Справа № 344/1545/26
Провадження № 1-кс/344/927/26
29 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023272320000228 від 20.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідча ОСОБА_4 за погодженням з прокурором ОСОБА_7 , звернувся з клопотання про застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, одночасно із застосуванням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання вказано про те, що 25.02.2023, близько 08 год 00 хв, солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вищезазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 за місцем дислокації ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням, та проводив службовий час на власний розсуд не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків.
10.05.2025 солдата ОСОБА_5 було доставлено працівниками Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області до ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 та відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 10.05.2025 № 134 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 12.05.2025 № 396-РС солдат ОСОБА_5 призначений на посаду солдата резерву 63 запасної роти військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язків командира військової частини НОМЕР_4 від 14.05.2025 №153 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення.
01.06.2025 солдат ОСОБА_5 на підставі посвідчення про відрядження № 800 від 01.06.2025, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 173 від 01.06.2025 вважається таким, що вибув до військової частини НОМЕР_3 для проходження базової загальновійськової підготовки з 02.06.2025 року.
У подальшому, солдат ОСОБА_5 , діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 13.07.2025 повторно самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням по теперішній час та проводив службовий час на власний розсуд не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків.
У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Івано-Франківська, який зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, із середньою освітою, одружений, на утриманні має малолітню дитину, депутатом не обирався, раніше не судимий, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву 63 запасної роти військової частини НОМЕР_4 , курсанта зведеної навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні солдат.
27 січня 2026 року ОСОБА_5 з додержанням вимог ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
27 січня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України, так як виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, що містяться у акті службового розслідування від 30.05.2023, протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 17.12.2025, протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 26.12.2025, акті службового розслідування від 23.07.2025 та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зокрема:
- п. 1 - переховуватися від суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, усвідомлює про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення,
- п. 3 - можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі свідки, їх місце перебування (військової служби) та він шляхом вмовляння, залякування, може схиляти їх до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на свідків існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 рахується таким, що 25.02.2023 та 13.07.2025 самовільно залишив місця несення служби та продовжує перебувати у злочинному стані.
На думку сторони обвинувачення, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні яких він підозрюється, а також те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.
Слідча у судовому засіданні підтримала клопотання.
Захисник у судовому засіданні просила клопотання задоволити частково, зважаючи на матеріальний стан підозрюваного зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, її підзахисний висловив бажання щодо проходження військової служби після проходження ВЛК.
Підозрюваний підтримав позицію захисника. Вказав, що на даний час не має джерела прибутку.
Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В провадженні слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції перебувають матеріали кримінального провадження № 42023272320000228 від 20.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
27.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме про те, що він підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинений в умовах воєнного стану.
Відповідно до матеріалів службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , починаючи з 25.02.2023.2025 по теперішній час, солдат ОСОБА_5 відсутній на військовій службі без поважних причин.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів, які містяться в: матеріалах службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 , матеріалах службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_5 , матеріалах службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_4 солдатом ОСОБА_5 , протоколом допиту свідка від 17.12.2025, протоколом допиту свідка від 26.12.2025.
Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховується від суду, оскільки ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, усвідомлює про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення. Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на свідків існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.
Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).
При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, службову характеристику, його вік, те, що має середню освіту, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину ( зі слів), раніше не судимий.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, тобто є умисним тяжким злочином.
При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.
Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 як військовослужбовець, що зумовлений обставинами воєнного часу, тривалість нез'явлення вчасно на службу, вчиняючи тяжке кримінальне правопорушення в умовах особливого періоду воєнного стану, зумовлює наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слідчий суддя зазначає, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Таким чином, враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, є військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії РФ, особливо, в бойовій обстановці, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним.
Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вже, зазначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Так, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Поряд з цим, слідчий суддя вважає за можливим визначити розмір застави з огляду на особу підозрюваного.
Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.
Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26 березня 2026 року, з урахуванням строку досудового розслідування, з визначенням застави - 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 83 200 грн., як таку яка не може бути завідомо непосильною, з врахуванням особи підозрюваного, його майнового стану. Разом з тим, у випадку сплати застави на підозрюваного, слід покласти, передбачені у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена, оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду.
Строк дії ухвали до 26 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки на строк до 26 березня 2026 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;
- не відлучатись із населеного пункту, де проживає чи проходить службу без дозволу уповноваженої особи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення копії даної ухвали.
Повний текст ухвали - 30 січня 2026 року.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1