Справа № 610/4720/25
провадження № 2/610/706/2026
30.01.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/4720/25 (провадження № 2/610/706/2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
02.12.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017 в сумі 40921,43 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача посилається на те, що 16.03.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № С11.191.72873. Відповідно до умов договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 9600,00 грн, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами.
Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 9600 грн. в строки визначені умовами договору, а позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов п. 2.1 якого AT «Ідея Банк» відступає ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження AT «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених Договором факторингу.
22.12.2023 між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» передав (відступив), а ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за Кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017.
У зв'язку із не виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту № С11.191.72873 від 16.03.2017, станом на 19.12.2023 у відповідачки виникла заборгованість у розмірі 40921,43 грн., що складається з: - заборгованості за основним боргом - 13303,57 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 27617,86 грн.; заборгованість по оплаті за нарахованими та несплаченими комісіями 0,00 грн.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 15.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позові просив розгляд справи проводити за їх відсутності.
Відповідачка подала заяву у якій позов визнала частково, в частині оформлення кредиту. Не визнала позов в частині заборгованості по відсотках.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 16 березня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № С11.191.72873, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 9600 гривень строком на 12 місяців.
За п. 3.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 24 % річних.
В якості доказів позивач надав договір кредиту № С11.191.72873 від 16.03.2017, підписаний відповідачем.
АТ «Ідея Банк» повністю виконало свої зобов'язання за кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017 та надало відповідачу кредит у розмірі 9600 гривень, відповідач кредит отримала, але свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконала, в результаті чого станом на 19 грудня 2023 року виникла заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком, який складений АТ «Ідея Банк», складає 40921,43 гривень з яких:
- сума заборгованості за основним боргом у розмірі 13303,57 гривень;
- сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 27517,86 гривень;
- сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 0,00 гривень.
19 грудня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» укладено Договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступив ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» прийняв права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в друкованому Реєстрі Боржників, що підписується сторонами в день укладання цього договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді, та в їх оплату зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк».
За даними Друкованого Реєстру Боржників № 2 до Договору факторингу № 19/12-2023 від 19 грудня 2023 року ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017 в розмірі 40921,43 гривень.
Відповідно до платіжної інструкції № 45 від 20 грудня 2023 року ТОВ «Оптіма Факторинг» проведено оплату на рахунок АТ «Ідея Банк» у розмірі 11576112,00 гривень за Договором факторингу № 19/12-2023 від 19 грудня 2023 року.
22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», а ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» прийняв права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому Реєстрі Боржників, що підписується сторонами в день укладання цього договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді, та в їх оплату зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг».
За даними Друкованого Реєстру Боржників № 2 до Договору факторингу № 22/12-2023 від 22 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017 в розмірі 40921,43 гривень.
Відповідно до платіжної інструкції № 376 від 26 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» проведено оплату на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» у розмірі 11861032,61 гривні за Договором факторингу № 22/12-2023 від 22 грудня 2023 року.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт переходу права вимоги до відповідача від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал».
Крім того, презумпція правомірності договору факторингу, передбачена статтею 204 ЦК України, також не спростована.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Враховуючи, що відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017, тому суд вважає що сума заборгованості в загальному розмірі 40921,43 гривень підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі, при цьому виходить з того, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Ідея Банк», ТОВ «Оптіма Факторинг» та/або ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» не повернуті, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості за кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017 в добровільному порядку, відповідач з умовами договору ознайомлена, підписала кредитний договір, а беззаперечних доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано. Враховуючи викладені вище норми та обставини справи, суд приходить до висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017.
При цьому суд враховує, що відповідачкою не надано контррозрахунку заборгованості і доказів погашення кредитної заборгованості суду не подано.
Таким чином, виходячи із наведеного, суд вважає, що відповідач грубо порушила умови договору, тому з останньої на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПРОФІТ КАПІТАЛ», яке набуло право вимоги за кредитним договором, слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала через що утворилась заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (справа про стягнення заборгованості розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.
З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача, слід стягнути 3000 грн. витрат на правничу допомогу
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № С11.191.72873 від 16.03.2017 в розмірі 40921,43 грн. (сорок тисяч дев'ятсот двадцять одну грн. 43 коп.), 3 000, 00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ: 39992082, юридична адреса: місто Київ, вулиця Набережно-Лугова, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Головуючий: В. М. Тімонова