення ним громадського порядку, до них не надходили.
За час проживання в сел. Донець Ізюмського району ОСОБА_8 адміністративною комісією до відповідальності не притягувався, алкогольними напоями не зловживає, у громадському житті селища участі не приймає.
За місцем проживання та місцем реєстрації обвинувачений на обліку в органах пробації, у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Крім того, суд враховує ту обставину, що обвинувачений має на утриманні двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_13 , 2018 року народження, сина ОСОБА_14 , 2019 року народження.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є визнання ним своєї провини.
Обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Отже, призначаючи покарання ОСОБА_8 ,. суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, враховує конкретні обставини вчиненого, особу обвинуваченого, наявність по справі обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає, що ля виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень сприятиме покарання у виді штрафу в межах санкції частини 1 ст. 125 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З матеріалів провадження вбачається, що до початку розгляду провадження законним представником потерпілого було подано цивільний позов, в якому моральну шкоду, завдану злочином, оцінену в 50 000 грн. обґрунтовано тим, що неповнолітній переніс фізичний біль і страждання у зв'язку з ушкодження здоров'я, внаслідок протиправних дій обвинуваченого у нього виникла тривожність, був порушений сон, його переслідували нав'язливі спогади, дратівливість, страх повторного насильства, зниження настрою.
Мати потерпілого була вимушена звернутися до дитячого психолога для отримання консультації.
За висновком психотерапевта на момент огляду (16.05.2025) у ОСОБА_11 виявлено ознаки гострої реакції на стрес, що має причинно-наслідковий зв'язок із перенесеним актом насильства (побиття). Рекомендовано проведення подальшої психотерапії (а.с.38).
Оцінивши пояснення потерпілого в судовому засіданні, вислухавши законного представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов беззаперечного висновку, що заподіяна моральна шкода є очевидною.
Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд враховує, що розмір відшкодування, який визначений позивачем, не відповідає ступеню моральних страждань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 , 2011 року народження. Зокрема, судом враховано, що малолітній був побитий дорослим, що неминуче викликає у нього в подальшому страх насильства, побої були нанесені, в тому числі і у область обличчя, потерпілий проходив консультацію психолога, що призвело до зміни його звичайного укладу та способу життя і навчання.
Врахувавши глибину і тривалість моральних страждань потерпілого, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у 30 000 грн. що відповідає вимогам розумності та справедливості за обставин цього провадження.
В силу ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу, витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста (ч.1 ст.118 КПК України).
Як зазначено позивачем, вона понесла витрати за консультацію психолога у розмірі 1500 грн, що підтверджено квитанцією від 16.05.2025 (а.с.37), та які підлягають стягненню з обвинуваченого.
Крім того, позивач просила стягнути витрати на правничу допомогу на загальну суму 30 000 грн. Такі витрати були пов'язані із наданням правничої допомоги адвокатом ОСОБА_15 , з якою 04 травня 2025 року було укладено договір №04052025-2. Згідно акту виконаних робіт від 03.07.2025, адвокат надавала послуги з консультування з приводу кримінального провадження, ознайомлювалася із ним, супроводжувала неповнолітнього під час проведення з ним слідчого експерименту, пред'явлення особи для впізнання, ознайомлення з обвинувальним актом, представляла інтереси потерпілого в суді, а також несла транспортні витрати.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх заявлених витрат позивача на професійну правову допомогу. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу підлягає компенсації на суму 10 000 грн.
Речові докази та витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз відсутні.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму в розмірі 850 грн.
Цивільний позов ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в особі його законного представника ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 1500 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в особі його законного представника ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в особі його законного представника ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1