Справа № 184/2623/25
Номер провадження 1-кп/184/99/26
30 січня 2026 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Покров в режимі відео конференції кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025046360000192 від 17 листопада 2025 року відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Покров, Дніпропетровської області, громадянина України, має середню освіту, не одружений, навчається у КЗО «ПЦППРК» у групі №432 за спеціальністю «Електрослюсар», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, в силу вимог ст.89 КК України.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , його законного представника - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_9 , психолога - ОСОБА_10 ,
16.11.2025 року приблизно о 21 год. 50 хв. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на перехресті вулиць Медична та Героїв України в м. Покров Дніпропетровської області, де побачив раніше знайомого йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у ОСОБА_3 виник конфлікт.
Під час конфлікту на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин, у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій злочинний намір на спричинення тілесних ушкоджень, 16.11.2025 року приблизно о 21 год. 55 хв. на перехресті вулиць Медична та Героїв України в м. Покров Дніпропетровської області ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_7 та умисно наніс йому два удари кулаком правої руки по лівій частині обличчя, один удар головою в район носу, один удар ліктем правої руки в ліву частину обличчя і ще два удари правої руки в ліву частину обличчя, після чого ОСОБА_3 схопивши обома руками ОСОБА_7 з силою повалив останнього на землю, правим коліном надавив на його груди та будучи над ним кулаком правої руки наніс два удари в район лівої частини обличчя ОСОБА_7 .
Вказаними протиправними діями, ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: синців нижньої і верхньої повіки лівого ока, синця спинки носа, синця верхньої губи, крововиливу слизової верхньої губи, котрі згідно висновку судово-медичного експерта №994 від 19.11.2025 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, (згідно пункту 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, який висунете обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час судового розгляду обвинувачуваний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та надав суду показання про те, що він дійсно 16.11.2025 року у вечірній час повертаючись додому разом з дівчиною, знаходячись на перехресті вул. Медичної та Героїв України у м. Покров зустрів раніше знайомого ОСОБА_11 , який почав висловлювати на його адресу нецензурну лайку. Внаслідок цього, між ними виник конфлікт і він діючи свідомо наніс потерпілому ОСОБА_7 декілька ударів кулаком правої руки, ліктем та головою в обличчя останнього, після чого повалив його на землю і також двічі ударив рукою в обличчя. Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються. В скоєному обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся, усвідомив, що така його поведінка є неприйнятною і в подальшому обіцяв її уникати.
Законний представник потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК не заперечувала, при призначенні міри покарання покладались на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Згідно з ч. 5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, доходить висновку про те, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України та вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно та в умовах воєнного стану, доведена повністю.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, суд повинен ухвалювати судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст.3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК. При цьому суд при постановленні вироку щодо неповнолітньої особи зобов'язаний суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання. Суд має максимально індивідуалізувати покарання, призначаючи його конкретній неповнолітній особі за конкретне правопорушення. Індивідуалізація покарання є важливою вимогою принципового характеру, що передбачає персоніфікацію кримінальної відповідальності: вона настає лише щодо конкретної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи неповнолітнього та обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.
Судом в силу ст.103 КК України враховуються також умови життя неповнолітнього обвинуваченого та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітньої, оскільки у кримінальному провадженні неповнолітньою особою вважається той, хто був таким у момент вчинення злочину.
На виконання вимог ухвали суду, відділом превентивної діяльності з ювенальної превенції Покровського ВП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було підготовлено досудову доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , з якою ознайомлений сам обвинувачений, його законний представник та захисник. Встановлений середній ризик вчинення неповнолітнім ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень.
При обранні виду та міри кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ч. 1 ст. 12 КК України класифікуються як кримінальний проступок; тривалість і зухвалість протиправної поведінки, яка виразилась в неодноразових ударах потерпілого в різні частини його тіла; особу винного, який за місцем проживання та навчання характеризується посередньо, у поведінці неповнолітнього помітні прояви емоційної нестабільності, імпульсивності, нездатності контролювати власні емоції, у стосунках з педагогами та однолітками часто проявляє агресивність, схильність до конфліктів, його поведінка іноді супроводжується зверхнім ставленням до оточуючих, але в той же час родина неповнолітнього веде соціально прийнятний спосіб життя, проявів насилля в родині не були помічені, неповнолітній на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, в силу вимог ст.89 КК України, вважається не судимою особою, а також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 передбаченою ст. 66 КК України є щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, яка обтяжують покарання судом не встановлено.
Підстави для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КК України, громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
Покарання за попереднім вироком Покровського міського суду Дніпропетровської області від 28.10.2025 року обвинувачений ОСОБА_3 повністю відбув 22 січня 2026 року, що підтверджується довідкою наданою в судовому засіданні прокурором ОСОБА_4 .
Враховуючи вище вказане та приймаючи до уваги проявлені під виховним впливом судового процесу зміни в особистості обвинуваченого ОСОБА_3 , що вказують на його готовність до самоконтролю і правослухняної поведінки, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді громадських робіт в мінімально можливих межах санкцій за ч.1 ст.125 КК України, з врахуванням особливостей передбачених ч.1 ст.100 КК України, яке буде достатнім, справедливим та необхідним для його остаточного виправлення, ефективним і дієвим засобом з метою профілактики подальшої асоціальної поведінки обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
В кримінальному провадження цивільний позов заявлено не було.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.100 КК України у виді громадських робіт, строком на 30 (тридцять) годин.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Покровський міській суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Покровського міського суду ОСОБА_1