29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/7471/24 пров. № А/857/31910/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Пліша М.А.,
суддів: Курильця А.Р., Мікули О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року (головуючий суддя Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.09.2024 за №15090/03-16 та від 20.09.2024 за №15527/03-16.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.06.2023, зарахувавши при цьому до страхового стажу періоди навчання з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991 та періоди проходження військової служби з 08.07.2015 по 01.11.2015 та з 25.12.2018 по 02.05.2019 в розрахунку один місяць служби за три місяці служби, врахувавши суми грошового забезпечення відповідно до довідок від 13.06.2023 за №122, №123 та №124 з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 по справі за №300/8023/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 14.06.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період проходження служби в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 01.01.2017 по 31.05.2023, з урахуванням проведених платежів.
На виконання вказаного рішення, відповідачем проведено перерахунок пенсії з урахуванням періоду служби в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 01.01.2017 по 31.05.2023.
На заяву позивача від 09.09.2024, відповідач рішенням від 12.09.2024 за №15090/03-16 відмовив в перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.05.2023 згідно довідок від 13.06.2023 за №122, №123 та №124, виданих Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області, з тих підстав, що у судовому рішенні відсутні такі зобов'язання.
На заяву позивача від 11.09.2024, відповідач рішенням від 20.09.2024 за №15527/03-16 відмовив у перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи до 01.01.2004 з тих підстав, що питання зарахування стажу роботи за періоди з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991 було предметом розгляду у справі за №300/8023/23, за наслідками розгляду якої в цій частині відмовлено в задоволенні позову. Крім того, вказаним рішенням відповідач протиправно відмовив позивачу в зарахуванні на пільгових умовах - один місяць служби за три, періоди проходження позивачем військової служби протягом якої він брав участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях та періоди участі у бойових діях у воєнний час з 08.07.2015 по 01.11.2015 та з 25.12.2018 по 02.05.2019 з тих підстав, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено зарахування стажу в трикратному розмірі за періоди участі в бойових діях.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач діяв не у порядку та не у спосіб визначений законом, як то передбачено ст. 19 Конституції України.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
До заяви про перерахунок пенсії позивач надав відповідачу довідки від 13.06.2023 за №122, №123 та №124 про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
Згідно з пп. 3 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера у період до 01.01.2016 ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01.07.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.10. Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
За таких обставин, коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а у разі втрати - їх відновлення.
В даному випадку роботодавцем позивача надано належні довідки про його дохід, які містять інформацію й щодо сплати страхових внесків.
Відмова у врахуванні довідок лише з підстав відсутності такого зобов'язання судовим рішенням, на думку суду є необґрунтованою.
Відтак, рішення від 12.09.2024 за №15090/03-16 яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.05.2023 згідно довідок від 13.06.2023 за №122, №123 та №124, виданих Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області, є протиправним та таким, що підлягає до скасування.
Як наслідок, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що слід зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 14.06.2023 врахувавши довідки про нарахування суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 13.06.2023 за №122, №123 та №124 з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо рішення відповідача від 20.09.2024 за №15527/03-16, то колегія суддів зазначає, що вказаним рішенням відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи до 01.01.2004 з тих підстав, що питання зарахування стажу роботи за періоди з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991 було предметом розгляду у справі за №300/8023/23, за наслідками розгляду якої в цій частині відмовлено в задоволенні позову.
Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі також - Порядок №637) період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань затверджено № 162 від 20.06.1974, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
У період навчання позивача діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, підпунктами «з», «и», «к» пункту 109 якого було передбачено, що до загального стажу роботи зараховується також навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; навчання, зокрема, у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах, а також служба в складі Збройних Сил СРСР та у війську.
Статтею 5 Закону СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов'язок» (у редакції, що діяла на час навчання позивача у вищому навчальному закладі) визначено, що військова служба складається з дійсної військової служби та служби у запасі Збройних Сил СРСР.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов'язок» громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, перебувають на дійсній військовій службі та називаються курсантами. На них поширюються обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби.
За змістом статті 13 Закону СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов'язок» строк дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту становить 2 роки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі також - Закон №2232-XII).
