Справа № 466/651/26
Провадження № 2-н/466/133/26
про відмову у видачі судового наказу
30 січня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,-
29 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Вивчивши заяву про видачу судового наказу, вважаю, що необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Пунктом 2 частиною 2 статті 163 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Відповідно до відповіді № 2290528 з Єдиного державного демографічного реєстру від 30.01.2026 боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знятий 30 грудня 2025 року з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
У заяві про видачу судового наказу стягувач зазначає адресу боржника: АДРЕСА_2 , без зазначення номера квартири.
Враховуючи, що за вказаною адресою розташований багатоквартирний житловий будинок, відсутність номера квартири свідчить про надання неповних відомостей щодо місця проживання боржника. Це унеможливлює як ідентифікацію особи боржника, так і виконання судом обов'язку щодо направлення копії судового наказу боржнику в порядку, передбаченому ст. 169 ЦПК України.
Дані обставини перешкоджають розгляду заяви по суті та видачі судового наказу.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Відповідно до п. 10 вищевказаної Постанови норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Виходячи з наведеного, вважаю, що необхідно відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Керуючись ст. ст. 160, 165,166 ЦПК України,-
відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Копію ухвали направити заявнику - ОСОБА_1 на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя: Д. Б. Глинська