29 січня 2026 року
м. Київ
справа № 140/7736/24
адміністративне провадження № К/990/43461/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №140/7736/24,
за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024, постановлену суддею Стецик Н.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024, ухвалену у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Сеник Р.П.,
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ ДПС України № 640-о від 11.06.2024 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », яким поновлено позивачку в органі, що ліквідований;
- зобов'язати ДПС України вчинити дії щодо фактичного виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 .
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій зазначили, що наказ ДПС України № 640-о від 11.06.2024, який оскаржує позивачка, було прийнято на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 803/746/15-а про поновлення на роботі.
Водночас правовідносини, які виникають з підстав виконання судових рішень, повинні розглядатися у порядку, установленому розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема статтею 383 КАС України.
У разі невиконання (неналежного виконання) судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу до боржника / відповідача, передбачених законодавством про виконавче провадження, та / або КАС України. Невиконання (неналежне виконання) судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій зазначили що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця зазначила, що підставою для відмови у відкритті провадження у справі, відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
За доводами скаржниці, хоча оскаржуваний наказ ДПС України від 11.06.2024 № 640-о і був прийнятий на виконання рішення суду у справі № 803/746/15-а, однак предмет цього спору є іншим, аніж у справі № 803/746/15-а, що унеможливлює відмову у відкритті провадження у справі за правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Скаржниця зазначає, що між нею та ДПС України виник новий спір, який полягає в протиправному поновленні її на роботі в органі, який було припинено (ліквідовано) в установленому законом порядку, і лише в порядку позовного провадження відповідний наказ відповідача може бути визнаний протиправним і скасованим.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти її вимог заперечив. За доводами відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що спір у цій справі стосується виконання судового рішення у справі № 803/746/15-а, що виключає можливість його розгляду в окремому судовому провадженні.
Щодо аргументів скаржниці про відсутність тотожності предмету позову у цій справі та у справі № 803/746/15-а, то відповідач зазначив, що Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15). Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
У контексті викладеного відповідач зауважує, що в межах цієї справи позивачка просила суд повторно переглянути питання щодо її поновлення на посаді, що вже було вирішено в межах справи № 803/746/15-а.
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 13.11.2024. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Смоковичу М.І.
Ухвалою Суду від 19.11.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права
Статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
IV. Позиція Верховного Суду
У цій справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки вважав, що предмет позову безпосередньо стосується виконання судового рішення у справі № 803/746/15-а.
За висновками судів попередніх інстанцій, у КАС України наявний спеціальний механізм, спрямований на забезпечення належного виконання судового рішення, що виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
Перевіряючи, чи пов'язаний предмет спору в цій справі з виконанням судового рішення у справі № 803/746/15-а, Суд зазначає таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) від 16.03.2015 №189-о ОСОБА_1 з 16.03.2015 звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 803/746/15-а частково задоволено позов ОСОБА_1 до Міндоходів:
- визнано протиправним і скасовано наказ Міндоходів від 16.03.2015 №189-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області з 17.03.2015;
- стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 419 990,70 грн.
У частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5 809,12 грн рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 звернуто до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі № 803/746/15-а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 змінено: викладено абзац 4 резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 1 128 963,49 грн (один мільйон сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три гривень сорок дев'ять копійок)». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.06.2023 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі № 803/746/15-а у частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу і направлено справу № 803/746/15-а у цій частині на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі № 803/746/15-а залишено без змін.
Звертаючись до суду з вимогами про визнання протиправним і скасування наказу ДПС України № 640-о від 11.06.2024, позивачка доводила, що хоча він і прийнятий на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 803/746/15-а, її права як публічного службовця не були відновлені, адже вказаним наказом її було поновлено на роботі в територіальному органі Міністерства доходів і зборів України, яке було припинено (ліквідовано) у зв'язку з адміністративною реформою.
Отже, фактично підставою для звернення позивачки до суду з позовом є незгода із рішеннями / діями відповідача під час виконання рішення суду у справі № 803/746/15-а.
Водночас процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження і КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 09 липня 2019 року у справі № 826/17587/18 та від 02 листопада 2021 року у справі № 620/1528/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а зазначено, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Зазначений спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що вимоги позивачки визнати протиправним і скасувати наказ ДПС України № 640-о від 11.06.2024 та зобов'язати ДПС України вчинити дії щодо фактичного виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 спрямовані на виконання судового рішення, а саме рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020. Правовідносини між сторонами в частині, які стосуються поновлення на роботі, уже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Якщо позивачка вважала, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона мала звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що позовні вимоги в цій справі за своєю суттю є вимогами про визнання протиправними рішень / дій суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, у зв'язку з чим вони не можуть бути розглянуті в окремому судовому провадженні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.12.2021 в справі № 808/1156/18, у разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, - провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
За таких обставин Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, Судом не встановлено порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій, на які позивач посилався як на підставу для відкриття касаційного провадження.
У статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: М.І. Смокович
В.Е. Мацедонська