За змістом частини 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ (в редакції станом на час спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік видів військової служби, до яких відноситься: військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Положеннями ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, що початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Згідно з положеннями абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Таким чином, в силу приписів статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 8 Порядку №637 період навчання, зокрема, в училищах, зараховується до страхового стажу роботи та підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. При відсутності у дипломі особи відомостей щодо часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умові, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи до 01.01.2004, відповідач вказав, що питання зарахування стажу роботи за періоди з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991 було предметом розгляду у справі за №300/8023/23, за наслідками розгляду якої в цій частині відмовлено в задоволенні позову.
Судом встановлено, що відмовляючи у позові в цій частині суд звернув увагу на таке:
«В матеріалах справи наявна довідка Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 13.06.2023 №60/2-186, в якій зазначено про те, що з 01.08.1986 по 23.06.1991 позивач був курсантом Київського вищого інженерного училища зв'язку імені Калініна. Також зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу в Службі безпеки України з 23.06.1991 по теперішній час.
Суд звертає увагу, що довідка від 13.06.2023 №№60/11/2-186, видана Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області без зазначення документів на підставі яких вона видана, зокрема, щодо навчання позивача у період саме з 01.08.1986 по 23.06.1991, а не так як вказано у дипломі серії НОМЕР_1 від 19.06.1991.
Варто зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №490 було створено Київській військовий інститут управління і зв'язку на базі Київського вищого військового двічі Червонопрапорного інженерного училища зв'язку ім. М.І. Калініна і Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО імені маршала авіації О. І. Покришкіна.
Станом на час звернення позивача до пенсійного органу та до суду Київській військовий інститут управління і зв'язку носить назву Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.
Отже, оскільки позивач не підтвердив факт свого навчання у Київському вищому військовому двічі Червонопрапорному інженерному училищі зв'язку ім. М.І. Калініна саме у період з 01.08.1986 по 23.06.1991, пенсійний орган правомірно не врахував вказаний період до його страхового стажу.
Водночас, суд зауважує, що негативні наслідки для позивача пов'язані виключно з відсутністю необхідних додаткових підтверджуючих документів періоду навчання позивача у Київському вищому військовому двічі Червонопрапорному інженерному училищі зв'язку ім. М.І. Калініна.»
В той же час, із заявою про перерахунок пенсії, позивачем долучено довідку за №60/11/2-398 від 10.09.2024, видану Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області, згідно з якою підтверджено зазначені період навчання позивача та зазначено підстав зарахування та звільнення.
Відтак, суд доходить висновку щодо протиправності відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів навчання з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991.
Крім того, вказаним рішенням відповідач відмовив позивачу в зарахуванні на пільгових умовах - один місяць служби за три, періоди проходження позивачем військової служби протягом якої він брав участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях та періоди участі у бойових діях у воєнний час з 08.07.2015 по 01.11.2015 та з 25.12.2018 по 02.05.2019 з тих підстав, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено зарахування стажу в трикратному розмірі за періоди участі в бойових діях.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону №1058-ІV) право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Судом встановлено, що позивачу призначена за віком, як учаснику бойових дій, з 14.06.2023.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Зарахування періоду проходження військової служби у трикратному розмірі регулюється Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, яке затверджено Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Положення №530).
Пунктом 1.1. Положення №530 визначено, що цим положенням визначається порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим з військової служби.
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, в бойових діях у воєнний час, а також інші періоди, зазначені в підпункті «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами) (далі - Порядок №393), зараховуються при обчисленні вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за три.
У свою чергу, в підпункті «а» пункту 3 Порядку №393, зокрема передбачено, що при обчисленні вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за три, окрім вищевказаних періодів, також зараховується час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють вже неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді і у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а, від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19, від 31.08.2022 у справі № 185/6919/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Згідно довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківської області від 10.09.2024 за №60/11/2-397, періоди служби ОСОБА_1 з 08.07.2015 по 01.11.2015 та з 25.12.2018 по 02.05.2019 є пільговою вислугою років, пов'язаною, в тому числі, й з участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Як наслідок, доводи апелянта щодо того, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено зарахування стажу в трикратному розмірі за періоди участі в бойових діях, є необґрунтованими.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність відмови відповідача в зарахуванні на пільгових умовах - один місяць служби за три, періоди проходження позивачем військової служби протягом якої він брав участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях та періоди участі у бойових діях у воєнний час з 08.07.2015 по 01.11.2015 та з 25.12.2018 по 02.05.2019.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №300/7471/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула