Справа № 577/6958/25
Провадження № 1-в/577/6/26
"30" січня 2026 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника ДУ
“Конотопська виправна
колонія №130» ОСОБА_4
засудженої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотоп в режимі відеоконференції клопотання засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , засудженої 31 січня 2022 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки
про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у виді виправних робіт,
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.01.2022 року ОСОБА_5 засуджена за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Призначене покарання відбуває у ДУ “Конотопська виправна колонія (№130)». Станом на день звернення до суду з клопотанням відбула більше 1/3 призначеного покарання, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела, що стала на шлях виправлення, тому просить замінити невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням у виді виправних робіт
В судовому засіданні засуджена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_6 , кожен окремо, клопотання підтримали та просять задовольнити.
Представник державної установи “Конотопська виправна колонія (№ 130)» в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечує, вважає, що засуджена ОСОБА_5 не довела свого виправлення.
Прокурор проти поданого клопотання заперечує, оскільки засуджена не стала на шлях виправлення і на даний час підстав для заміни їй невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не має, просить відмовити в задоволенні клопотання.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженої, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, і зокрема, фактично відбув встановлену частиною четвертою цієї статті частину призначеного судом строку покарання.
П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року № 3 передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою для прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як убачається з п.17 вищевказаної Постанови, під час судового розгляду справ про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Ставлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання. Підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є обставина, що засуджений не виправився, не довів своє виправлення, але став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбування більш м'якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, однак ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м'якого покарання.
Зразкова поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до покладених обов'язків насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно-корисній праці та добросовісно виконує трудові обов'язки, покращує кількісні та якісні показники виконуваної роботи, підвищує виробничу кваліфікацію, бережно ставиться до обладнання та інструментів, дотримується правил охорони праці та техніки безпеки.
Отже, законодавцем визначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, передбачено дискреційною нормою КК України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом суду, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання і така заміна може бути застосована за певних умов.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.01.2022 року ОСОБА_5 засуджена за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки (а.с. 31-38).
Ухвалою Дніпровського апляційного суду від 29.08.2022 року вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.01.2022 року відносно ОСОБА_5 залишено без змін (матеріали особової справи).
Згідно розпорядження вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.01.2022 року набрав законної сили 29.08.2022 року (а.с. 39).
Початок строку 17.11.2022 року, кінець строку 17.11.2027 року.
З матеріалів особової справи та характеристики вбачається, що засуджена ОСОБА_5 прибула в ДУ «Конотопська виправна колонія (№ 130)» 25.03.2024 року, працевлаштована, за період з 10.04 2024 року по теперішній час працює швачкою, до роботи ставиться задовільно, змінне завдання виконує частково. Заохочень не має, стягнень не має.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, наданого адміністрацією установи, із врахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженої, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженої, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи, засуджена ОСОБА_5 не стала на шлях виправлення.
Станом на 30.01.2026 року засуджена ОСОБА_5 відбула 3 роки 2 місяці 13 днів покарання, невідбута частина покарання становить 1 рік 9 місяців 17 днів.
Разом з цим, оцінюючи у сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки засудженої такою, що свідчить про її виправлення, суд вважає, що засудженою та її захисником не надано конкретних переконливих даних про те, що процес її виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше її виправлення можливе в умовах відбування виправних робіт.
При цьому усвідомлення засудженою під час відбування покарання наслідків вчиненого та визнання нею вини може свідчити про те, що остання стає на шлях виправлення, однак, на переконання суду, строк покарання, який відбула ОСОБА_5 , є недостатнім для того, щоб впевнитися в тому, що вона стала на шлях виправлення та що покарання у виді виправних робіт сприятиме позитивним змінам у її поведінці.
Щодо посилання сторони захисту на дотримання порядку та умов відбування покарання суд наголошує на тому, що добросовісна поведінка засудженої під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є її обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
За таких обставин, суд не може погодитися з доводами засудженої та її захисника про те, що ОСОБА_5 за весь період відбування покарання зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до виконання обов'язків засвідчила успішність процесу виправлення та заслуговує на заміну покарання більш м'яким, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 82 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у виді виправних робіт відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, ухвала набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1