29 січня 2026 року
м. Київ
справа № 160/19857/25
адміністративне провадження № К/990/42759/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №160/19857/25
за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промполітікс», керівника юридичної особи Лапіна Сергія Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року (суддя Царікова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (головуючий суддя Білак С.В., судді: Сафронова С.В., Чабаненко С.В.),
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом (у порядку, визначеному статтею 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промполітікс» (далі - Товариство), керівника юридичної особи Лапіна Сергія Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Товариства - Лапіну Сергію Леонідовичу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, позовну заяву контролюючого органу повернуто позивачеві.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що недоліки позовної заяви, які стали підставою для залишення її без руху, не усунуто, а саме - ухвалу суду першої інстанції від 08 липня 2025 позивачем не виконано в частині подання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження. Суд першої інстанції також зазначив, що питання строку звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою щодо обмеження права керівника платника податків на виїзд за кордон регламентується приписами абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і, відповідно, становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають контролюючому органу право на пред'явлення визначених законом позовних вимог, а оскільки 240 календарних днів для сплати Товариством податкового боргу сплинули ще у серпні 2024 року, тоді як з позовною заявою позивач звернувся до суду лише у липні 2025, то строк, визначений абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є пропущеним.
Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №160/19857/25, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Контролюючий орган вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та зазначає, що у максимально короткий термін та без зволікань через підсистему «Електронний суд» він виконав вимоги суду та надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а саме 08.07.2025 о 17:16, про що свідчить скріншот з підсистеми «Електронний суд» з доставкою до суду. Зазначає, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 по справі №160/19857/25 про залишення позовної заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області без руху підкріплена до підсистеми «Електронний суд» лише 08.07.2025 о 17:19. Водночас, судом першої інстанції ухвалою від 08.07.2025 позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промполітікс», керівника юридичної особи: Лапіна Сергія Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, повернуто позивачеві з підстав невиконання позивачем вимоги ухвали суду станом на 18:30 08.07.2025. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про невиконання контролюючим органом вимог ухвали суду щодо подання заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок, безпідставно повернув таку позовну заяву. Суд же апеляційної інстанції вказаним доводам позивача належної оцінки не надав, вказавши лише на те, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви обґрунтована невиконанням позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Також контролюючий орган вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було неправильно застосовано (не застосовано) положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що нормою, визначеною пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України, встановлено закінчення строку звернення до суду, а саме - до події погашення такого податкового боргу. У зв'язку із відсутністю факту настання події (погашення податкового боргу), строк на звернення до суду не закінчився та суди помилково прийшли до відповідних висновків.
Верховний Суд ухвалою від 10.11.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у цій справі.
Відповідачами відзивів на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 07.07.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом в порядку статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю " Промполітікс " - Лапіну Сергію Леонідовичу.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.07.2025 залишив позовну заяву контролюючого органу без руху та надав строк до 17:00 год. 08.07.2025 для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме - надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позовну заяву контролюючого органу повернуто та зазначено, що станом на 18 годину 30 хвилин 08.07.2025 вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконано, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуто, з відповідним клопотанням про продовження строку позивач до суду не звертався.
Суд апеляційної інстанції постановою від 30.09.2025 вищевказану ухвалу про повернення позовної заяви залишив без змін, а апеляційну скаргу контролюючого органу - без задоволення.
Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною першою статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1000000,00 грн, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовуються у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
У справі, яка розглядається, підставою для звернення контролюючим органом до суду є наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промполітікс", керівником якого є Лапін Сергій Леонідович, податкового боргу, що перевищує 1 000 000,00 грн, який не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Судом першої інстанції зазначено, що норми статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами Кодексу адміністративного судочинства України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
Отже, строк на звернення до суду з цією позовною заявою визначається статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та становить три місяці, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказав на те, що вона подана поза межами строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем не подано.
Оскільки відповідно до частини другої статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передбачена цією статтею, розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви, то суд надав строк для усунення недоліків позовної до 17:00 год. 08.07.2025.
Як уже було зазначено в цій постанові, підставою для повернення позовної заяви стало невиконання контролюючим органом станом на 18:30 год 08.07.2025 вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (не подано заяву про поновлення строку звернення до суду).
Натомість, як наголошує контролюючий орган у касаційній скарзі, що також зазначалося і у апеляційній скарзі, вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ним було виконано та заяву про поновлення строку звернення до суду надіслано через підсистему «Електронний суд» на адресу суду 08.07.2025 о 17:16 год та доставлено до суду 08.07.2025 о 17:24 год. При цьому, саму ухвалу про залишення позовної заяви без руху доставлено до підсистеми «Електронний суд» 08.07.2025 о 17:19 год. Вказане, як стверджує контролюючий орган, підтверджується скріншотами з підсистеми «Електронний суд».
Частиною п'ятою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як стверджує контролюючий орган, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху доставлена до його електронного кабінету 08.07.2025 о 17:19, що підтверджується відомостями з «Картки руху документу», тоді як недоліки необхідно було усунути до 08.07.2025 17:00 год. Зазначає також, що вимоги ухвали суду ним виконано та клопотання про поновлення строку надіслано до суду та доставлено суду 08.07.2025 о 17:24 год, однак судом безпідставно вказано, що станом на 18:30 08.07.2025 контролюючий орган вимоги ухвали не виконав та клопотання про поновлення строку до суду не надіслав.
Скаржник вказує, що мав легітимні очікування щодо розгляду його заяви про поновлення строку звернення до суду та вчинення подальших процесуальних дій.
Усе зазначене контролюючий орган вказував у апеляційній скарзі, однак, такі доводи не були перевірені судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням вищенаведеного, висновки судів про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, є передчасними.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня - скасуванню.
Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року скасувати, а справу №160/19857/25 - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова