Справа № 195/1842/25
2/195/87/26
(ЗАОЧНЕ)
27.01.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Дєєвої Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту ,
Позивач ТОВ “Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 13817,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 01.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №388160-КС-001.
Відповідно до вищезазначеного договору позивач надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі 5000 грн., строк кредитування 24 тижня , комісія за видачу кредиту 750грн., процентна ставка 1,0777000% в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 7257,47%, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 12480 грн.
Позивач свої зобов"язання виконав. Відповідач своїх зобов"язань не виконав , внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом у сумі 13817,41 грн, з яких -5000грн. заборгованість за основною сумою боргу , 8299,06 грн. - сума заборгованості за відсоткам, 518,35 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Позивачем також зазначено, що відповідачем , на виконання умов договору, здійснювалась часткова оплата за договором, на загальну суму 1040,00 грн.
Таким чином , відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ “Бізнес Позика» за кредитним договором №388160-КС-001 у сумі 13817,41 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати .
Рух справи:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 19.11.2025 головуючим суддею визначено - Кондус Л.А.
21.11.2025 року Ухвалою Томаківського районного суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача просить розглядати справу без його участі , позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення .
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток, одна з яких поштовою кореспонденцією повернулася із відміткою «за закінченням терміну зберігання» та шляхом оголошення через веб.портал Судова влада. Будь яких заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений електронний договір № 388160-КС-001 від 01.09.2021 р. про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На виконання вимог Закону «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець виконав умови договору і надав позичальнику 5000 грн. на строк 24 тижня, комісія за видачу кредиту 750грн., процентна ставка фіксована 1,0777000% в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 7257,47%, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 12480 грн. (а.с.25-26).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок вказаний ним у кредитному договорі.(а.с.32).
З розрахунку наданого позивачем на підтвердження заявлених вимог вбачається, що позичальник має перед кредитором заборгованість за кредитним договором у сумі 13817,41 грн, з яких - 5000грн. заборгованість за основною сумою боргу , 8299,06грн. - сума заборгованості за відсоткам, 518,35 грн. - сума прострочених платежів за комісією. (а.с.11-21).
Крім того, з вказаного розрахунку вбачається , що відповідачем було здійснено платіж на погашення суми боргу 15.09.2021 р. у сумі 1040 грн., що позивачем не спростовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 01.09.2021 уклав кредитний договір № 388160-КС-001 з ТОВ «Бізнес Позика», отримав кредитні кошти, однак не виконав зобов'язання за кредитним договором, тому з нього на користь позивача слід стягнути тіло кредиту у розмірі 3960 (5000-1040=3960) грн.
Однак щодо розміру процентів, які погоджено сторонами та за якими заборгованість більша за фактично отримані позичальником кошти, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як було зазначено вище сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування та відповідно до розрахунку заборгованості він складає 8299,06грн.
Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Бізнес Позика», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Отже, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які у два рази перевищують саму суму позики і є явно завищені з огляду на сам розмір позики, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України " HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_427/ed_2023_06_10/pravo1/T233153.html?pravo=1#427" Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 8299,06 грн. не є співмірною сумі кредиту у 3960 грн. за вищевказаним кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 1980 грн. При визначенні розміру процентів суд виходить з розміру облікової ставки НБУ та строку дії договору кредиту.
Щодо вимог про стягнення комісії в сумі 518,35 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Пунктами 9, 11 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
З цього випливає, що споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу, тобто фізичній особі, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом і банком.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 7 лютого 2018 року в справі №175/1543/16-ц, яка, відповідно до ч. 4 ст. 264 ЦПК України, має враховуватися судом.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про необґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 518,35 грн.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ « Бізнес Позика» з підстав вказаних вище.
Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати позивача зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 1041,37 грн. ( 5940/13817,41 Х 2422,40 = 1041,37 грн. ).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 15, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 388160-КС-001 від 01.09.2021 року в сумі 5940 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок ) гривень , яка складається із: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 3960 грн., простроченої заборгованості за нарахованими відсотками - 1980 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) судовий збір в сумі 1041,37 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) адреса 01133 м. Київ бульвар Лесі Українки буд.26, офіс 411.
Відповідач : ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. А. Кондус