Справа № 192/3347/25
Провадження № 2-а/192/10/26
Іменем України
30 січня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Стрельникова О. О.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко В. А.,
розглянувши в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та направлення справи на новий розгляд,
Позивач 24 грудня 2025 року звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1277-ССЗ від 26 травня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог зазначив, що вказана постанова прийнята з порушенням встановленої процедури та підлягає скасуванню, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складався, він не повідомлявся, як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи. В справі відсутні докази того, що він вчинив адміністративне правопорушення, відсутні докази, того, коли було виявлено відповідачем адміністративне правопорушення. Він не зміг надати пояснення по суті правопорушення, оскільки не викликався для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також вважає, що відповідач перед вирішенням питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності мав можливість отримати ці дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яким є Міністерство оборони України, оскільки позивач їх не змінював.
Тому просив вказану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи, що дана справа є незначної складності, суддею при відкритті провадження у справі, у відповідність до ч. 2 ст. 12, ч. 2 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у встановленому ст. 18 КАС України порядку подав відзив згідно якого вважав, що позов ОСОБА_2 необґрунтований, викладені в ньому обставини не відповідають фактичним подіям та не підлягає задоволенню Постанова винесена законна, події викладені в ній відображають фактичні обставини (а. с. 39-52).
Надані представником позивача пояснення від 29 січня 2026 року, суд не приймає, оскільки вказані пояснення подані з порушенням ч. 5 ст. 159 КАС України, а саме без дозволу суду, і будь-яких клопотань від позивача чи його представника на надання такого дозволу, до суду не надходило.
Ознайомившись з позовною заявою, відзивом, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, що, визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1277-ССЗ від 26 травня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП за обставин, що в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов'язаний ОСОБА_1 свої облікові дані до 15 липня 2024 року включно через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування чи місце знаходження не уточнив (а. с. 51-52).
Як вбачається з позову позивача, він вказує на порушення процедури, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався.
Згідно протоколу № 1277ССЗ про адміністративне правопорушення від 18 травня 2025 року він складений відносно позивача за обставин та правової кваліфікації викладених у постанові, яку оскаржує позивач, при цьому вказаний протокол містить відомості про час дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, містить дату повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та підпис про таке повідомлення (а. с. 49).
Окрім того вказаний протокол містить і відомості про отримання позивачем другого примірнику протоколу.
Тому суд не погоджується із доводами позивача, що відповідачем було порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до рапорту поліцейського СРПП ВП №1 ДРУП №1 - 18 травня 2025 року приблизно о 10 год. 45 хв. працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК, у зв'язку з чим доводи позивача про відсутність доказів виявлення адміністративного правопорушення є безпідставними.
Стосовно доводів позивача про відсутність доказів адміністративного правопорушення, то відповідно до положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним з видів доказів по справі про адміністративне правопорушення і тому вказані доводи також є безпідставними.
Що стосується доводів позивача, що відповідач перед вирішенням питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності мав можливість отримати ці дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яким є Міністерство оборони України, оскільки позивач їх не змінював то суд зауважує таке.
Згідно ч. 3 ст. 2101 КУпАП правопорушенням є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Як вбачається із постанови відповідача, яку оскаржує позивач, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині не уточнення у встановлений Законом строк своїх облікових даних.
Позивач не надав суду відомостей, що його дані наявні в інших інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах (у тому числі публічних), базах (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, і тому на думку суду, вказане положення примітки по відношенню до позивача вірно не застосовано.
Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем доведено суду, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № 1277-ССЗ від 26 травня 2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП є правомірною.
У зв'язку з чим суд вважає, що підстав для скасування постанови відповідача немає і в задоволенні позову слід відмовити, при цьому судові витрати по справі, у зв'язку з відмовою в позові слід покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 6, 18, 77, 246, 262, 286 КАС України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НОМЕР_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та направлення справи на новий розгляд - відмовити.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 січня 2026 року.
Головуючий: суддя Стрельников О. О.