Справа № 466/4674/25
Провадження № 2/466/366/26
іменем України
30 січня 2026 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Федорової О.Ф.
секретар судового засідання Волянська Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крупи Евеліни Михайлівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крупи Евеліни Михайлівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
19.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крупа Евеліна Михайлівна звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір позики від 04.02.2025 року, за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 889529,00 грн.
На момент укладення Договору позики між сторонами, позивач ОСОБА_1 передав грошові кошти відповідачу ОСОБА_2 в повному обсязі.
За Договором позики відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний був повернути грошові кошти до 25.04.2025 року, проте цього не здійснив. Наразі відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання свого обов'язку стосовно передачі грошових коштів позивачу ОСОБА_1 .
Станом на 02.05.2025 року позивач ОСОБА_1 не отримав грошові кошти від відповідача ОСОБА_2 .
04.02.2025 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір застави.
Позивач ОСОБА_1 прийняв рішення задовольнити свої вимоги за договорами позики та застави, шляхом набуття права власності на предмет застави.
11.07.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , у якому він зазначив, що позовні вимоги визнає, проте не має можливості їх добровільно виконати.
Заяви (клопотання) учасників справи:
21.07.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крупи Евеліни Михайлівни, у якій вона зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просила проводити розгляд справи без участі сторони позивача.
01.12.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій він просив проводити розгляд справи без його участі, за участі його представника.
15.12.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій він просив проводити розгляд справи без його участі.
13.01.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крупи Евеліни Михайлівни, у якій вона просила проводити розгляд справи без участі позивача та його представника.
29.01.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій він просив проводити розгляд справи без його участі.
29.01.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , у якій він вказав, що визнає позовні вимоги, однак не має можливості виконати зобов'язання добровільно. Просив проводити розгляд справи без його участі.
Процесуальні дії суду по справі:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.07.2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подали заяви про проведення розгляду справи без їх участі.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:
Судом встановлено що:
04.02.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики.
Відповідно до п. 3. Договору позики «Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві позику (грошові кошти у сумі визначеній у п. 1 Договору, що були передані йому Позикодавцем) у термін до 25.04.2025 року.».
Згідно з п. 5. Договору позики «В разі, коли Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю позику в термін визначений п. 3 Договору, Позикодавець вправі пред'явити цей Договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України.».
04.02.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір застави.
Відповідно до п. 1 Договору позики, Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти в сумі 889529,00 грн, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві суму позики в строк встановлений цим договором.
Згідно з п. 3 Договору позики, Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві позику (грошові кошти у сумі визначеній у п. 1 Договору, що були передані йому Позикодавцем) у термін до 25.04.2025 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору застави, Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем зобов'язання, за Договором позики (що забезпечений заставою), а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.
Згідно з п. 1.3. Договору застави, Предметом застави за цим Договором є: автомобіль марки TOYOTA модель BZ4X, 2022 року випуску, колір чорний, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 1.6. Договору застави, Сторони погодили, що Предмет застави оцінено ними в сумі 889529,00 грн, що є рівно сумі позики за Договором позики.
Згідно з п. 1.9. Договору застави, У разі невиконання Заставодавцем зобов'язань за Договором позики Заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету застави.
Відповідно до п. 2.4.3. Договору застави, Заставодержатель має право на власний розсуд приймати рішення, щодо способу задоволення своїх вимог за Договором позики за рахунок Предмета застави (набути Предмет застави у свою власність чи реалізувати його на торгах з метою задоволення своїх вимог за рахунок його вартості).
Відповідно до п. 4.1. Договору застави, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави у випадку невиконання або неналежне виконання Заставодавцем умов Договору позики (при несвоєчасному поверненні позики повністю або його частини).
Згідно з п. 4.2. Договору застави, Звернення стягнення на Предмет застави та/або реалізація Предмету застави, на який буде звернене стягнення, здійснюється, на розсуд Заставодержателя.
Відповідно до п. 4.3. Договору застави, Сторони домовились про те, що невиконання зобов'язання за Договором позики (що забезпечене заставою), є правовою підставою для набуття Заставодержатилем права власності на Предмет застави, та відповідно для реєстрації за ним права власності.
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
У частині 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 584 ЦК України, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Згідно з ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір позики від 04.02.2025 року.
Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір застави від 04.02.2025 року.
Позивач ОСОБА_1 передав грошові кошти відповідачу ОСОБА_2 в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 не повернув грошові кошти до 25.04.2025 року. Станом на 02.05.2025 року позивач ОСОБА_1 не отримав грошові кошти від відповідача ОСОБА_2 .
Отже, відповідач ОСОБА_2 порушив зобов'язання за Договором позики, а саме: не повернув позикодавцеві грошові кошти у визначеній договором сумі, у встановлений договором термін. Внаслідок чого, позивач ОСОБА_1 прийняв рішення задовольнити свої вимоги за договорами позики та застави, шляхом набуття права власності на предмет застави.
На думку суду, проведення публічних торгів у даному випадку не є обов'язковим способом реалізації предмету застави, а звернення стягнення на предмет застави може бути здійснене шляхом передачі предмету застави у власність позивача, що визначено умовами Договору застави.
Набуття позивачем права власності на предмет застави відбувається з метою задоволення забезпечених заставою вимог та тягне припинення застави.
З огляду на встановлений факт порушення основного зобов'язання, наявність чинного договору застави та передбачений договором спосіб реалізації предмета застави, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтовані та доведені в суді, підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 26.12.2009 року №14, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, такі доводи в частині доведеності позовних вимог є достовірними, обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та сумніву у суду не викликають.
Розподіл судових витрат між сторонами:
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 7117 /сім тисяч сто сімнадцять/ гривень 00 копійок, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись:
ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546, 548, 572, 576, 584, 589, 590, 591, 593, 610-612, 615, 625, 626, 628, 629, 638, 1046, 1048-1050, 1052 ЦК України,
ст. ст. 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крупи Евеліни Михайлівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 04.02.2025 року, шляхом визнання за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) права власності на предмет застави, а саме на транспортний засіб марки TOYOTA модель BZ4X, 2022 року випуску, чорного кольору, VIN-код (номер кузова/номер шасі): НОМЕР_2 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за договором позики від 04.02.2025 року, на суму 889529 /вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень/ 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 7117 /сім тисяч сто сімнадцять/ гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Львівського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Текст рішення складено 30.01.2026 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місце знаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О. Ф. Федорова