Дата документу 30.01.2026 Справа № 337/43/25
Єдиний унікальний № 337/43/25 Головуючий у 1-й інстанції: Котляр А.М.
Провадження № 22-ц/807/176/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
30 січня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів, просила суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 13 859,40 грн. та витрати, пов'язані зі зверненням до суду у розмірі 11 000 гривень.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» судові витрати, пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 гривень 00 копійок
У травні 2025 року представник Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» - адвокат Коломоєць І.В. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по вищевказаній справі, в обґрунтування якої зазначала, що при ухваленні рішення суд не вирішив питання про судові витрати в частині стягнення витрат відповідача на правову допомогу, підтвердження яких було надано у заяві про забезпечення судових витрат.
Зазначала, що 10 березня 2025 року суд постановив ухвалу про забезпечення судових витрат, тобто погодився та визнав суму понесених витрат відповідача на правову допомогу. Про стягнення судових витрат відповідачем заявлено у відзиві, а докази їх понесення долучено до заяви про забезпечення судових витрат.
На підтвердження понесених відповідачем судових витрат надано: Договір АБ «Коломоєць і партнери» з ЖБК-6 «Комунальник» про надання правничої допомоги від 29.01.2025р., за яким гонорар за послуги адвоката складає 20 000 гривень. Згідно п. 3.2 договору гонорар складається з суми вартості послуг, в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. Оплата здійснюється шляхом 100 % передплати очікуваних робіт/послуг, виконання якої досягнуто за домовленістю. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Бюро або Адвоката (передплата/оплата можлива частинами). На виконання зазначеного пункту за надані послуги ЖБК-6 «Комунальник» сплачено АБ «Коломоєць і партнери» 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією на 3000,00 гривень від 27.02.2025р. та розрахунком судових витрат. Оплата ЖБК правничої допомоги, є фактом прийняття виконаних робіт.
Посилаючись на вказані обставини, представник Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» просила суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Додатковим рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2025 рокузаяву представника Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» - адвоката Коломоєць І.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що представник відповідача подала заяву про ухвалення додаткового рішення тільки 02 травня 2025 року, тобто через 25 днів після ухвалення рішення, тим самим представник відповідача порушила строк для подання заяви на 20 днів і не поставила питання щодо поновлення строків на подання такої заяви.
Крім того, витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., які за оскаржуваним рішенням стягнуто з апелянта на користь відповідача складались з підготовки та подання відзиву на позовну заяву, але відзив на позовну заяву представник відповідача теж подала з пропуском процесуальних строків.
Як вбачається з додатків, наданих до відзиву, договір про надання правничої допомоги № 2901/2025 укладений 29 січня 2025 року. Тобто, з дня відкриття провадження у справі (20 січня 2025 року) і після укладання договору про надання правничої допомоги у відповідача ще був час до 04 лютого 2025 року для подання відзиву на позовну заяву. До того ж, позовну заяву перед подачею до Хортицького районного суду м. Запоріжжя було направлено відповідачеві, так 31 грудня 2024 року відповідач отримав позовну заяву з додатками у відділені Укрпошта, що підтверджується інформацією з сайту. Тим самим, у визначений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відповідач не здійснив жодних дій щодо надання відзиву на позовну заяву, а тільки знов уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Коломоєць І.В., яка теж мешкає в будинку АДРЕСА_1 .
Звертає увагу, що справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, і участь адвоката в категорії таких справ є необов'язковою.
Відповідач є юридичною особою, та відповідно до статті 58 ЦПК України передбачена участь представника юридичної особи через свого керівника. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником відповідача є ОСОБА_2 , а не адвокат Коломоєць Ірина Василівна.
Зауважує, що з 21 лютого 2024 року наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі є обов'язковою для всіх юридичних осіб приватної форми власності, які беруть участь в цивільних та адмінсправах. Вже більше як рік відповідач не виконує свого обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Звертає увагу, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Щодо фінансового стану позивача, зазначає, що на утриманні у неї перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та під час розгляду справи у Хортицькому суді м. Запоріжжя перебував на утриманні батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка отримує пенсію за віком, розмір щомісячної пенсії складає 6 879,03 грн.
Крім того, в оскаржуваному рішенні суд взагалі не визначив порядок виконання ухвали від 10 березня 2025 року, відповідно до якої апелянт перерахувала грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. на депозитний рахунок суду в якості забезпечення витрат відповідача на правничу допомогу, а ще й додатково оскаржуваним рішенням стягнув з апелянта ще 3000,00 грн. на користь відповідача. В такому випадку виникає питання щодо виконання оскаржуваного рішення та ухвали від 10 березня 2025 року. Тобто, якщо оскаржуване рішення набере законної сили, то з апелянта на підставі виданого виконавчого документу буде стягнуто витрати у розмірі 3000,00 грн. Тоді залишиться не виконана ухвала від 10 березня 2025 року, але суд не зможе й повернути грошові кошти у розмірі 3000,00 грн апелянту, оскільки рішенням Хортицького суду м. Запоріжжя та постановою Запорізького апеляційного суду апелянту було відмовлено у задоволенні позовної заяви.
Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позов в даній справі був залишений без задоволення, представником позивача подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому вона просила відмовити у задоволенні заяви, які суд не бере до уваги. Крім того, строк виконання рішення не закінчився, а також враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги малозначність справи, враховуючи принцип розумності та співмірності, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд вважав за можливе задовольнити заяву представника відповідача у цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, а саме, витрат на правову допомогу, яких відповідач зазнав під час розгляду справи в суді першої інстанції, в сумі 3000,00 грн.
Проте, погодитися з такими висновками суду в повній мірі не можна з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЖБК 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів, просила суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 13 859,40 грн. та витрати, пов'язані зі зверненням до суду, у розмірі 11 000 грн.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито у справі спрощене позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до ЖБК 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів. Призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні без виклику сторін за наявними матеріалами у справі, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення копії ухвали.
07 березня 2025 року представник ЖБК 6 «Комунальник» - адвокат Коломоєць І.В. направила до суду першої інстанції відзив на позовну заяву.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2025 року клопотання представника відповідача адвоката Коломоєць І.В. про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 протягом 10 (десяти) днів з дня отримання ухвали внести на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі. Повідомлено позивача про те, що у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.
На виконання ухвали суду від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 17.03.2025 внесла на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 3 000,00 гривень для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією квитанції від 17.03.2025.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2025 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» судові витрати, пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги, у розмірі 3 000,00 гривень.
02 травня 2025 року представник ЖБК 6 «Комунальник» - адвокат Коломоєць І.В. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
23 вересня 2025 ОСОБА_1 надіслала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, просила відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
На підтвердження понесених при розгляді справи в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надала: договір про надання правової допомоги № 2901/2025 від 29.01.2025р., укладений міжАБ «Коломоєць і партнери» та ЖБК-6 «Комунальник»; ордер серії АР № 1221232 на надання правничої допомоги, відповідно до якого інтереси Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» у Хортицькому районному суді м. Запоріжжя представляла адвокат Коломоєць І.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗП № 001085, інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 740 від 27.02.2025 року від платника ЖБК-6 «Комунальник» отримувач АБ «Коломоєць і партнери» в розмірі 3 000 грн., розрахунок судових витрат, відповідно до якого АБ «Коломоєць і партнери» надано ЖБК-6 «Комунальник» наступну правову допомогу: супровід клієнта в Хортицькому районному суді м. Запоріжжя у справі № 337/43/25 у спорі про повернення безпідставно отриманих коштів (незалежно від кількості судових засідань), в тому числі: усна консультація з питань захисту господарської діяльності кооперативу, підготовка відзиву на позов, заяви про забезпечення судових витрат, кількість витраченого часу - 3 год.; вартість 3 000 грн.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частини 2 статті 270 ЦПК України).
Кожен має право на професійну правничу допомогу (частина перша статті 59 Конституції України).
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Одним із принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 133 і частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта цієї статті передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною четвертою цієї статті Кодексу визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) обґрунтованість, 4) розумність і співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, а також значення справи для сторін.
Принцип змагальності під час вирішення цього питання знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частинах третій - п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Саме такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Реалізація судом цього права в кожному конкретному випадку залежить від встановлених обставин справи, а також інших чинників.
Зокрема внаслідок доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 08 березня 2023 року в справі № 755/7694/20.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як встановлено судом, докази понесення витрат на правничу допомогу були надані представником відповідача разом із заявою про забезпечення судових витрат та відзивом на позовну заяву.
Отже, з урахуванням обґрунтувань стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих документів, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а також з урахуванням поданого ОСОБА_1 заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та його доводів щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 1 500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що представник відповідача подала заяву про ухвалення додаткового рішення з пропуском строку і не поставила питання щодо поновлення строку на подання такої заяви, колегія суддів зазначає, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частини 2 статті 270 ЦПК України). Отже, строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення не пропущено.
Стосовно посилань в апеляційній скарзі на те, що витрати на правничу допомогу складались з підготовки та подання відзиву на позовну заяву, але відзив на позовну заяву представник відповідача подала з пропуском процесуальних строків, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно розрахунку судових витрат, АБ «Коломоєць і партнери» надано ЖБК-6 «Комунальник» наступну правову допомогу: супровід клієнта в Хортицькому районному суді м. Запоріжжя у справі № 337/43/25 у спорі про повернення безпідставно отриманих коштів (незалежно від кількості судових засідань), в тому числі: усна консультація з питань захисту господарської діяльності кооперативу, підготовка відзиву на позов, заяви про забезпечення судових витрат, кількість витраченого часу - 3 год.; вартість 3 000 грн. Отже, крім підготовки відзиву на позов, адвокатом виконані наступні роботи (надано послуги): усна консультація та підготовка заяви про забезпечення судових витрат. Таким чином, доводи апеляційної скарги, що витрати на правничу допомогу складались лише з підготовки та подання відзиву на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, і участь адвоката в таких справах є необов'язковою, не є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо виконання оскарженого додаткового рішення суду та ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2025 року, якою зобов'язано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня отримання ухвали внести на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 3 000 гривень для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі, то виконання рішення суду покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом випадках на приватних виконавців, які в межах своїх повноважень, здійснюють виконавчі дії по виконанню судових рішень, в тому числі і стягнення судових витрат за рішенням суду. Також колегія суддів звертає увагу на положення ч. 7 ст. 135 ЦПК України, відповідно до якої у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п'яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на вищенаведене, додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2025 року слід змінити, зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ЖБК 6 «Комунальник» з 3 000 грн. до 1 500 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2025 року у цій справі змінити.
Зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу-6 «Комунальник» з 3 000 грн. до 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 30 січня 2026 року.
Головуючий: Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко